Рішення № 72975014, 23.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6112/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

при секретарі судового засідання - Деркач А.А.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

24 листопада 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.01.2018 року, про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 31.07.2017 року № НОМЕР_1 та від 9 листопада 2017 року № НОМЕР_2.

Ухвалами суду від: 11.12.2017 року – зупинено провадження у справі до 10 січня 2018 року; 10.01.2018 року – поновлено провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження; 29.01.2018 року – призначено справу до судового розгляду по суті на 13.02.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених адміністративному позові, письмових поясненнях, заяві про уточнення позовних вимог (а.с.4-7, 84-87, 95), а саме:

- позивачем до Ренійського відділення Ізмаїльського ОДП ГУ ДФС в Одеській області були подані податкові декларації: 19.02.2014 року № НОМЕР_3 з плати за землю за 2014 рік, у якій було нараховано зобов’язання з податку на землю у розмірі 54840,55 грн.; 18.02.2015 року № НОМЕР_4 з плати за землю за 2015 рік, у якій було нараховано зобов’язання з податку на землю у розмірі 68494,80 грн.; 22.02.2016 року № НОМЕР_5 з плати за землю за 2016 рік, у якій було нараховано зобов’язання з податку на землю у розмірі 98153,05 грн.;

- 26.12.2016 року Державною фінансовою інспекцією в Одеській області складено акт № 06-11/20 ревізії фінансового-господарювання позивача за період з 01.07.2012 року по 31.08.2016 року, у пункті 5.7 якого (стор. 97-99) зазначено, що згідно ст. 283 ПК, не оподатковуються земельним податком: землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування – землі під проїзною частиною, узбіччям, земельним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг. З огляду на вищенаведене Державна фінансова інспекція в Одеській області зазначила, що земельні ділянки, на яких розміщені адміністративно-виробничі бази філій позивача відносяться до земель дорожнього господарства та, відповідно до пп. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 ПК, за ці земельні ділянки земельний податок не сплачується. Пунктом 8 вимоги № 15-06-23-14/1193 від 01.02.2017 року Державна фінансова інспекцією в Одеській області зобов’язала позивача усунути порушення, відображені у акті ревізії, щодо необґрунтованої сплати земельного податку за 2013-2016 роки;

- позивачем до Ренійського відділення Ізмаїльського ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області була подані Уточнюючі декларації: 28.02.2017 року за 2014 рік № НОМЕР_6, якою на 50270,50 грн. було зменшено зобов’язання з податку на землю за лютий-грудень 2014 року, що раніше були визначені у декларації від 19.02.2014 року № НОМЕР_3 з плати за землю за 2014 рік; 22.03.2017 року за 2015 рік № НОМЕР_7, якою на 68494,80 грн. було зменшено зобов’язання з податку на землю за 2015 рік, що раніше були включені у декларації від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 з плати за землю за 2015 рік та за 2016 рік № НОМЕР_8, якою на 98153,05 грн. було зменшено зобов’язання з податку за землю за 2016 рік, що раніше були визначені у декларації від 22.02.2016 року № НОМЕР_5 з плати за землю за 2016 рік;

- також до уточнюючої декларації було подано пояснення від 21.06.2017 року № 8-1/807, в якому зазначено про висновки Державної фінансової інспекцією в Одеській області, а також роз’яснено, що позивач є державним підприємством державного сектору економіки. Зокрема роз’яснено, що Наказом Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 року № 156 «Про створення дочірніх підприємств ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та їх філії на базі реорганізованих дорожніх державних підприємств». Відповідно до ч. 2 ст. 22, ч. 1 ст. 56, ст. 126 Господарського кодексу України, земельні ділянки, на яких розміщені адміністративно-виробничі бази філій позивача, відносяться до земель дорожнього господарства та, відповідно пп. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 ПК України, за ці земельні ділянки земельний податок не сплачується;

- в результаті подальшої камеральної перевірки, а також в процесі адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень № НОМЕР_9 та № НОМЕР_1 в порядку ст. 56 ПК України, податковий орган залишив без уваги уточнюючу декларацію та додані до неї пояснення, та інше.

В судовому засіданні представник відповідача не визнала позов повністю, просила суд відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у письмових мзапереченнях проти позову, відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях до відзиву на адміністративний позов (а.с.53-57, 89-93, 157-159), а саме:

- відповідачем було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб платника земельного податку та / або орендної плати. За результатом проведеної перевірки було складено акт від 07.07.2017 року № 4089/15-32-12-06/32018511 та винесено податкові повідомлення-рішення від 31.07.2017 року № НОМЕР_1 щодо застосування штрафної санкції у розмірі 35979,56 грн. та від 09.11.2017 року № НОМЕР_2 щодо застосування штрафної санкції у розмірі 456,87 грн. (винесеного за наслідками адміністративного оскарження позивачем результатів перевірки);

- відповідно податкові-повідомлення рішення винесені відповідачем у зв’язку з встановленим порушенням позивачем вимог пункту 57.1 ст. 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що полягало у незабезпеченні своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання за поданими власно підприємством до Ізмаїльського ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області деклараціями з плати за землю за 2014-2016 роки;

- грошове зобов’язання з плати за землю декларувалось позивачем в поданих до Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області деклараціях від 19.02.2014 року № НОМЕР_3, від 18.02.2015 року № НОМЕР_4, від 22.02.2015 року № НОМЕР_5. З урахуванням п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, посилання позивача на подання у лютому-березні 2017 року уточнюючих декларацій з плати за землю, згідно яких підприємство зменшено податкові зобов’язання з відповідної плати за землю починаючи з 2014 року по теперішній час, - не відповідає наявності обов’язку у платника сплачувати відповідні податкові зобов’язання протягом минулих років (2014-2016 рр.);

- відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. З огляду на викладене, штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, за аналогією вищенаведеної норми Податкового кодексу України, не застосовувався би, якщо платником до закінчення граничного строку сплати податкових зобов’язань було подано уточнюючу податкову декларацію. Однак позивач несвоєчасно сплачував податкові зобов’язання у 2014-2017 роках. В свою чергу, зменшення податкових зобов’язань відбулось лише у 2017 року, що не відмінює наявність відповідного обов’язку в рамках вимог п. 57.1 ст. 57 та п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України забезпечувати своєчасну сплату зобов’язань у попередніх періодах.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 07.07.2017 року відповідачем на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, у порядку абз. 2 п. 76.3 ст. 76 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ проведено перевірку ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», код за ЄДРПОУ 32018511, з питання своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб платника земельного податку.

За результатами проведеної перевірки складено від 07.07.2017 року № 4089/15-32-12-06/32018511 про результати камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності). (а.с.11-12)

Згідно змісту даного акта перевірки, при перевірці використано: декларацію з плати за землю за 2014-2016 роки, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 року № 560 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 03.07.2015 року (зі змінами та доповненнями):

за 2014 рік від 19.02.2014 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6 від 28.02.2017 року,

за 2015 рік від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7 від 22.03.2017 року,

за 2016 рік від 22.02.2016 року № НОМЕР_5 та № НОМЕР_8 від 23.03.2017 року,

надані до ДПІ у Ренійському районі Одеської області та Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Ренійське відділення).

Відповідно до висновку зазначеного акта, зокрема:

- дані перевірки свідчать, що платник порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання з плати за землю протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, п. 287.3 ст. 287 розділу ХІІ Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями);

- несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов’язання з плати за землю в сумі 185128,75 грн., за звітний податковий період 2013-2016 роки;

- відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2017 року № НОМЕР_1 (а.с.9) відповідач повідомив позивача, що відповідно до акта № 4089/15-32-12-06/32018511 від 07.07.2017 року, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного підпунктом п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 362 332 301 313 282 254 219 191 162 132 133 102 72 41 215 185 154 123 261 335 304 274 243 213 182 204 173 143 112 82 51 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 179897 грн. 84 коп. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 35979 грн. 56 коп. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.

Податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2017 року № НОМЕР_9 (а.с.8) відповідач повідомив позивача, що відповідно до акта № 4089/15-32-12-06/32018511 від 07.07.2017 року, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного підпунктом п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 29 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 5230 грн. 91 коп. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 523 грн. 09 коп. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 06.11.2017 року № 25296/6/99-99-11-03-01-25 (а.с.13-14) про результати розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2017 року № НОМЕР_9, № НОМЕР_1: скаргу позивача задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2017 року № НОМЕР_9 в частині застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгоджених грошових зобов’язань із земельного податку у сумі 66,22 грн., в іншій частині податкові повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2017 року № НОМЕР_9, № НОМЕР_1 залишені без змін.

Податковим повідомленням-рішенням від 9 листопада 2017 року № НОМЕР_2 (а.с.15) відповідач повідомив позивача, що відповідно до акта № 4089/15-32-12-06/32018511 від 07.07.2017 року та з врахуванням рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 06.11.2017 року № 25296/6/99-99-11-03-01-25, встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного підпунктом п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 30 календарних днів сплати грошового зобов’язання в сумі 4568 грн. 73 коп. зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 456 грн. 87 коп. за платежем: земельний податок з юридичних осіб.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 31.07.2017 року № НОМЕР_1 та від 9 листопада 2017 року № НОМЕР_2, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В судовому засіданні представником відповідача визнано, що:

- звітні та уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки (а.с.22-27, 131-140): за 2014 рік від 19.02.2014 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6 від 28.02.2017 року; за 2015 рік від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7 від 22.03.2017 року; за 2016 рік від 22.02.2016 року № НОМЕР_5 та № НОМЕР_8 від 23.03.2017 року, – подані позивачем у строк, встановлений діючим законодавством на момент їх подання;

- уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки подані у зв’язку із виявленням факту завищення податкового зобов’язання минулих податкових періодів.

З урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів щодо визнаних представником відповідача обставин, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, зокрема щодо відсутності у позивача законодавчого обов’язку з плати за землю за земельні ділянки, зазначені у звітних та уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки, суду надано (а.с.16-21, 28-40, 145-150, 166-168):

- копію акту Південного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України від 26.12.2016 року № 06-11/20 ревізії фінансово-господарської діяльності Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за період з 01.07.2012 по 31.08.2016, відповідно до якого, ревізією встановлено, зокрема:

« …Згідно даних бухгалтерського обліку ДП «Одеський облавтодор», а саме обороно-сальдових відомостей по рахунку 64.1.12 «Земельний податок», ДП «Одеський облавтодор» за 2013, 2014, 2015 та з 01.01.2016 по 31.08.2016 року сплачено земельного податку на загальну суму: 5140307,43 грн., у тому числі: за 2013 рік на суму 1036630.46 грн., за 2014 рік на суму 2933083,36 грн., за 2015 рік на суму 877829,30 грн., з 01.01.2016 по 31.08.2016 року на суму 292764,31 гривень.

Слід зазначити, що згідно погоджених ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та затверджених ДП «Одеський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» Положень дорожньо-експлуатаційних дільниць (Структурних підрозділів, Філій) Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» в статті 2 «Ціль і предмет діяльності» п. 2.1 визначено, що Філія створена з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконалені й розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріалів, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці й кооперації.

Для цього Філія:

Здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм.

Пунктом 2.2. «Положень», визначено, Предметом діяльності Філії є:

Виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг.

Тоді як, згідно зі ст. 283 Податкового Кодексу України встановлено перелік земельних ділянок, які у будь-якому разі не оподатковуються земельним податком. До таких земельних ділянок належать: …

- землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування – землі під проїзною частиною, узбіччям, земельним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв’язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг.

З огляду на вищевикладене, земельні ділянки, на яких розміщені виробничі бази (споруди) Філій відносяться до земель дорожнього господарства та відповідно до п.п. 283.1.4, п. 283.1 ст. 283 Податкового Кодексу України за земельні ділянки земельний податок не сплачується.

Таким чином, фактично ДП «Одеський облавтодор» потрібно сплачувати земельний податок лише за ділянки за укладеними договорами оренди, за ділянку сільськогосподарського призначення та за ділянки під житлове будівництво. …

Таким чином, у зв’язку зі сплатою податку за всі земельні ділянки, які експлуатувались, у порушення вимог п.п. 283.1.4, п. 283.1 ст. 283 Податкового Кодексу України, п. 7 Положення (стандарту) Бухгалтерського обліку 16, затверджених наказом МФУ від 31.12.1999 № 318, та п. 1 ст. 12.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами та доповненнями), ДП «Одеський облавтодор» необґрунтовано сплачено земельного податку на загальну суму 4758950,58 грн., у тому числі: у 2013 році на суму 959624,32 грн., у 2014 році на суму 2846338,36 грн., у 2015 році на суму 695524,71 грн., з 01.01.2016 по 31.08.2016 року на суму 257463,19 гривень. …»;

- копію вимоги від 01.02.2017 року № 15-06-23-14/1193 «Щодо усунення порушень законодавства», якою Південний офісу Держаудитслужби вимагав усунути виявлені порушення законодавства, відображені в акті ревізії від 26.12.2016 року № 06-11/20, в установленому законодавством порядку;

- копію листа від 12 квітня 2017 року № 8-1-467 на адресу Ренійського відділення Ізмаїльської ОДПІ, у якому позивачем, із посиланням на результати проведення планової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, надані пояснення щодо зменшення сум земельного податку за 2014-2016 роки та відсутність його нарахування на 2017 рік. Згідно змісту пояснень, позивачем також зазначено, що: згідно п. 1.1 Статуту ДП «Одеський облавтодор», Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 р. № 156 на власності ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»; згідно п. 8.2 Статуту ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», у державній власності закріплюються 100 відсотків акції Компанії; з огляду на вищевикладене, земельні ділянки, на яких розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг відносяться до земель дорожнього господарства та відповідно до пп. 283.1.4, п. 283.1 ст. 283 Податкового кодексу України за ці земельні ділянки земельний податок не сплачується;

- копію рекомендованого повідомлення «Укрпошти» про вручення поштового відправлення, відповідно до якого лист позивача від 12 квітня 2017 року № 8-1-467 отримано Ренійським відділенням Ізмаїльської ОДПІ 05.05.2017 року;

- постанов Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справі № 12-58а15 та від 14 жовтня 2014 року у справі № 21-452а14, відповідно до висновків яких, зокрема, оскільки засновник Облавтодору є державним підприємством, 100 % акцій якого належить державі, то Облавтодор як його дочірнє підприємство за своєю сутністю також є державним підприємством;

- ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ-5105907942018 від 15.02.2018 року щодо земельної ділянки:

- кадастровий номер: 5124110100:02:003:0044;

- місце розташування: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Крайня, 75;

- цільове призначення: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання земельної ділянки: експлуатація та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства;

- форма власності: комунальна власність;

- площа земельної ділянки, гектарів: 1.1763;

- ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ-5105907022018 від 15.02.2018 року щодо земельної ділянки:

- кадастровий номер: 5124110100:02:001:0029;

- місце розташування: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Південна, 2;

- цільове призначення: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства;

- форма власності: комунальна власність;

- площа земельної ділянки, гектарів: 0.9141;

- ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ-5105904412018 від 15.02.2018 року щодо земельної ділянки:

- кадастровий номер: 5124110100:02:005:0031;

- місце розташування: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Східна, 18;

- цільове призначення: J.12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства;

- категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

- вид використання земельної ділянки: експлуатація та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства;

- форма власності: комунальна власність;

- площа земельної ділянки, гектарів: 0.9113.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що у поданих позивачем звітних та уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки: за 2014 рік від 19.02.2014 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6 від 28.02.2017 року; за 2015 рік від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7 від 22.03.2017 року; за 2016 рік від 22.02.2016 року № НОМЕР_5 та № НОМЕР_8 від 23.03.2017 року, – щодо земельної ділянки площею 0.9113 гектарів за місцем розташування: Одеська область, Ренійський район, м. Рені, вул. Східна, 18, допущено технічну помилку при зазначенні кадастрового номеру, а саме замість 5124110100:02:005:0031 зазначено 5124110100:02:005:0032.

На підтвердження наведених обставин представником позивача суду надано, зокрема (а.с.163-165, 169): ОСОБА_1 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: № НВ-5105935232018 від 22.02.2018 року щодо земельної ділянки кадастровий номер: 5124110100:02:005:0032, площею 0,0893 гектарів; копію Державного акта на право користування земельною ділянкою площею 0,9113 га, Серія ЯЯ № 205483.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПК України).

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов’язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов’язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 102.2 ст. 102 грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Статтею 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов’язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов’язання.

Відповідно до пп. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 ПК України не сплачується податок за: землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування - землі під проїзною частиною, узбіччям, земляним полотном, декоративним озелененням, резервами, кюветами, мостами, штучними спорудами, тунелями, транспортними розв'язками, водопропускними спорудами, підпірними стінками, шумовими екранами, очисними спорудами і розташованими в межах смуг відведення іншими дорожніми спорудами та обладнанням, а також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їзні дороги, поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди, захисні насадження, шумові екрани, очисні споруди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, склади, гаражі, резервуари для зберігання паливно-мастильних матеріалів, комплекси для зважування великогабаритного транспорту, виробничі бази, штучні та інші споруди, що перебувають у державній власності, власності державних підприємств або власності господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених в судовому засіданні обставин, а саме:

- звітні та уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки (а.с.22-27, 131-140): за 2014 рік від 19.02.2014 року № НОМЕР_3 та № НОМЕР_6 від 28.02.2017 року; за 2015 рік від 18.02.2015 року № НОМЕР_4 та № НОМЕР_7 від 22.03.2017 року; за 2016 рік від 22.02.2016 року № НОМЕР_5 та № НОМЕР_8 від 23.03.2017 року, – подані позивачем у строк, встановлений законодавством, чинним та у редакції на момент їх подання;

- уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки подані у зв’язку із виявленням факту завищення податкового зобов’язання минулих податкових періодів;

- згідно даних вищенаведених Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, зазначені у вищезазначених звітних та уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки (з урахування технічної помилки позивача у кадастровому номері щодо земельної ділянки площею 0,9113 гектарів), зокрема: - цільове призначення: 12.04 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; - категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення; - вид використання земельної ділянки: експлуатація та обслуговування будівель і споруд автотранспортного підприємства; - форма власності: комунальна власність;

– з урахуванням пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, відповідно до якого податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

суд дійшов висновку, що:

- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в тому числі, щодо відсутності у позивача законодавчо визначеного обов’язку з плати за землю щодо земельних ділянок, зазначених у вищезазначених звітних та уточнюючих податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014-2016 роки, відповідно до пп. 283.1.4 п. 283.1 ст. 283 ПК України;

- камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік від 19.02.2014 року № НОМЕР_3 проведено (07.07.2017 року) з порушенням строку, встановленого ст. 76 ПК України, в т.ч. з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України;

- посилання відповідача у заявах по суті справи, а також у рішенні ДФС від 06.11.2017 року № 25296/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 листопада 2017 року № НОМЕР_2, на п. 50.1 ст. 50 ПК України, як на правову підставу прийняття оскаржених рішень, – є безпідставним, оскільки наведені відповідачем положення п. 50.1 ст. 50 ПК України стосується випадку, коли платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження, а не завищення як в даному випадку, податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

При цьому також слід зазначити, що посилання представника відповідача на застосування аналогії вищенаведеної норми ПК України не відповідає положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наведене відповідачем у заявах по суті справи обґрунтування заперечень проти позову наявністю у позивача обов’язку щодо плати за землю із посиланням на правові підстави для нарахування земельного податку тощо – не відповідає вимогам ст. 75 ПК України щодо предмету камеральної перевірки, що в даному випадку по суті є виходом відповідача за межі повноважень, що передбачені законом.

Інших доводів та/або доказів щодо обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з дотриманням вимог абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.);

відповідно,

- оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем: не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, тому вони підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до первісно поданої позовної заяви додане платіжне доручення № 2146 від 15 листопада 2017 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 2776,93 грн.

Згідно прийнятої судом до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог, позивачем зменшено розмір позовних вимог (а.с.95), належний розмір судового збору за подання позову з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог складає 1600 грн. Також позивачем подано клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору (а.с.96).

Відповідно, стягненню з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підлягає судовий збір в сумі 1600 грн.

Решта сплаченої відповідно до квитанції № 2146 від 15 листопада 2017 року сума судового збору в розмірі 1176,93 грн. – підлягає поверненню Дочірньому підприємству «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (повне найменування: Дочірнє підприємство «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», місцезнаходження: 65031, м. Одеса, вул. Грушевського, буд. 49, ідентифікаційний код юридичної особи: 32018511) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (повне найменування: Головне управління ДФС в Одеській області, місцезнаходження: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код юридичної особи: 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 31.07.2017 року № НОМЕР_1 та від 9 листопада 2017 року № НОМЕР_2.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Дочірнього підприємства «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судовий збір в сумі 1600 грн.

Повернути Дочірньому підприємству «Одеський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» за рахунок коштів Державного бюджету України сплачену відповідно до квитанції № 2146 від 15 листопада 2017 року суму судового збору в розмірі 1176,93 грн.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 23 березня 2018 року.

Суддя М.Г. Цховребова

.