Рішення № 72976097, 14.03.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4876/16-ц

2/214/275/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 березня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання – Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №214/4876/16-ц

за первісною позовною заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3

до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_2

про захист прав споживача, визнання недійсним договору іпотеки,

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним – ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

від відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним – ОСОБА_7

За участю:

представника позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним (в режимі відео конференції) – ОСОБА_4, ОСОБА_6

представника відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним – ОСОБА_7

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Представник позивача звернувся до суду з первісною позовною заявою 31.08.2016 року, в якій просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №153/в від 05.09.2007 року станом на 11.08.2016 року в загальному розмірі 1 179 474,70 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно, належне ОСОБА_3 на праві приватної власності, а саме квартиру загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., розташовану за адресою: провулок Бульварний 15/6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, шляхом її продажу ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності під час його реалізації в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку», з наданням банку всіх прав продавця; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 1378 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог вказав, що 05.09.2007 року між ВАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1», правонаступником якого є ПАТ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» (далі за текстом – ПАТ «ВіЕйБі Банк»), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 153/в, за умовами якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті в розмірі 22 000 доларів США зі строком повернення до 04.09.2017 року, сплатою процентів за користування ним за ставкою 13% річних та щомісячної плати за обслуговування кредиту в розмірі 15,40 доларів США, що становить 0,7% від суми кредиту. Кредит надано ОСОБА_3 для проведення ремонту квартири, розташованої за адресою: провулок Бульварний 15/6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Свої зобов’язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши позичальнику кредит в обумовленому розмірі, натомість ОСОБА_3 свої зобов’язання належним чином не виконує, систематично порушуючи виконання умов кредитного договору. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_8 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості за кредитним договором №153/в від 05.09.2007 року в розмірі 209 401,43 грн. ним не виконується. Станом на 11.08.2016 року заборгованість відповідача становить 1 1179 474,70 грн., в добровільному порядку ним не погашається. За даних обставин з метою захисту майнових інтересів позивача представник вимушений звернутись до суду з даним позовом з реалізацією свого права на захист шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відзив на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 та його представник не подали.

Не погоджуючись з позовними вимогами ПАТ «ВіЕйБі Банк», 24.11.2016 року в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ПАТ «ВіЕйБі Банк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію банку ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між ним та ПАТ «ВіЕйБі Банк» 05.09.2007 року (а.с.82). Пред’явлені вимоги мотивовано тим, що оспорюваний ним договір він не підписував та згоду на заставу належного йому нерухомого майна не надавав, оскільки житлове приміщення по провулку Бульварному 15/6 в м. Кривому Розі, Дніпропетровської області, є єдиним місцем його проживання. Фактично про наявність іпотечного договору він дізнався з позовної заяви ПАТ «ВіЕйБі Банк» в рамках даної справи.

Ухвалою суду від 16.08.2017 року зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про захист прав споживача, визнання недійсним договору іпотеки об’єднано в одне провадження з первісними вимогами Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки – для їх спільного розгляду (а.с.104).

10.03.2017 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача за зустрічним позовом в порядку ст.128 ЦПК України (а.с.86-87) (в редакції ЦПК України, діючій на той момент), в яких представник ПАТ «ВіЕйБі Банк» просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Свої заперечення представник мотивував тим, що при укладенні договору іпотеки від 05.09.2007 року в забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за кредитним договором №153/в від 05.09.2007 року, сторони належним чином обумовили всі істотні умови договору, а приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 перевірено правосуб’єктність обох сторін, зачитано текст договору, а факт його дійсності та відповідності волі і намірах обох сторін, досягнутим між ними домовленостям засвідчено підписами ОСОБА_3 та представника ПАТ «ВіЕйБі Банк». У зв’язку з цим підстави для визнання договору іпотеки відсутні, а вимоги ОСОБА_3 – безпідставні та недоведені, як і його посилання на необізнаність з наявність такого договору загалом. Окремо представник акцентував увагу на наявності рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2012 року про дострокове стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яке ним не виконується.

Відповідь на заперечення (відзив) позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 не подали.

Приймаючи участь в режимі відеоконференції представник позивача за первісним позовом – відповідача за зустрічним позовом ПАТ «ВіЕйБі Банк» первісні позовні вимоги підтримав, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити. В подальшому у зв’язку з виникненням неодноразових неполадок у встановленні відеоконференцзв’язку подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, підтримуючи попередньо висловлену позицію по справі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом – позивача за зустрічним ОСОБА_7 заперечував проти задоволення первісних позовних вимог та підтримав зустрічні позовні вимоги. В подальшому правом на участь в судовому засіданні відповідач за первісним позовом – позивач за зустрічним та його представник не скористались, 14.03.2018 року останній подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

З урахуванням позиції сторін та поданих ними заяв суд вважає ухвалити рішення по справі за їх відсутності, оскільки враховуючи категорію справи, її складність та з метою дотримання розумних строків розгляду справи їх неявка не перешкоджає цьому.

Відповідно до п.9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року, яка набрала чинності 15.12.2017 року), справи в суді першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи характер та предмет спору суд розглядає справу в порядку загального позовного провадження.

В ході розгляду справи сторонами заявлялись наступні клопотання: представником ПАТ «ВіЕйБі Банк» – про проведення розгляду справи в режимі відео конференції, яке задоволено ухвалою суду від 02.11.2016 року (а.с.49); представником ОСОБА_3 – адвокатом ОСОБА_7 – про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке в подальшому він не підтримав та зняв з розгляду. Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення позову/ доказів, зупинення/ поновлення провадження судом не вживались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, враховуючи позицію учасників справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.09.2007 року між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №153/в (а.с.4-10), за умовами п.1 якого кредитодавець надав позичальникові кредит в сумі 22 000 доларів США з цільовим призначенням – проведення ремонту квартири, розташованої за адресою: провулок Бульварний 15/6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Відповідно до п.п.1.3, 1.4 кредитного договору (а.с.4) кредит надано позичальникові терміном до 04.09.2017 року зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 13 % річних, збільшеною до 17% річних згідно додаткової угоди №2 від 11.11.2008 року (а.с.18). Нарахування відсотків здійснюється у валюті кредиту щомісячно за поточний календарний місяць (п.2.4.2 договору, а.с.5). Крім того, за обслуговування кредиту позичальник сплачує банку щомісячну плату в розмірі 0,07% річних від початкової суми кредиту, що становить 15,40 доларів США.

Правомірність надання банком кредиту ОСОБА_3 в іноземній валюті підтверджується наявною у ВАТ «ВіЕйБі Банк» генеральною ліцензією НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями №35 від 03.12.2001 року згідно офіційних відомостей НБУ з інтернет-порталу www.bank.gov.ua, які є загальновідомими та не потребують доказування, що узгоджується з вимогами п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» №15-93 від 19.02.1993 року та правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-211цс17 від 15.05.2017 року.

Сторонами погоджено, що позичальник зобов’язується щомісячно здійснювати повернення кредиту шляхом поповнення відкритого на його ім’я в ПАТ «ВіЕйБі Банк» рахунку внесенням коштів готівковим чи безготівковим розрахунком в сумі, не меншій, ніж черговий платіж згідно Графіку, наведеного в додатку №1 до договору (а.с.11), та суми нарахованих процентів, інших платежів, встановлених в Графіку.

Визначаючи обсяг відповідальності позичальника, п.4 договору передбачено, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредиту, сплату процентів, плати за обслуговування кредиту позичальник сплачує банку штраф в розмірі 25% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту, але не менше еквіваленту в 50 грн. (а.с.9).

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором № 153/в від 05.09.2007 року, між ВАТ «ВіЕйБі Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕйБі Банк», та ОСОБА_3 05.09.2007 року укладено іпотечний договір, відповідно до п.2.1, п.2.2 якого іпотекодавець – ОСОБА_3 передав банку як іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності на підставі нотаріально посвідченого договору довічного утримання від 05.08.2005 року нерухоме майно: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: провулок Бульварний 15/6 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м.

Заперечуючи факт укладення іпотечного договору, обізнаність з його наявністю та підписання такого договору загалом, відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 просив визнати договір іпотеки від 05.09.2007 року недійсним, про що заявив зустрічні вимоги. Надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності таких вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

За змістом ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, обов'язкові відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Відповідно до ст.ст.215-235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Так, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України.

Згідно зі ст.16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст.10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Зі змісту оспорюваного договору іпотеки від 05.09.2007 року вбачається, що в ньому визначено істотні умови, характерні для такого виду договорів, у тому числі, відомості про сторін, зміст та розмір кредитного зобов’язання, забезпечуваного іпотекою, строк і порядок його виконання, предмет іпотеки, його опис, технічні характеристики, достатні для його ідентифікації. Іпотекодержатель ОСОБА_3 погодився на укладення договору саме такого змісту та на запропонованих банком і обопільно погоджених умовах, про що свідчить підписання ним договору без будь-яких зауважень чи заперечень.

Доказів в спростування вказаних обставин та доведення наведених доводів позивачем за зустрічним позовом та його представником не надано.

Як слідує з оспорюваного договору іпотеки, його предметом є об’єкт нерухомості, належний ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання серії ВСІ №906614 від 05.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10, запис в реєстрі за №3708.

Відповідно до ст.754 ЦК України, набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане йому за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати у власність іншій особі на підставі правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду) не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

Однак, враховуючи відсутність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна стосовно квартири, розташованої за адресою: провулок Бульварний 15/6, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, застосованих нотаріусом на виконання умов договору довічного утримання (Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав, а.с.132-133), що є свідченням припинення договору, тому ОСОБА_3 є дійсним власником такого майна (рішення про державну реєстрацію права власності від 01.09.2005 року), а відтак вправі передавати його в іпотеку, що, в свою чергу, дає іпотекодержателеві право звернення стягнення на таке майно.

Доводи ОСОБА_3 щодо необізнаності з наявністю договору іпотеки суд вважає неспроможними, оскільки посилання на наявність такого договору та забезпечення ним виконання кредитних зобов’язань за договором №153/в від 05.09.2007 року міститься в п.1.5 кредитного договору, такого підписаного ОСОБА_3, дійсність якого він не оспорював.

Враховуючи те, що при укладенні іпотечного договору як правочину, що базується на волевиявленні обох учасників правочину, ОСОБА_3 на свій розсуд та за вільним волевиявленням вирішив його укласти, визначивши предметом договору належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, будучи належним чином обізнаним та повідомленим про наслідки неналежного виконання забезпечуваних іпотекою зобов’язань, тому суд приходить до висновку про відсутність правових та фактичних підстав, які б свідчили про можливість визнання недійсним оспорюваного іпотечного договору від 05.09.2007 року, у зв’язку з чим в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

Щодо обґрунтованості вимог за первісним позовом та доведеності наявності заборгованості, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

В ході судового розгляд встановлено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» належним чином виконав перед ОСОБА_3 свої зобов’язання, надавши кредит в обумовленому розмірі.

Доводи представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_7, що фактично ОСОБА_3 кредитних коштів не отримував,є недоведеними, оскільки факт отримання позичальником кредиту встановлений Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у рішенні від 15.11.2012 року, залишеному без змін Апеляційним судом Дніпропетровської області згідно з ухвалою від 27.03.2013 року, що в розумінні ст.82 ЦПК України не потребує окремого доказування (а.с.26-31).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає визначене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Оскільки зобов’язання, передбачені кредитним договором, ні позичальником ОСОБА_3, ні поручителем ОСОБА_8 згідно договору поруки від 05.09.2007 року, належним чином не виконувались, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2012 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.03.2013 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором №153/в від 05.09.2007 року станом на 06.04.2010 року, а саме: заборгованість за кредитом – 158 039,12 грн., по процентам за користування кредитом – 39142,79 грн., щомісячній платі за обслуговування кредиту – 1477,33 грн., штраф – 10 741,89 грн. (а.с.26-31).

Згідно Інформації про виконавче провадження (а.с.90-91), судове рішення від 15.11.2012 року звернуто до примусового виконання 03.06.2016 року, за яким відкрито виконавче провадження №51322691 та накладено арешт на майно боржника. Станом на момент ухвалення рішення заборгованість не погашена, судове рішення не виконане.

Як слідує з розрахунку заборгованості, станом на 11.06.2016 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить в загальному розмірі 46 056,11 доларів США, що еквівалентно 1 142 955,60 грн., з яких: заборгованість по кредиту (тіло) – 19 792 доларів США, що еквівалентно 491 169,15 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 26 264,11 доларів США, що еквівалентно 651 795,65 грн., комісії за обслуговування кредиту – 7 388,15 грн., та нарахованої неустойки за порушення виконання зобов’язань – 29 130,95 грн. (а.с.22-25). Доказів зворотного в спростування наданого позивачем за первісним позовом розрахунку ОСОБА_3 суду не надано.

Відповідно до постанови Правління НБУ від 19.03.2015 року №188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_1», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.03.2015 року прийнято рішення №63 «Про початок здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» (а.с.32).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 від 22.02.2016 року строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» продовжено до 19.03.2018 року (а.с.33).

Згідно з ч.3 ст.47 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

В силу п.4 ч.1 ст.48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження, зокрема, вживає заходів до повернення заборгованості позичальників перед банком.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У ст.33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, за змістом ч.1 ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до п.7.2 договору іпотеки (а.с.14), звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: - рішення суду; - виконавчого напису нотаріуса; - переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов’язання в порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору; - продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» та умовами договору (а.с.20).

Відповідно до п.7.3 договору, іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п.7.2 іпотечного договору. Такі положення взаємоузгоджується зі ст.20 ЦК України, ст.13 ЦПК України та п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому, здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту, на чому також ґрунтуються правові висновки Верховного суду України в постанові від 03.02.2016 року у справі № 6-1080цс15.

За даних обставин суд приходить до висновку, що наявність рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, яке є невиконаним, а кредитні зобов’язання – діючими, не позбавляють банк права звернутися до суду за захистом шляхом використання інших способів судового захисту, у том у числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов’язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов’язання та запобігання негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов’язань або зменшення їх.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст.39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.

За змістом ст.38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені. Право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки від свого імені за рішенням суду прямо передбачене ч.1, ч.5 ст.38, абз.4 ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» із вказівкою на відсутність необхідності будь-якого уповноваження іпотекодавця на вчинення таких дій.

Посилання представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_7 на неможливість застосування обраного ПАТ «ВіЕйБі Банк» способу звернення стягнення на предмет іпотеки, який може застосовуватись лише як позасудовий, суд не може прийняти до уваги у зв’язку з їх помилковістю, а посилання представника на правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 22.03.2017 року у справі № 6-2967цс16 є неприйнятними, оскільки вони стосуються порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності, що не стосується даного спору.

Таким чином, враховуючи, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам п.7.2 договору іпотеки, тому суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в цій частині, із зверненням стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 шляхом укладенням ПАТ «ВіЕйБі Банк» договору купівлі-продажу від свого імені з іншою особою-покупцем з наданням позивачеві всіх прав покупця, у тому числі, але не виключно, прав на: отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведення дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ «ВіЕйБі Банк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки – в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 153/в від 05.09.2007 року станом на 11.08.2016 року в загальному розмірі 1 179 474,70 грн., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту – 491 169,95 грн., по процентам за користування кредитом – 651 795,65 грн., комісії за обслуговування кредиту – 7 388,15 грн., неустойки – 29 130,95 грн.

Згідно з ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, в розумінні ст.39 Закону України «Про іпотеку» необхідно установити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на прилюдних торгах, тобто чітко визначити ціну предмета в грошовому вираженні, зазначивши її в рішенні.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Верховний Суд України в своїй правовій позиції, викладеній в постанові від 02.11.2016 року у справі №6-1907цс16 зазначив, що оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то, викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.2.3 іпотечного договору (а.с.12), за узгодженням сторін предмет іпотеки оцінено в 31 507 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення суду (1 долар США = 25,916 грн.) становить 816 535,41 грн.

Оскільки інших доказів стосовно вартості предмету іпотеки сторони не надали, тому суд вважає за необхідне в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_1 її початкову ціну для подальшої реалізації визначити за домовленістю сторін відповідно до п.2.3 іпотечного договору в розмірі 31 507 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 долар США = 25,916 грн.) становить 816 535,41 грн.

Таким чином, визначення позивачем за первісним позовом початкової ціни предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, є невірним та не відповідає вимогам ст.39 Закону України «Про іпотеку», а тому не може прийматись судом при ухваленні рішення, що визначає необхідність часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом.

Визначаючи порядок виконання рішення в порядку ст..267 ЦПК України, суд виходить з того, що 07.06.2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно зі ст.5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; 2) загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто, за одночасної наявності перелічених вище умов застосовується мораторій на примусове стягнення нерухомого житлового майна, що є предметом іпотеки.

Судом встановлено, що спірну квартиру відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 використовує як місце постійного проживання, про що в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свідчить реєстрація її місця проживання за вищевказаною адресою (а.с.37). Наявність в його приватній власності іншого нерухомого майна судом не встановлено, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.134-135). З огляду на вказані обставини, а також те, що загальна площа квартири становить 61,9 кв.м., тобто не перевищує встановлених законом 140 кв.м., існують законні підстави для відстрочення виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Враховуючи те, що вказаний Закон не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов’язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є лише правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності, що також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 11.11.2015 року у справі № 6-9цс15, від 20.01.2016 року у справі № 6-482цс15.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує задоволення первісного позову ПАТ «ВіЕйБі Банк», у зв’язку з чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» 1378 грн. в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору (а.с.34). У зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 та його звільнення від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати за зустрічним позовом підлягають компенсації за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 267, 268, 273, 274, 277, 279, 354, 355, п.п.9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за первісною позовною заявою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 153/в від 05.09.2007 року станом на 11.08.2016 року в загальному розмірі 1 179 474 (один мільйон сто сімдесят дев’ять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 70 коп., яка складається із заборгованості: за тілом кредиту – 491 169 (чотириста дев’яносто одна тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 95 коп., по процентам за користування кредитом – 651 795 (шістсот п’ятдесят одна тисяча сімсот дев’яносто п’ять) грн. 65 коп., комісії за обслуговування кредиту – 7 388 (сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 15 коп., неустойки – 29 130 (двадцять дев’ять тисяч сто тридцять) грн. 95 коп. - звернути стягнення на предмет іпотеки – квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., належну ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору довічного утримання від 05.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 – шляхом її продажу ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» від свого імені будь-якій особі-покупцю з наданням ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» всіх прав покупця, у тому числі, але не виключно, прав на: отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстрацію правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, проведення дій щодо оформлення та отримання дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами України дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Початкову ціну предмету іпотеки – квартири АДРЕСА_2 загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 44,9 кв.м., для її подальшої реалізації встановити за домовленістю сторін відповідно до п.2.3 іпотечного договору, ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» в розмірі 31 507 (тридцять одна тисяча п’ятсот сім) доларів США 00 центів, що за офіційним курсом НБУ на день ухвалення рішення (1 долар США = 25,916 грн.) становить 816 535 (вісімсот шістнадцять тисяч п’ятсот тридцять п’ять) грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду в частині звернення стягнення на нерухоме майно до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_2 про захист прав споживача, визнання недійсним договору іпотеки – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати ухвалення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач за первісним позовом – відповідач за зустрічним – ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_1», код ЄДРПОУ 19017842, юридична адреса: вул. Дегтярівська 27-т, м. Київ.

Відповідач за первісним позовом – позивач за зустрічним – ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Судове рішення складено та підписано 14.03.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.