Постанова № 72977547, 27.03.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. № 820/1382/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Єгупенка В.В.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (м. Харків, вул. Кацарська, 56), Міністерства Оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати п.14 протоколу № 119 від 17.11.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014; зобов'язати Міністерство Оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою судді від 27.02.2018 було відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним адміністративним позовом.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам за адресами, вказаними в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи адміністративного позову, відзиви на позов, а також відповідь на відзив, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з військовим квитком серії ГТ №201356, копія якого наявна в матеріалах справи, позивач з 1977 року проходив службу у Збройних силах СРСР (а.с.30).

Згідно копії витягу з протоколу № 2311 від 19.06.2015 засідання Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень контузій, травм, каліцтв Міноборони, у колишнього військовослужбовця поранення, закрита черепно-мозкова травма, контузія, травма хребта, захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.15).

Довідкою МСЕК (серія 12 ААА № 104581 від 11.09.2015) підтверджується, що у зв'язку з пораненням, контузією і захворюванням, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, позивачу вперше з 08.09.2015 встановлена третя група інвалідності безстроково (а.с.14).

Відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №539/2015 від 04.06.2015 поранення та контузія ОСОБА_1 могли бути отримані в період бойових дії на території Демократичної республіки Афганістан у 1980 році (а.с.16-18).

Вищевказані обставини також встановлені постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 по справі № 642/2596/17, якою визнано протиправним та скасовано п. 45 протоколу № 35 від 07.04.2017 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..», затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року; зобов'язано Харківський обласний військовий Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку, затвердженого Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги…» та Наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути та вирішити питання, щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…..» затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013 року; зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення; зобов'язано Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з протоколу №119 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 17.11.2017, на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 за справою № 642/2596/17 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 скасовано п.45 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.04.2017 № 35 в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності підполковнику у запасі ОСОБА_1

У зв'язку з цим комісія дійшла висновку прийняти нове рішення про призначення допомоги підполковнику у запасі ОСОБА_1, якого 03.07.1998 звільнено зі Збройних Сил Російської Федерації та 08.09.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 206700,00 грн. (а.с.11).

Позивач не погодився із вказаним рішенням комісії Міністерства оборони України, посилаючись на те, що на момент його прийняття діяв Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції № 2004-VІІІ від 06.04.2017, підпунктом б пункту 1 статті 16-2 Закону передбачено розмір одноразової грошової допомоги 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

На момент прийняття оскаржуваного рішення Міністерства оборони України 17.11.2017 діяла редакція Закону від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

Підпунктом б) п.1 ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону №2004-VIII 6 квітня 2017 року) визначено, що на момент винесення оскаржуваного рішення передбачено розмір одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

Пунктом 2 прикінцевих положень Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII визначено коло осіб, на яких не розповсюджується дія даного Закону, а саме, щодо тих осіб, щодо яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги.

До набрання чинності Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII стосовно позивача не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дія Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII розповсюджується на позивача.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").

В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Полторацький проти України" від 29.04.2003 (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону, що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі "Крюслін проти Франції" від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ювіг проти Франції".

Враховуючи, що редакція Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII набрала чинності 07.05.2017, а оскаржуване рішення винесене 17.11.2017 суд приходить до висновку, що Міністерство оборони України згідно приписів ст. 19 Конституції України повинно було застосовувати до позивача Закон від 20.12.1991 р. № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

Вищезазначене узгоджується з вищевказаною практикою Європейського суду з прав людини та приписами ст. 46 Конституції України, згідно якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, Міністерство оборони України 17.11.2017 мало обов'язок при прийнятті оскаржуваного рішення дотримуватись вимог Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

При цьому, суд зазначає, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 по справі № 642/2596/17 не було зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у певному розмірі, а лише зобов'язано розглянути питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Порядку "Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги….." затвердженого постановою КМУ №975 від 25 грудня 2013.

Питання призначення розміру одноразової грошової допомоги відноситься до компетенції суб'єкта владних повноважень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що Міністерством оборони України були порушені права позивача стосовно розміру одноразової грошової допомоги передбачені пп. б) п.1 ст. 16-2 Законом від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства України, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування п. 14 протоколу №119 від 17.11.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.

Оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку 975, тому суд вважає, що наявні підстави для зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 та зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній справі, суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст. 382 КАС України, встановлення такого контролю є правом, а не обов'язком суду, відповідно до фактичних обставин справи.

В даній справі суд не вбачає підстав для застосування судового контролю.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір не стягується, оскільки позивач від сплати судового збору звільнений на підставі п. 8 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 257, 262, 263, 371 КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (м. Харків, вул. Кацарська, 56), Міністерства Оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо обчислення, призначення соціальних виплат та допомоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п.14 протоколу № 119 від 17.11.2017 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.

Зобов'язати Харківський Обласний Військовий Комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014.

Зобов'язати Міністерство Оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 2004-VІІІ від 06.04.2017) у Порядку, затвердженим постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 та наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Єгупенко