Рішення № 72973644, 26.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 р. Справа№805/813/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов’язання відновлення виплати допомоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов’язання відновлення виплати допомоги.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після взяття ОСОБА_1В на облік управлінням праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради, як внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території Донецької області, їй надавалась грошова допомога на проживання. З 16 червня 2017 року позивач працює в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на посаді відділу по роботі з внутрішньо переміщеними особами. Після працевлаштування ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про відновлення їй виплати допомоги на проживання.

Відповідач у листі № 2 від 01.12.2017 року повідомив, що позивачу відмовлено як внутрішньо переміщеній особі у наданні допомоги на проживання на підставі п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та просить визнати протиправним рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, викладене у повідомленні № 2 від 01.12.2017 року про припинення виплати державної грошової допомоги ОСОБА_1 та зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради відновити виплату грошової допомоги на проживання відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 505 від 01.10.2014 року.

23 лютого 2018 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження по справі 02 березня 2018 року, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що оскаржене рішення відповідало Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505. Просив в задоволенні позову відмовити.

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території Донецької області, де вона мешкала разом з родиною до моменту окупації за адресою: м. Донецьк, вул. Шахтарської слави, 8/50. Згідно довідки внутрішньо переміщеної особи, наданої управлінням праці і соціального захисту населення Краматорської міської ради (далі – Управління) від 29.08.2016 року, № 1426/74632 ОСОБА_1 взята на облік цим підрозділом як внутрішньо переміщена особа, та зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Після взяття позивача на облік вона отримувала грошову допомогу на проживання у визначеній Кабінетом Міністрів України сумі.

Згідно рішення Управління від 05.12.2014 року позивачу була призначена адресна допомога на період з 28.11.2014 року по 27.01.2015 року у розмірі 1768,00 грн., з 28.01.2015 року по 27.03.2015 року у розмірі 1326,00 грн., з 28.03.2015 року по 27.05.2015 року у розмірі 884,00 грн.

Рішенням Управління від 25.06.2015 року позивачу було призначено допомогу на дитину у розмірі 884,00 грн., а у призначенні допомоги на позивача було відмовлено у зв’язку з тим, що вона не працевлаштувалася протягом місяця після останньої виплати ОСОБА_1, а саме 27.03.2015 року.

З 16 червня 2017 року по теперішній час позивач працює в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на посаді інспектора відділу по роботі з внутрішньо переміщеними особами. Після працевлаштування ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати їй допомоги на проживання.

Листом № 2 від 01.12.2017 року позивачу відмовлено як внутрішньо переміщеній особі у наданні допомоги на проживання на підставі п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 року.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв’язання проблем, пов’язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505.

Відповідно до п. 2 Порядку грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі – уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Згідно з п. 3 Порядку грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї (далі - уповноважений представник сім’ї).

Розмір допомоги залежить від статусу її отримувачів.

Для отримання грошової допомоги уповноважений представник сім’ї звертається до уповноваженого органу за фактичним місцем проживання (перебування) з відповідною заявою та пред’являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та довідки всіх членів сім’ї про взяття на облік осіб, які переміщуються.

У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім’ї, які претендують на отримання грошової допомоги: прізвище, ім’я та по батькові; число, місяць, рік народження; серія, номер паспорта громадянина України, ким і коли виданий, для іноземців, або осіб без громадянства – серія, номер паспортного документа та посвідки на постійне проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної фіскальної служби і мають відмітку в паспорті); зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування); реквізити рахунка уповноваженого представника сім’ї в уповноваженому банку, на який перераховуватиметься грошова допомога; наявність у будь-якого із членів сім’ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення: наявність у будь-якого з членів сім’ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб; місце роботи осіб працездатного віку та час з якого особа там працює.

До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей та письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім’ї від інших членів сім’ї та згода на обробку персональних даних (п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 505).

Грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім’ї у таких розмірах: для осіб, які отримують пенсію, та дітей – 1000 гривень на одну особу (члена сім’ї); для осіб з інвалідністю І групи та дітей з інвалідністю – 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю ІІ групи – 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю ІІІ групи – прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб – 442 гривні на одну особу (члена сім’ї).

Загальний розмір допомоги на сім’ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім’ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім’ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, 3400 гривень, для багатодітної сім’ї – 5000 гривень.

Згідно п. 7 Порядку № 505 якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку ЛКК, але не більше як до досягнення ними 6-тирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами 1 групи або дітьми – інвалідами віком до 18 років, або інвалідами 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги), які не працевлаштувалися, тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України чи в районах проведення антитерористичної операції, але фактично не працюють, протягом 2-х місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні 2 місяці зменшується на 50%, а на наступний період – припиняється.

Отже, виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім’ї повідомив уповноваженому органові про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

В заявах позивача про призначення адресної допомоги від 01.12.2015 року, 01.06.2016 року, 01.12.2016 року, 01.06.2017 року було зазначено що позивач не працює. Виплата допомоги на проживання ОСОБА_1, як працездатній особі яка не працевлаштувалась, була припинена з 27.03.2015 року, в той час, коли працевлаштування відбулось з 16.06.2015 року, що не заперечується сторонами, тобто після спливу місячного строку.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що суб’єкт владних повноважень діяв в межах наданої компетенції відповідно до вимог законодавства і не порушив права та законні інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов’язання відновлення виплати допомоги не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: 84301, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Небесної сотні, 23, код ЄДРПОУ – 25953617) про визнання рішення протиправним та зобов’язання відновлення виплати допомоги – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.