Ухвала суду № 72976530, 21.03.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/330/18 Справа № 210/4392/17 Слідчий суддя - Літвіненко Н.А. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року м.Дніпро

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

судді -доповідача Крот С.І.,

суддів Піскун О.П., Слоквенка Г.П.,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню №12017040710002316, відносно

ОСОБА_4, 16 вересня 1982 року

народження, місце народження: м.Жагань, Польша,

громадянина України, який зареєстрований за адресою:

м.Кривий Ріг, пр.Поштовий, 48/56, проживає за адресою:

м.Кривий Ріг, пров.Тропініна, 5,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

за участю прокурора Кузнецова П.М.,

захисників ОСОБА_5, ОСОБА_3,

підозрюваного ОСОБА_4,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що в клопотанні слідчого не зазначені докази, які підтверджують існування ризиків, передбачених п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Вказує на те, що вся підозра ґрунтується виключно на припущеннях, які жодним доказом не підтверджені. Зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався та не має судимості, має постійне місце проживання та реєстрації, одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, працює майстром з ремонту автомобілів та має щомісячний дохід в межах 6-7 тис.грн., забезпечує в основному свої потреби та потреби сім’ї за рахунок своєї матері, яка працює за кордоном. ОСОБА_1 того, слідчим суддею не враховано стан здоров’я підозрюваного. Звертає увагу на те, що слідчий суддя, визначивши заставу у межах 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не навів в своїй ухвалі жодної підстави, яку він вважає виключною, та яка давала б можливості вийти за межі вимог п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Металургійного ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області та застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 25 лютого 2018 року до 25 квітня 2018 року включно, визначено заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 440 500,00 грн., з покладенням обов’язків, передбачених ст.194 КПК України.

Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що існують ризики, що ОСОБА_4 може впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5 та підозрюваного, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, та просили задовольнити її, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та вважав за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані, а доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження.

Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, вислухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого.

Як вбачається з наданих матеріалів, слідчий суддя дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки при розгляді клопотання слідчого слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що може впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, та може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Посилання захисника на відсутність обґрунтованої підозри колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до правової позиції ЄСПА у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" (п. 55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред’явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».

На час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді встановлено, що ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за ознаками незаконного придбання та зберігання психотропних речовин, з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, вчинені за попередньою групою осіб.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: оглядом місця події від 30 січня 2018 року; показаннями свідка ОСОБА_6; показаннями свідка ОСОБА_7; висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх прекурсорів та аналогів №2/8.6-108 від 16 лютого 2018 року; протоколом дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів № 48.1/1- 404 від 27 лютого 2018 року; протоколом дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів № 48.1/1- 405 від 27 лютого 2018 року; протоколом дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів № 48.1/1- 401 від 27 лютого 2018 року.

Досудовим розслідуванням встановлена наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України: обставинами, що підтверджують наявність ризику незаконно впливати на свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні є те, що у даному кримінальному провадженні є інші підозрювані, яким не обрано запобіжний захід, на якого може впливати ОСОБА_4, винуватість ОСОБА_4 у кримінальному провадженні підтверджується показами ряду свідків, на яких може впливати ОСОБА_4, у кримінальному провадженні призначено ряд експертиз, проведення яких не завершено, що не виключає можливості впливу ОСОБА_4 на екскретів; обставинами, що підтверджують наявність ризику продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється є те, що ОСОБА_4 вчиняв кримінальне правопорушення безконтактним «конспіративним» шляхом, попередньо узгодивши злочині дії та розподіливши ролі у вчиненні кримінального правопорушення з іншими учасниками, при цьому переслідуючи корисливу мету; обставинами, що підтверджують наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підозрюваним ОСОБА_4, є те, що останній вчинив кримінальне правопорушення в сфері незаконного обігу психотропних речовин, яке згідно ч.4 ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, санкція яких передбачає виключно позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі, що збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. В свою чергу втеча підозрюваного ОСОБА_4 зашкодить суспільному інтересу, що полягає у найскорішому розслідуванню всіх обставин кримінального провадження та подальшому його судовому розгляді.

Що стосується доводів захисника про недостатню вагомість ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для застосування до підозрюваного виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 307 КК України, за яке передбачене покарання до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна та усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує йому у разі доведеності вини, може впливати на свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З огляду на викладене зазначені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності будь-яких даних про наявність ризиків не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку, що інший, менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, що випливають зі змісту ст. 177 КПК України, і тримання ОСОБА_4 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується запобіжний захід, передбачений вказаною нормою закону.

При розгляді клопотання слідчим суддею з додержанням правової позиції, викладеної у рішенні ЄСПЛ у справі “Харченко проти України”, розглянуто можливість застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої визначено вмотивовано з урахуванням дійсних обставин вчиненого правопорушення та положень ч. 4 ст.182 КПК України.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається, обраний судом запобіжний захід щодо підозрюваного відповідає вимогам ст.ст. 177, 178, 183 КПК України, тому колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою і такою, що не підлягає скасуванню, тому в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, діючого в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

____ _______ ____

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9