Рішення № 72974022, 26.03.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/329/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

відповідач: Кришкевич Д.О. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови №031 від 26.10.2017р. про накладення штрафу у розмірі 320000,00 грн., -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову №031 від 26.10.2017р. першого заступника Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю в сумі 320000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанову №031 від 26.10.2017р. прийнято відповідачем з порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.06.2013р., а позаплановий захід проведено за відсутності визначених законом підстав. Крім того, позивач вважає, що оскаржувана постанова не містить посилання щодо перевірки з питань виявлення неоформлених працівників або оформлених з порушенням законодавства та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків, в зв'язку з чим застосування до позивача штрафу у розмірі 100 мінімальних заробітних плат, передбаченого абз. 7 ч.2 ст.265 КЗпП України, є безпідставним. Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач не встановив та не надав належної оцінки тому, що його умисні дії щодо не допуску до перевірки відсутні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 07.03.2018р. (вх. № 6531/18), в якому в обґрунтування правової позиції, зокрема, зазначено про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідачем було проведено позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідно до вимог чинного законодавства, відтак дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та складання акта № 15-16-021/0180 від 27.09.2017р. є правомірними. Щодо розгляду справи стосовно накладення штрафу позивач був повідомлений належним чином за 7 днів та оскаржувану постанову прийнято згідно вимог чинного законодавства.

Ухвалою від 05.02.2018р. відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін); встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань. Призначено судове засідання по справі на 01 березня 2018 року об 11 годині 00 хвилин.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання 01 березня 2018 року, відкладено розгляд справи та призначено судове засідання на 15 березня 2018 року об 11 години 00 хвилин.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання 15 березня 2018 року, оголошено перерву в судовому засіданні до 19 березня 2018 року о 10 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд зазначає, що 15.12.2017 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим КАС України викладено в новій редакції. Відповідно до п. 10 ч. 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності Кодексу в редакції від 15.12.2017 р., розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності нової редакції Кодексу. Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), керуючись КАС України в редакції чинній з 15.12.2017 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Держпраці в Одеській області згідно наказу Головного управління Держпраці в Одеській області №1181 від 25.09.2017 р., направлення на перевірку № 15/01-29-2139 від 25.09.2017 р., на підставі листа Іванівської районної державної адміністрації Одеської області від 04.08.2017р. у період з 26.09.2017 р. по 27.09.2017 р. проведено позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за адресою здійснення господарської діяльності: Одеська область, Іванівський район, смт.Іванівка, вул. Бориса Дерев'янка, щодо додержання законодавства про працю.

За наслідками проведеної позапланової перевірки складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 15-16-021/0180 від 27.09.2017р., в якому зафіксовано порушення:

ст. 35 Закону України «Про оплату праці» - ФОП ОСОБА_4 не надана можливість здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про оплату праці у формі інспекційного відвідування, створено перешкоди щодо одержання інспекторами праці необхідних документів і матеріалів та відвідування місця здійснення господарської діяльності підприємства;

пп.6 п.4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р. - перешкоди ФОП ОСОБА_4 в здійсненні держконтролю за дотриманням законодавства про працю;

пп.5, 5-1 п.6 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р. - перешкоди ФОП ОСОБА_4 в проведенні відповідно до вимог закону перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва (а.с. 12-33).

27.09.2017 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис № 15-16-021/0180-0143, в якому зазначено про необхідність виконання ФОП ОСОБА_4 вимог ст. 35 Закону України «Про оплату праці», Положення «Про державну службу України з питань праці», затвердженого ПКМУ № 96 від 11.02.2015р., та надати можливість здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про оплату праці у формі інспекційного відвідування; у строк до 13.10.2017р. письмово проінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці в Одеській області з наданням підтверджуючих документів (а.с. 38-39).

26.10.2017р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акта перевірки № 15-16-021/0180 від 27.09.2017р. прийнято постанову про накладення штрафу №031, відповідно до якої на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 320000,00 грн. (а.с. 41-44).

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням відповідача - суб'єкта владних повноважень звернувся до суду з цим позовом, в якому просить його скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Одеському окружному адміністративному суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (надалі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 6 п. 4 вказаного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Головне управління Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015р.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ст. 38 Закону України «Про охорону праці» державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

За змістом ст. 39 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.

За правилами ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Так, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до ч.4 зазначеної статті, заходи контролю здійснюються, зокрема, органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідач зазначає, що контрольні заходи органами Держпраці проводяться в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017р.

Суд вважає необхідним зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів № 295 від 26.04.2017 дійсно затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався. Крім того, вимоги частини 5 статті 2 Закону №877-V мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:

найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;

найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Відповідно до п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 р., державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань. Пунктом 5 вказаного Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Порядок прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування, форма та зміст такого рішення зазначеним нормативним актом не визначені.

Судом встановлено, що наказом першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області №1181 від 25.09.2017р. призначено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, проведення якого доручено головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства застрахованих осіб, працевлаштування інвалідів, з питань дитячої праці та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Мініній Тетяні Олексіївні у період з 26.09.2017р. по 27.09.2017р. (а.с. 96).

З аналізу матеріалів справи вбачається, що у даному випадку позаплановий захід було проведено на підставі листа Іванівської районної державної адміністрації Одеської області від 04.08.2017р., яким повідомлено Головне управління Держпраці в Одеській області про наявність порушень законодавства про працю з боку фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Судом досліджено копію вказаного листа, наданого до суду представником відповідача, проте зазначена копія, не надає змоги встановити ані вихідної дати цього листа, ані органу, яким його направлено, ані повного його змісту (а.с. 94-95).

Так, перевірку було проведено на підставі інформації про порушення вимог законодавства про працю, наданої юридичною особою, при цьому з приводу недотримання вимог законодавства, які безпосередньо прав вказаного органу не порушують і шкоди йому не спричинили.

На переконання суду, порядок проведення заходів зі здійснення державного нагляду (контролю), в тому числі щодо підстав його проведення, повинен відбуватись з дотриманням Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

На користь такого висновку свідчить також системний аналіз положень ч. 2 ст. 6, ч. 4 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Так, згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області не доведено наявності визначених ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підстав для проведення позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Згідно п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р., про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

В матеріалах справи міститься копія письмового повідомлення № 027 від 11.10.2017р. (а.с. 104), в якому відсутня позначка про повідомлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розгляд справи щодо вирішення питання про накладення штрафу.

З наданої до суду копії опису вкладення до листа (штрихкодивий ідентифікатор 6502003075165) вбачається, що повідомлення № 027 від 11.10.2017р. направлялось ФОП ОСОБА_4 на адресу: 65000, м.Одеса, пров. Маяковського, 5 (а.с. 105), проте докази вручення зазначеного поштового відправлення відсутні. Зазначених обставин відповідач належними та допустимими доказами під час судового розгляду не спростовував, протилежного не довів.

Разом з тим, надаючи оцінку правомірності постанови відповідача №031 від 26.10.2017р. про накладення штрафу на позивача, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта перевірки № 15-16-021/0180 від 27.09.2017р. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №031, відповідно до якої на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на ФОП ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 320000,00 грн. (а.с. 41-44).

Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 265 КЗпП України).

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Водночас абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно абзацу 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України є можливою у разі: по-перше, вчинення дій, передбачених абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України; по-друге, вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме - порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі.

Натомість, як вбачається зі змісту наказу № 1181 від 29.09.2017р. «Про проведення інспекційного відвідування» та направлення на проведення інспекційного відвідування № 15/01-29-2139 від 29.09.2017р. предметом здійснення позапланового заходу є додержання законодавства про працю.

За змістом акта перевірки № 15-16-021/0180 від 27.09.2017р., за наслідками перевірки встановлено, що в порушення ст. 35 Закону України «Про оплату праці» ФОП ОСОБА_4 не надана можливість здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про оплату праці у формі інспекційного відвідування, створено перешкоди щодо одержання інспекторами праці необхідних документів і матеріалів та відвідування місця здійснення господарської діяльності підприємства; пп.6 п.4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р. - перешкоди ФОП ОСОБА_4 в здійсненні держконтролю за дотриманням законодавства про працю; пп.5, 5-1 п.6 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015р. - перешкоди ФОП ОСОБА_4 в проведенні відповідно до вимог закону перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва (а.с. 12-33).

Зазначене свідчить, що позаплановий захід призначено з питань додержання законодавства про працю та в даному випадку відповідачем не проводилась перевірка з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі).

Відтак, навіть встановивши факт вчинення позивачем дій, передбачених абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) за відсутності іншої умови, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України), відповідач не мав правових підстав для застосування до ФОП ОСОБА_4 відповідальності, передбаченої абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення), а мав би застосувати відповідальність, що передбачена абзацом 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення).

Поряд з цим, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для віх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваної постанови.

Суд не бере до уваги посилання представника позивача на відсутність повноважень у першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Калайди М.О. на прийняття постанови про накладення штрафу № 031 від 26.10.2017р., з огляду на наступне.

Згідно п.2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013р., штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно наказу Головного управління Держпраці в Одеській області № 247 від 10.11.2015р. «Про розподіл обов'язків між начальником Головного управління Держпраці в Одеській області та його заступниками» встановлено розподіл обов'язків між начальником Головного управління Держпраці в Одеській області та його заступниками, яким зокрема, передбачено функціональні обов'язки першого заступника начальника Головного управління виконує функціональні та визначено зокрема, що останній у разі відсутності начальника Управління Держпраці (відрядження, відпустка, хвороба або інша поважна причина), виконує його обов'язки та підписує документи Управління Держпраці (а.с. 79-83).

Згідно наказу Державної служби України з питань праці № 31-кт від 18.09.2017р. призначено Калайду М.О. на посаду першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с. 75). Таким чином, суд не погоджується з доводами позивача про відсутність повноважень першого заступника начальника Головного управління Держпраці в Одеській області щодо прийняття оскаржуваної постанови.

Проте, враховуючи, що відповідачем не доведено наявність визначених ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підстав для проведення позапланової перевірки позивача, відссутність належного повідомлення позивача про розгляд справи про вирішення питпнння щодо накладення штрафу; відсутність правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови №031 від 26.10.2017р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 320000,00 грн. відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, відтак оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 3200,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови №031 від 26.10.2017р. про накладення штрафу у розмірі 320000,00 грн.,- задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області №031 від 26.10.2017р. про накладення штрафу у розмірі 320000,00 грн.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області (місцезнаходження: 65044, Одеська обл., місто Одеса, проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 39781624) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.03.2018 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк

.