Рішення № 72973585, 26.03.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 408/93/18-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (93601, АДРЕСА_1) до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня 20 ) про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком, однак відповідач надав їй рішення про відмову в призначені пенсії, оскільки не зарахував до трудового стажу період роботи з 06.09.1990 по 05.03.2001 у зв'язку з відсутністю запису про перейменування організації в якій позивач працювала в зазначений період.

Посилаючись на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, позивач вважає таке рішення протиправним та просить суд зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, з урахуванням періоду роботи з 06 вересня 1990 року по 05 березня 2001 року в Колективному підприємстві «Звіровід» з дати звернення із заявою про призначення пенсії.

Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 12.01.2018 адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 26.03.2018.

У судове засідання позивач не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк.спр. 43).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надіслав на адресу суду заяву від 26.03.2018 про розгляд справи за його відсутності та відзив від 19.03.2018 (арк.спр. 50-52), в якому позовні вимоги не визнав та зазначив, що ОСОБА_1 11.10.2017 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви надано трудову книжку, у якій є запис № 6 про прийняття на роботу оператором по догляду за кролями на кролеферму Станично-Луганської організації кролиководів з 06.09.1990. За записом № 8 ОСОБА_1 05.03.2001 звільнено з посади з Колективного підприємства «Звіровід». Записи про перейменування Станично-Луганської організації кролиководів у Колективне підприємство «Звіровід» у трудовій книжці відсутні. Листом від 07.11.2017 Комунальна установа «Об'єднаний трудовий архів Станично-Луганського району» повідомив, що дані про перейменування по Станично-Луганському КП «Звіровід» на зберігання не надходили. У зв'язку із зазначеним період роботи ОСОБА_1 з 06.09.1990 по 05.05.2001 до стажу роботи позивачки не зараховано. На підставі інших наданих ОСОБА_1 документів встановлено, що вона має загальний стаж роботи 13 років 6 місяців 25 днів. З посиланням на положення ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вважав, що ОСОБА_1 не надала доказів наявності у неї трудового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. На підставі викладеного представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 11.10.2017 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (далі - УПФУ в Станично-Луганському районі) із заявою про призначення пенсії за віком (арк.спр. 57), до якої заявником додано трудову книжку серії НОМЕР_1, копія паспорту, копія довідки присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про народження дитини, атестат.

За результатами розгляду зазначених документів УПФУ в Станично-Луганському районі прийнято рішення від 13.12.2017 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком (арк.спр. 28).

Рішення обґрунтовано тим, що стаж роботи ОСОБА_1 становить 13 років 6 місяців 25 днів. Період роботи ОСОБА_1 з 06.09.1990 по 05.05.2001 згідно трудової книжки до загального стажу роботи не зараховано, тому, що відсутній запис про перейменування Станично-Луганської організації кролиководів у Колективне підприємство «Звіровід».

Вирішуючи позовні вимоги по суті спору суд виходить з такого.

Питання призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 з подальшими змінами і доповненнями (далі Закон № 1058).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і на час звернення до УПФУ в Станично-Луганському районі досягла 58 років, а тому досягла пенсійного віку.

Аналізуючи рішення УПФУ в Станично-Луганському районі від 13.12.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком суд виходить з такого.

Підставою для відмови в призначенні пенсії за віком стало недостатність загального стажу роботи, передбаченого ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 через неврахуванням відповідачем періоду роботи ОСОБА_1 з 06.09.1990 по 05.05.2001.

Інші періоди роботи ОСОБА_1 не є спірними, а тому судом не перевіряються.

Згідно запису № 6 трудової книжки серії НОМЕР_1, виданої на ім'я ОСОБА_1, позивача з 06.09.1990 прийнято на роботу оператором по догляду за кролями на кролеферму Станично-Луганської організації кролиководів на підставі розпорядження № 69 від 06.09.1990.

13.06.1993 ОСОБА_1 переведено тимчасово касиром на підставі розпорядження № 8 від 13.06.1993 (запис № 7).

Вказані записи завірено підписом голови Станично-Луганської організації кролиководів, скріплено печаткою вказаної організації.

Згідно запису № 8 в трудовій книжці ОСОБА_1 05.03.2001 звільнено з посади за власним бажанням з Колективного підприємства «Звіровід» на підставі розпорядження № 4 від 05.03.2001.

Запис завірено печаткою КП «Звіровід», підписано директором підприємства.

Записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 виконано акуратно, розбірливим почерком без виправлень, підчисток та підтирок.

Відповідно до пункту 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

У пункті 4.1 інструкції зазначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Записи про перейменування Станично-Луганської організації кролиководів у Колективне підприємство «Звіровід» у трудовій книжці ОСОБА_1 дійсно відсутні.

Листом від 07.11.2017 Комунальна установа «Об'єднаний трудовий архів Станично-Луганського району» повідомив, що дані про перейменування по Станично-Луганському КП «Звіровід» на зберігання не надходили (арк.спр. 55).

Згідно листа Державного архіву Луганської області № Р-128 від 30..11.2017 за актом приймання-передачі справ від 04.05.2016 № 42 архівним відділом Станично-Луганської райдержадміністрації на державне зберігання до Держархіву передані документи Станично-Луганської райдержадміністрації (розпорядження, рішення, протоколи, журнали реєстрації рішень, штатний розпис та інші) за період з 1992 по 2004 роки. Інформації про перейменування Станично-Луганської організації кролиководів у Колективне підприємство «Звіровід» у вищезазначених документах не виявлено, інших відомостей не має (арк.спр. 31).

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як встановлено п. 43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі - Порядок № 737).

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Вказані положення деталізовано у пунктах 17, 18 Порядку № 637, відповідно до яких за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку документи про перейменування Станично-Луганської організації кролиководів у Колективне підприємство «Звіровід» отримати від архівних установ та від вищезазначених організацій неможливо через те, що вони не зберіглися, а самі підприємства - роботодавці позивачки на даний час припинили свою діяльність.

Інформація щодо вказаних підприємств в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також відсутня.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що посадові особи відповідача весь тягар доказування переклали за позивача та дій, передбачених пунктом 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, а саме те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не вживали.

Право підтвердження стажу роботи показаннями свідків позивачу також не роз'яснено.

З огляду на те, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення показання свідків не досліджував, позивач прибуття у судове засідання двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника, не забезпечив, суд письмові пояснення ОСОБА_2 від 20.02.2018 до уваги не приймає через їх неналежне оформлення (арк. спр. 45).

У відповідності до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, пропонувати заявнику надати самостійно докази на підтвердження неявності необхідного стажу роботи, у тому числі пропонувати підтвердити його за допомогою свідків. Натомість відповідачем не надано доказів виконання вказаних положень.

Водночас позитивним обов'язком держави в цілому та її державних органів, в тому числі Пенсійного фонду України, є забезпечення можливості збереження на підприємствах первинних документів про роботу працівників від яких залежить виникнення і реалізації майнових прав громадянин при призначені пенсії. Незабезпечення належного зберігання вказаних документів на підприємствах, не витребування вичерпної інформації органами пенсійного фонду і невиконання своїх гарантійних функції державою, незалежно від надзвичайності підстав та як наслідок обмеження громадянам в реалізації та підтвердженні прав на пенсійне забезпечення, не повинно нівелювати або обмежувати конституційні права позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "ОСОБА_1 проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

На думку суду відповідач не вжив всіх покладених на нього обов'язків щодо перевірки наявності у позивача права на призначення пенсії за віком, не надав можливості останній надати додаткові докази, у тому числі за допомогою показань свідків, на підтвердження стажу роботи. Вказані недоліки оскаржуваного рішення неможливо усунути без проведення додаткової перевірки.

Щодо обраного позивачем способу захисту, а саме зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком, з урахуванням періоду роботи з 06 вересня 1990 року по 05 березня 2001 року в Колективному підприємстві «Звіровід» з дати звернення із заявою про призначення пенсії.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

У зв'язку із зазначеним суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є саме визнання протиправним та скасування рішення від 13.12.2017 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядє адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статей 9, 245 КАС України, а саме, обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права, та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2017 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк (частина перша статті 133 КАС України).

Згідно з частиною другою статті 133 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Ухвалою суду від 05 березня 2018 року про відкриття провадження у справі з метою дотримання права позивача, яка є інвалідом ІІІ групи, пенсію не отримує, на доступ до правосуддя, на підставі пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 704,80 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у даній справі позов задовольняється, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 704,80 грн до Державного бюджету України належить стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, який з 15 грудня 2017 року позбавлений пільг щодо сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області від 13.12.2017 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2017 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (ідентифікаційний код 21792637, місцезнаходження: (93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, вул. 1 Травня 20) до Державного бюджету України (за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя Т.В. Смішлива