Постанова № 72971911, 22.03.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9241/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Дарміна М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 року у справі № 904/9241/17 ухвалене суддею Мельниченко І.Ф., повний текст якого складено 23.01.2018 року,

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро

про стягнення 25 523, 11 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про стягнення 25 523, 11 грн., що складають суму матеріальної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що видача лікарями КЗ "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16" Дніпропетровської обласної ради" листків непрацездатності серії АДБ № 343650, АГЮ № 152127, АГР № 455232 - працівниками КП "Дніпропетровський електротранспорт" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3; АГР № 227128, АГЮ № 152048 - працівникам ДП ВО "ПМЗ ім. О.М. Макарова" ОСОБА_4, ОСОБА_5; АГН № 476593, АГІ № 279243, АГІ № 296296, АГЕ № 151183, АГХ № 966172, АГІ № 315712 - працівникам ПАТ "Дніпроважмаш" ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 без позначки про алкогольне сп'яніння, спричинила неправомірну виплату матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам: ОСОБА_1 - 378, 88 грн.; ОСОБА_2 - 1 117, 52 грн.; ОСОБА_3 - 1 904, 14 грн.; ОСОБА_4 - 4 213, 44 грн.; ОСОБА_5 - 2 851, 92 грн.; ОСОБА_6 - 1 866, 04 грн.; ОСОБА_7 - 5 134, 00 грн.; ОСОБА_8 - 3 148, 42 грн.; ОСОБА_9 - 306, 24 грн.; ОСОБА_10 - 2 938, 32 грн. та ОСОБА_11 - 1 664, 19 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 року у справі №904/9241/17 (суддя Мельниченко І.Ф.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є власними коштами Фонду соціального страхування, його право не було порушене та позадоговірної шкоди не було завдано, тому дії відповідача щодо оформлення листків непрацездатності з певними порушеннями в даному випадку не можуть розцінюватися як підстава виникнення між сторонами деліктних зобов'язань, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача спірної суми коштів в якості відшкодування шкоди.

Не погодившись із вказаним рішенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд дійшов висновку, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності не є суб’єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

У період 2014 - 2016 років лікарями КЗ «ДМКЛ №16» ДОР» було видано листки непрацездатності серії АДБ №343650, АГЮ №152127, АГР №455232 - працівникам КП «Дніпропетровський електротранспорт» без позначки про алкогольне сп’яніння, що в подальшому спричинило неправомірну виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам.

В матеріалах справи містяться докази, з яких вбачається, що листки непрацездатності хворим, які перебували на лікуванні у КЗ «ДМКЛ №16» ДОР» видані без позначки про алкогольне сп’яніння, не зважаючи на те, що в медичних картах стаціонарних хворих містяться записи про алкогольне сп’яніння та внесено запис «Кровь на алкоголь взята» (детально викладено в позовній заяві). Дата видання хіміко-токсикологічних аналізів на вміст алкоголю до КЗ «ДМКЛ №16» ДОР» (надані Позивачем в якості доказів) підтверджує протилежне - всі результати аналізів були отримані Відповідачем до дати виписки з лікувального закладу (зведена інформація в табличному вигляді є в справі).

Листки непрацездатності видані Відповідачем з порушенням вимог Інструкцій №455 та №532, - призначення та виплата матеріального забезпечення роботодавцями, які прийняли їх до оплати, як такі, що видані у встановленому порядку, оскільки листки непрацездатності не містили, а ні позначку про алкогольне сп’яніння, а ні будь-яких виправлень, є неправомірною, що в свою чергу спричинила збитки Фонду.

Дата видання хіміко-токсикологічних аналізів на вміст алкоголю до КЗ «ДМКЛ №16» ДОР» (надані Позивачем в якості доказів) підтверджує, що всі результати аналізів були отримані Відповідачем до дати виписки з лікувального закладу (зведена інформація в табличному вигляді додана до матеріалів справи).

Комунальний заклад "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16" Дніпропетровської обласної ради", м. Дніпро відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.02.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 року у справі № 904/9241/17 та призначено до розгляду на 05.03.2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 року відкладено розгляд справи на 22.03.2018 року.

22.03.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом підписано вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

12.06.2017 року Східним офісом Державної аудиторської служби України відповідно до п. 2.17 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної аудиторської служби України на І квартал 2017 року, п. 1.1.2.2 Плану контрольно-ревізійної роботи Східного офісу Державної аудиторської служби України на І квартал 2017 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року.

За результатами проведення ревізії було встановлено факт незаконного використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності страхувальниками внаслідок неправомірного призначення допомоги по тимчасовій не працездатності.

Згідно з Довідкою № 04.04-28/27з від 30.03.2017 року Східним офісом Державної аудиторської служби були встановлені факти незаконного використання коштів Фонду ґрунтуються на результатах зустрічних звірок, проведених в лікувальних закладах, в тому числі в закладі відповідача - Комунальному закладі "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16" Дніпропетровської обласної ради" за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2017 р., що підтверджується (а.с. 26-30).

Також згідно довідки, звіркою встановлено, що Комунальним закладом "Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 16" Дніпропетровської обласної ради" надавались лікарняні листки непрацездатності особам, які звернулися за медичною допомогою в стані алкогольного сп’яніння, а саме, лікарями КЗ “ДМКЛ №16” ДОР” видано первинні листки непрацездатності серії:

- АДБ № 343650 за період з 27.07.2016 р. по 01.08.2016 р., виданий працівнику КП “Дніпропетровський електротранспорт” ОСОБА_1;

- АГЮ № 152127 за період з 11.02.2016 р. по 19.02.2016 р., виданий працівнику МКП “Дніпропетровський електротранспорт” ОСОБА_2;

- АГР № 455232 за період з 04.01.2015 р. по 13.01.2015 р., виданий працівнику МКП “Дніпропетровський електротранспорт” ОСОБА_3;

- АГР № 227128 за період з 29.01.2015 р. по 03.02.2015 р., виданий працівнику ДП ВО “ПМЗ ім.. ОСОБА_12” ОСОБА_4;

- АГЮ № 152048 за період з 02.02.2016 р. по 11.02.2016 р., виданий працівнику ДП ВО “ПМЗ ім. О.М. Макарова” ОСОБА_5;

- АГН № 476593 за період з 13.03.2014 р. по 21.03.2014 р., виданий працівнику ПАТ “Дніпроважмаш” ОСОБА_6;

- АГІ № 279243 за період з 09.08.2014 р. по 18.08.2014 р., виданий працівнику ПАТ “Дніпроважмаш” ОСОБА_7;

- АГІ № 296296 за період з 05.10.2014 р. по 15.10.2014 р., виданий працівнику ПАТ “Дніпроважмаш” ОСОБА_8;

- АГЕ № 151183 за період з 11.10.2014 р. по 16.10.2014 р., виданий працівнику ПАТ “Дніпроважмаш” ОСОБА_9;

- АГХ № 966172 за період з 26.03.2015 р. по 09.04.2015 р., виданий працівнику ПАТ “Дніпроважмаш” ОСОБА_10;

- АГІ № 315712 за період з 01.08.2014 р. по 11.08.2014 р., виданий працівнику ПАТ “Дніпроважмаш” ОСОБА_11.

За доводами позивача відповідачем в порушення вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001р. № 455, та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406, незважаючи на наявні відомості про алкогольне сп'яніння стаціонарних хворих, видано листки непрацездатності без позначки про алкогольне сп'яніння, що в свою чергу стало підставою для виплати матеріального забезпечення на загальну суму 25 523, 11 грн.

Позивач на підставі ст.ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача завдану матеріальну шкоду в сумі 25 523, 11 грн.

Господарським судом відмовлено в задоволенні позову вказуючи на те, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності не є суб’єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Спірні правовідносини до 01.01.2015 року регулювались Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, починаючи з 01.01.2015 року вказані правовідносини регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001р. №2240, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Згідно ст. 4 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є: застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених ст.ст. 45, 47 цього Закону, страхувальник (роботодавець) та страховик (фонд).

Згідно до п. 9 ч. ч. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, страховиком є Фонд соціального страхування України (далі - Фонд).

Терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (ч. 2 ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”).

Відповідно до п. 3, 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Враховуючи вище наведені норми законодавства, суд доходить висновку, що лікувальна установа, яка видає листки непрацездатності не є суб’єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду соціального страхування у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно до ч. 1 ст. 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону, інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, штрафів за недотримання законодавства про соціальне страхування, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника за соціальним страхуванням; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; доходи від реалізації майна, придбаного за рахунок коштів Фонду; добровільні внески та інші надходження відповідно до закону.

Зважаючи на те, що грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги, не є власними коштами Фонду соціального страхування, його право не було порушене та позадоговірної шкоди не було завдано.

Дії відповідача щодо оформлення листків непрацездатності з певними порушеннями в даному випадку не можуть розцінюватися як підстава виникнення між сторонами деліктних зобов'язань, що, в свою чергу, унеможливлює стягнення з відповідача спірної суми коштів в якості відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, кошти Фонду використовуються, зокрема на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, здійснювані й відшкодовані Фондом соціальні виплати є його обов'язком у разі настання страхового випадку, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є заподіяною Фонду шкодою в розумінні ст. 1166 та ч.1 ст.1172 ЦК України.

Також вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України при здійсненні перегляду судових рішень господарських судів у справах зі спорів про відшкодування шкоди (постанова ВСУ від 06.11.2012р. у справі №5028/18/110/2011), а також позицією Вищого господарського суду України, викладеної у постановах у справах № 904/8006/14 від 18.03.2015 року та №910/19454/14 від 13.05.2015 року.

Крім того, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 36 Закону №2240 та з пунктом 5 частини 1 статті 23 Закону №1105 у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного,наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов'язаних з таким сп’янінням допомога по тимчасовій непрацездатності не надається.

В матеріалах справи є листки непрацездатності, видані хворим, які перебували на лікуванні у КЗ «ДМКЛ №16» ДОР», на яких дійсно відсутня позначка про алкогольне сп’яніння.

Однак, позивачем не надано жодних доказів того, що тимчасова непрацездатність у зв'язку із захворюванням або травмою сталася саме внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов'язаних з таким сп’янінням.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 25 523,11 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв’язку з чим відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а, б, в, г пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2018 року у справі № 904/9241/17 - залишити без змін.

Судові витрати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної си

ли з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.03.2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О. Дармін