Рішення № 72973194, 19.03.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2018 р. Справа№805/332/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Проніні Д.С., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя

про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України и. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що є пенсіонером за віком з 14.05.2003 р. Він звернулася до УПФУ із заявою про те, як нараховувалася йому пенсія. З розрахунком нарахованої УПФУ пенсії позивач не згоден, оскільки відповідач не зарахував в пільговий стаж позивача роботу в районах Крайньої Півночі період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. незважаючи на те, що відповідач при розрахунку заробітної плати врахував довідку за період з 01.06.1973 р. по 31.12.1978 р., де зазначено районний коефіцієнт 1,8. Вказує на те, що позивачем при призначенні пенсії були надані до УПФУ наступні документи: трудова книжка з відповідними записами в ній та архівні довідки. Згідно запису в трудовій книжці позивач працював в районах Крайньої Півночі в період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 29.05.1973 р. по 01.05.1978 р. На підставі викладеного, позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Вважає, що УПФУ неправомірно не зарахувало до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, оскільки позивач має право на пільгове обчислення стажу за вищевказаний період, так як достатньою підставою для пільгового обчислення стажу в районах Крайньої Півночі і прирівняних до них районів є записи в трудовій книжці позивача та відповідні довідки. Вказав також, що відповідач, отримавши від позивача заяву, в порушення пунктів 3.3, 4.2 Порядку №22-1 не надав позивачу роз’яснення та допомогу з питання правильності оформлення заяви про призначення пенсії, а прийнявши таку заяву, не виконав вимог щодо прийняття процесуального рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні. Просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2004 року.

Ухвалою суду від 15 січня 2018 року суд залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу час для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 05 лютого 2018 року суд відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Ухвалою від 05 лютого 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 26 лютого 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 26 лютого 2018 року розгляд справи було відкладено на 19 березня 2018 року.

26 лютого 2018 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з 14.05.2003 року, як отримувач пенсії за віком. Зазначив, що Лівобережним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя не приймалось рішення про призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу із зарахуванням періодів роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме щодо зарахування одного року роботи у вказані періоди часу за один рік і шість місяців. Стаж роботи позивача за вказані періоди не було зараховано в розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, через ненадання позивачем трудових договорів за такі періоди, або довідки із зазначенням періоду роботи в районах Крайньої півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі, та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами. Вказав, що трудова книжка позивача не містить будь яких зазначень про користування пільгами, як особа, що здійснювала трудову діяльність в районах Крайньої півночі. Архівні довідки також не містять інформації про те, що з позивачем укладались строкові трудові договори, а також те, що він користується правом на пільгове обчислення пенсії. У випадках відсутності трудового договору, повинна надаватись довідка, яка підтверджує розповсюдження на працівника пільг, передбачених для працюючих на Крайній Півночі. Враховуючи викладене, відповідач вказує на те, що не має законних підстав врахувати позивачу 1 рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі за 1 рік 6 місяців роботи та у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії з дня призначення так як не надані підтверджуючи документи про користування пільгами у тому числі пільгового обчислення стажу роботи. Таким чином управління Пенсійного фонду не має законних підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу виходячи зі змісту позовних вимог.

26 лютого 2018 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої зазначив, що відповідач скриває той факт, що Муніципальним закладом «Норильський держ.архів» до УПФУ була надіслана архівна довідка №4-3264 від 12.09.2013 року, де зазначено, що Норильска філія в якому працював позивач знаходився на території м. Норильська та дана територія входить до Переліку районів Крайньої Півночі. Крім того, зазначив, що ним особисто подавались довідки до відповідача про заробітну плату за період з 01.06.1973 р. по 31.12.1978 р. із зазначенням районного коефіцієнта 1,8. Вказав, що ним до відповідача була надана трудова книжка з відповідними записами у ній та архівні довідки, отже відповідач неправомірно не зарахував до пільгового розрахунку стажу роботи періоди роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах.

13 березня 2018 року відповідач надав через канцелярію суду заперечення до позовної заяви, відповідно до яких повторно зазначив, що Лівобережним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя не приймалось рішення про призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу із зарахуванням періодів роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме щодо зарахування одного року роботи у вказані періоди часу за один рік і шість місяців. Також вказав, про те, що позивачем не надано необхідних документів для врахування спірного періоду роботи в районі Крайньої Півночі для обчислення пільгового стажу.

Позивачем до позовної заяви було додано клопотання про поновлення строку звернення до суду, так як він у вересні 2017 року звернувся до відповідача з заявою про те, як йому нараховувалась пенсія та у грудні 2017 отримав відповідь. Таким чином, вперше дізнався про своє порушене право у грудні 2017 року.

Так, процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

В даному випадку, необхідно зауважити на рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», згідно якого, правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе клопотання позивача задовольнити та поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Лівобережному управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя з 14.05.2003 року, як отримувач пенсії за віком.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач відповідно до абз. 3 п. 5 розд. XV «Прикінцевих положень» Закону України №1058-IV звернувся до відповідача з заявою від 25 грудня 2017 року про проведення перерахунку пенсії та включення до стажу роботи періоди з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2004 року на підставі наявних документів в пенсій справі, так як підставою є запис у трудовій книжці та додаткові довідки. Зазначена заява надана у відповідності із Законом України «Про звернення громадян».

На час розгляду справи, сторонами до суду не надано рішення прийнятого за наслідками розгляду звернення позивача з такою заявою.

Більш того, відповідачем у своєму відзиві на позов, вказано про те, що Лівобережним управлінням Пенсійного фонду України м. Маріуполя взагалі не приймалось рішення про призначення (перерахунку) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу із зарахуванням періодів роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме щодо зарахування одного року роботи у вказані періоди часу за один рік і шість місяців.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

В той же час, відповідно до п.4.1 розділу 4 Постанови ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Згідно п.4.3 розділу 4 вищевказаної Постанови, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Право особи на одержання (перерахунок) пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 розд.4 Постанови).

Аналіз діючого законодавства свідчить про те, що органом, який призначає пенсію, є відповідне Управління пенсійного фонду України. Управління може прийняти певне рішення щодо призначення (перерахунку) чи відмови у призначенні (перерахунку) пенсії лише після надходження заяви, а прийняті Управлінням рішення оформляються розпорядженням.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 25 грудня 2017 року подано до пенсійного органу заяву довільного зразка про перерахунок пенсії на підставі наявних документів в пенсійній справі.

Вказане свідчить про те, що позивачем не дотримано приписів статті 44 Закону №1058, так як подано заяву не встановлено зразка ( не форми 4) та до заяви не додано необхідних документів, оскільки відсилання в ній як на доказ на наявні матеріли пенсійного справи, не може вважатись належним документом, як це визначено Постановою ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, зі змісту такої заяви вбачається, що подана вона у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», оскільки про це прямо вказано у прохальній частині заяви, з посиланнями на строк надання відповіді.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що довільне звернення позивача до відповідача 25 грудня 2017 року з заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до абз. 3 п. 5 розд. XV «Прикінцевих положень» Закону України №1058-IV, як і не надання своєчасної відповіді на таке звернення, не свідчать про бездіяльність управління Пенсійного фонду щодо не розгляду заяви про перерахунок пенсії, як не свідчить і про прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії стосовно позивача.

Крім того, з відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не виключає можливість врахування позивачу 1 року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої півночі за 1 рік 6 місяців роботи та у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії з дня призначення за умови надання ним підтверджуючих документів про користування пільгами у тому числі пільгового обчислення стажу роботи.

В свою чергу, викладене, вказує на відсутність законних підстав вважати дії відповідача щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи позивача період роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах неправомірними, що є підставою для відмови у позові в цій частині, оскільки така вимога на думку суду є передчасною та на час звернення до суду відсутнє порушене право позивача.

Більш того, не підлягає задоволенню похідна вимога позивача про зобов’язання пенсійний орган провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи спірні періоди роботи на пільгових умовах, оскільки питання щодо призначення (перерахунку), чи відмови у призначенні (перерахунку) пенсії віднесено до виключної компетенції управління Пенсійного фонду та жодного рішення з спірного питання ним стосовно позивача не приймалось.

При цьому, суд вважає за можливе зазначити, що якщо позивач виявляє бажання перерахувати пенсію, він не позбавлений можливості звернутись до пенсійного органу із заявою встановленого зразка з доданням належних документів та отримати рішення УПФУ щодо розгляду заяви із зазначеного питання. А вже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, звертатись до суду за захистом порушеного права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Лівобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя про визнання неправомірними дій щодо не зарахування до пільгового розрахунку стажу роботи період роботи з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах та зобов'язання провести перерахунок пенсії та зарахувати до стажу роботи період з 22.07.1970 р. по 01.02.1971 р., з 02.02.1971 р. по 29.04.1971 р., з 30.05.1976 р. по 01.05.1978 р. в районі Крайньої Півночі, на пільгових умовах, а саме зарахувати один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців, з урахуванням проведених виплат з 01.01.2004 року - відмовити у повному обсязі.

Повний текст рішення складено та підписано 26 березня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.