Рішення № 72971694, 21.03.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р.Справа № 922/337/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Пак", м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський", м. Харків про стягнення коштів в сумі 86294,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астра Пак" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (відповідача) про стягнення з останнього основного боргу за договором поставки № 65 від 21.08.2017 року в розмірі 76696,88 грн., пені в сумі 6122,37 грн., 3% річних в сумі 656,20 грн. та втрат від інфляції в сумі 2819,14 грн. Судові витрати позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 65 від 21.08.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/337/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідач отримав ухвалу господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року 24.02.2018 року.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 19.02.2018 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд дійшов до висновку про те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №922/337/18 розглядається судом за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

21 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астра Пак" (позивач, Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (відповідач, Покупець) укладено договір по ставки №65 (далі - Договір; а.с. 14-17), відповідно до умов якого (п. 1.1.), Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити плівку пакувальну з друком, (надалі - товар), в кількості і асортименті та по цінам, вказаним в узгоджених сторонами специфікаціях або накладних, які є невід'ємними частинами Договору.

Перехід права власності на товар у Покупця виникає з моменту передачі йому товару Постачальником та підписання видаткових накладних (з обов'язковим розшифруванням підпису та зазначенням посади). Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної документації (п. 1.4. Договору).

Поставка Товару здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника на склад Покупця (п. 2.1. Договору).

В п.п. 2.2., 2.3. Договору зазначено, що Постачальник здійснює поставку Товару протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця. В заявці вказується асортимент, кількість, ціна Товару та дата його поставки. Асортимент, ціна та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у товарних (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню.

Так, позивачем, на виконання умов Договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 96889,30 грн., що підтверджується видатковою накладною №85 від 26.10.2017 на суму 70886,80 грн. (а.с. 22) та видатковою накладною №97 від 15.12.2017 на суму 26002,50 грн. (а.с. 26), які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Крім того, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні (а.с. 24, 28), які також підтверджують поставку товару за вказаними видатковими накладними відповідачу.

Відповідно до п. 4.3. Договору, розрахунок за товар, поставлений за Договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків, протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджу отримання товару Покупцем.

Пункт 6.3. Договору визначає, що Покупець зобов'язаний прийняти належним чи ном товар від Постачальника та своєчасно його оплатити.

Втім, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 20192,42 грн., що підтверджується актом звіряння між сторонами, станом на 05.02.2018 року (а.с. 18), який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого по вищевказаним видатковим накладним на час розгляду справи становить 76696,88 грн., яка також визнається відповідачем у вищезазначеному акті звірки взаємних розрахунків.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з умов Договору (п. 4.3.), сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту поставки товару.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 76696,88 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язань за Договором щодо оплати поставленої позивачем продукції з 24.11.2017 року за видатковою накладною №85 від 26.10.2017 року та з 17.01.2018 року за видатковою накладною №97 від 15.12.2017 року.

Беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 76696,88 грн. є правомірними, обґрунтованими, у зв’язку із чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В розумінні ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 8.3. Договору закріплено, що Покупець за пору шення терміну, визначеного у п. 4.3. цього Договору зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За правилами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов’язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, зокрема, період нарахування останнім 3% річних, інфляційних втрат та пені, зазначає наступне.

З розрахунку, який міститься в матеріалах справи (а.с. 19) вбачається, що позивач здійснює нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені за видатковими накладними № 83 від 05.10.2017 року на суму 41879,04 грн., № 75 від 04.09.2017 року на суму 49444,96 грн., № 74 від 01.09.2017 року на суму 3483,58 грн., №85 від 26.10.2017 року на суму 70886,80 грн. та №97 від 15.12.2017 року на суму 26002,50 грн.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог, позивач надав лише видаткові накладні №85 від 26.10.2017 року на суму 70886,80 грн. та №97 від 15.12.2017 року на суму 26002,50 грн.

Суд наголошує, що сам по собі акт звірки суми заборгованості не є належним та достатнім доказом поставки товару, оскільки акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Акт звірки - це лише документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

За таких обставин, під час розгляду даної справи позивачем не доведено первинними документами бухгалтерського обліку факт поставки товару 05.10.2017 року на суму 41879,04 грн., 04.09.2017 року на суму 49444,96 грн. та 01.09.2017 року на суму 3483,58 грн.

Таким чином, нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат та пені за видатковими накладними, які не містяться в матеріалах справи, суд вважає неправомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені підлягають частковому задоволенню. Так, суд вважає правомірними вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 3881,70 грн., 3% річних в сумі 400,69 грн. та інфляційних втрат в сумі 1434,96 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 6, 11, 525, 530, 626, 712, ч. 3 ст. 509, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 629, ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, керуючись статтями 73-74, 76-80, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський хлібокомбінат "Слобожанський" (61029, м. Харків, Салтівське шоссе, 129, ідентифікаційний код 00381870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астра Пак" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, 84, ідентифікаційний код 38671042) основний борг в сумі 76696,88 грн., пеню в сумі 3881,70 грн., 3% річних в сумі 400,69 грн., втрати від інфляції в сумі 1434,96 грн. та судовий збір в сумі 1682,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.03.2018 р.

Суддя ОСОБА_1