Рішення № 72973222, 18.12.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м.Житомир справа № 806/3214/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання надати дозвіл,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, що викладене у листі від 19 серпня 2017 року №П-11322/0-9898/6-17;

- зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області згідно клопотання від 24.11.2016 р. за №П-10870/0/5-16.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що направив до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка натериторіїї Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області. Проте, листом від 19 серпня 2017 року ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.17 № 413.

Представник позивача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Проти позову заперечує з мотивів, викладених в письмових запереченнях.

В обґрунтування заперечень зазначив, що додане позивачем до клопотання викопіювання не можна розцінювати як графічні матеріали в розумінні ч.6 ст118 ЗК України, окрім цього постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.17 № 413 передбачений порядок передачі земельних ділянок у власність, відповідно до якої Держгеокадастр та територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації повинні формувати перелік земельних ділянок. Враховуючи те, що відповідно до Стратегії ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області опублікувало інформацію про перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, земельна ділянка щодо якої звертається позивач до переліку не входить.

Справа розглядається судом у письмовому провадженні на підставі ч.9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2016 р. ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

Листом від 27.12.2016р. №П-10870/0-4922/6-16 ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача, що подані графічні матеріали не дають змоги встановити місце розташування земельної ділянки. Також позивачу запропоновано повторно звернутися із заявою та сформувати пакет документів (а.с.14).

24.07.2017 до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшла заява ОСОБА_1 за №П-11322/0/5-17 щодо долучення до раніше поданих документів викопіювання з кадастрової карти (плану).

Листом від 19 серпня 2017 року №П-11322/0-9898/6-17 ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача про те, що відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 Держгеокадастр та його територіальні органи під час передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність в межах норм безоплатної приватизації, повинні формувати перелік земельних ділянок та визначати площу земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території відповідної області не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території відповідної області у кварталі, що передував поточному кварталу. Окрім цього відповідач зазначив, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації земельної ділянки не увійшла до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані у власність громадянам у третьому кварталі 2017 року на території Житомирської області.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Земельний кодекс України), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно зі ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно зі пп. "в" ч. 3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною шостою вказаної статті Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У абзаці першому частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем разом з клопотанням подавалися графічні матеріали, а саме викопіювання з кадастрової карти (плану) підготовлене відділом у Радомишльському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області. (а.с.12)

В свою чергу, ч. 1 ст.79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до п. 1.3 "Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками", затвердженої наказом Держземагентства України від 18.05.2010 №376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 року за № 391/17686, межа земельної ділянки це сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.

Бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами зазначається заявником на фрагментах планово - картографічних матеріалів, які надають можливість правильно визначити місце розташування земельної ділянки, на яку претендує особа, яка звернулась з клопотанням з метою безоплатного отримання земельної ділянки у власність.

Тобто, графічні матеріали, які додаються до клопотання, повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, що б давало можливість відповідачу насамперед встановити зазначене місце розташування, перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів та у передбачених земельним законодавством випадках надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо чітко визначеної земельної ділянки.

З наданих графічних матеріалів вбачається конкретне місце розташування бажаної позивачем земельної ділянки, а саме з викопіювання з кадастрової карти (плану), яке підготовлене відділом у Радомишльському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відтак, суд зазначає, що додані позивачем до заяви викопіювання слід розцінювати, як належні графічні матеріали в розумінні ч. 6 ст. 118 ЗК України.

Крім того, судом з'ясовано, що до клопотання позивача було додано копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, рішення Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 13.10.2016 р. "Про надання погодження на відведення земельної ділянки, для ведення особистого селянського господарства гр. України ОСОБА_1".

Таким чином, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідає вимогам, встановленим Земельним кодексом України.

Окрім іншого, з матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяви позивача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області 19.08.2017 р. відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач не увійшла до переліку земельних ділянок, який сформований відповідно до постанови КМУ № 413 від 07.06.2017.

Суд зазначає, що постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку посилається ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності у власність та користування громадянам, а лише затверджує стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними. Будь-яких змін до порядку одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, передбаченого Земельним кодексом України, у зв'язку із затвердженням вказаної Стратегії, не внесено.

Згідно ч. 7 ст.118 Кодексу підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, діючим законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Зазначені у листі відповідача підстави не відноситься ні до однієї з підстав, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області, що полягають у не видачі позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області підлягають задоволенню.

З цих підстав, суд для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.11.2016 року у відповідності до норм чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області згідно клопотання від 24.11.2016 р. за №П-10870/0/5-16, суд зазначає наступне.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи дану позовну вимогу, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо передачі в оренду земельних ділянок.

Отже, задоволення вказаної позовної вимоги фактично порушить закріплені законом виключні повноваження ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області та зобов'яже відповідача вчинити дії поза встановленою чинним законодавством процедурою.

Враховуючи наведене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 205, 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області, оформлену листом від 19 серпня 2017 року №П-11322/0-9898/6-17.

Зобов'язати ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2000 га для ведення особистого земельного господарства, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Раївка на території Раковицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа