Рішення № 72975383, 15.03.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/125/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Супруна Є.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Лисака С.В.,

представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №816/125/18 за позовом Приватного підприємства "Агроекологія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

12 січня 2018 року позивач ОСОБА_4 підприємство "Агроекологія" (надалі - ПП "Агроекологія") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 27.12.2017:

- №0014251401, в частині суми 72 916,25 грн, яка складається із збільшеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) в розмірі 58 333,00 грн та штрафних санкцій - 14583,25 грн;

- №0014271401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 130 795,65 грн, в т.ч. за основним зобов'язанням - 100 279,39 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 25 069,85 грн, за пенею - 5 446,41 грн;

- №0014281401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (військовий податок) на загальну суму 8 937,71 грн, у т.ч. за основним платежем - 6852,43 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 372,17 грн;

- №0014261401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 28 089,63 грн, у т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 089,63 грн.

Ухвалою суду від 15.01.2018 відкрито провадження у справі, 15.02.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначає, що у період охоплений перевіркою він був суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ. Для провадження господарської діяльності з виробництва сільгосппродукції підприємством був придбаний легковий автомобіль Ford Fiesta, сума ПДВ з вартості якого була включена до податкової декларації з ПДВ (скорочена). Проте, податковий орган з посиланням лише на ту обставину, що даний автомобіль не використовується безпосередньо у виробництві сільгосппродукції, неправомірно заперечує право платника на включення суми ПДВ з вартості придбання такого автомобіля до декларації з ПДВ (скороченої). Так само неправомірно відповідач заперечує право підприємства на віднесення до складу компенсації працівнику витрачених коштів згідно з поданим звітом витрат на закордонні відрядження. На думку позивача, висновок перевірки про відсутність документів, які б підтверджували зв’язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства не відповідає дійсності, оскільки відрядження генерального директора ОСОБА_5 у Німеччину в м. Нюрнберг з 10 лютого по 04 березня 2017 року мало господарську направленість, документи, що це підтверджують, були надані в ході перевірки. І нарешті висновок перевірки щодо відсутності права у ПП «Агроекологія» на використання коштів зі спеціального рахунку ПДВ на інші виробничі цілі з огляду на наявність у підприємства заборгованості перед вітчизняними постачальниками товарів, робіт, послуг по кожному звітному періоду, гарантованого нормою п. 209.2 ст. 209 ПК України, не відповідає фактичним обставинам справи, так як відповідач помилково вважає, що ці кошти не пов’язані з виробничими цілями. В дійсності ж кошти зі спец рахунку ПДВ були використані на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, оскільки ФОП ОСОБА_6 є постачальником цих виробничих факторів (послуги з перевезення зерна вантажним автотранспортом).

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягаючи на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. Надав суду відзив на позов (а.с. 220-226 т. 1), у якому просить суд залишити позов без задоволення, посилаючись на обставини встановлені перевіркою та відображені в акті. Безпідставність позову пов’язує із встановленими перевіркою фактами недотримання суб’єктом спецрежиму оподаткування ПДВ вимог податкового законодавства, що полягає у порушенні правил використання коштів зі спеціального рахунку ПДВ, а також фактом отримання додаткового блага працівником підприємства та не нарахування підприємством – податковим агентом податків і зборів на таке благо.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд з’ясував такі обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ПП «Агроекологія» (місцезнаходження: с. Михайлики, Шишацький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 24089080) зареєстроване як юридична особа 03.08.1998. Відповідно до записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед зареєстрованих видів діяльності підприємства значаться, зокрема, вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби, свиней, інших тварин, змішане сільське господарство тощо. ПП «Агроекологія» зареєстроване сільськогосподарським підприємством суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ з 01.01.2009 до 01.01.2017 (а.с. 108 т. 2).

У період з 23.10.2017 по 17.11.2017 ГУ ДФС у Полтавській області на підставі наказу в.о. начальника ГУ ДФС у Полтавській області від 13.10.2017 №2437 та направлень на перевірку від 19.10.2017 №3048, №3049, №3050, №3051, №3076 у порядку пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) була здійснена документальна планова виїзна перевірка ПП «Агроекологія» з дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2017, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2017, результати якої оформлено актом від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080. Висновками вказаного акту зафіксовані випадки порушення підприємством норм чинного законодавства, а саме:

1) п. 189.1 ст. 189, пп. 192.1.1. п. 192.1 ст. 192, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201, п. 209.2, пп. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209, п. 15-2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов’язання декларації з ПДВ (загальної) на загальну суму 87072 грн; занижено суму податкового зобов’язання декларації з ПДВ (скороченої) на загальну суму 333 641,00 грн; порушено терміни реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 8359,33 грн; неправомірно застосовано пільгу з ПДВ на загальну суму 22 471,70 грн;

2) пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України внаслідок здійснення операцій з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального на загальну суму 1180,00 грн, відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПК України сума штрафної санкції складає 100% вартості реалізованого пального;

3) пп. 267.1.1 п. 267.1, пп. 267.2.1 п. 267.2, пп. 267.8.1 б) п. 267.8 ст. 267 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з транспортного податку на загальну суму 100000,00 грн;

4) п. 46.1 ст. 46, п. 49.1, п. 49.2, пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України внаслідок не подання декларації з транспортного податку за 2016 рік, за 2017 рік;

5) ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при виконанні імпортного контракту №10-10 від 27.04.2016, укладеного з компанією «IWK Metall-und Maschinenbau GmbH», Австрія, стосовно несвоєчасного надходження товару на територію України в сумі 13 767,00 євро на 2 дні (з 28.07.2016 по 29.07.2016); при виконанні імпортного контракту послуг №BioFach-17/11 від 31.08.2016, укладеного з компанією Research Institute of Organic Agriculture (FiBi), Швейцарія, стосовно несвоєчасно виконаних робіт в сумі 2 950,00 євро на 8 днів (з 08.02.2017 по 15.02.2017);

6) абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого порушено вимоги податкового законодавства в частині повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 100 279,39 грн за березень 2017 року;

7) абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого порушено вимоги податкового законодавства в частині правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету у загальній сумі 6 852,43 грн за березень 2017 року;

8) пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, в результаті чого нарахована пеня по податку на доходи фізичних осіб та по військовому збору;

9) абз. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та встановленого Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку за формою №1ДФ, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, а саме: подання податкового розрахунку не у повному обсязі та з недостовірними відомостями про платника податку. Платнику необхідно після закінчення перевірки подати коригування податкового розрахунку за формою 1-ДФ за відповідні звітні періоди.

ПП «Агроекологія», частково не погоджуючись з висновками перевірки, подало до ГУ ДФС у Полтавській області свої заперечення до акта документальної планової виїзної перевірки від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080, за наслідками розгляду яких ГУ ДФС у Полтавській області листом від 26.12.2017 №21885/10/16-31-14-01-10 «Про надання відповіді на заперечення №1080 від 15.12.2017 до акта перевірки від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080» повідомило ПП «Агроекологія» про часткове задоволення заперечень у частині визначення бази оподаткування по операції з експорту пшениці з собівартості в сумі 29 528,02 грн, ПДВ 5 906,00 грн. В решті заперечення залишено без задоволення (а.с 45-59 т. 1).

У подальшому ГУ ДФС у Полтавській області на підставі акта перевірки від 08.12.2017 №1642/16-31-14-01-10/24089080 з урахуванням результатів розгляду заперечень були винесені податкові повідомлення-рішення, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014251401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 492 973,75 грн, з яких за податковим зобов’язанням – 394 379,00 грн, за штрафними санкціями – 98 594,75 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014271401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 130 795,65 грн, з яких за податковим зобов’язанням – 100 279,39 грн, за штрафними санкціями – 25 069,85 грн і пеня – 5446,41 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014281401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) на загальну суму 8937,71 грн, з яких за податковим зобов’язанням – 6 852,43 грн, за штрафними санкціями – 1713,11 грн і пеня – 372,17 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014261401, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ шляхом донарахування штрафних санкцій у розмірі 28 089,63 грн (а.с. 60-67 т. 1).

Позивач, не погоджуючись частково із податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2017 №0014251401, а з податковими повідомленнями-рішеннями №0014271401, №0014281401, №0014261401 - повністю, звернувся до суду з вимогою про їх скасування як протиправних.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Переходячи до аналізу фактичних обставин та підстав нарахування платнику означених грошових зобов’язань, суд буде досліджувати спірні податкові повідомлення-рішення по порядку.

Так, позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2017 №0014251401 в частині нарахування суми 72 916,25 грн, яка складається із збільшеного податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 58 333,00 грн та штрафної санкції – 14 583,25 грн (58333,00 х 25%). Фактично підставою нарахування даного грошового зобов’язання слугував висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту декларації з ПДВ (скорочена) суми ПДВ за податковою накладною на придбання легкового автомобіля Ford Fiesta, який не використовується безпосередньо у виробництві сільськогосподарської продукції, так як легковий автомобіль не може бути основною або невід’ємною складовою процесу виробництва сільгосппродукції. Нормативно-правове обґрунтування даної позиції ґрунтується на твердженні податкового органу про те, що включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування суми ПДВ від вартості придбаного легкового автомобіля суперечить умовам визначеним п.п. 209.15.1. п. 209.15 ст. 209 ПК України, за змістом яких виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит, це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

З’ясовуючи обставини наявності цих виробничих факторів, за рахунок яких позивач сформував податковий кредит у розмірі 58 333,33 грн, суд встановив, що 01.07.2016 між ТОВ «Дилерська компанія «Полтава-Автосвіт» з однієї сторони (Продавець) та ПП «Агроекологія» з іншої сторони (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №001-16-С, за яким продавець зобов’язується передати у власність покупця автомобіль Ford Fiesta загальною вартістю 350 000,00 грн, у т.ч. ПДВ – 58 333,33 грн (а.с. 68-70 т. 1).

Товар за вказаним договором був оплачений платіжним дорученням №2042 від 01.07.2016 та отриманий за видатковою накладною №0000000059 від 19.07.2016. Продавець 01.07.2016 виписав податкову накладну №13, на підставі якої ПП «Агроекологія» віднесло до податкової декларації з ПДВ (скороченої) за липень 2016 року податковий кредит по даній операції в сумі 58333,33 грн (а.с. 72-76 т. 1).

Позивач наголошує, що в даному випадку він діяв у межах правового поля, а тому протилежний висновок податкового органу з цього приводу є хибним.

Перевіряючи юридичну обґрунтованість вказаного висновку на предмет відповідності вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 209.1 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Як свідчать матеріали справи, позивач з 01.01.2009 зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ.

Відповідно до пункту 5 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 28.01.2016 №21, в редакції чинній до 01.01.2017, платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121" / "0122" / "0123" (далі - декларація 0121 - 0123), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею.

Відповідно до пункту 4 розділу 5 цього ж Порядку у розділі II "Податковий кредит" декларації 0121 - 0123 відповідно до підпункту 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 розділу V Кодексу відображаються, крім іншого, товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Згідно з абз. «а» п.п. 209.15.1. п. 209.15 ст. 209 ПК України, в редакції яка діяла до 01.01.2017, для цілей цієї статті виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Позивач стверджує, що автомобіль був придбаний для заступника генерального директора з тваринництва ОСОБА_7 для виконання нею службових обов’язків, до яких, зокрема, відноситься: здійснення виробничого контролю на товарно-молочних комплексах ПП «Агроекологія», контроль технології процесу доїння, перевірка родильних приміщень, технологічний контроль зважування молодняка свиней. Ці функції є основною та невід’ємною складовою процесу виробництва сільгосппродукції (продукції тваринництва), зокрема за видами діяльності відповідно до КВЕД, що перелічені у свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПП «Агроекологія». Позивач має п’ять молочнотоварних комплексів, свиноферму, які розташовані в різних населених пунктах (с. Ставкове, с. Дамаска, с. Куйбишево, с. Михайлики) на значній відстані одне від одного. Тому виконання службових обов’язків заступником генерального директора з тваринництва ОСОБА_7 без наявності легкового автомобіля неможливе.

З посиланням на дані обставини позивач вважає висновок відповідача про те, що придбаний автомобіль не використовується у виробництві сільськогосподарської продукції, безпідставним.

У зв’язку з цим суд зазначає, що режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, який свого часу регулювала норма статті 209 ПК України, законодавець назвав спеціальним. І ця специфіка полягає у наявності безпосереднього і нерозривного зв’язку будь-якої діяльності в рамках даного режиму з виробництвом сільськогосподарської продукції. Інакше такі відносини нічим не будуть відрізнятися від загального режиму оподаткування ПДВ і таке хибне розуміння призведе до неоднозначного правового регулювання одних і тих же правовідносин та, як наслідок, нівелювання правової визначеності, що є неприпустимим.

Тому, усуваючи будь-які сумніви з цього приводу, суд зазначає, що придбаний позивачем автомобіль дійсно використовується у господарській діяльності підприємства, що доводиться сукупністю наданих позивачем доказів. Проте, таке використання автомобіля ніяким чином не свідчить про безпосередній зв’язок із сільськогосподарським виробництвом, про що зокрема свідчить предмет договору від 01.07.2016 (автомобіль легковий). Відтак сума ПДВ з вартості придбання такого автомобіля має бути включена до загальної, а не скороченої, декларації з ПДВ.

Отже, включення позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ спеціального режиму оподаткування суми ПДВ з вартості придбаного легкового автомобіля суперечить правовому режиму, визначеному статтею 209 ПК України, а тому твердження позивача щодо протиправності висновку перевірки про завищення суми податкового кредиту на загальну суму 58333,00 грн та відповідно податкового повідомлення-рішення в оспореній частині суд визнає безпідставними, а позов у відповідній частині вимог - необґрунтованим.

Інших два податкових повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0014271401 та №0014281401, якими визначено суми грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб ґрунтуються на одному й тому ж висновку податкової перевірки щодо невиконання підприємством - податковим агентом власного обов’язку з утримання податку з доходу працівника у вигляді додаткового блага і так само утримання військового збору.

Такий висновок ґрунтується на встановлених перевіркою обставинах щодо правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці, відповідно до яких працівник підприємства - генеральний директор ОСОБА_5 у період з 10.02.2017 по 04.03.2017 перебував у закордонному відрядженні в Німеччині у м. Нюрнберг. Після повернення вказаному працівнику компенсовано згідно поданого звіту витрати на закордонне відрядження у повному обсязі на загальну суму 456 828,40 грн. Проте, за висновком перевірки, встановлено відсутність документів, які б підтверджували зв’язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_5 з господарською діяльністю підприємства. Тож кошти, оплачені за організацію закордонного відрядження та компенсовані витрати працівнику згідно авансового звіту за рахунок ПП «Агроекологія», відповідно до п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, на переконання відповідача, є додатковим благом працівника, яке підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з відображенням у формі 1-ДФ, чого ПП «Агроекологія», як податковий агент, не вчинило.

Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, вважає їх безпідставними, оскільки відрядження генерального директора ОСОБА_5 у Німеччину в м. Нюрнберг з 10 лютого по 04 березня 2017 року, на його переконання, мало господарську направленість, документи, що це підтверджують були надані в ході перевірки у повному обсязі.

З’ясовуючи відповідність повідомлених сторонами обставин фактичній стороні справи, суд встановив, що при вибірковій перевірці правильності оподаткування виплат, які не включаються до фонду оплати праці, проведеною перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді працівник підприємства – генеральний директор ОСОБА_5 у період з 10.02.2017 по 04.03.2017 перебував у закордонному відрядженні до Німеччини у м. Нюрнберг. Мета відрядження, згідно з розпорядженням засновників від 09.02.2017 №3, пов’язана з виробничою необхідністю. Вказаним розпорядженням передбачено використання автомобіля Porsche Cayenne S, державний номер НОМЕР_1 та виплата авансу на відрядження. Проте, розпорядженням по підприємству не визначено конкретну мету виїзду за кордон, завдання, очікуваний результат, організацію, до якої направляється відряджуваний. До перевірки надано поданий після повернення з відрядження працівником ОСОБА_5 звіт від 05.03.2017 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт в сумі витрачених коштів:

10.02.2017 – бензин Pulls А-95-Євро, фіскальний чек від 10.02.2017 за №3000247220, сума – 1430,45 грн,

13-14.02.2017 – проживання – інвойс від 13.02.2017 №0148/2017 (готель Kreuth), сума – 155,0 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,91814 грн/ОСОБА_8, сума – 4482,31 грн,

14-19.02.2017 – проживання - Інвойс від 19.02.2017 №2141 (готель Adina), сума – 1448,30 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,8738 грн/ОСОБА_8, cума – 41817,92 грн,

20.02.2017 – харчування, сума 145,70 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,78284 грн/ОСОБА_8, cума – 4193,66 грн,

20.02.2017 – харчування, сума 42,25 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,78284 грн/ОСОБА_8, cума – 1216,07 грн,

21.02.2017 – лікування, сума 10 000,0 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,69006 грн/ОСОБА_8, cума – 286900,57 грн,

24.02.2017 – харчування, сума 43,15 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,44802 грн/ОСОБА_8, cума – 1227,53 грн,

26.02.2017 – харчування Sea Life, сума 17,95 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,44802 грн/ОСОБА_8, cума – 510,64 грн,

26.02.2017 – харчування Sea Life, сума 50,00 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,44802 грн/ОСОБА_8, cума – 1422,40 грн,

26.02.2017 – харчування Sea Life, сума 32,05 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,44802 грн/ОСОБА_8, cума – 911,76 грн,

27.02.2017 – харчування, сума 10,82 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,6194 грн/ОСОБА_8, cума – 310,52 грн,

01.03.2017 – харчування, сума 8,70 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,7854 грн/ОСОБА_8, cума – 2265,41грн,

02.03.2017 – харчування, сума 55,00 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,62937 грн/ОСОБА_8, cума – 1574,62грн,

04.03.2017 – харчування, сума 25,47 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,48381 грн/ОСОБА_8, cума – 725,48 грн,

03.03-04.03.2017 – проживання - Інвойс від 04.03.2017 №120687 (готель Leonardo), сума – 1526,80 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,48381 грн/ОСОБА_8, cума – 43489,08 грн,

04.03.2017 – авіаквиток Lufthansa з Мюнхена до Києва, сума – 407,03 ОСОБА_8, курс НБУ – 28,4838 грн/ОСОБА_8, cума – 11593,76 грн,

04.03.2017 – добові з 10.02.1017 по 04.03.2017 (23 доби), сума ОСОБА_8 – 407,03, курс НБУ – 28,4838, cума – 52756,21 грн.

Всього – на загальну суму 456 828,40 грн.

До перевірки надано лист-нагадування клініки пластичної хірургії м. Мюнхен від 21.02.2017 №9186 (з перекладом) про сплату рахунку в сумі 10 000 ОСОБА_8 за отримані медичні послуги з виправлення носової перетинки та зменшення носових раковин. Іншої інформації, яка б свідчила про господарську направленість відрядження документами, наданими для перевірки, не визначено. При цьому, вказаному працівнику компенсовано згідно поданого звіту витрати на закордонне відрядження у повному обсязі, що знайшло своє відображення в бухгалтерському обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», який ведеться підприємством в розрізі кожної підзвітної особи та кожної виданої суми.

За результатами податкової перевірки ПП «Агроекологія» встановлено відсутність документів, які б підтверджували зв'язок закордонного відрядження генерального директора ОСОБА_9 з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України, не включаються до оподатковуваного доходу платника податку будь-які витрати на відрядження за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає, зокрема (але не виключно) таких: запрошень сторони, що приймає, діяльність якої збігається з діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає; укладеного договору чи контракту; інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.

Тож для розв’язання спору у даному контексті з’ясуванню підлягає питання чи пов’язане дане відрядження та понесені у ньому витрати з господарською діяльністю підприємства чи ні.

Як повідомив позивач, метою відрядження були виробничі питання пов’язані з участю у Світовому органічному форумі БіоФах 2017, розміщення експозиції підприємства у Національному павільйоні України на міжнародній торговельній виставці органічних продуктів БіоФах 2017 задля пошуку бізнес партнерів, укладання договорів, представлення своєї компанії на міжнародному рівні. Генеральний директор ОСОБА_5 забезпечив підготовчі роботи із встановлення і оформлення стенду підприємства, презентацію підприємства на форумі «Україна – ваш партнер із постачання органічної продукції», зустрівся з представниками фірми OilpressGmbH&Co.KG, в якої підприємство придбало лінію виробництва олії (контракт №10-11 від 10.05.2016, а.с. 165-166 т. 1) з метою вивчення технології виробництва олії, отримання технічних консультацій, запасних частин, домовленостей про стажування працівників підприємства по роботі з обладнанням, здійснив візит на завод TrefflerMaschinenbau, зустріч на заводі Fendt AGCO GMBH на запрошення офіційного представника ТОВ ОСОБА_10 «Астра», візит на запрошення на фірму Хорш від офіційного дилера ТОВ ОСОБА_10 «Астра».

Під час службового відрядження виникла необхідність термінового медичного оперативного втручання, про що був наданий рахунок на оплату медичних послуг на суму 10 000,00 EUR. Так, у відрядженні підзвітна особа ОСОБА_5 витратив власні кошти на лікування. Після повернення надав рахунок за отримані медичні послуги до Звіту про використання коштів, наданих під звіт та звернувся з проханням до засновників підприємства надати йому матеріальну допомогу для відшкодування витрат. Оскільки рахунок на оплату медичних послуг був прикладений до Звіту про використання коштів, наданих під звіт, то розрахунки по цій позичці в бухгалтерському обліку відображені на рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами» у складі витрат на службове відрядження.

На підтвердження вищенаведених обставин позивач надав суду розпорядження засновників ПП «Агроекологія» №3 від 09.02.2017 «Про направлення у службове відрядження генерального директора» до Німеччини в м. Нюрнберг з 10 лютого по 04 березня 2017 року (а.с. 116 т. 1), договір про надання послуг №BioFach-17/11, предметом якого є організація та впровадження 4 Національного павільйону України на міжнародній виставці органічних продуктів БіоФах 2017 в м. Нюрнберг, Німеччина з 15 по 18 лютого (а.с. 117-126 т. 1), Акт №01 виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2017 (а.с. 127 т. 1), вхідні квитки на виставку ОСОБА_5 та ОСОБА_11 (а.с. 128-129 т. 1), роздруківка з електронної пошти ділової переписки уповноваженої особи працівника підприємства ОСОБА_11 з представником фірми OilpressGmbH&Co.K (а.с. 159-164 т. 1, а.с. 5-36 т. 2), копія контракту №10-11 від 10.05.2016 з фірмою OilpressGmbH&Co.K (а.с. 165 т. 1), копія контракту купівлі-продажу № 1 від 13.03.2017 з AgrandeGmbH, Germany (а.с. 173-175 т. 1), видатковий касовий ордер №153 від 10.02.2017 про видачу готівки у сумі 28 900,00 грн під звіт ОСОБА_5 (а.с. 121 т. 2), роздруківки банківських виписок по особовому рахунку ПП «Агроекологія» від 16.02.2017, 27.02.2017, 28.02.2017 щодо перерахування ОСОБА_5 авансу на відрядження, копії платіжних доручень №561 від 16.02.2017, №657 від 27.02.2017, №661 від 28.02.2017 (а.с. 122-136 т. 2), копії закордонних паспортів ОСОБА_11 та ОСОБА_5 з відміткою про перетин кордону (а.с. 76-78 т. 2), звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 05.03.2017 на загальну суму 456 828,40 грн (а.с. 137 т. 2), копія чека №1972 від 10.02.2017 ТзОВ «ОККО-РІТЕЙЛ» за ТМ Pulls A-95-Євро5-Е5 54 л на суму 1430,45 грн та чек №1974 про сплату карткою Visa (а.с. 138 т. 2), копія авіаквитка від 04.03.2017 MUNICH – KIEV UA на суму 407,03 евро (11 593,76 грн) (а.с. 139 т. 2), копія посадкового талону на той же рейс (а.с. 8 т. 3), рахунки на оплату послуг за проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат: rechnung Nr. 0148/2017 готель Kreuth GmdH за проживання 13.02.2017 по 14.02.2017 155 євро (4482,31 грн), інвойс готель Adina проживання з 14.02.2017 по 19.02.2017 1448,30 євро (41817,92 грн), інвойс №120687 готель Leonardo проживання з 19.02.2017 по 4.03.2017 1526,80 євро (43489,08 грн) (а.с. 141-145 т. 2, а.с. 49-50 т. 3), докази щодо витрат на харчування: копія наказу №15 від 17.01.2017 про дозвіл здійснювати закупівлю високоякісних продуктів харчування та іншого для презентаційних та представницьких потреб при перебуванні у відрядженні з виробничих питань (а.с. 150 т. 2), чеки на купівлю продуктів: від 20.02.2017 на 42,25 євро, від 24.02.2017 на 43,15 євро, від 26.02.2017 на 17,95 євро, 50 євро, 32,05 євро, від 27.02.2017 на 10,85 євро, від 01.03.2017 на 8,70 євро, від 02.03.2017 на 55,00 євро, від 04.03.2017 на 25,47 євро (а.с. 146-149 т. 2).

З огляду на сукупність наданих доказів суд погоджується з твердженням позивача про те, що відрядження було службовим та мало виробничу мету за винятком витрат, понесених ОСОБА_5 на оплату медичних послуг особистого характеру у розмірі 10 000 ОСОБА_8 (286900,57 грн).

Позивач фактично визнає непов’язаність цих витрат із господарською діяльністю, так як у наданих суду поясненнях зазначив, що виплата підприємством ОСОБА_5 коштів у сумі 302000,00 грн не являється відшкодуванням витрат на відрядження, оскільки здійснювалась на підставі Договору поворотної позики №15 від 05.03.2017, який є чинним і про що було повідомлено відповідача під час надання документів на запит контролюючого органу, а поворотна позика, в розумінні ПК України, не являється доходом (пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПКУ), не є додатковим благом фізичної особи і не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

У роздруківці по розрахункам з підзвітною особою ОСОБА_5 по рахунку 3721 «Розрахунки з підзвітними особами», яка була надана в ході перевірки на запит №8, видно, що аванс на відрядження виданий в сумі 151 900,00 грн, тоді як після відображення в обліку витрат по звіту підзвітної особи 05.03.2017 виникла кредиторська заборгованість в сумі 317 872,51 грн. Засновниками ПП «Агроекологія» було прийнято рішення про надання позички для відшкодування витрат на лікування в сумі 302 000,00 грн, про що був складений Договір позики №15 від 05.03.2017 (а.с. 184 т. 1). Виплата позики розпочата з 26.03.2017 та видана у повному обсязі. Термін повернення позички згідно з Договором позики №15 від 05.03.2017 визначений до 2020 року.

Так чи інакше, відповідне коригування у записах бухгалтерського обліку відносно наявної кредиторської заборгованості ОСОБА_5 за даним фактом відбулося лише 11.12.2017, тобто вже після податкової перевірки, яка тривала з 23.10.2017 по 17.11.2017, що свідчить про правильність висновку перевірки у цій частині, проте не спростовує доводів позивача про пов’язаність із господарською діяльністю підприємства решти витрат, понесених ОСОБА_5 у відрядженні.

Згідно з абзацом “е” пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України: «…до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.”

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 ПК України “…під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт 1,219512 (2017 рік)».

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує оподаткований дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати військовий збір із суми такого доходу за його рахунок. Згідно з п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України нарахування, утримання та перерахування збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПК України.

Крім того, враховуючи вимоги пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129, пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, за несвоєчасне погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента нараховується пеня, починаючи з дня настання строку погашення податкового зобов’язання.

Згідно з розрахунком ГУ ДФС у Полтавській області від 14.03.2018 №104 (а.с. 61-62 т. 3) сума витрат за 21.02.2017 (не пов’язаних із господарською діяльністю) становить 10 000 євро за лікування (286 900,57 грн) та добові за 21.02.2017 – 2 295,21 грн, разом – 289 195,78 грн. Звідси: сума ПДФО – 63 481,99 грн (289 195,78х1,219512х18%), штрафна санкція 25% - 15 870,50, пеня – 3 447,85 грн; військовий збір – 4 337,94 грн (289 195,78х1,5%), штрафна санкція 25% - 1 084,49 грн та пеня – 235,60 грн.

На підставі наданих відповідачем розрахунків суми грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору (а.с. 61-62 т. 3) суд визначив частку неправомірно нарахованих податковим органом податкових зобов’язань, штрафних санкцій та пені, які підлягають виключенню із податкових повідомлень-рішень від 27.12.2017 №0014271401 та №0014281401 шляхом їх часткового скасування судом, як протиправних.

Свою незгоду з податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2017 №0014261401, яке сформовано на підставі висновку перевірки про те, що ПП «Агроекологія» неправомірно застосовано пільгу з ПДВ, передбачену п. 209.2 ст. 209 ПК України у розмірі 22 471,7 грн, позивач пов’язує з наступним.

Відповідний висновок перевірки ґрунтується на переконанні відповідача у тому, що ПП «Агроекологія» не мало права використовувати кошти зі спеціального рахунку ПДВ на інші виробничі цілі, оскільки у підприємства існувала заборгованість перед вітчизняними постачальниками товарів, робіт, послуг по кожному звітному періоду, а саме:

Станом на 01.07.2015Станом на 01.08.2015Станом на 01.09.20155 684 884,62 грн.1 823 038,56 грн.920 604,70 грн.У зв’язку з цим позивач наголошує, що ПП «Агроекологія» було використано пільгу з ПДВ, передбачену п. 209.2 ст. 209 ПК України всього у сумі 22 471,7 грн не на інші виробничі цілі, як помилково вважає відповідач, а саме на відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, оскільки ФОП ОСОБА_6 є постачальником виробничих факторів (перевезення зерна вантажним автомобілем). Так, у період з липня по вересень 2015 року ФОП ОСОБА_6 здійснював перевезення зерна (еспарцету, пшениці органічної) та силосу під час збирання врожаю при виконанні польових робіт від поля до складу з метою складування та зберігання сільськогосподарської продукції (зерна), а також з метою силосування сільськогосподарської продукції (силосу), на підтвердження чого позивач надав суду копії первинних документів, якими фіксувалися факти наявності договірних відносин та фактичного виконання взятих учасниками договору взятих на себе зобов’язань: договір про надання послуг по автоперевезенню №8 від 06.07.2015, укладений між ПП «Агроекологія» (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Підрядник, виконавець) (а.с. 185 т. 1), акт приймання виконаних робіт №6.1 від 31.07.2015 до договору №8 від 06.07.2015 на суму 21 803,58 грн (а.с. 186 т. 1), рахунок-фактура №16 від 31.07.2015 згідно договору №8 від 06.07.2015 та акту виконаних робіт №6.1 від 31.07.2015 на суму 21 803,58 грн без ПДВ (а.с. 187 т. 1), платіжне доручення №2140 від 27.07.2015 на суму 10 000,00 грн згідно рахунку №6 від 30.07.2014 за договором перевезення №5 від 25.07.2014 за перевезення зерна вантажним автомобілем (а.с. 188 т. 1), платіжне доручення №2438 від 27.08.2015 на суму 10 000,00 грн згідно рахунку №16 від 31.07.2014 за договором перевезення №5 від 25.07.2014 за перевезення зерна вантажним автомобілем (а.с. 189 т. 1), платіжне доручення №2758 від 28.09.2015 на суму 2 471,70 грн згідно рахунку №16 від 31.07.2014 за договором перевезення №5 від 25.07.2014 за перевезення зерна вантажним автомобілем (а.с. 190 т. 1), реєстри прийому зерна за липень 2017 року (а.с. 191-194 т. 1).

На підставі цих доказів позивач стверджує, що кошти зі спеціального рахунку ПДВ перераховувались постачальнику ФОП ОСОБА_6 за послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником. Такі послуги передбачені підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 ПКУ в переліку виробничих факторів, за які сільськогосподарське підприємство-суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право перераховувати кошти зі спеціального рахунку на погашення їх вартості.

Надаючи оцінку перш за все фактичним обставинам, які відображені у наданих позивачем письмових доказах, суд звертає увагу на очевидні невідповідності відображених у них даних в частині дат і періодів, номерів договорів і актів виконаних робіт, призначення платежів у платіжних дорученнях і обсягах поставок за реєстрами прийому зерна з поля лише за 2017 рік, коли мова йде за поставки 2015 року.

Тож надані позивачем письмові докази судом не приймаються до уваги з огляду на невідповідність зафіксованих у них даних фактичним обставинам справи, що свідчить про їх неналежність. Усі подальші докази з цього приводу, які позивач надавав суду з поясненнями про певні технічні неузгодженості, суд також не приймає до уваги, оскільки їх наявність обумовлена лише метою введення суду в оману щодо дійсних обставин.

За відсутності доказів фактичного здійснення господарських операцій суд все ж надасть правову оцінку спірним правовідносинам у контексті обставин встановлених перевіркою. При цьому суд виходить з приписів пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою КМ України від 12.01.2011 №11, відповідно до якого, сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 01.01.2018 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Таким чином, визначальним фактором, що дає можливість використання коштів акумульованих на спеціальному рахунку є необхідність дотримання цільового призначення.

Такі цілі знаходять своє відображення у статті 209 ПК України в редакції згідно із Законом від 16.07.2015 №643-VIII, яка була чинною на момент виконання власних зобов’язань учасниками договору від 06.07.2015, відповідно до пункту 209.2 якої, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку – для інших виробничих цілей.

Таким чином, сума податку, яка залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, призначена:

1) для цілей відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, тобто у відносинах між платниками ПДВ;

2) і лише за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

На вимогу суду представник відповідача надав суду відомості про відсутність у ФОП ОСОБА_12 статусу платника ПДВ (а.с. 247-248 т. 1).

Тож ПП «Агроекологія», задля дотримання цілей задекларованих п. 209.2 ст. 209 ПК України, могло здійснювати виплати зі спецрахунку ПДВ лише за наявності залишку такої суми податку. Проте, перевіркою встановлено протилежне, зокрема факти заборгованості станом на 01.07.2015 - 5 684 884,62 грн, станом на 01.08.2015 - 1 823 038,56 грн, станом на 01.09.2015 - 920 604,70 грн, у зв’язку з чим суб’єкт спеціального режиму оподаткування ПДВ не мав права на використання коштів на оплату інших виробничих цілей, які в даному випадку пов’язані з оплатою послуг, наданих фізичною особою-підприємцем – не платником ПДВ.

Тому висновок перевірки у цій частині суд визнає таким, що відповідає фактичним обставинам та нормам законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд знаходить обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту в декларації з ПДВ по спеціальному режиму оподаткування у сфері сільського господарства та нецільового використання суми ПДВ зі спецрахунку, тоді як висновок перевірки про факт отримання працівником додаткового блага у зв’язку з відсутністю доказів, які підтверджують зв’язок витрат понесених у закордонному відрядженні із господарською діяльністю підприємства, знайшов своє підтвердження лише в частині.

У зв’язку з цим позовну заяву належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Приватного підприємства "Агроекологія" (вул. Є.Коновальця, 26, с.Михайлики, Шишацький район, Полтавська область, 38013, код ЄДРПОУ 24089080) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 №0014271401 в частині збільшення Приватному підприємству "Агроекологія" грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 47 995 (сорок сім тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) грн 31 коп, у тому числі: податкове зобов'язання - 36 797,40 грн, штрафна санкція - 9 199,35 грн, пеня - 1 998,56 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 27.12.2017 №0014281401 в частині збільшення Приватному підприємству "Агроекологія" грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 3 279 (три тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн 68 коп, у тому числі: податкове зобов'язання - 2 514,49 грн, штрафна санкція - 628,62 грн, пеня - 136,57 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Агроекологія" (вул. Є.Коновальця, 26, с.Михайлики, Шишацький район, Полтавська область, 38013) частину судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 695 (шістсот дев'яносто п'ять) грн 14 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 26.03.2018.

Головуючий суддя ОСОБА_8