Рішення № 72973649, 27.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Житомир справа № 806/3848/17

категорія 10.2.4

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати незаконними дії ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- зобов’язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи на посаді фельдшера оздоровчого пункту заводу "Промавтоматика" з 03.04.1989 по 30.09.1993, в обласному медичному об’єднані "Здоров’я" за період з 01.10.1993 по 02.01.1994 та з 03.01.1994 по 31.12.2011, в обласному лікувально - профілактичному центрі "Здоров’я" з 01.01.2012 по 11.12.2017 в обласному медичному центрі здоров"я та спортивної медицини ОСОБА_1 обласної ради;

- зобов’язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугою років з 12.12.2017 згідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що з 09.07.1986 працювала в медичних установах на посадах санітарки, фельдшера та медичної сестри. Після звільнення 11.12.2017 у встановлені законом строки вона звернулася до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Листом від 19.12.2017 №18983/05 її було повідомлено про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що робота на посаді фельдшера оздоровчого пункту заводу "Проматоматика" з 03.04.1986 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 02.01.1994 в обласному медичному об"єднанні "Здоров"я", з 03.01.1994 по 31.12.2011 в обласному лікувально - профілактичному центрі "Здоров"я", з 01.01.2012 по 11.12.2017 в обласному медичному центрі здоров"я та спортивної медицини ОСОБА_1 обласної ради, не дає підстав для призначення пенсії за вислугу років, тому що ці заклади не передбачені Переліком, який затверджено постановою КМУ від 04.11.1993 №909. Відтак, вказаний період не може бути зарахований до спеціального стажу роботи. Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, а тому просить визнати незаконними дії ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язати зарахувати до стажу її роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди роботи на посаді фельдшера оздоровчого пункту заводу "Промавтоматика" з 03.04.1989 по 30.09.1993, в обласному медичному об’єднані "Здоров’я" за період з 01.10.1993 по 02.01.1994 та з 03.01.1994 по 31.12.2011, в обласному лікувально - профілактичному центрі "Здоров’я" з 01.01.2012 по 11.12.2017 в обласному медичному центрі здоров"я та спортивної медицини ОСОБА_1 обласної ради, зобов'язати призначити пенсію за вислугу років з 12 грудня 2017 року згідно пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 29 грудня 2017 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17 січня 2018 року у канцелярії ОСОБА_1 окружного адміністративного суду зареєстровано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вх.№977/18. Зазначає, що дії ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_3 є правомірними та вмотивованими.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року призначено справу до судового розгляду з викликом сторін. Судове засідання призначено на 28 лютого 2018 року о 14:30.

28 лютого 2018 року в канцелярії ОСОБА_1 окружного адміністративного суду зареєстровано клопотання представника ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з проханням відкласти розгляд справи.

Судом задоволено заявлене клопотання, відкладено розгляд справи на 20 березня 2018 року о 10:00.

В судове засідання, призначене на 20 березня 2018 року, позивачем надано заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у судове засідання не з"явився. Про час, місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Клопотань, доповнень на адресу суду не надійшло.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 працювала з 03.04.1989 на посаді фельдшера оздоровчого пункту заводу "Промавтоматика" медико-санітарної частини ВО "Електровимірювач". Згідно довідки №490 від 15.12.2017 працювала на посаді фельдшера здравпункту заводу "Промавтоматика", який входив до складу МСЧ ВО "Електровимірювач", як структурний підрозділ. Вказане підтверджено штатним розписом на 1989 рік.

01.10.1993 згідно наказу Управління охорони здоров’я ОСОБА_1 ОДА №133 від 13.09.1993 р. було створено обласне медичне об’єднання "Здоров’я", у яке було включено МСЧ ВО "Електровимірювач".

10.12.1993 за розпорядженням представника Президента України №693 створено обласний лікувально-профілактичний центр «Здоров’я», до складу якого введено МСЧ ВО "Електровимірювач" (наказ Управління охорони здоров’я ОСОБА_1 ОДА №198 від 29.12.1993 р.).

Згідно статуту ОСОБА_1 обласного лікувально-профілактичного центру "Здоров’я", затвердженого розпорядженням представника Президента України в Житомирській області 10.12.1993 №693, зареєстрованого виконкомом ОСОБА_1 міської ради народних депутатів 13.01.1994, його засновано на комунальній власності і координацію установи здійснює Управління охорони здоров’я ОСОБА_1 ОДА.

Відповідно до п.2.1 вказаного Статуту, предметом діяльності закладу є здійснення медичного забезпечення, надання кваліфікованої медичної допомоги.

15.09.1997 позивача переведено на посаду медсестри процедурного кабінету лікувально-профілактичного центру "Здоров’я".

26.02.2003 розпорядженням голови облдержадміністрації від 19.02.2003 №61 обласний лікувально-профілактичний центр "Здоров’я" перейменовано в обласний медичний центр.

01.01.2012 згідно рішення восьмої сесії VІ скликання ОСОБА_1 обласної ради №353 від 15.12.2011 обласний медичний центр ОСОБА_1 обласної ради перейменовано на обласний медичний центр здоров"я та спортивної медицини ОСОБА_1 обласної ради.

Пенсійний орган, нехтуючи своїми обов’язками, не витребував уточнюючу довідку для з’ясування статусу підрозділу, обгрунтувавши відмову відсутністю підтвердження роботи у МСЧ ВО "Електровимірювач".

До дня звільнення 11.12.2017 ОСОБА_2 працювала на посаді медичної сестри.

Після звільнення 11.12.2017 у встановлені законом строки позивач звернулася до ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за призначенням мені пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 19.12.2017 №18983/05 ОСОБА_2 було повідомлено про відмову у призначенні пенсії з посиланням на те, що робота на посаді фельдшера оздоровчого пункту заводу "Проматоматика" з 03.04.1986 по 30.09.1993, з 01.10.1993 по 02.01.1994 в обласному медичному об"єднанні "Здоров"я", з 03.01.1994 по 31.12.2011 в обласному лікувально - профілактичному центрі "Здоров"я", з 01.01.2012 по 11.12.2017 в обласному медичному центрі здоров"я та спортивної медицини ОСОБА_1 обласної ради, не дає підстав для призначення пенсії за вислугу років, тому що ці заклади не передбачені Переліком, який затверджено постановою КМУ від 04.11.1993р. №909, а тому вказаний період не може бути зарахований до спеціального стажу роботи.

Не погоджуючись з такою відмовою ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що Україна, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення у будь-якій державі є найважливішою складовою добробуту громадян, яке демонструє дійсне бажання країни дотримуватись принципів гуманізму щодо тих, хто віддав суспільству працю, інтелект, здоров'я.

До числа основних гарантій необхідно віднести процес реалізації права на пенсійне забезпечення та правозастосовну діяльність органів, що здійснюють назване забезпечення громадян.

Відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХГІ "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01 квітня 2015 року не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців, з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року не менше 26 років.

До досягнення 55-річного віку, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 01 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше 25 років 6 місяців.

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 року за N 909. Згідно з розділом 2 до закладів і установ охорони здоров'я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, медико-соціальні експертні комісії, бюро судово-медичної експертизи, медичні відділи протезних підприємств.

При цьому, як зазначено у частині першій статті 3 Закону України від 19 листопада 1992 року N 2801-XII "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (далі - Закону N 2801-XII), до закладів охорони здоров'я відносяться юридичні особи будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлені підрозділи, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.

Державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності. (Пункту 1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року N 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Виходячи з положень зазначених нормативних актів, заклад офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі державної акредитації.

Саме такий висновок щодо застосування вище згаданих норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2013 року (Справа N 21-241а13).

Зобов'язання проходження акредитації для усіх закладів охорони здоров'я підтвердив також Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в листі від 25.06.2004 року N 4343.

Крім того, оскільки діяльність в межах медичної практики потребує ліцензування, то підприємство повинно отримати ліцензію для здійснення медичної практики. Ліцензія при цьому видається на юридичну особу - підприємство в цілому як на суб'єкта ліцензування.

Наявні у матеріалах справи копій статутів, копії акредитаційних сертифікатів закладу та ліцензії МОЗ, підтверджують, що установи, де працювала ОСОБА_2 в період з 03.04.1989 по 11.12.2017, були і є належними медичними установами і відповідають вимогам, зазначеним у Переліку №909.

Крім того, суд зазначає, що за період роботи позивача в медичних закладах з 1989 року по 2017 рік при виплаті заробітної плати сплачувався єдиний страховий внесок до Пенсійного фонду у розмірі відсоткової ставки у відповідності до законодавства.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В порушення вказаної норми відповідачем не було доведено правомірності відмови у призначенні пенсії по вислузі років через відсутність необхідного спеціального стажу, а тому позов слід задовольнити.

За нормами ч.1 ст.139 при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, підлягають стягненню з ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 1280 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 293, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за вислугу років згідно пункту "е" статті 55 Закону України " Про пенсійне забезпечення" ОСОБА_2.

Зобов"язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги, 55, с.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) зарахувати ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, періоди роботи на посаді фельдшера оздоровчого пункту заводу "Промавтоматика" з 03.04.1989 по 30.09.1993, в обласному медичному об’єднані "Здоров’я" за період з 01.10.1993 по 02.01.1994 та з 03.01.1994 по 31.12.2011, в обласному лікувально - профілактичному центрі "Здоров’я" з 01.01.2012 по 11.12.2017 в обласному медичному центрі здоров"я та спортивної медицини ОСОБА_1 обласної ради;

Зобов"язати Житомирське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги, 55, с.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) призначити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за вислугою років з 12.12.2017 згідно пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до поданої заяви.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_1 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Перемоги, 55, с.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 40380333) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1280 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя І.Е.Черняхович