Рішення № 72973393, 21.03.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року м. Житомир справа № 296/5471/17

категорія 10.3

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Коваля О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника першого відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Військова частина В 0927, про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, -

встановив:

11.07.2017 до Корольовського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_4 із позовом до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (далі - ОСОБА_1 ОВК, або перший відповідач), Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або другий відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Військова частина В 0927 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у період з 05.02.2015 до 04.11.2015 проходив військову службу у Збройних Силах України та приймав безпосередньо участь в АТО на території Донецької та Луганської областей у складі Військової частини польова пошта ВО927 з 07.03.2015 до 06.05.2015. 19.05.2015 під час бойових дій, при виконанні ним обов'язків військової служби, отримав тяжку закриту черепно-мозкову травму. Вказав, що згідно з рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16.02.2016, оформленим протоколом № 630 наявна у нього травма, пов'язана із захистом Батьківщини. У зв'язку із вказаними обставинами рішенням ОСОБА_1 обласної МСЕК (довідка 12 ААА № 514202 від 29.03.2016) йому вперше була встановлена ІІ група інвалідності з 28.03.2016. Після встановлення інвалідності позивач звернувся із заявою до ОСОБА_1 ОВК про отриманням одноразової грошової допомоги у зв’язку із настанням інвалідності у період проходження військової служби. ОСОБА_1 ОВК № СЗ 2502 від 19.04.2016 йому повідомили, що він як інвалід 2 групи має право відповідно до п. 13 Порядку № 975 на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 275600,00 грн. Однак наданих позивачем документів виявилось недостатньо, тому Департаментом фінансів Міноборони України було їх повернуто на доопрацювання. Позивач зазначає, що така бездіяльність відповідачів є протиправною та порушує його законне право на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 24.07.2017 відкрите провадження у даній справі.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 11.12.2017 справа за №296/5471/17 передана за підсудністю до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду у порядку, визначеному статтями 18, 22 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 15.12.2017 року).

05.02.2018 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду прийнято справу до спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

27.02.2018 до суду надійшов відзив на адміністративний позов від Міноборони України, в якому останнє просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 В обґрунтування заперечень стосовно виплати одноразової грошової допомоги у певному розмірі, зазначило, що згідно з нормами законодавства повноваження Міноборони України щодо даних правовідносин є дискреційними і суд не може в них втручатись. Стосовно оскаржуваного рішення, оформленого протоколом № 68 від 22.04.2016, зазначив, що відповідачем правомірно повернуто документи позивача на доопрацювання, оскільки серед поданих останнім документів були відсутні документи, які б свідчили про те, що травма позивача не пов’язана із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідкам вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку № 975 (а.с. 93-95).

05.03.2018 ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, які беруть участь у справі на 21.03.2018 на 11:30 (а.с. 98).

06.03.2018 представником позивача через канцелярію ОСОБА_1 окружного адміністративного суду подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що згідно з довідкою ВЛК № 822 від 16.06.2015 «Захворювання так, пов’язане з проходженням військової служби», останнє значить, що травма отримана позивачем не через нещасний випадок чи у результаті алкогольного або наркотичного сп’яніння чи кримінального правопорушення, як це намагається представити відповідач, а отримана у результаті бойових дій. Оскільки у жодному медичному документі не зазначено про те, що з позивачем трапився нещасний випадок. На думку представника позивача, другий відповідач ухиляється від виплати допомоги, яка необхідна для лікування позивача та вважає, що позивачем подано усі необхідні документи для виплати йому одноразової грошової (а.с.100-102).

Представник позивача у судовому засіданні 21.03.2018 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 ОВК у судовому засіданні 21.03.2018 проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міноборони України, Департаменту фінансів Міноборони України, а на першого відповідача покладено лише обов’язок по оформленню та подачі відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів, що і було здійснено військкоматом. Оскільки ОСОБА_1 ОВК, як уповноваженим органом, у межах повноважень, здійснені всі необхідні дії у питанні отримання позивачем одноразової грошової допомоги, а тому вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності ОСОБА_1 ОВК є безпідставними.

Представник відповідача – Міноборони України у судове засідання 21.03.2018 не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 109).

Представник третьої особи на стороні відповідачів, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову, у судове засідання 21.03.2018 не з’явився. Судом направлялася судова повістка за адресою, наданою представником Міноборони України (на клопотання якого й була залучена третя особа), проте, поштова відмітка на конверті зазначає, що Військової частини В 0927 за такою адресою не існує (а.с. 115).

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів у справі, за відсутності представників другого відповідача та третьої особи.

Вислухавши представника позивача та представника першого відповідача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наявною у матеріалах справи копією довідки від 29.02.2016 № ВОБССЗ/140 підтверджується, що ОСОБА_4 приймав безпосередню участь в АТО Донецької та Луганської областей у складі Військової частини польова пошта В0927 з 07.03.2015 до 06.05.2015 (а.с. 12).

У витязі з протоколу № 630 від 16.02.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, зазначено: "закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку (19.05.2015) солдата у відставці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується медичною документацією, яка у подальшому призвела до розвитку: «Наслідки ЗЧМТ, забою головного мозку (19.05.2015), стиснення головного мозку підгострою субдуральною гематомою лівої скронево-тім’яної ділянки, лікованої оперативно: кістково-пластична краніотомія в лівій скронево-тім'яній ділянці, видалення підгострої субдуральної гематоми (20.05.2015) у вигляді дефекту кісток склепіння черепа загальною площею 43 см2, не заміщений трансплантатом, посттравматичного церебрального арахноїду, розсіяною дрібно-вогнищевою симптоматикою, стійким цефалічним, антено-невротичним синдромом. Двобічного посттравматичного кохлеарного невриту зі стійким зниженням слуху на обидва вуха при сприйнятті шепітної мови 4,0м», - травма, так, пов’язана із захистом Батьківщини (а.с. 18).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.03.2016 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 28.03.2013. Комісією було встановлено, що травма, так пов'язані із захистом Батьківщини (а.с. 7).

12.04.2016 позивач звернувся до Міністерства оборони України через ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат із заявою та копіями необхідних документів щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням з 28.03.2016 ІI групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 25.12.2013 № 975 (а.с. 16).

Зазначені документи та заява позивача були направлені ОСОБА_1 ОВК для подальшого розгляду до Міноборони України.

22.04.2016 рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим ОСОБА_5 оборони України, оформленим протоколом від 22.04.2016 № 68, документи ОСОБА_4 повернуті до ОСОБА_1 ОВК на доопрацювання, оскільки у поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців документах відсутні документи, що свідчать про те, що тілесне ушкодження не пов’язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку № 975 (а.с. 11).

Так як ОСОБА_1 окружним адміністративним судом було прийнято до провадження вказану справу і розгляд справи вже проводився Корольовським районним судом м. Житомира, то під час судового розгляду суд перевіряв підстави поважності пропуску строку шестимісячного строку звернення до суду, оскільки спірне рішення було прийняте 22.04.2016 а до суду позивач звернувся лише 11.07.2017. Судом було встановлено, що лише 13.09.2016 другим відповідачем було направлено до ОСОБА_1 ОВК вказаний витяг з протоколу для інформування ОСОБА_4 А 03.10.2016 матері ОСОБА_4 надійшла відповідь Начальника медичної служби Командування сухопутних військ Збройних Сил України щодо її звернення стосовно отримання довідки про обставини травми її сина ОСОБА_4 у якому її повідомили, що по факту травми ОСОБА_4 буде проведено розслідування та за результатами складатиметься акт і буде оформлено відповідну довідку (а.с. 17). Після цього, як повідомила представник позивача ОСОБА_2 (мати ОСОБА_4І.) вона звертались куди тільки можна, а потрібної довідки про обставини травми її сина не отримала. Пояснила, що через тяжку травму ОСОБА_4 не міг сам займатися документами по отриманню допомоги і зверненням до суду, а вона через похилий вік і юридичну необізнаність не могла одразу звернутися до суду, тому вважає, що підстави пропуску строку звернення до суду поважними. Зважаючи на викладене, суд приймає доводи представника позивача про поважність підстав пропуску строку звернення до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає наступне.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - є гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Частиною 2 ст. 16-2 Закону України № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом ОСОБА_5 України.

Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975).

Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у пункті 11 Порядку № 975.

Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Пунктом Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 № 530 передбачено, що у разі отримання поранення, травми, контузії, каліцтва (без установлення групи інвалідності) подаються, зокрема, акт про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, - у разі якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язані з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до п.3 Постанови № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 1 пункту 6 Постанови № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 8 Постанови № 975).

За наведених обставин, суд вважає, що днем виникнення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб, є 28.03.2016, оскільки ця дата зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії як час, з якого ОСОБА_4 при первинному огляді встановлена друга група інвалідності.

Як вже було зазначено, ч. 2 ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ визначалося, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 18.11.2014 та 21.04.2015 (справи № 21-446а14 та № 21-135а15 відповідно).

Так, виходячи з буквального тлумачення ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ, суд дійшов висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Отже, незважаючи на те, що позивач проходив військову службу у період з 05.02.2015 до 04.11.2015 він має право на одноразову грошову допомогу і після спливу трьох місяців з дня його звільнення.

З приводу відсутності у поданих матеріалів документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, суд констатує, що форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

У свою чергу, підпунктами б), г) пункту 21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом ОСОБА_5 оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, встановлено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

"Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I - II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

"Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період участі в бойових діях.

За змістом п. 21.21 указаного Положення, за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Отже, витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії № 630 від 16.02.2016 по своїй суті свідчить, що поранення та захворювання ОСОБА_4 не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Підсумовуючи викладене та ураховуючи те, що позивач як військовослужбовець отримав поранення та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час прийняття участі в АТО на території Луганської та Донецької областей, суд вважає, що ОСОБА_4 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст. 16 Закону України № 2011-ХІІ та у порядку, визначеному Постановою Кабінету ОСОБА_5 України № 975 від 25.12.2013.

Таким чином, рішення Міноборони України про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 28.01.2016 та повернення документів на доопрацювання, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22.04.2016 № 68 підлягає скасуванню як протиправне.

Суд відхиляє посилання Міноборони України на те, що п. 11 Порядку № 975 та п. 4.7 Положення № 530 визначено необхідність надання для розгляду питання про призначення допомоги документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Другим відповідачем не було у встановленому порядку розглянуто заяву позивача та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням поданих позивачем документів.

Виходячи з наведеного, Порядком №975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку; повернення ж документів на доопрацювання за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу даним Порядком не передбачено, а тому рішення, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 22.04.2016 № 68, щодо повернення Міноборони України документів позивача на доопрацювання суперечить зазначеним вище вимогам закону.

Наведене вище дає суду підстави для висновку, що розгляд заяви та документів ОСОБА_4 відбувся без дотримання процедури, визначеної Порядком № 975. Тобто, Міноборони України у встановленому порядку звернення позивача з доданими документами не розглянуто та не прийнято вмотивованого рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу та повернуто документи на доопрацювання, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку № 975.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 816/978/16 (№ К/9901/11637/18) та від 30.01.2018 у справі № 806/986/16 (К9901/6995/18).

З урахуванням викладеного, виходячи з положень п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, якими суд у разі задоволення позову може прийняти рішення із застосуванням іншого способу захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з метою забезпечення ефективного захисту останніх, суд дійшов до висновку про необхідність зобов'язання Міноборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету ОСОБА_5 України від 25.12.2013 № 975, стосовно ОСОБА_4 у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 28.03.2016, пов'язаної із захистом Батьківщини.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач просить визнати бездіяльність відповідачів протиправною, зобов'язати Міністерство оборони України виплатити йому через ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму - 275600 (двісті сімдесят п’ять тисяч шістсот гривень) 00 коп., встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - другої групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов’язків військової служби в період її проходження в АТО, хоча зі змісту позовної заяви видно та встановлено судом, що заява позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги не була розглянута відповідачем у зв'язку із порушенням встановленого законодавством порядку розгляду, відповідно Міністерством оборони України прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи та повернення документів позивача на доопрацювання у зв'язку з посиланням на відсутність у поданих ОСОБА_4 документах щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи, документів що свідчать про характер отриманих позивачем тілесних ушкоджень, що також не заперечувалось відповідачами.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов'язання вчинити певні дії.

При цьому у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Згідно з Рекомендацій Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.

Ураховуючи обумовлене, суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що другий відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень.

Щодо позовних вимог пред'явлених до першого відповідача суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні за безпідставністю, так як Житомирське ОВК діяло в межах своїх повноважень, бездіяльності по відношенню до позивача допущено не було.

За наведених обставин суд не може визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов'язати Міноборони України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, натомість, з метою захисту порушених прав позивача, суд, відповідно до ст. 9 КАС України, вважає можливим вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Міноборони України про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги від 22.04.2016 № 68 та зобов'язати Міноборони України повторно розглянути у встановленому порядку заяву та документи ОСОБА_4 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи з 28.03.2016 внаслідок травми, пов’язаної із захистом Батьківщини, відповідно до Порядку № 975.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково.

Зважаючи на відсутність витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251 КАС України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 10009, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_1 обласного військового комісаріату (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 07873079), Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ-168, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Військова частина В 0927 (вул. Леваневського, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 26615064) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 275600,00 грн - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 28.03.2016, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини та повернення документів на доопрацювання, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 22.04.2016 № 68.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_4, як інваліду 2 групи з 28.03.2016, інвалідність якого настала внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету ОСОБА_5 України від 25.12.2013 № 975 та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно з статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Єфіменко

Повне судове рішення складене 26 березня 2018 року