Рішення № 72972372, 15.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/269/17

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_2 - директор

ОСОБА_3 - довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №916/269/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" до товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" про стягнення 82 857,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.02.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" 70 500,00 грн. вартості сплаченого обладнання.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

03 лютого 2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" (Продавець) було укладено Договір на поставку обладнання №0302/16-01, згідно умов п.1.1. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця обладнання для системи "Навітрек" надалі "Обладнання", на умовах, в асортименті, кількості та за цінами згідно попередньої домовленості Сторін, вказаним в Додаткових угодах до цього Договору, що є його невід'ємною частиною, за видатковими накладними, а Покупець зобов'язується прийняти обладнання та своєчасно сплатити.

Відповідно до п.1.2. Договору, за цим Договором Продавець також здійснює встановлення (монтаж) обладнання на рухомих об'єктах, визначених Покупцем, проводить демонтаж обладнання у разі його несправності (поломки) та/або перевстанови на інший рухомий об'єкт, визначений Покупцем.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що у разі поломки чи іншого пошкодження обладнання, Продавець здійснює його гарантійне та післягарантійне (сервісне) обслуговування.

У відповідності до п.2.1. Договору, Продавець зобов'язаний:

- поставити обладнання в належному стані для його ефективного використання;

- провести встановлення (монтаж) обладнання на рухомих об'єктах, визначених Покупцем;

- в період дій цього Договору та гарантійних зобов'язань Продавець проводить демонтаж обладнання та встановлення (монтаж) обладнання на рухомих об'єктах, визначених Покупцем;

- надавати гарантійне обслуговування обладнання на протязі встановленого Продавцем гарантійного строку;

- надати Покупцю всю технічну документацію на обладнання;

- представляти Покупцю Правила експлуатації обладнання.

Зі змісту п.2.2. Договору вбачається, що Покупець зобов'язаний:

- на момент прибуття технічного спеціаліста Продавця забезпечити на всіх рухомих об'єктах, визначних Покупцем, вільний доступ до верхньої поверхні паливного баку для встановлення датчиків рівні паливу;

- своєчасно та в повному обсязі сплачувати рахунки Продавця у відповідності із умовами цього Договору;

- дотримуватись правил експлуатації обладнання;

- використовувати обладнання за призначенням.

Як встановлено в п.3.1. Договору, Покупець здійснює оплату за передане та встановлене (змонтоване) обладнання на рухомих об'єктах, визначених Покупцем, на розрахунковий рахунок або в касу Продавця у відповідності з умовами, визначеними в Додаткових угодах до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Згідно п.п.4.1., 4.2. Договору, приймання-передача обладнання по кількості та якості проводиться сторонами в порядку, встановленому законодавством України. Кількість та асортимент обладнання повинно відповідати супровідним документам.

Відповідно до п.4.3. Договору, Покупець зобов'язаний прийняти обладнання у відповідності з діючим законодавством, безпосередньо у час отримання.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Постачальник надає 24 (двадцять чотири) місяці гарантії на датчик рівню палива на період підключення та обслуговування до серверу Продавця, за умови встановлення (монтажу) обладнання спеціалістами Продавця та дотримання та/або третіми особами правил експлуатації обладнання.

У відповідності до п.5.4. Договору, на протязі гарантійного строку Покупець зобов'язується протягом 3 робочих днів з дні поломки обладнання повідомити представника Продавця про несправність.

Зі змісту п.5.5 Договору вбачається, що на протязі 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення про несправність обладнання Продавець зобов'язується провести демонтаж та тестування обладнання та визначити його несправності, та при наступу гарантійного випадку забезпечити Покупця на протязі 5 робочих днів з моменту виявлення поломки підмінним обладнанням.

Пунктом 5.6. Договору передбачено, у разі якщо Продавцем буде встановлено, що підставою несправності обладнання є порушення Покупцем правил експлуатації, Продавець зобов'язаний виставити Покупця рахунку на оплату вартості робіт або заміни обладнання відповідно.

Як зазначено в п.7.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо таке невиконання виявилось наслідком дії обставин непереробної сили (форс-мажору). До таких обставин відносяться пожежа, повінь, землетрус, воєнні дії, ембарго. За умови, що дані обставини безпосередньо вплинути на виконання зобов'язань за цим Договором.

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, та діє до 31 грудня 2016р. У разі якщо, жодна із сторін протягом 10 (десяти) календарних днів та закінчення строку дії цього Договору, письмово не заявить про намір його розірвати або викласти в іншій редакції, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Додатковою угодою №1 від 03.02.2016р. до Договору на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. сторонами було погоджено здійснити поставку наступного товару на суму 7 050,00 грн.:

№НазваКількістьЦіна, грн. в т.ч. ПДВВартість, грн. в т.ч. ПДВ1Термінал контролю руху ТЗ "NAVITRACK GSTM32V1"13 055,003 055,002Датчик рівню палива ДУ-02 S4, 30...700 мм12 606,002 606,003Установка та підключення терміналу контролю руху ТЗ1456,00456,00 4Установлення та підключення датчику рівня палива1933,00933,00 Загалом вартість обладнання з установкою 7 050,00

У відповідності до п.2.1. Додаткової угоди, на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати підписання цієї Додаткової угоди та не пізніше одного банківського дня до передачі обладнання на рухомий об'єкт визначений Замовником, а Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця, на підставі виставленого Продавцем рахунку, оплату в розмірі загальної вартості, зазначеної в п.1 цієї Додаткової угоди, в сумі 7 050,00 (Сім тисяч п'ятдесят грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ 1 175,00 грн.

03.02.2016р. відповідачем було виставлено рахунок на оплату №164 від 03.02.2016р. на суму 7 050,00 грн.

Вартість замовленого обладнання та вартість його встановлення було сплачено позивачем в сумі 7 055,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 175,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №606 від 03.02.2016р. на суму 7 050,00 грн.

04.03.2016р. відповідачем позивачу було виставлено рахунок №260 від 04.03.2016р. на суму 14 100,00 грн. з ПДВ про сплату вартості датчику рівня паливу ДУ – 02S4 2 шт., терміналу контролю руху ТЗ "NAVITRACK GSTM32V1", установки та підключення терміналу контролю руху ТЗ та установки та підключення датчику рівня палива.

04.03.2016р. позивачем було сплачено рахунок №260 від 04.03.2016р., виставлений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням №708 від 04.03.2016р. на суму 14 100,00 грн.

Додатковою угодою №2 від 24.05.2016р. до Договору на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. сторонами було погоджено здійснити поставку наступного товару на суму 49 350,00 грн.:

№НазваКількістьЦіна, грн. в т.ч. ПДВВартість, грн. в т.ч. ПДВ1Термінал контролю руху ТЗ "NAVITRACK GSTM32V1"73 055,0021 385,002Датчик рівню палива ДУ-02 S4, 30...700 мм72 606,0018 242,003Установка та підключення терміналу контролю руху ТЗ7456,003 192,00 4Установлення та підключення датчику рівня палива7933,006 531,00 Загалом вартість обладнання з установкою 49 350,00

У відповідності до п.2.1. Додаткової угоди, на протязі 3 (трьох) банківських днів з дати підписання цієї Додаткової угоди та не пізніше одного банківського дня до передачі обладнання на рухомий об'єкт визначений Замовником, а Покупець перераховує на розрахунковий рахунок Продавця, на підставі виставленого Продавцем рахунку, оплату в розмірі загальної вартості, зазначеної в п.1 цієї Додаткової угоди, в сумі 49 350,00 (Сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят грн.

00 коп.), в т.ч. ПДВ 8 225,00 грн.

24.05.2016р. відповідачем було виставлено рахунок на оплату №509 від 24.05.2016р. на суму 49 350,00 грн.

Вартість замовленого обладнання та вартість його встановлення було сплачено позивачем в сумі 49 350,00 грн. в т.ч. ПДВ 8 225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №27 від 26.05.2016р. на суму 49 350,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умовам п.2.1. договору після встановлення обладнання, технічну документацію (типовий паспорт) на GPS-навігатори (термінал контролю руху ТС "NАVITREK GSM32V1"), завірені копії технічних умов (ТУ У 26.3-38350582-001:20014, Термінали контролю руху транспортних засобів. Технічні умови) на GPS-навігатори, копії ДСТУ EN60950-1:2014, ДСТУ ІЕС 61000-4-2:2008, за вимогами яких проводились сертифікаційні випробування, товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" Позивачу не надало.

04.07.2016р. позивач, засобами поштового зв'язку, надіслав на адресу відповідача лист вих.№2, згідно якого зазначив, що 30.06.2016р. головний інженер ТОВ "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" ОСОБА_4 та уповноважений співробітник ТОВ "НАВІТРЕК" зустрілись з приводу вирішення питання щодо некоректної роботи навігаційного обладнання, встановленого на підставі договору поставки №0302/16-01, у зв'язку з чим, просив відповідача наполегливо просив усунути зазначені недоліки.

Зазначений лист позивача було вручено відповідачу 09.07.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового переказу, виплату поштового переказу.

З матеріалів справи вбачається, що зазначений лист позивача було залишено без відповіді з боку відповідача.

16.08.2016р. позивач, звернувся до ТОВ "НАВІТРЕК" із претензією №1/160816, якою зазначив, що з підстав неналежної роботи обладнання, придбаного позивачем за договором на поставку обладнання №0302/16-01, вимагає повернення сплачених грошових коштів в сумі 70 500,00 грн.

Претензію №1/160816, позивачем було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку "Укрпошта", що підтверджується фіскальним чеком №7618 від 17.08.2016р.

Не отримавши відповідь на претензію від ТОВ "НАВІТРЕК", позивачем, 08.09.2016р. було направлено на адресу відповідача повторну претензію №2, якою ТОВ "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" вимагало повернення сплачених грошових коштів за договором на поставку товару №0302/16-02 в сумі 70 500,00 грн.

Претензію №2, позивачем було направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку "Укрпошта", що підтверджується фіскальним чеком №2466 від 13.09.2016р.

Листом вих.№66 від 16.09.2016р. відповідач повідомив позивача про необхідність повернення первинних документів за договором про надання послуг навігаційного контролю №0302/16-02 від 03.02.2015р.

На підтвердження направлення зазначеного листа, відповідачем подано до матеріалів справи копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового зв'язку (т.1, а.с.77).

30.09.2016р. відповідач, листом (вих. №69) звернувся до ТОВ "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ", яким запропонував:

- сплатити заборгованість в сумі 1 870,00 грн. за договором про надання послуг навігаційного контролю від 03.02.2015р.;

- повернути оригінали первісних документів;

- зобов'язати відповідальну особу вивчити керівництво користування для моніторингу транспорту "NAVINTRACK";та рекомендації з ефективного втілення та використання системи GPS моніторингу та контролю транспорту "NAVINTRACK";

- провести інструктаж водіям підприємства щодо забезпечення збереження та правил експлуатації GPS моніторингу;

- надати дозвіл працівникам ТОВ "НАВІТРЕК" провести навчання відповідальної особи за функціонування програмного забезпечення та аналізу даних для моніторингу транспортних засобів позивача;

- узгодити та затвердити проект Методики проведення тестових випробувань системи GPS моніторингу та контролю транспорту позивача;

- більш детально скласти перелік запитань про підстави невідповідності показників шляхових листів та програмного обладнання;

- сумісно провести тестові випробування.

Лист №69, відповідачем було направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку "Укрпошта", що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (т.1, а.с.73).

02.12.2016р. позивач звернувся до ТОВ "НАВІТРЕК" із листом-повідомленням №1/021216 про розірвання договору поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р.

Лист-повідомлення було направлено на адресу відповідача за допомогою Кур'єрскої служби доставки, що підтверджується відповідною накладною.

Зазначеним листом позивач повідомив відповідача про те, що ТОВ "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" відмовляється від договору поставки товару №0302/16-01 від 03.02.2016р. та вимагає повернення сплачених коштів за обладнання в сумі 70 500,00 грн.

16.12.2016р. відповідач направив на адресу позивача листа №91, яким запропонував:

- повернути акти виконаних робіт за договором №0302/16-02 від 15.02.2015р.;

- провести інструктаж водіям підприємства щодо забезпечення збереження та правил експлуатації GPS моніторингу;

- узгодити та затвердити проект Методики проведення тестових випробувань системи GPS моніторингу та контролю транспорту позивача;

- більш детально скласти перелік запитань про підстави невідповідності показників шляхових листів та програмного обладнання;

- сумісно провести тестові випробування;

Також, зазначеним листом, відповідач просив письмово повідомити про намір розірвання позивачем договору поставки товару №0302/16-01 від 03.02.2016р.

Докази, направлення на адресу позивача вищенаведеного листа ТОВ "НАВІТРЕК" №91 від 16.12.2016р. матеріали справи не містять.

З врахуванням поставки відповідачем неякісного обладнання, безпідставна відмова від повернення коштів, сплачених позивачем за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 16.02.2016р., зумовило позивача звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2017р., позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (вх.№282/17) було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Бездолі Ю.С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2017р. порушено провадження у справі №916/269/17 та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

29.03.2017р. на адресу Господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача про витребування доказів (вх.№2-1746/17), яке судом було задоволено.

Також, 29.03.2017р. представник позивача звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-1748/17) про призначення судової технічної експертизи, яке судом задоволено, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2017р. призначено по справі №916/269/17 судову технічну експертизу, проведення якої було доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення судової технічної експертизи були поставлені наступні питання:

- Чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об’єктах (транспортних засобах) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання?;

- Чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час?;

- Чи відповідає обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., нормативним вимогам, що застосовуються до такого обладнання?

З підстав призначення судової експертизи, провадження у справі №916/269/17 було зупинено.

На адресу Господарського суду Одеської області надійшло повідомлення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вх.№11109/17) про неможливість проведення судової технічної документації у справі №916/269/17 з підстав відсутності відповідних кваліфікованих експертів.

З підстав закінчення повноважень у судді Господарського суду Одеської області Бездолі Ю.С. з 25.04.2017р., розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_5 №551 від 18.05.2017р., справу №916/269/17 було призначено до повторного автоматичного розподілу.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №916/269/17 було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2017р. справу №916/269/17 було прийнято до провадження суддею Цісельським О.В. та призначено до розгляду в судовому засіданні.

15.06.2017р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача (вх.№2-3246/17) про витребування доказів, у задоволенні якого судом було відмолено.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи необхідність повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, в судовому засіданні, суд дійшов висновку, про необхідність призначення судової комплексної експертизи по справі №916/269/17, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2017р. призначено проведення судової комплексної експертизи у справі №916/269/17, проведення якої було доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.

На вирішення експертів поставити наступні питання:

1. Чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об’єктах (транспортних засобах) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання?

2. Чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час?

3. Чи відповідає обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., нормативним вимогам, що застосовуються до такого обладнання?

З підстав призначення судової технічної експертизи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.06.2017р. провадження у справі №916/269/17 було зупинено.

На адресу Господарського суду Одеської області надійшло повідомлення Науково-дослідного експертно-криміналістичному центру при Головному Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (вх.№16076/17) про неможливість про неможливість проведення судової технічної документації у справі №916/269/17 з підстав відсутності відповідних кваліфікованих експертів, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.07.2017р. провадження у справі №916/269/17 було поновлено.

03.08.2017р. позивач звернувся до суду із клопотанням (вх.№2-4142/17), відповідно до якого просив суд відкласти розгляд справи та продовжити строк розгляду справи, яке судом задоволено, у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено, а строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

11.08.2017р. позивач звернувся до суду із клопотанням про призначення судової технічної експертизи (вх.№2-4288/17), відповідно до якого просив призначити проведення судової технічної експертизи товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз", яке судом було задоволено, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.08.2017р. призначено судову комплексну експертизу у справі №916/269/17, проведення якої було доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз".

На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1. Чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об’єктах (транспортних засобах: ДАФ ВН 3935 ЕР, ДАФ ВН 6003 ЕО, ДАФ ВН 0988 ВС, ДАФ ВН 6256 ЕК, МАН ВН 4526 ВС, ДАФ ВН 9476 ЕМ, МАЗ ВН 6248 СМ, МАз ВН 4059 СТ, ДАФ ВН 4133 АК, ДАФ ВН 3019 СТ) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання?

2. Чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час?

3. Чи відповідає обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., нормативним вимогам, що застосовуються до такого обладнання?

З врахуванням призначення у справі №916/269/17 судової технічної експертизи, провадження було зупинено.

18.10.2017р. на адресу господарського суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" про забезпечення проведення натурного обстеження об’єктів дослідження.

Листами від 18.10.2017р. та 20.10.2017р. суд повідомив позивача про необхідність забезпечення наступних транспортних засобів ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску; ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2006 року випуску; ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2002 року випуску; ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2006 року випуску; МАН, реєстраційний номер НОМЕР_5, 2004 року випуску; ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_6, 2004 року випуску для проведення їх натурного обстеження, в присутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" та товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 30, яке відбудеться 23 жовтня 2017р. з 09 год. 00 хв.

02.11.2017р. на адресу суду надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз" (вх.№2-5792/17) про надання додаткових документів та натурного обстеження, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2017р. поновлено провадження у справі №916/269/17 та зобов'язано сторони надати суду документи, необхідні для проведення судової технічної експертизи.

На виконання зазначеної ухвали позивачем було подано до суду інформацію щодо реалізації транспортних засобів третій особі (третім особам), на яких встановлено GPS-навігатори за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2017р. та повідомлено суд про відсутність інших витребуваних судом документів.

Відповідачем витребувані судом документи, необхідні для проведення судової експертизи суду надано не було, у зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.11.2017р. зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" (65009, АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОПГФ 38350582) в строк до 27.11.2017р. надати суду технічну документацію (типовий паспорт) на GPS-навігатори (термінал контролю руху ТС "NOVITREK GSM32V1"), який надавався замовнику до кожного комплекту GPS-навігаторів; завірені копії технічних умов (ТУ У 26.3-38350582-001:20014, Термінали контролю руху транспортних засобів. Технічні умови) на GPS-навігатори; завірену копію протоколу сертифікаційних випробувань №ТІ 52/09-16 від 27.09.2016р., виданого ВЛ "ВСП "Південтест",49054, м. Дніпропетровськ, пр-т Калініна 50; копії ДСТУ EN60950-1:2014, ДСТУ ІЕС 61000-4-2:2008, за вимогами яких проводились сертифікаційні випробування, та зобов'язано відповідача відновити роботу програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів та надання ними відповідної інформації щодо наявності витрат палива та територіального знаходження автотранспорту на час дослідження в період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р. та зупинено провадження у справі №916/269/17 для подальшого проведення судової експертизи.

08.12.2017р. на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява (2-6488/174) товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" про поновлення провадження у справі №916/269/17 та про винесення окремої ухвали у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК", у зв'язку з чим, провадження у справі №916/269/17 було поновлено.

Розглянувши в судовому засіданні 14.12.2017р. заяву позивача про винесення окремої ухвали у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК", суд відмовив у її задоволенні.

15.12.2017р. набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017р., загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Розглянувши матеріали справи №916/269/17, Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що справу №916/269/17 слід розглядати за правилами загального позовного провадження, оскільки попередня редакція ГПК України не передбачала такої стадії судового розгляду як спрощене провадження.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2017р. суд ухвалив розглядати справу №916/269/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

09.01.2017р. позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-112/18), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70 500 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 219 (дві тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 16 коп., інфляційні втрати в розмірі 8 843 (вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 03 коп.

Зазначена заява судом прийнята до розгляду.

30.01.2018р. на адресу суду надійшов висновок судової технічної експертизи №8972, зі змісту якого вбачається, що визначити, чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRECK GSM32V1"; датчик контролю палива ДУ-02 S4 30...700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об'єктах (транспортних засобах: ДАФ ВН 3935 ЕР. ДАФ ВН 6003 ЕО, ДАФ ВН 0988 ВС, ДАФ ВН 6256 ЕК, МАН ВН 4526 ВС. ДАФ ВН 9476 ЕМ, МАЗ ВН 6248 CM, МАЗ ВН 4059 СТ, ДАФ ВН 4133 АК. ДАФ ВН 3019 СТ) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання не представляється можливим із-за обставин, які викладені у дослідницькій частині.

Визначити, чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRECK GSM32V1"; датчик контролю палива ДУ-02 S4 30...700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання № 0302/16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час, не представляється можливим із-за обставин. які викладені у дослідницькій частині.

Обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRECK GSM32V1"; датчик контролю палива ДУ-02 S4 ЗО...700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., не відповідає вимогам п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 [4] в частині заборони внесення зміни у конструкцію колісного транспортного засобу, а також застосовування додаткового обладнання та експлуатаційних матеріалів і рідин без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

12.02.2018р. позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх.№2-969/18), згідно якої просить суд стягнути з відповідача вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70 500 (сімдесят тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 53 коп.

Оскільки дана заява позивача не суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України, її судом прийнято до розгляду.

Представник позивача збільшені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача заявлені позивачем позовні вимоги не визнають та просять суд відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у відзивах на позов (вх.№4793/17 від 27.02.2017р.) та (вх.№3339/18 від 14.02.2018р.).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 ст.1 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

У відповідності до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зі змісту ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено в ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України закріплює, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписи ч.2 ст.666 ЦК України встановлюють, що якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно вимог ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Статтею 674 ЦК України передбачено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до приписів ст.675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до приписів ч.2 ст.679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Частиною 1 ст.708 ЦК України встановлено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором:

1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення;

2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні;

3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни;

4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного терміну, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли в результаті порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на такий термін, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом зазначав, що обладнання встановлене відповідачем за договором на поставку товару №0302/16-01 від 03.02.2016р. в процесі роботи у позивача при експлуатації поставленого відповідачем обладнання було зафіксовано суттєве відхилення по виміру пробігу за день та заправки протягом дня.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" неодноразово зверталось до ТОВ "НАВІТРЕК" з приводу усунення недоліків в роботі всього поставленого обладнання, що були виявлені під час його використання, про що свідчать письмові претензії та листи, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.5. Договору на поставку товару №0302/16-01, на протязі 3 робочих днів з моменту отримання повідомлення про несправність обладнання Продавець зобов'язується провести демонтаж та тестування обладнання та визначити його несправності, та при наступу гарантійного випадку забезпечити Покупця на протязі 5 робочих днів з моменту виявлення поломки підмінним обладнанням.

Крім того, судом враховується висновки судової технічної експертизи №8972, де зазначено надати відповідь на поставлені в ухвалі питання про:

1.Чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об’єктах (транспортних засобах: ДАФ ВН 3935 ЕР, ДАФ ВН 6003 ЕО, ДАФ ВН 0988 ВС, ДАВ ВН 6256 ЕК, МАН ВН 4526 ВС, ДАФ ВН 9476 ЕМ, МАЗ ВН 6248 СМ, МАз ВН 4059 СТ, ДАФ ВН 4133 АК, ДАФ ВН 3019 СТ) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання?

2. Чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час? не представляється можливим з підстав того, що визначити, чи відповідають дійсності показники, що надаються обладнанням (термінал контролю руху ТС "NAVITRECK GSM32V1"; датчик контролю палива ДУ-02 S4 30...700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., під час експлуатації, що встановлено на рухомих об'єктах (транспортних засобах: ДАФ ВН3935ЕР, ДАФ ВН6003ЕО, ДАФ ВН0988ВС, ДАФ ВН6256ЕК, МАН ВН4526ВС, ДАФ ВН9476ЕМ, МАЗ ВН4059СТ, ДАФ ВН4133АК, ДАФ ВН3019СТ) з урахуванням технічних вимог до такого обладнання не представляється можливим із-за обставин, які викладені у дослідницькій частині.

Визначити, чи придатне для використання обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRECK GSM32V1"; датчик контролю палива ДУ-02 S4 30...700мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302-16-01 від 03.02.2016р., з урахуванням показників кілометражу та розходу палива, які воно надає на теперішній час, не представляється можливим із-за обставин, які викладені у дослідницькій частині.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не було виконано вимоги ухвали суду від 23.11.17р., якою останнього було зобов'язано відновити роботу програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів та надання ними відповідної інформації щодо наявності витрат палива та територіального знаходження автотранспорту на час дослідження в період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, про необхідність відновлення роботу програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів та надання ними відповідної інформації щодо наявності витрат палива та територіального знаходження автотранспорту на час дослідження в період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р., неодноразово зазначалось в судовому засіданні 14.12.2017р.

Проте, відповідачем всупереч вимогам ухвали суду, відновлення роботу програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів – здійснено не було.

Частина 4 ст.102 ГПК України закріплює, що у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з’ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Суд, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, з врахуванням ухилення відповідача від відновлення роботу програмного забезпечення вищезазначених GPS-навігаторів та роботу відповідного акаунту для проведення спільного комісійного тестового дослідження роботи GPS-навігаторів та надання ними відповідної інформації щодо наявності витрат палива та територіального знаходження автотранспорту на час дослідження в період з 12.12.2017р. по 29.12.2017р., дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт наявності істотних недоліків у придбаному у відповідача обладнанні.

Крім того, суд враховує, що на поставлене в ухвалі суду від 14.08.2017р. питання для експерта:

Чи відповідає обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRACK GSM32VI"; датчик контролю палива ДУ-02 S4, 30…700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., нормативним вимогам, що застосовуються до такого обладнання?

Судовим експертом було в п.3 висновків судової технічної експертизи було зазначено, що обладнання (термінал контролю руху ТС "NAVITRECK GSM32V1"; датчик контролю палива ДУ-0.2 S4 30...700 мм), яке поставлене за договором поставки обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р., не відповідає вимогам п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 [4] в частині заборони внесення зміни у конструкцію колісного транспортного засобу, а також застосовування додаткового обладнання та експлуатаційних матеріалів і рідин без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком.

Державний стандарт України – це затверджені на державному рівні норми та правила щодо всього спектру товарів та послуг, процесів їх виготовлення на виробництві та передачі кінцевому споживачу у споживання чи користування. Кожний документ ДСТУ розробляється спеціальним профільним комітетом (їх ще називають "Технічним комітетом") та затверджується відповідним уповноваженим державним органом. Іншими словами державні стандарти України охоплюють майже всі аспекти нашого життя і працюють ці документи ще з 1993 року.

Рекомендовані вимоги щодо ДСТУ підлягають обов'язковому виконанню за наступних умов:

- це передбачено чинними актами законодавства;

- ці вимоги включено до договорів на розроблення, виготовлення та поставку продукції;

- виготівником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.

Обов'язковими вимогами до державних стандартів є наступні:

- вимоги які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;

- вимоги щодо техніки безпеки та гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;

- метрологічні норми та правила, вимоги та положення, що забезпечують достовірність і єдність вимірювань;

- положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення, виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;

- поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження з відходами, вимоги до класифікації відходів та їх паспортизації,

- способи визначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станом об'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для довкілля та здоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів як вторинної сировини.

Обов'язкові вимоги до державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.

Державні стандарти України затверджуються відповідним органом центральної виконавчої влади з питань технічного регулювання. Всі державні стандарти в галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.

Частина 2 ст.15 Господарського кодексу України застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов'язковим для:

суб'єктів господарювання, якщо обов’язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;

учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики;

виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

При цьому згідно з ч.3 ст.5 Декрету КМУ обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню всіма підприємствами, установами організаціями та ФОП, на яких поширюється їх дія.

Обов'язкові вимоги галузевих стандартів згідно зі ст. 6 Декрету КМУ підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами та організаціями, що входять до сфери управління органу, який їх затвердив.

Рекомендаційні ж вимоги держстандартів підлягають безумовному виконанню у випадках, аналогічних тим, що вказані в ч.2 ст.15 ГК.

Таким чином, виробники і постачальники, в тому числі імпортери, товарів можуть відступати лише від тих вимог ДСТУ, які не є обов'язковими в силу вимог закону, технічного регламенту та/або договору, і на які вони при цьому не посилаються ні при маркуванні продукції, ні при складанні декларації відповідності.

Але недотримання навіть рекомендаційних вимог стандартів є наслідком поставки товарів, що не відповідає вимогам стандартів.

Так, згідно з ч.5 ст.268 ГК у разі поставки товарів нижчої якості, ніж вимагається стандартом, покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо ці товари вже оплачені - вимагати повернення сплаченої суми.

Крім того, відповідно до Закону "Про захист прав споживачів" будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативних документів, до числа яких належать і стандарти, вважається її недоліком.

Споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), а також ряд інших прав, починаючи від безкоштовного усунення недоліків і закінчуючи правом на розірвання договору та повернення сплаченої суми за товар (якщо недоліки істотні).

Тобто, виходячи із зазначеного вище визначення поняття "недолік", споживачі будуть мати зазначені вище права у разі будь-якої невідповідності продукції вимогам встановлених стандартів, в тому числі, тих вимог, які є рекомендаційний.

Так, суд вважає, що оскільки судовими експертами було встановлено невідповідність поставленого відповідачем позивачу товару вимогам ДСТУ, зокрема п.5.2 ДСТУ 3649:2010 [4], до правовідносин сторін за договором поставки №0302/16-01 підлягають застосуванню вимоги ст.678 ЦК України.

Згідно ст.678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

З врахуванням наведеного, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 70 500,00 грн. підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 2 456,74 грн. та інфляційні в сумі 9 900,53 грн.

Досліджуючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 456,74 грн. суд зазначає наступне:

У відповідності з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 2 456,74 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв'язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

При цьому, суд зазначає, що сума інфляційних втрат повинна розраховуватись за весь період прострочення, тобто з урахуванням як інфляційних процесів так і дефляційних процесів, що мали місце в період такого прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних в сумі 9 900,53 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В цих нормах передбачається певна низка заходів, за допомогою яких потерпіла особа забезпечує реалізацію права на захист свого порушеного права чи інтересу, які в сукупності своїй утворюють відповідний правовий механізм захисту прав особи, який міститься в кожній галузі права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Умовами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.

Зміст зобов’язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Щодо заявлених до стягнення витрат на оплату судового збору в розмірі 1 600,00 грн., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000,00 грн., витрат на оплату судової експертизи в розмірі 24 509,00 грн., витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10 560,00 грн. слід зазначити наступне:

Згідно ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Досліджуючи витрати позивача в розмірі 20 000,00 грн. на оплату послуг адвоката, суд зазначає наступне:

Стаття 126 ГПК України передбачає, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесення витрат на послуги адвоката позивачем подано до матеріалів справи:

1) копію договору про надання правової допомоги №01/02-17 від 01.02.2017р., укладений між ТОВ "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" та адвокатом ОСОБА_6;

2) копію ордеру серії ОД №145004 від 01.02.2017р.;

3) платіжне доручення №444 від 03.02.2017р. на суму 20 000,00 грн., що підтверджує оплату послуг адвоката;

4) копію акту виконаних робіт адвокатом за період з 20.12.2016р. по 16.02.2018р.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З врахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі в сумі 20 000,00 грн.

Щодо заявлених до стягнення витрат на оплату судової експертизи в розмірі 24 509,00 грн., витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10 560,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на оплату судової експертизи в розмірі 24 509,00 грн. позивачем подано до матеріалів справи платіжне доручення №979 від 12.09.2017р. на суму 24 509,00 грн., на підтвердження витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10 560,00 грн. подано до матеріалів справи платіжне доручення №867 від 26.07.2017р. на суму 10 560,00 грн.

Так судом встановлено, що згідно ст.77 ГПК України, з метою повного, всебічного розгляду обставин справи, для роз’яснення питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань та для підтвердження заявлених позивачем позовних вимог було необхідно було проведення судової технічної експертизи, вартість проведення якої було сплачено позивачем в повному обсязі згідно виставленого судовим експертом рахунку-фактури №СФ-0409171 від 04.09.2017р. на суму 24 509,00 грн.

Крім того, при виконанні судової експертами використовувалась градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць, що було замовлено та сплачено позивачем в сумі 10 560,00 грн.

З врахуванням наведеного, судові витрати на оплату судової експертизи в розмірі 24 509,00 грн., витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10 560,00 грн.

Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73, 76, 86, 202, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити – повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАВІТРЕК" (65009, АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОПГФ 38350582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР ДЕМОНТАЖНИХ ТЕХНОЛОГІЙ" (65023, м. Одеса, вул. Топольського, буд. 4А, код ЄДРЮОФОПГФ 35768279) вартість сплаченого обладнання за договором на поставку обладнання №0302/16-01 від 03.02.2016р. у розмірі 70 500 (сімдесят тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 2 456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 74 коп., інфляційні в розмірі 9 900 (дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. 53 коп., судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп., витрат на оплату судової експертизи в розмірі 24 509 (двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'ять) грн. 00 коп., витрат на оплату проведення градуювання паливних баків автомобілів зі складанням градуювальних таблиць в розмірі 10 560 (десять тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 березня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський