Рішення № 72971415, 16.03.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/2863/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Оборотової О.Ю.

при секретарі судового засідання Горнович Л.О.

За позовом: Арцизької районної ради Одеської області;

до відповідачів: 1.Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська»;

про визнання договору удаваним та недійсним;

за участю представників:

від позивача: Смоков Д.С., за довіреністю від 20.11.2017р.

від відповідача (Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця): не з'явився

від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська»): Пеліван Є.К., за довіреністю № 5, від 10.01.2018р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Арцизької районної ради Одеської області до Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» про визнання договору удаваним та недійсним

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: 22.11.2017р. Арцизька районна рада Одеської області звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» про визнання договору укладеного 23 червня 2016 року між Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів села Теплиця та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» про використання земельної ділянки удаваним (вчиненим для приховання іншого правочину, а саме договору оренди), а також про визнання договору укладеного 23 червня 2016 року між Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів села Теплиця та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» про використання земельної ділянки недійсним.

Підставою подання зазначеного позову, на думку Арцизької районної ради Одеської області становлять обставини які пов'язані з недійсністю договору про використання земельної ділянки укладеного 23 червня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог Арцизька районна рада Одеської області посилається на те, що договір, укладений 23 червня 2016 року між відповідачами про використання земельної ділянки є удаваним, тобто вчинений для приховання іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2017р. позовну заяву Арцизької районної ради Одеської області прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/2863/17.

17.01.2018р. від Арцизької районної ради Одеської області надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких, позивач просив суд розглядати справу в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.01.2017р. справу № 916/2663/17 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі, оскільки дану справу недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні з урахуванням ст.12 ГПК України.

05.11.2017р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує з приводу задоволення позовних вимог, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими, та не вбачає правових підстав для визнання договору про використання земельної ділянки недійсним.

02.03.2018р. від Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця надійшла заява про розгляд справи за відсутністю представника, через неможливість участі в судових засіданнях в м. Одеса.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2018р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2863/17; призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 16 березня 2018 р. о 15 год. 30 хв.

Заслухавши пояснення учасників справи присутніх у судових засіданнях, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступні обставини справи.

Між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів села Теплиця (Сторона 1), в особі директора школи Алексєєва В.С., що діє на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою № 000576 І-ОД, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» (Сторона 2) 23 червня 2017 року був укладений договір про використання земельної ділянки загальною площею 27 га, що розташована на території Теплицької сільської ради та належить на праві постійного користування школі, з метою покращення матеріально-технічної бази школи, для досягнення якої зобов'язуються спільно й погоджено здійснювати необхідні факти і юридичні дії.

Відповідно до п 1.2. договору від 23 червня 2017 року покращення матеріально-технічної бази Сторони 1 здійснюється у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що розташована на території Теплицької сільської ради загальною площею 27 га.

Згідно п.4.1 договору від 23 червня 2017 року кожна з сторін зобов'язана виконати наступні дії з моменту підписання договору:

Сторона 1 - забезпечує право доступу та обробки земельної ділянки загальною площею 27 га, що розташована на території Теплицької сільської ради.

Сторона 2 - обробляє земельну ділянку загальною площею 27 га, що розташована на території Теплицької сільської ради сількогосподарською технікою, вносить насіннєвий матеріал, вносить добрива та засоби захисту рослин, збирає та реалізує врожай.

Відповідно до п. 2.2 договору від 23 червня 2017 року, встановлено строк дії договору в 3 роки.

П. 4.2. договору від 23 червня 2017 року встановлено, що раз на рік в термін до 01 листопада, Сторона 2 перераховує Стороні 1 кошти у розмірі не менше 8% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 27 га, що розташована на території Теплицької сільської ради та належить на праві постійного користування Стороні 1 виключно для покращення матеріально-технічної бази Сторони 1.

Згідно п. 4.3 договору від 23 червня 2017 року за несвоєчасну оплату за даним договором Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу Сплата пені не звільняє Сторону 2 від сплати основної суми заборгованості.

Арцизька районна рада Одеської області вважає даний договір вдаваним, оскільки на думку позивача по суті відповідачі уклали договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.4. статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця, засновником школи є Арцизька районна рада Одеської області.

Згідно п.4.1. статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця управління школою здійснюється його засновником Арцизькою районною радою.

Відповідно п.5.2 статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця майно школи належить їй на правах оперативного уравління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і власного Статуту школи та укладення ним угод. Здача в аренду або продаж майна здійснюється за погодженням з засновником.

Оскільки позивач вважає спірний договір прихованим договором оренди, з урахуванням відсутності згоди засновника на передачу земельної ділянки в оренду, Арцизька районна рада Одеської області стверджує, що договір від 23 червня 2017 року укладений з перевищенням повноважень, які надані Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів села Теплиця по статуту.

Дані обставини стали підставою для звернення Арцизької районної ради Одеської області до господарського суду Одеської області з відповідним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках передбачених законодавчими актами України , до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти) , визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦКУ встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України від 07.09.2016р. у справі №6-1026цс16:

«Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.»

Отже, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заінтересована сторона має довести:

1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним;

2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин;

3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, з огляду на зміст правовідносин, які випливають із спірного договору, вказаний договір є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з:

- договорів підряду (виконання робіт з обробки земельної ділянки сільськогосподарською технікою, внесення насіннєвого матеріалу, добрив та засобів захисту рослин - п. 4.1. договору від 23 червня 2017 року);

- договорів про спільну діяльність (об'єднання коштів та майна з метою досягнення покращення матеріально-технічної бази школи - п. 1.1.-1.2. та п.4.2. договору від 23 червня 2017 року та покращення фізико-хімічних властивостей ґрунту - п. 4.1. договору від 23 червня 2017 року).

Крім цього, суд звертає увагу, що п. 3.1. договору від 23 червня 2017 року передбачає право сторін в рівній мірі брати участь у використанні земельної ділянки для досягнення мети договору. Дане положення повністю суперечить правовій природі договору оренди, оскільки орендодавець взагалі не бере участі у користуванні об'єктом оренди, лише отримує орендну плату. В контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що однією із сторін спірного правочину є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, отже відповідач має право на проведення на земельній ділянці сільськогосподарського призначення науково-практичних занять та можливості проведення навчань на землях сільськогосподарського призначення.

Дані обставини, з урахуванням суб'єктного складу учасників справи підтверджують можливість реалізації мети договору про спільну діяльність, зміст якого відповідає вимогам ЦК України, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що передбачає виконання вимоги щодо дійсності правочину, передбаченої ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Крім цього, необхідно зазначити, що позивачем не надані належні та допустимі докази того, що спірна земельна ділянка була передана Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська», як того вимагають положення чинного законодавства, зокрема між відповідачами не було підписано акту прийому-передачі.

Суд звертає увагу, що у своєму позові Арцизька районна рада Одеської області не доводить фактів та обставин, які належить довести відповідно до вимог ГПК України, а тому правова позиція позивача є необґрунтованою.

Зокрема, позивачем не доведено наявності у сторін спірного договору мети встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а також настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені договором.

Відповідно до статей 1130, 1131 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до загальних положень про підряд, закріплених у главі 61 ЦК, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК). Роботи за договором підряду можуть виконуватися як з матеріалу підрядника та його засобами, так і з матеріалу замовника (статті 839, 840 ЦК).

За змістом положень статей 843, 846 ЦК у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, яка включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Також у договорі підряду встановлюються строки виконання роботи або її окремих етапів.

Отже, сторонами був укладений договір, який за своєю правовою природою є змішаним, оскільки за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду та договорів про спільну діяльність.

Крім цього, господарський суд Одеської області зазначає, що навіть якщо припустити, що, спірний договір є недійсним, необхідно встановити факт порушення прав або охоронюваних законом інтересів Арцизької районної ради Одеської області.

Відповідно до постанови ВГСУ від 25 липня 2017 року по справі № 926/4047/16: «При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст.15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, оскільки у залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце».

Господарський суд підтримує правову позицію Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська», яка викладена у відзиві на позовну заяву (а.с. 68-70), оскільки за допомогою належних та допустимих доказів позивачем не доведено, як саме порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення, та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1.4. статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця, засновником школи є Арцизька районна рада Одеської області, а тому покращення матеріальної бази школи, та забезпечення можливості навчання учнів на землях сільськогосподарського призначення з використанням техніки та інших супутніх матеріалів ніяким чином не може порушувати права та охоронювані законом інтереси Арцизької районної ради Одеської області.

Крім цього згідно п.5.2 статуту Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця майно школи належить їй на правах оперативного управління відповідно до чинного законодавства а тому покращення фізико-хімічних властивостей ґрунту також не може свідчити про порушення прав та охоронюваних законом інтересів Арцизької районної ради Одеської області.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем, за допомогою належних та допустимих доказів не було доведено, яким чином укладення спірного договору порушує права Арцизької районної ради Одеської області, яке саме право порушено, та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивача будуть поновлені в результаті задоволення позовних вимог що суперечить загальним приписам статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 14.06.2017р. №3-384гс17 та №3-385гс17.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Арцизької районної ради Одеської області є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем в установленому законом порядку не спростовано презумпції правомірності правочину, оскільки договір укладений 23 червня 2016 року між Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів села Теплиця та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА «Дністровська» про використання земельної ділянки не є удаваним, а також його укладення ніяким чином не може порушувати права та охоронювані законом інтереси Арцизької районної ради Одеської області.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Арцизької районної ради Одеської області.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Арцизької районної ради Одеської області (вул.Соборна,46, Арциз, Одеська область, 68400 код ЄДРПОУ: 20970077) до відповідачів Загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів села Теплиця (вул.Радянська,119, с.Теплиця, Арцизький район, Одеська область, 68421 код ЄДРПОУ: 26166270) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "Дністровська" (вул.Центральна,87, Теплиця, Арцизький район, Одеська область, 68421 код ЄДРПОУ: 00855440) - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 26 березня 2018 р.

Суддя О.Ю. Оборотова