Рішення № 72974729, 15.03.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/5045/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

11 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Приймака С.І., представника позивача Гілецького С.М., представника відповідача Ткачука Т.А., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в:

Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0215401700 від 24.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення є безпідставним та необґрунтованим, позивачем своєчасно сплачено єдиний соціальний внесок з грошового утримання військовослужбовців, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Про факт зміни платіжних реквізитів позивач дізнався випадково і одразу вжив заходів спрямованих на те, щоб запобігти застосуванню санкцій та перерахування помилково сплачених коштів на належний рахунок, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами. Не зважаючи на викладене, відповідач застосував до позивача штрафні санкцію та пеню, чим порушив вимоги чинного законодавства, оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 15.01.2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, ухвалою суду від 20.02.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено таку до розгляду справи по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив за вх. № 4268 від 16.02.2018 року (а.с. 49-53). Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 3158 від 06.02.2018 року (а.с. 40-41) та поясненнях (а.с. 60-61). Зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.04.2017 року, яка не відповідала додатку 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 6 від 05.02.2016 року. Зазначено, що позивачем подано заяву про перерахування коштів за новими реквізитами і 27.04.2017 року вказані кошти перераховані на рахунки з правильними реквізитами. Пояснив, що з 01.02.2017 року рахунок № 37192201021329, на який позивачем впродовж двох місяців здійснювалось перерахування коштів перестав бути рахунком відповідача, оскільки був відключеним. Кошти, перераховані на вказаний рахунок не були перераховані до державного бюджету, відповідно, такий рахунок не міг бути його частиною. Вважає позовні вимоги безпідставними та такими, які задоволенню не підлягають.

Суд розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив та оцінив докази, які мають значення для справи в їх сукупності, та встановив таке.

Кінологічний навчальний центр державної прикордонної служби України (військова частина 2418) зареєстрований як юридична особа 20.06.2006 року, ідентифікаційний код 14321498, взятий на облік як платник єдиного внеску 30.07.1991 року.

Позивачем здійснено сплату єдиного внеску з грошового забезпечення військовослужбовців за лютий 2017 року на рахунок № 37192201021329 Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області (Сокальське відділення), відповідно до платіжних доручень № 152 від 27.02.2017 року на суму 2496,22 грн. та № 89 від 13.02.2017 року на суму 1041726,50 грн. (а.с. 22, 23).

На цей же ж рахунок позивачем здійснено сплату єдиного соціального внеску у березні 2017 року відповідно до платіжних доручень № 273 від 28.03.2017 року на суму 5314,35 грн. та № 222 від 14.03.2017 року на суму 1044855,09 грн. (а.с. 24, 25).

04.04.2017 року за № 11/1076 позивачем скеровано до начальника Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області лист про те, що позивачем випадково виявлено сплату єдиного соціального внеску на інший, ніж необхідно, рахунок, просив про незастосування санкцій до позивача (а.с. 19-21).

24.10.2017 року Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято рішення № 0215401700 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 413915,02 грн. та пеню у розмірі 32277,39 грн., на загальну суму 446192,40 грн. (а.с. 10, 11).

06.11.2017 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою за № 14/3022 на вказане рішення, яку відповідно до рішення № 20932/5/99-99-11-02-02-25 від 08.12.2017 року залишено без задоволення, а рішення - без змін (а.с. 12-15, 16-18).

Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує його права, звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відносини, що виникають з приводу забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є, в тому числі, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом 1 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, при цьому, законодавцем не визначено випадки застосування до платника фінансових санкцій, за сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вчасно, але на помилковий рахунок, що мало місце в даних правовідносинах.

Також необхідно врахувати підп. 2 п. 10 ст. 9 Закону № 2464, відповідно до якого днем сплати єдиного внеску вважається: у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом з сумою коштів у готівковій формі.

Окрім того, відповідно до частини 4 та 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Таким чином, суд дійшов висновку, що днем сплати платником податку єдиного соціального внеску є день здійснення подання квитанції на оплату єдиного соціального внеску та її прийняття банком.

Процедура зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (далі - Платник), надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску (далі - Кошти) унормована Порядком зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів № 6 від 16.01.2016 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2016 року за № 193/28323.

Так, в силу пункту 5 Порядку № 6, повернення коштів здійснюється у випадках помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету.

Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника про таке повернення (далі - Заява) у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, заява подається до органу доходів і зборів за місцем обліку помилково сплачених коштів у довільній формі із зазначенням суми та напряму повернення. Помилково сплачені суми у випадках, передбачених підпунктами 3 та 4 пункту 5 цього Порядку, підлягають поверненню з урахуванням положень статті 43 Податкового кодексу України та пункту 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Судом встановлено, що позивачем своєчасно здійснено перерахування єдиного соціального внеску за лютий 2017 року та березень 2017 року. Так квитанції за лютий місяць прийнято банківською установою та проставлено відмітку «оплачено» - у лютому місяці 2017 року, а за березень 2017 року - 15.03.2017 року та 29.03.2017 року, відтак, судом не встановлено з порушенням законодавчо встановлено строку.

Покликання відповідача не невідповідність заяви, поданої відповідачу, про перерахування надміру чи помилково сплачених коштів, спростовано долученою до матеріалів справи заявою № 24 від 04.04.2017 року (оригінал) (а.с.66).

Крім того, відповідно до копії переліку рахунків Червоноградської ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області ще станом на 01.02.2017 року рахунок, на який позивачем здійснювалось перерахування єдиного соціального внеску, значиться серед рахунків, якими можуть розпоряджатися особи, зазначені у картці (тимчасовій картці) із зразками підписів та відбитка печатки (а.с. 78)

Сторонами не заперечується факт перерахування коштів з помилкового рахунку на належний 27.04.2017 року.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

З аналізу вищезазначених норм права випливає, що для визначення правильності нарахування штрафу та пені, обов`язково слід встановити факт невиконання платником єдиного внеску обов`язку по сплаті сум внеску, а також розмір недоїмки, на який нараховано штраф та пеню.

Отже, законодавцем виключно визначено правопорушення, за вчинення яких до правопорушника застосовуються штрафні санкції. Зокрема таким порушенням є несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Суд звертає увагу відповідача на те, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов'язання, необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дій, спрямованих на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 1 частини 2 статті 6, пункту 8 статті 9 Закону 2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пункту 2 частини 11 статті 25 Закону 2464.

Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми збору не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону строк, а відтак і для застосування на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону штрафних (фінансових) санкцій, і відповідно для нарахування пені.

Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами під час судового розгляду справи. А тому, суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження відповідача, що помилка платника єдиного соціального внеску не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.

Вказаної правової позиції дотримується колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, провівши системний аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, та яка використана у рішенні Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 21-3920а15.

Крім цього, відповідачем жодним чином не спростовано, що вказані кошти не надійшли на єдиний казначейський рахунок, та такий був закритий, не був закріплений за відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З врахуванням викладеного, на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1600,00 грн., що сплачений відповідно до платіжного доручення № 1294 від 08.12.2017 року, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення № 0215401700 Головного управління ДФС у Львівській області від 24.10.2017 року.

3. Стягнути на користь Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України (військова частина 2418) (80074, Львівська область, Сокальський район, м. Великі Мости, вул. Львівська, 166; ЄДРПОУ 14321498) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39462700) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 6692 (шість тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 88 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.03.2018 року.

Суддя Качур Р.П.