Рішення № 72974432, 16.03.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2018 р. справа № 809/52/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Грицюка П.П.,

при секретарі Ткачук І.М.,

за участю: позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 - ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_6 Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови № 09-01-339/337 від 27.12.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 - ОСОБА_2 (далі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_6 Держпраці в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 09-01-339/337 від 27.12.2017 року.

24.01.2018 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (а.с. 1-2).

05.02.2018 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в задоволенні заяви про забезпечення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 відмовлено (а.с. 49-51).

Ухвалою від 15.02.2018 року заяву про забезпечення позову від 14.02.2018 року фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 - задоволено. Зупинено стягнення на підставі постанови ОСОБА_6 Держпраці в ОСОБА_8 - Франківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/337 від 27.12.2017 року - до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 809/52/18 (а.с. 105-107).

26.02.2018 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, в якій вимоги викладені наступним чином: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 27.12.2017 року № 09-01-339/337 на фізичну особу – підприємця ОСОБА_9; визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_6 Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2017 року № 1262-Д про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_7 (а.с. 112-119).

26.02.2018 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 125-126).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач провів інспекційне відвідування у ФОП ОСОБА_7 на підставі анонімного звернення громадянина, яке надійшло на урядову гарячу лінію, у відповідності до Порядку № 295, без повноважень на проведення такого інспекційного відвідування. Вважає, що Акт перевірки додержання суб’єктами господарювання законодавства про працю від 14.12.2017 року № 09-01-344/622 складений з порушенням норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Вказує, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами органів з питань праці винесена на підставі акта, складеного з порушенням порядку, встановленого цим Законом. Крім того, відповідачем необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що полягав в допущенні до роботи працівників без укладення трудового договору, а тому, протиправно на підставі акта перевірки та згідно постанови №09-01-339/337 від 27.12.2017 року накладено штраф у розмірі 192000,00 грн. Зазначає, що були укладені саме цивільно-правові угоди, а не трудові договори, оскільки зазначені в акті перевірки особи, щодо яких не оформлені трудові договори, виконували не постійний характер роботи.

Представники позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та поданій заяві про зміну позовних вимог. Суду пояснили, що позивачем не було допущено порушення вимог ст. 265 Кодексу законів про працю України, оскільки, державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що цивільно-правові договори, укладені між позивачем та фізичними особами мають ознаки трудового договору. Вказали, що особи зазначені в акті перевірки, щодо яких не оформлені трудові договори, виконували роботи в залежності від потреб підприємця. Позивач пояснила, що ОСОБА_10 надає послуги з ведення бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності Замовника та обслуговує систему зворотного осмосу, а ОСОБА_8 надає послуги з доставки та перевезення зворотної (багаторазової) тари - пластикових пляшок для води, супутніх товарів за її замовленнями, а тому, вказані громадяни надавали певні послуги, відповідно до укладених цивільно-правових договорів. Просили позов задовольнити.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.02.2018 року. Щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві (а.с. 60-70). В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що інспектори управління Держпраці при здійсненні інспекційного відвідування керувалися Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 року № 295, конвенціями Міжнародної організації праці, ратифікованими законами України, а також, наказом Мінсоцполітики №390 від 02.07.2012 року в частині затверджених ними форм документів, що оформляються після проведення контролю за дотриманням законодавства про працю. Вказали, що при інспекційному відвідуванні 13.12.2017 року ОСОБА_10 надала пояснення, що працює в ФОП ОСОБА_7 з січня 20017 року на посаді продавця питної води. Підприємець, особисто даний факт підтвердила та надала письмові пояснення, що ОСОБА_10 працювала на випробувальному терміні з 28.11.2017 року, а ОСОБА_8 працює на посаді водія по трудовому договору з 01.12.2017 року, інших працівників у неї немає. Таким чином, в результаті інспекційного відвідування встановлено порушення, ст. 24 КЗпП, а саме неналежне оформлення із працівниками трудових відносин, при цьому цивільно - правові угоди позивачем при інспекційному відвідуванні не надавались, а долучені до зауважень на акт. В зв'язку з наведеним, оскаржувана постанова є правомірною, винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позов ФОП ОСОБА_7 є необгунтованим та безпідставним. Просили в адміністративному позові відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення встановлено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі Закон №877-V).

Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 1 ст. 2 Закону №877-V).

За визначенням п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону №877-V орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від суб'єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), у випадках та порядку, визначених законом; (абзац четвертий частини першої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 03.11.2016 р. N 1726-VIII) надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.

Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно до ч. 10 ст. 4 вказаного Закону України посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з'ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

05.12.20217 року на урядову гарячу ліню звернувся ОСОБА_11 зі скаргою на ТОВ "Аква Реал", що зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, який працював на посаді водія-експедитора з доставки води з 02.07.2017 року та був звільнений 30.09.2017 року. При звільненні не отримав повної виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку та трудову книжку, що є порушенням прав та законодавства України. Просив звернути увагу та прийняти міри щодо ТОВ "Аква Реал" (ФОП ОСОБА_12А.) та виплатити йому компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку і видати йому трудову книжку (а.с. 82).

З метою розгляду звернення ОСОБА_11, на підставі п.п. 1, 3 п. 5 Порядку № 295, наказу Міністерства соціальної політики України від 02.07.202 року № 390, винесено Наказ № 1262-Д від 12.12.2017 року про перевірку ФОП ОСОБА_7 з 13.12.2017 року по 14.12.2017 року (а.с. 71).

Працівниками управління Держпраці в Івано-Франківській області на підставі Наказу № 1262-Д від 12.12.2017 року та направлення на перевірку № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017 року (а.с. 72) проведено інспекційне відвідування за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Стуса, 37а, місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_12

Направлення на інспекційне відвідування № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017 року отримано особисто ФОП ОСОБА_12, що підтверджено підписом підприємця (зворотній бік а.с. 72).

В ході інспекційного відвідування встановлено, що на робочому місці 13.12.2017 року о 15.10 год. перебувала ОСОБА_10, а орієнтовно о 16:30 год. прибула ФОП ОСОБА_12 (а.с. 75).

Суд встановив, що за результатами інспекційного відвідування складено Акт позапланової перевірки за №09-01-344/622 від 13.12.2017 року (а.с. 73-76). Проведеним інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог частини 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України та Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 року, в результаті чого встановлено, що ФОП ОСОБА_12 допустила до роботи без оформлення трудових договорів двох найманих працівників ОСОБА_10М, та ОСОБА_8

Також, встановлено, що ФОП повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_10 та ОСОБА_8 не надсилала.

Так, управління Держпраці в Івано-Франківській області листом від 14.12.2017 року звернулось до ГУ ДФС в Івано-Франківській області про надання інформації про кількість найманих працівників, які перебувають у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_9, а також про цивільно - правові договори, які укладено з зазначеним підприємцем з фізичними особами (а.с. 80).

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області на лист від 14.12.2017 року №04-13/15-10/7382 надало відповідь та повідомило, що згідно наявної звітності за 2017 рік у ФОП ОСОБА_7 найманих працівників не зареєстровано (а.с. 81).

26.12.2017 року фізична особа-підприємець падала зауваження на акт перевірки № 09-01-344/622, в яких вказала, що між ОСОБА_10 та нею укладено два цивільно – правові договори на надання послуг, яких на момент інспекційного відвідування нею не надано у зв’язку з поганим самопочуттям. Вказала, що на прохання інспекторів в поясненнях написала, що це трудові договори. Крім того, між ОСОБА_8 та нею укладено 01.12.2017 року договір щодо надання послуг з доставки та перевезення зворотної тари – пластикових пляшок для води та супутніх товарів за замовленням. Таким, чином, у її діях відсутні порушення вимог ст. 24 КЗпП України, оскільки надання послуг за цивільно – правовими договорами регулюються не цим законодавчим актом, а Цивільним кодексом України. Виходячи з цього, немає підстав для визнання винною в порушенні КЗпП України, як це стверджується в акті (а.с. 21).

14.12.2017 року приписом № 09-01-344/622-446 зобов’язано ФОП ОСОБА_9 усунути порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП Укарїни та Постанови КМУ № 413 від 17.06.2015 року, ч. 2 ст. 30 ЗУ "Про оплату праці", ст. 253 КЗпП у строк до 24.12.2017 року (а.с. 77).

ОСОБА_6 Держпраці в Івано-Франківській області винесено 27.12.2017 року постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 09-01-339/337, якою на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_9 накладено штраф у розмірі 192000,00 грн (а.с. 22).

Щодо твердження позивача, що перевірку відповідач провів на підставі анонімного звернення, ОСОБА_11 вона не знає, такий громадянин у неї ніколи не працював, суд зазначає наступне.

Підпунктом 1 п. 5 Порядку передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Крім того, відповідно до підпункту 6 пункту 13 Порядку № 295 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об’єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведене у зв’язку з отриманням такої скарги. Як встановлено судом попередньо, інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_7 проведено у зв'язку з зверненням ОСОБА_11

При цьому, управління Держпраці в Івано-Франківській області під час призначення інспекційного відвідування та під час його проведення не вживало заходів щодо встановлення місця проживання особи, що подала звернення, та будь-якої іншої інформації щодо заявника, а вжило заходів щодо перевірки дотримання позивачем трудового законодавства.

Поряд з цим, факт відсутності такої особи як ОСОБА_11 за номером телефону, що вказаний у зверненні, яке надійшло на Урядову гарячу лінію, відповідачем встановлений з позовної заяви та перевірений спеціалістом управління Держпраці в Івано-Франківській області тільки під час підготовки до судового розгляду (а.с. 145).

Судом встановлено, що відповідно до пункту 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №295 від 26.04.2017 р. інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.

Пунктом 12 Порядку №295 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.

Таким чином, суд не бере до уваги твердження позивача викладені в адміністративному позові про те, що початок інспекційного відвідування проведено без пред’явлення документу, який дає право на проведення заходів контролю та без попереднього повідомлення, оскільки направлення вручене позивачу. Також, встановлено судом, що інспекційне відвідування проведене посадовими особами відповідача за наявності службових посвідчень.

Доводи позивача стосовно неможливості застосування форм актів, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 р. до інспекційних відвідувань не приймаються судом до уваги.

Так, наказом Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» №390 від 02.07.2012 р. (чинним на момент виникнення правовідносин) затверджено такі, що додаються: форму акта перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування; форму припису; форму протоколу про адміністративне правопорушення; форму постанови про накладення адміністративного стягнення відповідно до статті 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд констатує, що інспекційне відвідування, як і перевірка, є формою державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які здійснюються органами та посадовим особами Держпраці. Форми актів, розроблені для проведення перевірок, мають можливість відображати та фіксувати проведення та результати проведення інспекційних відвідувань.

При цьому, форму акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України № 1338 від 18.08.2017 року, який Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2017 року за № 1500/31368, тобто після проведення інспекційного відвідування, складення відповідного акту та прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо тверджень позивача, що розпорядчими документами щодо здійснення перевірки були Наказ № 1262-Д від 12.12.2017 року та направлення на перевірку № 04-13/15-10/7329 від 12.12.2017 року, тобто, погодження центрального органу виконавчої влади - Державної служби з питань праці у відповідача не було, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 877-V, однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Разом з цим, відповідно до п.п. 1 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Враховуючи вищенаведене, у випадку проведення інспекційного відвідування не вимагається погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, суд не бере до уваги надані до зауважень на Акт перевірки договори, а саме: Договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку від 28.11.2017 року (а.с. 26-27), Договір від 10.01.2017 року (а.с. 28-29), Договір про надання послуг з перевезення та доставки зворотної тари і супутніх товарів від 01.12.2017 року (а.с. 31-32), долучені позивачем до матеріалів справи в судовому засіданні документи, а саме: акт надання послуг № 10/01 від 25.12.2017 року, видатковий касовий ордер від 18.01.2018 року, акт надання послуг № 01/12-1 від 25.12.2017 року, видатковий касовий ордер від 18.01.2018 року, акт надання послуг № 10/01 від 25.12.2017 року, видатковий касовий ордер від 18.01.2018 року, тому, що при інспекційному відвідуванні підприємцем вказані документи не були надані та не досліджувались інспекторами. Дані обставини підтверджені актом перевірки (зворотній бік а.с. 75).

Суд констатує, що відповідно до наданої інформації ГУ ДФС в Івано-Франківській області, згідно наявної звітності за 2017 рік у позивача найманих працівників не було зареєстровано.

Також, судом встановлено, що інспектори Держпраці прибувши за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Стуса, 37а (місце здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_12А.) встановили на робочому місці ОСОБА_10, яка здійснювала продаж води та вела розрахунок з покупцями. Вказане зафіксоване фотокопіями доданими до акту перевірки (а. с. 148-150).

Під час інспекційного відвідування ОСОБА_10 надала пояснення (а.с. 78), зазначивши, що працює у ФОП ОСОБА_7 приблизно 1 рік, заяву про прийняття на роботу не писала, трудовий договір не укладала, працює з 9.00 до 19.00, обід з 14.00 до 15.00, заробітну плату отримує один раз в місяць, нараховують 3200 грн заробітної плати, але отримує менше в залежності від відпрацьованого часу. Щодо роботи ОСОБА_11 у ФОП ОСОБА_7 їй не відомо. Водієм-експедитором працює ОСОБА_8, прізвище якого їй не відомо. Пояснення доповнила, що пояснення прочитала, працює менше року на випробувальному терміні, заробітну плату отримує від відпрацьованого часу, за 10 год -1000 грн.

В судовому засіданні, свідок ОСОБА_10 свої пояснення надані під час інспекційного відвідування спростувала, вказавши що надавала послуги ФОП ОСОБА_7 згідно цивільно-правових угод.

Під час інспекційного відвідування надала пояснення також ФОП ОСОБА_12А.(а.с. 79), яка особисто зазначила, що ОСОБА_10 працює продавцем на випробувальному терміні з 28.11.2017 року по трудовому договору, а ОСОБА_8 з 01.12.2017 року водієм-експедитором. ОСОБА_10 12.12.2017 року виплачено 1400,00 грн, ОСОБА_8 - 3800,00 грн. З працівниками укладала трудовий договір. Також доповнила, що ОСОБА_10 працювала ще два тижні у вересні 2017 року.

В судовому засіданні, ФОП ОСОБА_12 свої пояснення надані під час інспекційного відвідування також спростувала, вказавши що ОСОБА_10 та ОСОБА_8 надавали їй послуги згідно цивільно-правових угод.

Також, позивач підтвердила, що здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі, виробництво та продаж питної води "Аква-Реал". Підтвердила, що продаж води здійснюється, як за адресою виробництва, так і способом доставки безпосередньо покупцям. Вказала, що всю роботу у 2017 році здійснювала самостійно, а тому працюючих осіб у неї не було, окрім укладених цивільно - правових угод з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 Однак, позивач не змогла чітко відповісти на запитання суду, яким чином нею особисто здійснювалась одночасно доставка води покупцям (тара 1 - 20 літрів) та продаж води на виробництві.

Свідок ОСОБА_8 також суду пояснив, що в трудових відносинах на час інспекційного відвідування з ФОП ОСОБА_12 не перебував, а надавав послуги підприємцю з перевезення та доставки зворотної тари і супутніх товарів.

До наданих суду показів свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8, суд відноситься критично, оскільки, дані свідки перебувають у залежності від позивача, так як обоє працюють у ФОП ОСОБА_13 на момент розгляду справи.

Зокрема, після інспекційного відвідування, на виконання вимог припису позивачем 23.12.2017 року з ОСОБА_10 та ОСОБА_8 укладені трудові договори (а.с. 83-88).

Крім того, покази ОСОБА_10 самі по собі суперечливі щодо різних обставин. Спочатку свідок вказала на те, що без укладення трудового договору працювала у позивача менше року із постійною заробітною платою, яка розраховувалась в залежності від відпрацьованого часу, а в судовому засіданні фактично підтвердила ту обставину, що працювала згідно цивільно-правової угоди з оплатою по факту виконаної роботи.

При цьому, свідок ОСОБА_14 повністю відтворила обставини інспекційного відвідування та виявлені порушення. Підтвердила, що на момент інспекційного відвідування ОСОБА_10 здійснювала продаж води та вела розрахунок з покупцями. Позивачем на вимогу інспекторів будь-які трудові договори чи цивільно-правові угоди щодо працюючих осіб не надані.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку про те, що при винесенні наказу управління Держпраці в Івано-Франківській області від 12.12.2017 року № 1262-Д про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_7, проведенні інспекційного відвідування та винесенні оскаржуваної постанови № 09-01-339/337 від 27.12.2017 року відповідач діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак в їх задоволенні слід відмовити.

Закріплений у ч.1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки, у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Фізична особа - підприємць ОСОБА_12: (ідентифікаційних номер НОМЕР_1), місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 А, кв.3, м. Івано-Франківськ, 76018;

ОСОБА_6 Держпраці в Івано-Франківській області: (код ЄДРПОУ 39784625), місцезнаходження: вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ ОСОБА_5

Рішення складене в повному обсязі 26 березня 2018 р.