Рішення № 72977622, 21.03.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/89/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просить, з урахуванням поданих уточнень до адміністративного позову від 30.01.2018, визнати протиправним рішення про відмову Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області №204Х-25 від 29.08.2017 про поновлення ОСОБА_1 пенсію за віком; зобов'язати Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області провести поновлення та виплату пенсії за віком Позивачу з 07.10.2009 шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування", в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компетенцією втрат частини доходів.

Ухвалою суду від 16.01.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

31.01.2018 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи ( у письмовому провадженні).

13.02.2018 до суду надійшов від відповідача відзив на адміністративний позов. Разом із відзивом подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. З урахуванням викладених відповідачем обставин, суд дійшов до висновку про необхідність призначення адміністративної справи №821/89/18 до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.03.2018 о 10:00 год.

Розгляд справи, призначений на 14.03.2018 о 10:00 год. відкладено на 21.03.2018 о 10:00 год., у зв'язку із перебуванням судді у відрядженні.

21.03.2018 ухвалою суду клопотання представника відповідача задоволено та допущено заміну Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області його правонаступником - Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.1993, по досягненню пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу, ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон. Перед виїздом за кордон позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1. 24.09.2000 ОСОБА_1 виїхав з України до Ізраїлю на постійне проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Починаючи з 2001 року, позивач пенсію не отримує. 31.07.2017 представник позивача подав до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області особисту заяву позивача про поновлення пенсії яка нотаріально посвідчена та апостильована. Заява позивача була прийнята відповідачем разом з усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 31.07.2017 на супровідному листі. 26.09.2017 представником позивача було отримано лист відповідача №204/Х-25 від 29.08.2017, яким було відмовлено ОСОБА_1 у поновленні пенсії. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.

Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, було подано заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги просили задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Подав до суду відзив на адміністративний позов та заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких проти задоволення позову заперечує та зазначає. Відповідно до п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року за №22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про поновлення виплати пенсії подається особисто до органу, що призначає пенсію. Заявником не надано підтвердження факту проживання на території, яка обслуговується управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні. Враховуючи вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» виникнення права на пенсію пов'язується з умовою постійного проживання заявника на території України або укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення - в разі проживання таких осіб в іншій країні. Відповідно до ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, пенсії не призначаються. Враховуючи визнання неконституційними положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосуванню до спірних правовідносин підлягає саме ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Позивачем в порушення статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не надано доказів на підтвердження того, що він не отримує пенсію чи щомісячне грошове утримання з інших джерел, у тому числі на території України чи Ізраїлю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 9 статті 205 КАС України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданого Суворовським рай(міськ)соцзабез м. Херсона від 11.10.1993.

24.09.2000 ОСОБА_1 виїхав з України до Ізраїлю на постійне проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Починаючи з 01.08.2000 року, у зв'язку із виїздом ОСОБА_1 до країни Ізраїль, виплату пенсії за віком припинено.

31.07.2017 представник позивача подав до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області особисту заяву позивача про поновлення пенсії, яка нотаріально посвідчена та апостильована.

Заява позивача була прийнята відповідачем разом з усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 31.07.2017 на супровідному листі.

26.09.2017 представником позивача було отримано лист відповідача №204/Х-25 від 29.08.2017, яким було відмовлено ОСОБА_1 у поновленні пенсії та зазначено наступне. Згідно п.1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зі змінами), заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Також зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік, як передбачено п.2.9 Порядку.

Крім цього, зазначено, що орган який призначає пенсію, розглядає питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються при наявності в особи всіх необхідних документів (п.4.1 Порядку).

Оскільки гр. ОСОБА_1 не дотримано вищезазначених вимог, відповідачем відмовлено у поновлені виплати пенсії.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, представник позивача звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Припинення виплат пенсій було передбачено пунктом 2 частини першої статті 49 та статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, діючій до 7 жовтня 2009 року.

З дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу органи ПФУ мали відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

У цій справі, припинення виплати пенсії відбулося 01.08.2000 року, тобто в період, коли законодавством не передбачалося такої підстави припинення виплати пенсії, як виїзд особи, якій вже була призначена пенсія, за кордон.

У Рішенні № 25-рп/2009 констатовано, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність мотивів неможливості поновлення виплати пенсії, викладених у листі пенсійного органу №204/Х-25 від 29.08.2017 р.

Посилання представника відповідача на те, що заяву про поновлення виплати пенсії всупереч п.1.5 Порядку №22-1 не було подано особисто, є необґрунтованими, оскільки, згідно з наведеним пунктом заява про поновлення виплати пенсії може бути подана через законного представника, як це і було зроблено позивачем - його представник «ОСОБА_3 Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» має відповідну довіреність на вчинення дій від імені позивача.

Щодо посилання, у відзиві на адміністративний позов, представника відповідача на ст.92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» слід зазначити, що 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до якого позивачу і була призначена пенсія. В пункті 16 Прикінцевих та перехідних положеннях цього Закону зазначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тобто, незважаючи на чинність положень статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», невизнання їх неконституційним, вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки, по-перше, предметом спору не є визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, а по-друге, ці положення суперечать правовим висновкам, викладеним в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009.

Безпідставними є і посилання відповідача на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він не отримує пенсію чи щомісячне грошове утримання з інших джерел.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» умову не отримання особами пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) з інших джерел встановлено для осіб, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення".

В межах розгляду даної справи таких обставин не встановлено. Позивачу була призначена пенсія за віком у відповідності до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, позивач проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як громадянин України, що проживає на території України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання громадянина України, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Дана правова позиція суду узгоджується з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № К/9901/1318/17 (127/20588/17).

Відносно частини позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з 07.10.2009 з врахуванням індексації і компенсації втрати частини доходів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ч. 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 31.07.2017 представник позивача подав до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області особисту заяву позивача про поновлення та виплати пенсії.

Рішення №204/Х-25 від 29.08.2017 р., яким відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 відповідачем направлено на адресу представника позивача «ОСОБА_3 Юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» засобами поштового зв'язку 29.08.2017 р. та отримано представником позивача 26.09.2017 р., про що зазначено у позовній заяві.

З огляду на встановлений КАС України строк звернення до адміністративного суду, суд приходить до висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області провести поновлення нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, починаючи з дня звернення із заявою його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, позивачем при поданні адміністративного позову було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.935096802.1 від 10.01.2018 в сумі 704,80 грн. та №0.0.950535447.1 від 29.01.2018 в сумі 704,80 грн. З огляду на те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку щодо стягнення судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення про відмову Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області №204Х-25 від 29.08.2017 про поновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Херсонської області провести поновлення нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування" в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн. (Сімсот чотири гривні 80 коп.) шляхом безспірного списання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 10.2.4