Рішення № 72974404, 26.02.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 лютого 2018 року Справа № 808/1945/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудивуса О.В.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Прокуратури Запорізькоі області

про: визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень, зобов'язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.

03.07.2017 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Прокуратури Запорізькоі області (далі – відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, на підставі довідок відповідача від 29.08.2016 № 18-656 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-655 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-654 вих.-16.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким.

21.04.2017 позивач звільнився з органів Прокуратури Запорізької області за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію за вислугою років. 13.06.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором. Листом від 20.06.2017 № 18-424 вих-17 відповідач відмовив позивачу у виплаті вказаної грошової допомоги.

Позивач вважає оскаржуване рішення відповідача про відмову у виплаті грошової допомоги протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі – Закон України від 05.11.1991 № 1789-XI), що набула чинності з 26.07.2001, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Таким чином, на думку позивача, відповідач, не виплативши йому вказану грошову допомогу, порушив вимоги ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII. Щодо дії у часі ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII позивач зауважив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відтак, посилання відповідача на Закон України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення умов для економічного зростання в Україні» (далі – Закон України від 27.03.2014 № 1166-VII), яким ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII було виключено, є безпідставним.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 06 липня 2017 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків до 31 серпня 2017 року.

Позивачем було усунено недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 04.09.2017 відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання.

26.10.2017 судом було отримано заперечення, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки на час звільнення позивача та звернення його до відповідача з заявою про виплату позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII). Вказаним Законом взагалі не передбачено призначення прокурорсько-слідчим працівникам грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років.

При цьому, як стверджує представник відповідача, положення Закону України від 05.11.1991 № 1789-XI щодо призначення прокурорсько-слідчим працівникам грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років вперше було введено 12.07.2001 та виключено з 01.04.2014 внаслідок набрання чинності окремих положень Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII. Відтак, законні підстави для виплати позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, об’єктивно відсутні.

Із урахуванням викладених вище обставин у їх сукупності, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.11.2017 провадження у справі зупинено до 29.01.2018, попереднє судове засідання призначено на 30.01.2018.

15.12.2017 набули чинності зміни до КАС України, запроваджені Законом України від 03.10.2017 №2147-VII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Поновити провадження у встановлений строк не видалось можливим у зв’язку з перебуванням головуючого судді з 29.01.2018 по 31.01.2018 у відрядженні. Отже, попереднє судове засідання перенесено на 01.02.2018.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2018 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.02.2018 призначено підготовче засідання на 26.02.2018.

У ході підготовчого засідання учасниками справи надані відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, а також додаткові докази на обґрунтування їх правових позицій.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2018 закрито підготовче провадження і за письмовою згодою позивача та представника відповідача справу призначено справу до судового розгляду по суті у той же день, а саме на 26.02.2018.

26.02.2018 судом було отримано клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – орган державної влади 22.04.1993 (а.с. 73).

Наказом Прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя від 07.04.1998 № 143-1 позивача призначено стажистом Прокуратури Ленінського району м. Запоріжжя (а.с. 16).

У період з січня 1999 року по 15.12.2015 позивач обіймав такі посади: помічника та старшого помічника прокурора Ленінського району м. Запоріжжя; прокурора та старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією; прокурора та старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури області; прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури слідчого управління прокуратури області; помічника прокурора Заводського району м. Запоріжжя; помічника прокурора Шевченківського району м. Запоріжжя; прокурора прокуратури Новомиколаївського району; прокурора Пологівського відділу Токмацької місцевої прокуратури. Зазначене підтверджується відомостями трудової книжки (а.с. 15-23).

21.11.2016 позивача було призначено на посаду прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3. Наказом Прокуратури Запорізької області від 20.04.2017 № 210к позивача було звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з 21.04.2017 (а.с. 30).

13.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому грошову допомогу без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, на підставі довідок відповідача від 29.08.2016 № 18-656 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-655 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-654 вих.-16 (а.с. 8).

Листом від 20.06.2017 № 18-424вих-17 відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, на підставі довідок відповідача від 29.08.2016 № 18-656 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-655 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-654 вих.-16 (а.с. 9). Відмова мотивована тим, що з 01.04.2014 положення ч. 16 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XI були виключені на підставі Закону України від 27.03.2014 № 1166-VII.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, оформленого листом від 20.06.2017 № 18-424вих-17, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимоги щодо пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих до жовтня 2014 року регламентувались ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XI.

Так, відповідно до ч. 16 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XI (у редакції, що діяла до 01.04.2014) прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах прокуратури.

Однак, Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, було виключено ч. 16 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XI.

14.10.2014 Верховною Радою України було ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру», а саме Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII, яким взагалі не передбачено призначення прокурорсько-слідчим працівникам грошової допомоги у разі виходу на пенсію за вислугою років.

Судом встановлено, що у період з січня 1999 року по квітень 2017 року позивач проходив службу в органах прокуратури, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією трудової книжки (а.с. 15-23). Наказом Прокуратури Запорізької області від 20.04.2017 № 210к позивача було звільнено з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію з 21.04.2017 (а.с. 30).

13.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, на підставі довідок відповідача від 29.08.2016 № 18-656 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-655 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-654 вих.-16 (а.с. 8). Однак, листом від 20.06.2017 № 18-424вих-17 відповідач відмовив позивачу у виплаті грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, на підставі довідок відповідача від 29.08.2016 № 18-656 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-655 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-654 вих.-16 (а.с. 9).

Отже, оскільки станом на дату звільнення позивача з посади прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію (а саме 20.04.2017) ч. 16 ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XI була виключена, суд вважає, що позивач на момент звільнення не мав права на отримання грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором. У зв’язку з цим, у відповідача об’єктивно були відсутні законні підстави для виплати позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, на підставі довідок відповідача від 29.08.2016 № 18-656 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-655 вих.-16, від 29.08.2016 № 18-654 вих.-16.

Відтак, рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, оформлене листом від 20.06.2017 № 18-424вих-17, на переконання суду, є правомірним.

З огляду на відсутність у позивача на момент звільнення права на отримання грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку та, відповідно, правомірність оскаржуваного рішення відповідача у суду відсутні підстави для зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не надано суду достатніх та переконливих доказів на обґрунтування протиправності оскаржуваного рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, оформлене листом від 20.06.2017 № 18-424вих-17.

У свою чергу, відповідач, на переконання суду, обґрунтував правомірність рішення відповідача про відмову у виплаті позивачу грошової допомоги без сплати податку в розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи позивача прокурором, оформлене листом від 20.06.2017 № 18-424вих-17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8 – 10, 14, 90, 143, 241 – 246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у повному обсязі у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер 278401770, 69005, м. Запоріжжя, бул. ЦентральнийАДРЕСА_1) до Прокуратури Запорізькоі області (ідентифікаційний код 02909973, 69057, м. Запоріжжя, вул. Олександра Матросова, буд. 29-а) про визнання протиправним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень, зобов'язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Прудивус