Постанова № 72971923, 22.03.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа№ 910/17763/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017р. (повний текст складено 11.12.2017р.)

у справі № 910/17763/17 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Національний банк України

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

3)Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)"

4)Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ"

про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та скасування записів,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ"

3) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та скасування записів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначав, що Договір відступлення права вимоги від 04.02.2015р. підлягає визнанню недійсним на підставі ч.ч. 1,2 ст. 203, ст. 215, ст. 579 ЦК України та ст.ст. 7,17 Закону України "Про заставу", оскільки укладений без письмової згоди Національного банку України (заставодержателя) з порушенням пунктів 3.4.2, 3.4.5 Договору застави майнових прав №12/ЗМП від 05.03.2014р., укладеного між позивачем та Національним банком України.

Позивач також просив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" права вимоги за:

- кредитним договором № 196/12-КL від 28.08.2012р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)" та Публічним акціонерним банком "ЗЛАТОБАНК", разом із змінами до нього;

- договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., 28.08.2012р. за реєстровим номером 2184, з усіма додатковими угодами до нього;

- договором застави корпоративних прав (прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ") № б/н від 30.08.2012р., з усіма додатковими угодами до нього,

шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" прав вимоги за:

- кредитним договором № 196/12-КL від 28.08.2012р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)" та Публічним акціонерним банком "ЗЛАТОБАНК", разом із змінами до нього;

- договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., 28.08.2012р. за реєстровим номером 2184, з усіма додатковими угодами до нього;

- договором застави корпоративних прав (прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ") № б/н від 30.08.2012р., з усіма додатковими угодами до нього;

та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" повернути Публічному акціонерному товариству "ЗЛАТОБАНК" оригінали наступних документів:

- кредитний договір № 196/12-KL від 28.08.2012р., укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)", з усіма змінами та доповненнями до нього;

- договір іпотеки, посвідчений 28.08.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. за реєстровим № 2184, укладений Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)", з усіма змінами та доповненнями до нього;

- договір застави корпоративних прав (права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове обладнання (Україна)" від 30.08.2012р. з усіма змінами та доповненнями до нього.

Окрім того, позивач просив скасувати:

- запис про внесення змін до реєстраційного запису Державного реєстру обтяжень рухомого майна 12944475 щодо зміни обтяжувача, вчинений 04.02.2015р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В. на підставі Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015р., посвідчений Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС";

- зміни в запис про реєстрацію іпотек 1285063 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо іпотекодержателя внесені на підставі Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015р., посвідчений Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС";

- зміни в запис про реєстрацію обтяження 1285130 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо обтяжувача, внесені на підставі Договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015р., посвідчений Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством "ЗЛАТОБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017р. порушено провадження у справі № 910/17763/17, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, судове засідання призначено на 01.11.2017р.

Національний банк України, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору 10.11.2017р. звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. про визнання недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015р.

Обґрунтовуючи вимоги позову, Національний Банк України зазначав, що Договір відступлення права вимоги від 04.02.2015р., укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, підлягає визнанню недійсним з моменту укладення на підставі ч.ч. 1,2 ст. 203, ст.ст. 215, 579, 586 ЦК України та ст.ст. 7,17 Закону України "Про заставу", оскільки Національний банк України (заставодержатель за Договором застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014р.) не надавав згоди на відчуження майнових прав за Кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012р., що є порушенням пунктів 3.4.2, 3.4.5 Договору застави майнових прав №12/ЗМП від 05.03.2014р., укладеного між позивачем та Національним банком України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2017р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (Україна)" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-ЗАВОД БУРОВОГО ОБЛАДНАННЯ".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017р. у справі №910/17763/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" про визнання недійсним договору.

Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс". Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 800,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" на користь Національного банку України судовий збір у розмірі 800,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами.

На думку апелянта, уклавши договір відступлення права вимоги від 04.02.2015р., ТОВ «ФК «Фактор плюс» було здійснено звернення стягнення на заставлені майнові права за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012р., що укладений між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Діскавері-бурове обладнання (Україна)» та договорами, що укладені для забезпечення його виконання в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про заставу», тому ст.ст. 512, 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» не поширюється на спірні правовідносини, так як нормами чинного законодавства не передбачено повідомлення третьої особи (НБУ) у випадку звернення стягнення на права вимоги, де боржником виступає ПАТ «Златобанк».

Крім цього, визнання недійсним договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015р. є неналежним способом захисту, так як скаржник є добросовісним набувачем прав вимоги за кредитним договором №196/12-KL від 28.08.2012р. та договорами, що укладені для їх забезпечення.

Відповідач вказував, що відсутність підстав для визнання спірного договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015р. досліджувались у справі №910/4678/16, встановлені обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, проте судом першої інстанції не було взято до уваги вказаних обставин та помилково не припинено провадження у цій справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.02.2018р.

06.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від Національного банку України надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

09.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на апеляційну скаргу.

12.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про витребування у Верховному суді належним чином засвідчених копій постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2017р. та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017р. по справі №826/2184/17 за позовом ТОВ «Авангард-Експо» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: ПАТ «Златобанк» про визнання протиправними та скасування рішень.

В обґрунтування заявленого клопотання заявник вказував, що у разі визнання судом за результатами розгляду справи №826/2184/17 неправомірність запровадження у ПАТ «Златобанк» процедури ліквідації, подання позову Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славкіною М.А. буде означати подання позову особою без відповідної процесуальної дієздатності, внаслідок чого відкрите провадження підлягатиме припиненню.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, колегія суддів враховує, що відповідно до доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду у межах доводів та вимог апелянта. Заявлені до витребування документи не впливають на суть розгляду даної справи, оскільки провадження у справі порушено до набрання законної сили рішення у справі №826/2184/17.

Зі змісту статті 81 Господарського процесуального кодексу України випливає, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.02.2018р.

22.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

22.02.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.03.2018р.

15.03.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 20.03.2018р.

19.03.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

20.03.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи-1 надійшли додаткові письмові пояснення та заперечення на клопотання про долучення доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2018р.

Представники позивача та третьої особи-4 до судового засідання, що відбулось 22.03.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з вимогами про визнання недійсним укладеного 04.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" Договору відступлення права вимоги, Національний Банк України зазначав, що правочин вчинено без згоди НБУ, як заставодержателя майнових прав за Договором застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014р.

Спираючись на те, що за умовами укладеного між НБУ та ПАТ "Златобанк" Договору застави майнових прав №12/ЗМП, (пункти 3.4.2, 3.4.5) будь-яке відчуження належних заставодавцю майнових прав потребувало згоди заставодержателя, Національний банк України вважав, що за відсутністю такої згоди договір відчуження майнових прав є недійсним в силу ч.ч. 1,2 ст. 203, ст.ст. 215, 579, 586 ЦК України та ст.ст. 7,17 Закону України "Про заставу".

Задовольняючи самостійні вимоги третьої особи НБУ, місцевий господарський суд погодився з доводами НБУ і на підставі ст.ст. 7,17 Закону України "Про заставу" та ст. ст 579, 586 ЦК України визнав недійсним Договір відступлення прав вимоги, укладений 04.02.2015р. між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", і позов НБУ задовольнив.

Апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні спору про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги за позовом НБУ не були застосовані норми матеріального права, які підлягали застосуванню, і застосовані норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, що потягло прийняття незаконного рішення.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 28.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове Об'єднання (Україна)" (позичальник, боржник) укладено Кредитний договір № 196/12-KL (далі - Кредитний договір), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується в повному обсязі повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови цього кредитного договору.

У забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове Об'єднання" зобов'язань за Кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове Об'єднання (Україна)" був укладений Договір іпотеки від 28.08.2012р., Договір застави корпоративних прав (права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Завод бурового обладнання") від 30.08.2012р.

05.03.2014р. між Національним банком України (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (заставодавець) укладено Договір застави майнових прав № 12/ЗМ, відповідно до умов якого, предметом застави є майнові права за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичним та фізичними особами, перелік яких наведений у Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Як передбачено пунктами 3.4.2, 3.4.5 Договору застави майнових прав № 12/3МП від 05.03.2014р., заставодавець зобов'язаний: не відчужувати майнові права у будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя; не вносити змін до кредитних договорів та забезпечувальних договорів без письмової згоди заставодержателя.

Відповідальність сторін, зокрема, щодо порушення зобов'язань, передбачених цим Договором Заставодавець сплачує Заставодержателю штраф у розмірі 30 000,00 грн., а також відшкодовує нанесені заставодержателю збитки.

Відповідно до Додатку №1 до Договору застави № 12/ЗМП від 05.03.2014р., в заставу Національного банку України передано, зокрема, майнові права за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012р., який укладено між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІСКАВЕРІ-БУРОВЕ ОБЛАДНАННЯ (УКРАЇНА)".

04.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги, за умовами якого з метою часткового виконання зобов'язань за Договором банківського вкладу №8/1/1 (строком на 30 днів) від 26.12.2014р. щодо повернення новому кредитору депозиту в сумі 59 371 916,00 грн., в порядку та на умовах, визначених цим договором та Договором застави майнових прав №82/1/1-S, посвідченого 26.12.2014р. Джуринською Л.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №2315, з урахуванням внесених до нього змін, первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор шляхом задоволення своїх прав як заставодержателя згідно умов договору застави, приймає належне первісному кредитору право вимоги на предмет застави, передбачений підпунктом 1.1.2 пункту 1.1 Договору застави, а саме право вимоги за: Кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діскавері-Бурове Об'єднання (Україна)" разом із змінами до нього: Додатковий договір №1 від 27.05.2013р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.; Договір про внесення змін від 14.08.2013р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.; Додаткова угода №2 від 28.08.2014р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.; Додаткова угода №3 від 03.09.2014р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.; Додаткова угода №4 від 30.10.2014р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.; Додаткова угода №5 від 02.12.2014р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.; Додаткова угода №6 від 29.12.2014р. до Кредитного договору № 196/12-KL від 28.08.2012р.

Згідно з п. 1.1.1 вказаного договору, у зв'язку з відступленням прав за Кредитним договором на підставі цього Договору здійснюється відступлення прав за договорами забезпечення, а саме за: Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., 28.08.2012р. за реєстровим номером 2184, з усіма додатковими угодами до нього; Договором застави корпоративних прав (права на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Діскавері - Завод бурового обладнання") № б/н від 30.08.2012р. та договорами про внесення змін до нього.

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання перед новим кредитором наступних обов'язків за Кредитним договором у розмірі 40 522 415,26 грн., а саме:

- повернення боржником сум кредитних коштів в розмірі 2 400 000,00 доларів США, отриманих боржником згідно з Кредитним договором, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 38 979 477,60 грн.;

- повернення нарахованих процентів за користування кредитом згідно з Кредитним договором в сумі 95 000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору становить 1 542 397,66 грн.

В силу статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права.

Під майновими права розуміються зобов'язальні права, здатні до відступлення.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Закон не містить вказівок про можливість застосування положень Закону про заставу речей (майна) до застави майнових прав. Навпаки, особливості застави майнових прав і способи їх захисту виокремлені у розділ 5 Закону.

За загальним правилом при застосуванні цивільно-правових норм при конкуренції загальної та спеціальної норми застосовується спеціальна норма права.

Отже, при з'ясуванні дійсних прав та зобов'язань сторін у правовідносинах застави майнових прав необхідно керуватися спеціальними нормами Закону України "Про заставу" (надалі - Закон) у частині тих його положень, які стосуються застави майнових прав, - статті 49-52 Розділу 5 Закону.

Відповідно до ст. 49 Закону заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

На відміну від застави майна, майнові права залишаються у заставодавця і становлять частину його майна.

Закон зобов'язує вказувати у договорі застави прав особу, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену ним заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії (стаття 49 Закону).

Відповідно до статті 50 Закону: при заставі прав, якщо інше не передбачено договором, заставодавець зобов'язаний:

- виконувати дії, необхідні для забезпечення дійсності заставленого права;

- не здійснювати уступки заставленого права;

- не виконувати дій, що тягнуть за собою припинення заставленого права чи зменшення його вартості;

- вживати заходів, необхідних для захисту заставленого права від посягань з боку третіх осіб;

- надавати заставодержателю відомості про зміни, що сталися в заставленому праві, про його порушення з боку третіх осіб та про домагання третіх осіб на це право .

Повноваження заставодержателя при заставі майнових прав передбачають:

- незалежно від настання терміну виконання забезпеченого заставою зобов'язання вимагати в судовому порядку переводу на себе заставленого права, якщо заставодавець порушив обов'язки, передбачені статтею 50 цього Закону;

- вступати у справу як третя особа в судовому спорі, в якому розглядається позов про заставлене право;

- в разі порушення заставодавцем обов'язків, передбачених статтею 50 цього Закону, самостійно вживати всіх заходів, необхідних для захисту заставленого права проти порушень з боку третіх осіб, до числа яких боржник не відноситься.

Таким чином, права НБУ, як заставодержатель майнових прав, відступлених без згоди заставодержателя заставодавцем - Публічним акціонерним товариством "Златобанк" - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс" на підставі укладеного між ними 04.02.2015р. Договору відступлення прав підлягають захисту відповідно до спеціальної норми статті 51 Закону у інший спосіб, ніж той, який застосував НБУ.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Правова позиція з приводу того, що невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, неодноразово висловлювалася Вищим господарським судом України та Верховним судом України. Так, відповідно до п. 3 Листа Вищого господарського суду України № 01-8/2229 від 25.11.2005р. "Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у I півріччі 2005 року", «дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові» . Правова позиція Верховного Суду України з цього приводу викладена у його постановах від 13.07.2004р. зі справи № 10/732 та від 14.12.2004р. зі справи № 6/11.

З огляду на викладене, у задоволенні позову НБУ до ПАТ "Златобанк" та до ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" про визнання недійсним укладеного між останніми Договору відступлення права вимоги слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, на чому наполягає НБУ у відзиві на апеляційну скаргу, і для скасування рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у позові Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіної М.А. до ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс", оскільки наслідки порушення ПАТ "Златобанк" зобов'язань перед НБУ визначені розділом 5 Закону України "Про заставу" і положеннями укладеного між ПАТ "Златобанк" та НБУ Договору застави майнових прав № 12/3МП від 05.06.2014р.

В силу положень частин 1 та 2 статі 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній часині або зміни судового рішення неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Тож оскаржуване ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" рішення місцевого господарського суду у частині задоволених судом ним вимог НБУ - підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

У зв'язку з невірно обраним НБУ способом захисту належних йому прав та відсутністю вимоги про витребування майна не мають окремого юридичного значення і не підлягають правовій оцінці доводи ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Плюс" з приводу того, що вказане Товариство є добросовісним набувачем майнових прав.

Тож, у огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню лише в оскарженій апелянтом частині.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національний банк України.

Згідно ст. 4 «Про судовий збір» (в редакції від 15.12.2017р.) якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог, судовий збір за подання скарги вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017р. у справі № 910/17763/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2017р. у справі № 910/17763/17 скасувати в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національного банку України та прийняти нове рішення в цій частині.

Відмовити у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" про визнання недійсним Договору відступлення права вимоги від 04.02.2015р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Плюс".

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ФАКТОР ПЛЮС" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 31, ідентифікаційний код 37881514) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №910/17763/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст складено 26.03.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко