Рішення № 72976671, 13.03.2018, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13574/17

Категорія 45

2/295/143/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13.03.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Гумен Н.В.,

за участю секретаря Скришевської О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житомирська міська рада про позбавлення права користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просить позбавити відповідача права користування жилим приміщенням, а саме квартирою 61 у будинку № 1 по вул. Генерала Всеволода Петріва в м. Житомирі та зняти відповідача з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, стягнути з відповідача понесені судові витрати, мотивуючи позов тим, що він є власником вказаної вище квартири. У свій час батьки позивача також були співвласниками квартири, однак вони померли. Після смерті батьків позивач розпочав оформлення своїх спадкових прав на квартиру, у зв’язку з чим йому стало відомо, що у квартирі також зареєстрований ОСОБА_2 – чоловік сестри позивача, який був там зареєстрований за невідомих позивачу обставин та з невідомих йому підстав та без його згоди, як співвласника квартири. Відповідач у квартирі не проживає та ніколи не проживав, у квартирі відсутні будь-які речі відповідача, квартирою він не користується, комунальні платежі не сплачує, однак добровільно знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою відмовляється, а реєстрація відповідача в належній позивачу квартирі порушує його право власності.

15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно пп. 9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

У судове засідання позивач не з'явився, його представник ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі та не заперечував щодо вирішення справи в заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, оскільки існує сукупність умов, визначених ст. 280 ЦПК України, за яких суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи думку представника позивача, який у заяві вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 24), свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.10.2017 року (а.с. 28) та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30).

Зі змісту довідки № 125, виданої 13.01.2018 року Комунальним підприємством «Виробниче житлове ремонтно – експлуатаційне підприємство №14» Житомирської міської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 49).

Згідно актів від 20.05.2017 року, від 10.01.2018 року та від 13.01.2018 року, які складені уповноваженими особами Комунального підприємства «Виробниче житлове ремонтно – експлуатаційне підприємство №14» Житомирської міської ради, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований, але не проживає згідно свідчень сусідів, які вказали, що ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі з 2014 року, у квартирі відсутні будь-які належні йому речі (а.с. 23, 50, 51).

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 316, ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав, в даному випадку шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки, як доведено в суді, відповідач не є співвласником квартири та не проживає в ній.

Відповідач у судові засідання не з’являвся та не скористався своїм правом заперечити доводи позовної заяви, надати відповідні пояснення та додаткові докази або ж заявити клопотання.

Також, 04.04.2016 року набрали чинності норми Закону України № 888-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг", відповідно до яких повноваження у сфері реєстрації місця проживання фізичних осіб делеговані органам місцевого самоврядування (виконавчому органу сільської, селищної або міської ради, сільському голові (у випадку, коли відповідно до Закону виконавчий орган сільської ради не утворено) - як органу реєстрації.

Органом реєстрації у м. Житомирі є - Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради.

Статтею 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зі змінами та доповненнями, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Отже, наявність рішення суду про визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, є підставою для зняття його з реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а саме у частині визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою № 61, що знаходиться за адресою: м. Житомир, ОСОБА_4, 1, при цьому не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині зняття відповідача з реєстрації за місцем проживання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

Керуючись ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 82, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Житомирська міська рада про позбавлення права користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою № 61, яка розташована за адресою: м. Житомир, вул. Генерала Всеволода Петріва, 1.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 640 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса: м. Житомир, ОСОБА_4, 1, кв. 61).

Третя особа: Житомирська міська рада (адреса: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954).

Повне судове рішення складено 16.03.2018 року.

Суддя Н.В. Гумен