Рішення № 72974445, 14.03.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року (о 10 год. 40 хв.)Справа № 808/2238/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільняський елеватор»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вільняський елеватор» (далі – ТОВ «Вільняський елеватор», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.07.2017:

№0009001402, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну сумі 43 254 195,00 грн., з них 28 836 130,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 14 418 065,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№009011402, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну сумі 40 384 234,00 грн., з них 26 922 823,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 13 461 411,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві (вх. №26430 від 28.09.2017) та письмових поясненних (вх. №861 від 11.01.2018, №8077 від 13.03.2018). Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ТОВ «Вільнянський елеватор» відповідно до положень ст. 330 Цивільного кодексу України виступило добросовісним покупцем за договорами купівлі-продажу, укладених із ТОВ «Маконда-люкс» та правомірно використало у власній господарській діяльності, і цілком обґрунтовано відобразило відповідні господарські операції у своїй податковій звітності, зокрема, віднесло до складу витрат та податкового кредиту, а також правомірно включено до собівартості реалізованого товару в податковому обліку з податку на прибуток. Посилається на приписи ст. 204, 215, 228 Цивільного кодексу України та вказує, що оскільки правочини, зокрема, договори купівлі-продажу товару позивачем з ТОВ «Маконда-люкс» не визнані недійсними у судовому порядку, то висновки органу ДФС про отримання товару невідомого походження та відсутність реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у контрагента є неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству з питань оподаткування. Звертає увагу суду, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» при складанні первинних документів в ході господарських взаємовідносин з вказаним контрагентам сторонами дотримано у повному обсязі та зауважень стосовно не відповідностей первинних документів вимогам ст. 9 цього Закону в ОСОБА_4 перевірки не наведено. Окрім того, орган ДФС не приймав участі в інвентаризації товару, а також не був присутній під час приймання товару, який придбавався у ТОВ «Маконда-люкс». Зазначає, що ревізорами не взято до уваги, що ТОВ «Вільнянський елеватор» до перевірки надано всі договори, укладені між підприємством та його контрагентом, та на виконання вказаних договорів всі первинні документа, у тому числі і видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, які беззаперечно є належними доказами реальності здійснення постачання товару, всі первинні документи щодо транспортування товару надано до матеріалів перевірки та вони описані в акті перевірки, а саме відображені в додатку №1 до акту від 29.06.2017. Щодо відображення в акті перевірки кредиторської заборгованості з постачальниками та визнання заборгованості безнадійною зауважує, що позивач розрахувався з ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» шляхом видачі зазначеним контрагентам простих векселів, ще до моменту визнання контрагентів банкротами та до моменту їх ліквідації. Також зазначені видані векселя в рахунок погашення заборгованості перед вказаними контрагентами були відображені в Реєстрі виданих векселів ТОВ «Вільнянський елеватор», в бухгалтерському обліку використані, як бланки суворої звітності, бланки векселів АА 2391610, АА 2391611, АА 2391612, АА 2391613 списані, що підтверджується актами списання бланків від 31.01.2014, 28.02.2014, 30.04.2014, 30.06.2014. При цьому, зазначає, що господарські операції з видачі векселів в погашення заборгованості були проведені з запізненням 18.01.2017, тобто зазначена господарська операція була відкоригована в бухгалтерському обліку в момент складання річної бухгалтерської та податкової звітності за 2016 рік, про що свідчить бухгалтерська довідка від 18.01.2017. Посилається на приписи ст. 3, 4 Закону України «Про облік векселів в Україні» та зауважує, що в бухгалтерському обліку з моменту видачі векселя обліковується заборгованість за кожним виданим векселем, а не за контрагентом, оскільки векселедержателем після його видачі може бути будь-яка інша юридична або фізична особа, тобто після видачі векселя він може бути проданий, переведений (індосований) особою якій видавався вексель будь-якій іншій особі. Враховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити та скасувати спірні рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданому суду відзиві від 26.01.2018 №106/08-01-10-03 (вх. №3042). Зокрема, зазначає, що контрагент позивача ТОВ «Маконда-люкс» не є імпортером або виробником, податкова декларація з податку на прибуток за 2016 рік до ДПІ за місцем обліку не подавалась, що свідчить про відсутність задекларованого доходу, отриманого ввід позивача у липні – вересні 2016 року, додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток, а також Звіт про фінансовий результат за 2016 рік не надавались, що свідчить про відсутність у вказаного контрагента будь-яких основних засобів, основних фондів тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності. Пояснює, що проведеним детальним аналізом в розрізі номенклатури встановлено, що постачальниками ТОВ «Маконда-люкс» у липні-серпні 2016 року є ТОВ «Бестбілд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД». Вході проведеного детального аналізу отриманих та виданих податкових накладних вказаними підприємствами зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено повне пересортування, оскільки підприємства придбавають одну групу товарів, а реалізують на адресу ТОВ «Маконда-люкс» іншу групу товарів, маніпулюють податковою звітністю. Вказує також, що видаткові накладні від ТОВ «Маконда-люкс», надані до перевірки, складені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме не містять обов’язкових реквізитів про місце складання, а надані до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням встановленої типової форми, а саме: відсутня інформація щодо зважування транспортного засобу до та після навантаження продукції, жодна з ТТН не підписана водієм про приймання/здачу вантажу, не вказаний час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження. Звертає увагу суду, що адреси, зазначені у ТТН пунктами навантаження сільськогосподарської продукції, відсутні в реєстрі зернових складів, підключених до основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, відповідно до постанови КМУ №1569, тобто за вказаними адресами відповідно до норм чинного законодавства не могла зберігатись с/г продукція. Ураховуючи викладене, вважає, що з огляду на належні та допустимі докази ТОВ «Бестбілд», ТОВ «Солід Граунд ЛТД» не могли реалізувати сільськогосподарську продукцію на адресу ТОВ «Маконда-люкс», яке, в свою чергу, враховуючи відсутність людських ресурсів, складських та виробничих потужностей для зберігання сільськогосппродукції, неможливості в реальному часі здійснювати водіями ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 перевезення сільгосппродукції з пунктів навантаження до складів зберігання, відсутність реального джерела походження продукції не могло реалізовувати продукцію на адресу позивача. Щодо врегулювання безнадійної заборгованості вказує, що підприємством не надані будь-які документи, які свідчили про вжиті заходи погашення кредиторської заборгованості ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» або звернення до суду стосовно стягнення такої заборгованості з ТОВ «Вільнянський елеватор», таким чином, заборгованість є безнадійною. Належних та допустимих доказів щодо надання витребуваної інформації щодо непогашеної станом на 01.01.2015 кредиторської заборгованості по зазначеним контрагентам та її документального підтвердження, на думку представника відповідача, до ГУ ДФС у Запорізькій області представниками позивача не надано, як і не надано документи, які б свідчили про звернення кредиторів на примусове стягнення майна боржника та в ході перевірки їх наявність не встановлена. Таким чином, просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ТОВ «Вільняський елеватор» (код ЄДРПОУ 36474844) є юридичною особою, яка зареєстрована 16.04.2009 Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичну особи ОСОБА_5 А01 №518015.

Згідно із Довідкою АА №812119 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 52.10 Складське господарство; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах.

У період з 28.02.2017 по 14.04.2017 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Вільнянський елеватор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 24.04.2017 №232/08-01-14-02/36474844.

У зв’язку з надходженням заперечень до акту перевірки від позивача на наданням підприємством додаткових документів, які не були досліджені під час перевірки на підставі вимог пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України наказом керівника ГУ ДФС у Запорізькій області призначена позапланова документальна виїзна перевірка підприємства з питань, що викладені у запереченнях на акт перевірки від 24.04.2017 №132/08-01-14-02/364748445 тривалістю – 10 робочих днів, починаючи з 31 травня 2017 року, яку відповідно до наказу відповідача від 14.06.2017 №1503 продовжено на 5 робочих днів, починаючи з 15 червня 2017 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області складений відповідний акт від 29.06.2017 №367/08-01-14-02/36474844.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав заперечення до акту перевірки від 29.06.2017 №367/08-01-14-02/36474844.

Листом від 03.07.2017 №7836/10/08-01-14-02-08 відповідач повідомив позивача, що з урахуванням результатів розгляду заперечень та доповнень до заперечень до акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Вільнянський елеватор» від 24.04.2017 №232/08-01-14-02/36474844, результатів позапланової перевірки від 29.06.2017 №367/08-01-14-02/36474844 висновки акту планової перевірки викладені у наступній редакції:

пп. 14.1.11, пп. 14.1.36, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в періоді, що перевірявся, на загальну суму 26 922 823,00 грн., в т.ч. по періодам: 2016 рік – 26 922 823,00 грн. ;

пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну су 28 836 130,00 грн., в тому числі по періодам: серпень 2016 року – 3 417 238,00 грн., вересень 2016 року – 15 778 416,00 грн., жовтень 2016 року – 2 636 594,00 грн., листопад 2016 року – 5 803 009,00 грн., грудень 2016 року – 1 200 873,00 грн.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що позивач декларував придбання у ТОВ «Маконд-люкс» товар: сільськогосподарську продукцію, в тому числі: пшениця, кукурудза, соняшник, ячмінь, який фактично являється товаром невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгу постачання. По рахунку 631 «розрахунки зх. Постачальниками» станом на 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017 рахується кредиторська заборгованість по постачальникам ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп», коригування податкового кредиту проведено не було. Договори, інші первинні документи, які б підтверджували зміну первісного кредитора або наявність його правонаступника, до перевірки не надані та в ході перевірки їх наявність не встановлена.

На підставі ОСОБА_4 та вказаних порушень відповідачем 06.07.2017 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№009011402, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну сумі 40 384 234,00 грн., з них 26 922 823,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 13 461 411,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0009001402, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну сумі 43 254 195,00 грн., з них 28 836 130,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 14 418 065,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

У відповідності до пункту 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов’язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв’язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи, між ТОВ «Вільнянський елеватор» («Покупець») та ТОВ «Маконд-люкс» («Продавець») укладено ряд договорів купівлі-продажу, які наведені в додатку №8 до акту планової перевірки від 24.04.2017 №232/08-01-14-02/36474844, згідно із якими продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах визначених договором прийняти та оплатити відповідну сільськогосподарську продукцію, зокрема, насіння соняшника, пшеницю, кукурудзу, ячмінь урожаю 2015, 2016 років, у відповідній кількості, яка передбачена умовами договору за цінами у відповідності до рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід’ємною частиною договору. Пунктами 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 4.1 Договорів ціна товару, що поставляється за цими договорами вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару покупцем, згідно виставленого продавцем рахунку-фактури. Ціни за одиницю товару на момент укладання договору можуть на протязі дії договору змінюватися за погодженням сторін, які оформлюються видатковими накладними та рахунками-фактурами. Прийом-передача продукції здійснюється за кількістю: на підставі товаросупроводжувальних документів (або акт прийому-передачі). Товар переходить у право власності покупця в момент фактичного оформлення видаткової накладної і виписаного акту прийома-передачі товару. Розрахунок за продукцію здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або іншим способом не забороненим чинним законодавством України.

Реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану платника податків повністю підтверджуються первинними та іншими документами, які надані позивачем до матеріалів справи, а саме: видатковими накладними, актами приймання-передачі, актами, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, реєстрами накладних на прийняте насіння з визначенням якості по середньодобовому зразку тощо. Факту наявності у позивача податкових накладних, складених у відповідності до вимог податкового законодавства, відповідачем не оспорюється.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов’язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов’язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов’язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007, справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов’язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо посилань представника відповідача на невідповідність форми видаткових накладних приписам чинного законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Що стосується оформлення товарно-транспортних накладних, то Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, на які посилається податковий орган, були видані на виконання Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою КМУ від 05.01.95 № 710. Програма розроблена відповідно до Державної програми боротьби зі злочинністю, затвердженої Постановою ВРУ від 25.06.1993 на виконання рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю від 18.02.1994. Отже, сфера застосування Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, не пов'язана з визначенням правил ведення платником податку податкового та бухгалтерського обліку в частині прийняття - передачі товарно-матеріальних цінностей. Отже, відсутність певних реквізитів в товарно-транспортній накладній або її відсутність є лише порушенням Правил перевезень автомобільним транспортом з боку перевізника, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства Товариством.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.

Стосовно висновку відповідача про наявність та продуктивність зерно метальної машини у ТОВ «Маконд-люкс» та відповідно сумнівів щодо фізичної можливості здійснення ним поставки суд вважає їх припущеннями, оскільки належними та допустимими доказами ці обставини суду не доведені: в акті перевірки не зазначено марку автомобіля, тип зернометальної машини, її характеристик.

Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів податкової звітності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договору, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочину та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчиненого правочину з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Щодо посилань на вирок Печерського районного суду від 31.08.2017 у справі №757/46751/17-к та наявність кримінальних проваджень, відповідачем проігноровано, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (стаття 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (стаття 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (стаття 129 Конституції України).

Оцінюючи згадані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що такі не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Таким чином, висновок контролюючого органу про безтоварний характер спірних операцій є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу. Так, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Ці обставини вироком суду або постановою слідчого у кримінальній справі не були встановлені, а лише, як зазначено у ОСОБА_4 перевірки, витікають із отриманої податкової інформації щодо контрагента позивача та його вже контрагентів.

Таким чином, отримання позивачем сільськогосподарської продукції від ТОВ «Маконда-люкс», здійснення розрахунків, використання у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведених перевірок.

Враховуючи наявність у позивача первинних бухгалтерських документів, які підтверджують наявність витрат на придбання товару та послуг, приймаючи до уваги, що зазначені документи не визнані недійсними, вказаний контрагент позивача на момент здійснення операцій зареєстрований у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно здійснене декларування суми податкового кредиту та податку на прибуток підприємства.

З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Щодо відображення в акті перевірки кредиторської заборгованості з постачальниками та визнання цієї заборгованості безнадійною суд виходить з наступного.

Думка відповідача ґрунтується на тому, що ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» визнані господарським судом банкрутами та ліквідовані ще на протязі 2014 року, та відповідно заборгованість позивача перед вказаними підприємствами є безнадійною заборгованістю згідно із положеннями пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

Суд зазначає про те, що поняття сумнівної та безнадійної заборгованості визначено в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року №237, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018.

Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Під сумнівним боргом розуміється поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Крім того, відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, зокрема, визначається як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Судом встановлено, що згідно із актом звірки взаєморозрахунків від 01.06.2014 заборгованість ТОВ «Вільнянський елеватор» перед ПП «Ін-тегро» складала 227 936,77 грн.

При цьому, ТОВ «Вільнянський елеватор» та ПП «ІН-ТЕГРО» дійшли згоди про погашення заборгованості в вказаної сумі шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Ін-тегро», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 01.06.2014 ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «ІН-ТЕГРО» вексель серії АА 2391610 від 01.06.2014 на суму 227936,77 грн.

Згідно із актом звірки взаєморозрахунків від 03.02.2014 заборгованість ТОВ «Вільнянський елеватор» перед ПП «Политонтрейд» складала 47 450,00 грн. При цьому «Вільнянський елеватор» та ПП «Политонтрейд» дійшли згоди про погашення заборгованості в вказаній сумі шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Политонтрейд», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 03.02.2014 ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «ПОЛИТОНТРЕЙД» вексель серії АА 2391611 від 03.02.2014 на суму 47 450,00 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків від 09.04.2014 заборгованість ТОВ «Вільнянський ватор» перед ПП «Промкварт» складала 671 945,61 грн. При цьому, ТОВ «Вільнянський елеватор» та ПП «Промкварт» дійшли згоди про погашення заборгованості у вказаній сумі шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Промкварт», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 09.04.2014 ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «Промкварт» вексель серії АА 2391612 від 09.04.2014 на суму 671 945,61 грн.

Згідно із актом звірки взаємних розрахунків від 31.01.2014 заборгованість ТОВ «Вільнянський елеватор» перед ПП «Ситрейд групп» складала 36 000,00 грн. При цьому, ТОВ «Вільнянський елеватор» та ПП «Ситрейд групп» дійшли згоди про погашення заборгованості в сумі 36 000,00 грн. шляхом видачі векселя ТОВ «Вільнянський елеватор» на користь ПП «Ситрейд групп», та відповідно до акту прийому-передачі векселя від 31.01.2014 ТОВ «Вільнянський елеватор» передав в погашення заборгованості ПП «Ситрейд групп» вексель серії АА 2391613 від 31.01.2014 на суму 36 000,00 грн.

Зазначені видані векселі в рахунок погашення заборгованості перед вказаними контрагентами були відображені позивачем в Реєстрі виданих векселів.

У подальшому, після видачі зазначених векселів ТОВ «Вільнянський елеватор» були списані в бухгалтерському обліку використані, як бланки сурової звітності, бланки зазначених векселів: АА 2391610, АА 2391611, АА 2391612, АА 2391613, що підтверджується актами списання бланків від 31.01.2014, 28.02.2014, 30.04.2014, 30.06.2014.

Таким чином, позивач розрахувався з вказаними контрагентами шляхом видачі зазначеним контрагентам простих векселів, ще до моменту визнання зазначених контрагентів банкротами та до моменту їх ліквідації.

При цьому, згідно зі статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 № 2374-ІІІ, визначено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

За приписами статті 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» визначено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Таким чином, у відповідності до приписів Закону України «Про обіг векселів в Україні» станом на 01.06.2014 припинились грошові зобов'язання ТОВ «Вільнянський елеватор» по заборгованості перед вказаними контрагентами та виникли грошові зобов'язання щодо платежу за виданими простими векселями. Зазначені векселі є довгостроковими, оскільки видані зі строком пред'явлення не раніше 2024 року.

При цьому, Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, на рахунку 51 "Довгострокові векселі видані" ведеться облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням. Також зазначеною Інструкцією № 291 визначено, що аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем.

Отже в бухгалтерському обліку з моменту видачі векселя обліковується заборгованість за кожним виданим векселем, а не за контрагентом, оскільки векселедержателем після його видачі може бути будь-яка інша юридична або фізична особа, в відповідності зі статтею 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні», тобто після видачі векселя від може бути проданий, переведений (індосований) особою, якій видавався вексель будь-якій іншій особі.

Представником позивача надано пояснення, що господарські операції з видачі векселів ТОВ «Вільнянський елеватор» в погашення заборгованості перед ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп», які були здійснені 01.06.2014, 03.02.2014., 09.04.2014, та 31.01.2014, були проведені фактично в бухгалтерському обліку ТОВ «Вільнянський елеватор» з запізненням - 18.01.2017, тобто зазначена господарська операція була відкоригована в бухгалтерському обліку в момент складання річної бухгалтерської та податкової звітності за 2016 рік. Про проведення 18.01.2017 в бухгалтерському обліку зазначеної господарської операції свідчить бухгалтерська довідка від 18.01.2017.

З наведеного вбачається, що станом на 31.12.2016 в бухгалтерському обліку ТОВ «Вільнянський елеватор» обліковувалася кредиторська заборгованість перед ПП «Ін-тегро» (в сумі 227 936,77 грн.), ПП «Политонтейд» (в сумі 47 450,00 грн.), ПП «Промкварт» (в сумі 671 945,61 грн.), ПП «Ситрейд групп» (в сумі 36 000,00 грн.), адже коригування було проведено лише в січні 2017 року, про що свідчить вищезазначена бухгалтерська довідка від 18.01.2017.

В оборотно-сальдових відомостях за 2015-2016 роки та журналах-ордерах по рахунку 63.1.2. Розрахунки з постачальниками та підрядниками за послуги ТМЦ ОС за 2015-2016 роки відображена інформація щодо бухгалтерського обліку підприємства станом на 31.12.2016, таким чином, в цих документах і міститься інформація ще про наявність кредиторської заборгованості.

Ураховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами позивача щодо безпідставного зазначення в акті перевірки № 232/08-01-14-02 від 24.04.2017 про наявність у позивача безнадійної заборгованості сумі 983 332,38 грн. перед ПП «Ін-тегро», ПП «Политонтейд», ПП «Промкварт», ПП «Ситрейд групп» та відповідно про заниження доходів за 2016 рік в сумі 983 332,38 грн. та відповідно заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 176 999,83 грн., оскільки розрахунки з зазначеними контрагентами ТОВ «Вільнянський елеватор» було проведено на протязі 2014 року шляхом розрахунку з ними векселями ще до моменту їх визнання банкрутами та до ліквідації зазначених підприємств.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) № НОМЕР_1 від 06.07.2017, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну сумі 43 254 195,00 грн., з них 28 836 130,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 14 418 065,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення – рішення №009011402 від 06.07.2017, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну сумі 40 384 234,00 грн., з них 26 922 823,00 грн. за податковими зобов’язаннями та 13 461 411,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільняський елеватор» (місцезнаходження: 70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Елеваторна, буд. 3, код ЄДРПОУ 36474844) суму судового збору у розмірі 1 254 576,44 грн. (один мільйон двісті п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот сімдесят шість гривен сорок чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений 23.03.2018.

Суддя І.В. Батрак