увійти
УКР
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
19 березня 2018 року № 826/11027/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1доГенеральної прокуратури Українипро визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач-1), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо ненадання відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 13.07.2017;
- зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати ОСОБА_1 належним чином оформлену відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 13.07.2017.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на те, що відповідачем не надано відповіді на поставлені в скарзі питання. Також, позивач зазначив, що в порушення вимог статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та статті 20 Закону України «Про звернення громадян» відповідачем не надано своєчасно відповідь на скаргу від 13.07.2017, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти позову заперечує, про що надав відповідні письмові заперечення, які наявні в матеріалах справи. Посилається на те, що останній не є розпорядником інформації, а відтак скарга позивача була перенаправлена за належністю. Що стосується вказаних позивачем порушень Закону України «Про доступ до публічної інформації», то вони є відсутніми, оскільки скаржником не витребовувалась інформація у порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції до 15.12.2017, за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів, а рішення постановлене з урахуванням п. 10 частини першої Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
ВСТАНОВИВ:
13.07.2017 ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із скаргою, в якій просив надати інформацію, чи виносилась постанова про відкриття кримінальної справи за його обвинуваченням за статтею 219 Кримінального кодексу України від 22.09.2010, на підставі якої йому продовжували термін тримання під вартою.
Згідно тверджень позивача відповідач у визначені законом терміни не надав відповіді на його скаргу.
ОСОБА_1 вважаючи таку бездіяльність протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно частини першої та четвертої статті 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Матеріали справи свідчать, що 13.07.2017 до Генеральної прокуратури України надійшла скарга ОСОБА_1, в якій зазначалось про те, що в провадженні Шевченківського районного суду міста Запоріжжя перебуває кримінальна справа за його обвинуваченням, під час розгляду якої йому стало відомо про те, що стосовно нього 22.09.2010 порушено ще кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 219 Кримінального кодексу України. Скаржник просив надати інформацію про те, чи виносилась стосовно нього така постанова.
Згідно доводів відповідача, у ході розгляду скарги установлено, що згадану в ній кримінальну справу №4081001 порушено 25.03.2010 органами внутрішніх справ Запорізької області, де нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування здійснювався прокуратурою Запорізької області, а відтак керуючись вимогами статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, згідно яких відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, скарга ОСОБА_1 була скерована за належністю до прокуратури Запорізької області.
Суд ознайомившись із наданими відповідачем доказами встановив, що Генеральною прокуратурою України супровідним листом від 14.07.2017 №19-р надіслано скаргу ОСОБА_1 для організації перевірки та прийняття рішення відповідно до вимог чинного законодавства до Прокуратури Запорізької області та ОСОБА_1 до відома. Також, в супровідному листі відповідачем зазначено, що про результати розгляду необхідно повідомити автора.
Суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідачем при розгляді його скарги порушено приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки в силу природи самої скарги, остання мала розглядатися Генеральною прокуратурою України в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян».
Отже, враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що Генеральною прокуратурою України розглянуто скаргу позивача та надано на неї відповідь у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про звернення громадян».
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволенні позову.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович
