Ухвала суду № 72973770, 22.03.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокум. Ужгород№ 807/828/17

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І., суддів: Гаврилко С.Є., Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 06.07.2017 року)

відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність від 02.01.2018 року № 14/9)

відповідача 2: ОСОБА_3 (довіреність від 24.01.2018 року № 14/38)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання незаконними рішень та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 березня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 27 березня 2018 року.

ОСОБА_4, в особі представника ОСОБА_6, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_5 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, яким просить визнати незаконним та скасувати рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.10.2011 року № 614 "Про призначення виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", молодшому сержанту у запасі ОСОБА_4 в частині визначення розміру та правової підстави нарахування та виплати одноразової грошової допомоги; визнати за ОСОБА_4 право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 48-місячного грошового забезпечення на підставі Постанови КМ У від 14.01.2009 року №10 "Про затвердження порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців Державної прикордонної служби та інвалідності звільнених з військової служби осіб"; стягнути з ОСОБА_5 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_4 36256,50 грн.; стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

29.09.2017 р. представником відповідача ОСОБА_5 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_4 без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду із вказаним позовом) строк звернення до адміністративного суду, оскільки, про нібито порушення своїх прав позивач дізнався 29.12.2011р. при здійсненні перерахунку грошової виплати в розмірі 46615,50 грн., а до суду із позовом звернувся лише 07.07.2017р.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечив.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, 08.07.2011р. молодший сержант ОСОБА_4 звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я. Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА № 085603 від 26.07.2011р., позивачу встановлено першу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

28.09.2011р. ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 прикордонного загону із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499, в зв'язку з втратою працездатності під час проходження військової служби. Рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби від 28.10.2011р. № 614 ОСОБА_4 призначено виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на підставі його заяви, згідно підпункту 2 пункту 2 Порядку виплат, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499, та виплачено грошову допомогу у розмірі 27 місячного грошового забезпечення у сумі 46615,50 грн. 29.12.2011р. ОСОБА_4 перераховано грошову виплату у розмірі 46615,50 грн.

ОСОБА_4 вважає, що нарахування та виплата йому одноразової грошової допомоги на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 є неправомірною, оскільки він, як військовослужбовець Державної прикордонної служби України, мав повне право на отримання одноразової грошової допомоги на підставі Порядку виплат, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2009р. № 10. Враховуючи наведене, 10.07.2017р. звернувся до суду із вказаним позовом.

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, заслухавши думку представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення клопотання, суд приходить до висновку про задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного:

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII та згідно ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 вказаної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При зверненні до суду із вказаним позовом позивачем було подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, мотивоване тим, що починаючи з лютого 2011 року ОСОБА_4 постійно перебуває на лікуванні у різних медичних установах м. Ужгорода, м. Чопа та м. Одеси, що підтверджується медичною документацією. Стан ОСОБА_4 після проведення багаточисленних операцій є нестабільним. Таким чином, протягом тривалого часу ОСОБА_4 не здатний був не те, що захистити свої права, а навіть усвідомити наявність факту їх порушення. Станом на квітень 2017 року, за сприяння та допомоги своїх батьків, ОСОБА_4 зміг звернутися за правовою допомогою до адвоката та в травні 2017 року отримати копію рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.10.2011р. № 614, внаслідок чого він дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Відтак, позивач вважає, що процесуальний строк для звернення до суду із позовом слід відраховувати від дати отримання копії рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.10.2011р. № 614, тобто, з травня 2017 року.

Відповідно до ч.4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відтак, для визначення моменту виникнення права на звернення до суду із позовом, важливим є як об’єктивні (сам факт порушення права) так і суб’єктивні (коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Для встановлення початку перебігу строку звернення до суду має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об’єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норми чинного законодавства містять презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб’єктивних прав, відтак, обов’язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

При цьому суд зазначає, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ці обставини підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Враховуючи досліджені наявні в матеріалах справи докази, суд констатує наступне: зважаючи на те, що за результатом звернення позивача 28.09.2011р. до ОСОБА_5 прикордонного загону із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, в зв'язку з втратою працездатності під час проходження військової служби, рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби від 28.10.2011р. № 614 ОСОБА_4 призначено виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та виплачено грошову допомогу у розмірі 27 місячного грошового забезпечення у сумі 46615,50 грн. (29.12.2011р. ОСОБА_4 перераховано грошову виплату у розмірі 46615,50 грн.), то починаючи з 29.12.2011р. позивач знав про ніби то порушення своїх прав, при цьому, як зазначено представником позивача у клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, захворювання позивача виникло вперше 06.02.2011р., тобто, існувало станом на день звернення із заявою про виплату коштів.

Відтак, судом не встановлено наявності поважних причин за яких позивач не міг звернутися до Закарпатського окружного адміністративного суду. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду або надавали б суду підстави обчислювати даний строк від іншої дати, як позовна заява так і додані до неї матеріали не містять.

Підстави для залишення позовної заяви без розгляду встановлені статтею 240 КАС України, та згідно до п.8 ч.1 цієї статті - суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, з підстав, визначених частина третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись ст. ст. 123, 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання незаконними рішень та стягнення коштів – залишити без розгляду.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного рішення.

Судді: С.І. Рейті

ОСОБА_7

ОСОБА_8