Рішення № 72971571, 21.03.2018, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2018р. Справа № 917/1903/17

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

до Комунального підприємства "Теплоенерго" (39600, м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, код ЄДРПОУ 31700972)

про стягнення 241 690 грн. 85 коп.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Мацко О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 27.12.2016 р. № 83/17

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Розглядається позовна заява Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України (далі по тексту - позивач) до Комунального підприємства "Теплоенерго" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 241 690 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.11.2017р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/1903/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.12.2017р.

У зв"язку з набранням чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, 21.12.2018р. судом постановлено ухвалу (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09.01.2018р.), якою призначено справу № 917/1903/17 до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; призначено підготовче засідання суду на 20.02.2018р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.02.2018р. продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 12.03.2018р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 12.03.2018р. закрито підготовче засідання у справі № 917/1903/17. Справу призначено до судового розгляду по суті на 21.03.2018р.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 2974 від 21.03.2018р.), в якій він надав пояснення по справі.

Зазначена заява залучена судом до матеріалів справи.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підвереджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 12.03.2018р. (отримано відповідачем 16.03.2018р.).

Також ухвала господарського суду Полтавської області від 12.03.2018 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Крім цього, інформація про дату, час та місце проведення судового у справі 917/1903/17, розміщена на сторінці господарського суду Полтавської області офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач був обізнаний про дату, час та місце проведення судового засідання по даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за, що умови його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунку за отриманий природний газ, що підтверджується судовими рішеннями, у зв"язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву (вх. № 15767 від 26.12.2017р. ) та заперечень на відповідь позивача на відзив (вх. № 2598 від 12.03.2018р.), посилаючись, зокрема, на неправомірне нарахування позивачем інфляційних втрат за листопад та грудень 2016р., оскільки, як вказує, за вказані місяці інфляційні втрати були присудженні до стягнення з відповідача згідно рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/2665/15.

В судовому засіданні представник позивача оголосив зміст позовних вимог та просив суд їх задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника сторони, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.04.2015р. у справі № 917/1753/14 (а.с. 30-34) позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплоенерго" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012р. 500 802,56 грн. основного боргу, 31 522,46грн. пені, 30 647,14грн. штрафу, 7 407,24грн. 3% річних, 45 447,83грн. інфляційних, 12 317,81грн. судового збору. Зазначене рішення набрало законної сили.

Судовим рішенням у справі № 917/1753/14 встановлено наступне.

25.06.2012р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Кредитор) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (Боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості №14/12-292, відповідно до п. 1.1 якого, сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виникла у Боржника перед Кредитором за договором поставки природного газу від 29.10.2010 №10/11-23-ТЕ-03.

Загальна сума заборгованості основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно до п. 1.1 договору, складає 2 253 611,68 грн.

Згідно з договором Боржник зобов`язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п. 2.1 цього договору, шляхом сплати зобов`язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості. Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню.

Отже, у рішенні суду від 21.04.2015р. у справі № 917/1753/14 встановлено наявність між сторонами зобов'язань, що виникли з договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012 р. Судом встановлено порушення відповідачем вимог договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012 р. в частині здійснення оплати за даним договором в сумі 500 802,56 грн. Крім цього, судом, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, присуджено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 45 447,83грн. за період з листопад 2013р. - липень 2014р. включно та 3% річних в сумі 7 407,24 грн. за період з 01.12.2013р. по 18.08.2014р.

Крім цього, рішенням господарського суду Полтавської області від 17.01.2017р. у справі № 917/2665/15 (а.с. 40-44) присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості в розмірі 963 151,36 грн. з яких основний борг - 551 203,84 грн.; пеня - 154853,85 грн., штраф - 30 674,14 грн., інфляційні втрати в розмірі 196 176,88 грн., 3% річних - 30 242,65 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 447,27 грн.

У рішенні суду у справі № 917/2665/15 встановлено наявність між сторонами зобов'язань, що виникли з договору про реструктуризацію заборгованості №14/12-292 від 25.06.2012 р. та порушення відповідачем умов цього договору в частині проведення оплати в сумі 551 203,84грн. Крім того, судом, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, присуджено до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 196 176,88 грн. за період з серпня 2014р. по грудень 2016р., 3% річних - 30 242,65 грн. за період з 01.08.2014р. по 01.12.2016р. Зазначене рішення набрало законної сили.

Також в ході розгляду справи суд встановив, що рішенням господарського суду Полтавської області від 19.05.2016р. у справі № 917/527/16 (а.с. 35-39) присуджено до стягнення з Комунального підприємства "Теплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 5 206,24 грн. 3% річних за період з 30.11.2013 р. по 24.03.2016 р., 30 772,50 грн. інфляційних за період з листопада 2013 р. по лютий 2016 року включно, 21 788,56 грн. 3% річних за період з 19.08.2014 р. по 01.02.2016 р., 264 862,68 грн. інфляційних за період з серпня 2014 р. по січень 2016 р. включно, 4 839,45 грн. судового збору. Зазначене рішення набрало законної сили.

Факти, встановлені в рамках справ № 917/1753/14, 917/2665/15, а також № 917/527/16 не мають доводитись знов в межах справи № 917/1903/17.

В рамках даної справи позивачем заявлено до стягнення з відповідача:

- інфляційних втрат в сумі 201 547,00грн., з яких 121 241,61грн. за прострочення грошового зобов"язання на суму 500 802,56грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/1753/14 та 80 305,39грн. за прострочення грошового зобов"язання на суму 551 203,84 грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/2665/15;

- 3% річних в сумі 40 143,85грн., з яких 25 691,74грн. за прострочення грошового зобов"язання на суму 500 802,56грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/1753/14 та 14 452,11грн. за прострочення грошового зобов"язання на суму 551 203,84 грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/2665/15.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ст. ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 26 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, судом відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012р. № 37/64, про те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. При цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

За приписами п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В межах господарських справ № 917/1753/14, 917/2665/15, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановлено порушення відповідачем вимог договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-292 від 25.06.2012 р. в частині проведення оплат за даним договором.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд приймає до уваги рішення господарських судів у справі № 917/1753/14 та № 917/2665/15 та встановлені у них факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача, щодо стягнення з відповідача 241 690,85грн., з яких:

- інфляційні втрати в сумі 201 547,00грн., з яких 121 241,61грн. за період лютий 2016 р. - жовтень 2017р. (включно) за прострочення грошового зобов"язання на суму 500 802,56грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/1753/14 та 80 305,39грн. за період листопад 2016 р. - жовтень 2017р. (включно) за прострочення грошового зобов"язання на суму 551 203,84 грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/2665/15;

- 3% річних в сумі 40 143,85грн., з яких 25 691,74грн. за період з 01.03.2016р. по 15.11.2017р. за прострочення грошового зобов"язання на суму 500 802,56грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/1753/14 та 14 452,11грн. за період з 01.01.2017р. по 15.11.2017р. за прострочення грошового зобов"язання на суму 551 203,84грн., що присуджена до стягнення за рішення суду у справі № 917/2665/15.

Розрахунок перевірено за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон".

З приводу заперечень відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем на суму основного боргу в розмірі 551 203,84 грн. інфляційних втрат листопад та грудень 2016р., оскільки, як вказує, за вказаний період інфляційні збитки були стягнуті з відповідача згідно рішення суду у справі № 917/2665/15, суд зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що в ході розгляду справи № 917/2665/15 позивач звернувся до суду із заявою від 01.12.2016р. про збільшення позовних вимог, в тому числі і інфляційних втрат (а.с. 90-95). Зазначена заява позивача надійшла до суду 07.12.2016р. і була прийнята судом, про що зазначено у рішенні господарського суду Полтавської області від 17.01.2017р. у справі № 917/2665/15. Згідно розрахунку інфляційних втрат, наведеного у заяві про збільшення позовних вимог, загальний розмір інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, станом на 01.12.2016р. (на дату складання заяви) склав 196 176,88грн., при цьому обрахунок інфляційних втрат позивачем було здійснено фактично за період серпень 2014р. - жовтень 2016р.

Також слід зауважити, що на момент звернення позивача до суду із заявою від 01.12.2016р. про збільшення позовних вимог у справі № 917/2665/15 показники індексів інфляції за листопад та грудень 2016р. визначені не були.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 201 547,00грн інфляційних втрат та 40 143,85грн. 3 % річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплоенерго" (39600, м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р. № 26000022937 АБ "Укргазбанк", м. Київ, МФО 320478) 241 690 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 3% річних, а також 3 625, 36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.03.2018р.

Суддя О.О. Ореховська