Рішення № 72977188, 27.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/362/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/362/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2018 ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату (надалі – Полтавський ОВК, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову у складенні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи з 12.01.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, викладену у листі від 29.01.2018 вих. №12/172;

- зобов’язати відповідача скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16-163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни другої групи з 12.01.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової служби брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, де отримав осколкові поранення обличчя, тулубу та контузію. 12.01.2017 йому встановлена друга група інвалідності у зв’язку з наявністю поранень, контузії та захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги. Відповідач відмовив позивачу у складенні висновку про наявність права на отримання такої допомоги та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України. З такими діями відповідача ОСОБА_1 не погодився, тому просив суд визнати протиправною відмову Полтавського ОВК у складані висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 12.01.2017 та зобов’язати скласти висновок та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.

За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 26.02.2018 Полтавський окружний адміністративний суд (суддя Кукоба О.О.) відкрив провадження у справі №816/362/18 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 01.03.2018 адміністративну справу прийнято до розгляду суддею Костенко Г.В.

Жодних заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило.

01.03.2018 відповідач надав до суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що 2 група інвалідності була встановлена з 12.01.2017, а військову службу проходив з 15.11.1983 по 12.02.1986. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в ред. Закону №1774-VIII від 06.12.2016) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби. Крім того, позивачем не надано копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв'язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с.31-32).

Згідно копії витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (Протокол №2635 від 13.06.2016) вогнепальні осколкові поранення голови ( контузія 1985 р.). тулуба ОСОБА_1, наслідком яких стали рубці у зазначених нантомічних областях, що підтверджується актом судово-медичного дослідження №761 від 26.05.2016 Полтавського обласного бюро СМЕ, та які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких віддалених наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузія 1985 р.) у вигляді посттравматичної та дисциркулярної енцефалопатії 2 ст. змішаного генезу ( гіпертонічна та на фоні шийного остеохондрозу) з вираженими та стійкими вестибуло-атактичним синдромом, цефалгічним синдромами, з лікворо-венозною дистензією, з помірним астено-невротичним синдромом. ІХС: кардіосклерозу атеросклеротичного, СН І, ФК ІІ. Гіпертонічної хвороби ІІ ст. Розповсюдженого остеохондрозу, ускладненого протрузіями міжхребцевих дисків в сегментах L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4-L5 деформуючим спондильозом, спондилоартрозом ІІ ст. поперекового та грудного відділів хребта з помірним больовим та м'язово-тонічним синдромами", що підтверджується записами у медичних документах, поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.28).

Відповідно довідки МСЕК від 03.02.2017 серії АВ №0563151 ОСОБА_1 вперше встановлено 2 група інвалідності з 12.01.2017; захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.27).

17.01.2018 (вх.від 23.01.2018) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського ОВК із заявою про направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.53 ). До заяви було додано копії: паспорта; ідентифікаційного номера; витягу з протоколу засідання ЦВЛ МО України; акту огляду фахівцем в галузі СМД; довідки до акту МСЕК; військового квитка (а.с.54-56 ).

Листом від 29.01.2018 №12/172 Полтавський ОВК повідомив, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до норм Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки інвалідність встановлена понад тримісячний термін після звільнення зі строкової військової служби (звільнений з військової служби - 12.02.1986, інвалідність встановлена - 12.01.2017). Крім того зазначено, що згідно з переліком документів, визначених Порядком, затвердженого постановою КМУ від 23.12.2013 № 975, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення.

Також в оскаржуваній відповіді зазначено, що згідно з пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) підтверджуються довідкою, виданою військовою частиною або достовірними документами про причини і обставини одержання поранення (травми), витяг з історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово - облікові документи (а.с.26).

Позивач не погодився з відмовою Полтавського ОВК, оформленою листом від 29.01.2018 вих. №12/172, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до статті 41 якого виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в ред. Закону №1774-VIII від 06.12.2016), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві

А відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 названого Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Аналіз наведеної вище норми статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є підставою для висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція застосування норм матеріального права висловлена в постанові Верховного Суду України від 21 квітня 2015 року (справа № 21-135а15).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок), яким визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пунктом 11 Порядку визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

За змістом письмового відзиву відповідач, відмовляючи у направленні наданих позивачем документів до Комісії Міністерства оборони України, посилався на відсутність документа, який би свідчив про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що відповідне поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Оцінюючи наведені твердження відповідача, суд звертає увагу на приписи підпункту "г" пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, відповідно до якого постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 №63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, є саме висновок військово-лікарської комісії, оскільки такий висновок містить конкретну вказівку на першопричину отриманої особою травми.

У наданій до матеріалів справи копії витягу з протоколу від 13.06.2016 № 2635 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 28).

Таким чином, надана відповідачу разом із заявою від 17.01.2018 (вх. від 23.01.2018) копія витягу з протоколу засідання ЦВЛК містить інформацію про причинний зв'язок поранення із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Наявність даного висновку виключає можливість отримання відповідного поранення внаслідок вчиненням позивачем кримінального чи адміністративного правопорушення або вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку, що позивачем разом із заявою від 17.01.2017 надано Полтавському ОВК усі необхідні документи, передбачені пунктом 11 Порядку.

Отже, відповідач, як уповноважений орган у спірних відносинах, на виконання пункту 13 Порядку мав підготувати та подати головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Прийняття ж рішення про наявність/відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги віднесено до повноважень головного розпорядника бюджетних коштів, яким у спірних відносинах є Міністерство оборони України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В спірному випадку, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення у формі відмови.

Таким чином, відмова Полтавського обласного військового комісаріату, оформлена листом від 29.01.2018 вих. №12/172, не ґрунтується на вимогах закону, а відтак суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування відмови Полтавського обласного військового комісаріату, оформлене листом від 29.01.2018 вих. №12/172, у складанні висновку про наявність права у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи з 12.01.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Суд враховує, що в силу положень пункту 13 Порядку складення висновку щодо отримання особовою одноразової грошової допомоги є компетенцією відповідача, який наділений повноваженнями скласти висновок щодо можливості призначення такої допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та направити його разом з поданими особою документами до Комісії Міністерства оборони України.

На підставі вищевикладеного, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 17.01.2018 (вх. від 23.01.2018) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни другої групи з 12.01.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; рнокпп НОМЕР_1; с. Остап'є Великобагачанського району Полтавської області, 38354) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78-а, м. Полтава, Полтавська область, 36039; код ЄДРПОУ 07851296) про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Полтавського обласного військового комісаріату, оформлену листом від 29 січня 2018 року вих. №12/172, у складенні висновку про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи з 12.01.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Зобов'язати Полтавський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07851296) скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 17 січня 2018 року (вх. від 23.01.2018) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни другої групи з 12.01.2017, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити його на розгляд комісії Міністерства оборони України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Головуючий суддя ОСОБА_2