Рішення № 72970729, 14.03.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/146/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2018 Справа № 908/2423/17

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді – Корсун В.Л.

при секретарі судового засідання – Юсубовій Д.В.

розглянувши матеріали справи № 908/2423/17

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Сільгосптехнологія”,

юридична адреса: 39430, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Селещина, вул. Паркова, б. 23-б

адреса для листування: 36020, м. Полтава, вул. Гоголя, б. 12, офіс 401

до відповідача: публічного акціонерного товариства “Відрадненське”, 70406, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3

про стягнення 620 720 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 05.01.18

СУТЬ СПОРУ:

04.12.17 до господарського суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Сільгосптехнологія” (далі ТОВ “Сільгосптехнологія”) від 27.11.17 до публічного акціонерного товариства “Відрадненське” (надалі ПАТ “Відрадненське”) про стягнення 620 720 грн. заборгованості за договором поставки від 18.01.16 № 10. Позовні вимоги обґрунтовано ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, а також неналежним виконання відповідачем своїх зобов’язань в частині оплати 620 720 грн. за поставлений позивачем за договором поставки від 18.01.16 № 10 товар.

04.12.17 протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний вище позов передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 04.12.17 судом порушено провадження у справі № 908/2423/17, якій присвоєно № провадження 17/146/17. Судове засідання призначено на 20.12.17.

Законом України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03.10.17 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.17, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно із п. 9 Перехідних положень ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.17 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.17, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 20.12.17 суд постановив подальший розгляд цієї справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження в порядку визначеному чинним ГПК України у новій редакції.

Крім того, вказаною ухвалою суду підготовче засідання по справі відкладено на 31.01.18.

12.01.18 через канцелярію суду до матеріалів справи надійшов відзив від 10.01.18, в якому відповідач (в особі представника за довіреністю) визнав позов в сумі 359 120 грн. зазначивши, що з вимогами викладеними у позовній заяві частково не погоджується; просить суд при вирішення спору врахувати здійснену відповідачем за договором суму оплати в розмірі 10 000,00 грн., а також штрафну санкцію передбачену п. 6.6. договору за не включення в єдиний реєстр податкових накладних за першою подією ТОВ “Сільгосптехнологія”; у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу відмовити у повному обсязі.

19.01.18 на адресу суду від ТОВ “Сільгосптехнологія” надійшло клопотання від 10.01.18 про участь у судових засіданнях, що відбуватимуться по справі № 908/2423/17 в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.01.18 задоволено клопотання ТОВ “Сільгосптехнологія” від 10.01.18 про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 31.01.18 об 10 год. 00 хв. у справі № 908/2423/17 в режимі відеоконференції. В іншій частині клопотання – відмовлено. Доручено господарському суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі № 908/2423/17, розгляд якої відбудеться 31.01.18 об 10 год. 00 хв. в приміщенні господарського суду Запорізької області.

25.01.18 на адресу суду надійшла заява ПАТ “Відрадненське” про перенесення розгляду справи на іншу дату.

30.01.18 до суду від ТОВ “Сільгосптехнологія” надійшла відповідь від 25.01.18 на відзив, в якій представник позивача вказав, що адвокат, який готував позовну заяву не був повідомлений про сплату відповідачем 10 000,00 грн. за платіжним дорученням від 21.11.17 № 112 в рахунок оплати за договором від 18.01.16 № 10. Враховуючи дану обставину позивач заявляє про зменшення своїх позовних вимог на 10 000,00 грн. і просить стягнути з відповідача 610 720,00 грн.

Судове засідання, призначене на 31.01.18 проводилось в режимі відеоконференції.

В судому засіданні 31.01.18 судом у представника позивача з’ясовано чи бажає представник позивача зменшити свої позовні вимоги та чи підтримує клопотання про зменшення суми позовних вимог на 10 000,00 грн., яке викладено у відповіді на відзив.

Враховуючи, що представник позивача в судовому засіданні 31.01.18 не надав суду позитивної відповіді на зазначене питання (віддав вирішення вказаного питання на розсуд суду), судом все викладене у відповіді на відзив розцінено як пояснення, міркування та аргументи позивача щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання та відхилення.

Ухвалою від 31.01.18 судом, після з’ясування всіх питань визначених ст. 182 ГПК України та у зв’язку із відсутність інших клопотань від сторін, закрито підготовче провадження у справі № 908/2423/17 та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.18 об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 28.02.18 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті на 14.03.18 об 12 год. 30 хв., представників сторін під розписку повідомлено про дату та час наступного судового засіданні.

13.03.18 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ “Сільгосптехнологія”.

Представник позивача в судове засідання призначене на 14.03.18 не з’явився.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.03.18 визнав позовні вимоги в розмірі 359 120 грн., в іншій частині позову – заперечив з підстав викладених у відзиві від 10.01.18.

Фіксування судового процесу по справі № 908/2423/17 здійснювалось судом за допомогою звукозаписувального технічного засобу (лише в судовому засіданні 31.01.18 проводилось в режимі відеоконференції).

У засіданні суду 14.03.18, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику відповідача повідомлено про дату виготовлення повного тексту рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників по справі, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.16 між публічним акціонерним товариством “Відрадненське” (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Сільгосптехнологія” (Постачальник) укладено договір поставки № 10, згідно із умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов’язується в порядку та строки, встановлені цим договором передати у власність Покупцеві макуху соєву, олію соєву (далі Товар), в певній кількості, відповідної якості і за узгодженою ціною, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлений Товар згідно з умовами цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторонами узгоджено, що кількість Товару, що поставляється однією партією, його ціна і загальна вартість, якісні характеристики Товару, а також строки поставки кожної партії товару визначаються у видатковій накладній.

За умовами п. 1.3 договору, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається як наростаюча кількість по всіх поставках, вироблених згідно з оформленими видатковими накладними. Ціна договору складається із загальної вартості Товару, поставленого за даним договором.

У відповідності із п. 2.4. договору, датою поставки партії товару є дата фактичної передачі покупцеві товару, зазначеного в видатковій накладній, а також товаросупровідної документації (податкової накладної, накладної на товар та інших документів, підписаних уповноваженими представниками та скріплених печаткою постачальника, а також документів, що підтверджують якість товару).

Згідно із п. 2.5. договору, право власності на товар переходить від Постачальника до пупця при його прийманні на території Покупця. Передача (приймання) кожної партії товару оформлюється накладними. Накладні по кожній партії Товару підписуються повноваженими представниками Постачальника і Покупця або спрямованого ним перевізника.

Приймання кожної партії товару оформлюється накладними відповідно до п. 2.4. договору (п. 4.3. договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна одиниці товару і його загальна вартість встановлюється в рахунках/видаткових накладних.

Згідно із п. 8.1. договору, цій договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і скріплення печатками. Термін дії договору встановлюється до 31 грудня 2016 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах.

Розглядаючи справу по суті спору суд виходив з того, що наведений вище договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього представники сторін суду не надали.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб’єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошву суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, на виконання умов договору поставки від 18.01.16 № 10 позивач поставив, а відповідач в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 прийняв товар на загальну суму 2 008 800,00 грн., що підтверджується наданими до позовної заяви доказами (належним чином засвідченими копіями), а саме:

- видатковими накладними від 21.10.17 № 74 на суму 480 720,00 грн., 21.08.17 № 65 на суму 540 720,00 грн., від 28.07.17 № 53 на суму 488 160,00 грн., від 12.07.17 № 40 на суму 499 200,00 грн., які засвідчені підписами уповноважених представників сторін та відтиском печатки покупця і постачальника;

- довіреностями виданими ПАТ “Відрадненське” від 21.10.17 № 439, від 21.08.17 № 328, від 28.07.17 № 309, від 12.07.17 № 277 на отримання ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Сільгосптехнологія”;

- товарно-транспортними накладними від 21.10.17 № Р74, від 21.08.17 № 3, від 28.07.17 № 2, від 12.07.17 № 1.

Позивач у своїй позовній заяві зазначав, що відповідач за поставлений за вказаними вище видатковими накладними товар перерахував позивачу суму 1 388 080,00 грн., у зв’язку із чим у відповідача станом на 22.11.17 утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 620 720,00 грн.

Представник відповідача вході розгляду справи не заперечував факту поставки йому позивачем товару за наведеними вище видатковими накладними на загальну суму 2 008 800,00 грн. та його часткову оплату. При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивач не врахував суму сплачену відповідачем у погашення заборгованості 21.11.17 в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження свої доводів відповідачем до відзиву надано копію платіжного доручення від 21.11.17 № 112 про сплату 10 000,00 грн.

У відповіді на відзив від 25.01.18 ТОВ “Сільгосптехнологія” підтвердило отримання 21.11.17 від ПАТ “Відрадненське” 10 000,00 грн. в рахунок оплати заборгованості по договору поставки від 18.01.16 № 10 згідно платіжного доручення від 21.11.17 № 112.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що відповідачем на рахунок позивача в якості оплати за товар (макуху соєву) по договору 18.01.16 № 10 платіжними дорученнями: від 27.07.17 № 633_7R031/35 перераховано 100 000,00 грн.; від 31.07.17 № 646_7V037/14 перераховано 100 000,00 грн.; від 01.08.17 № 2184_81036/46 перераховано 100 200,00 грн.; від 11.08.17 № 137_8В027/65 перераховано 29 000,00 грн.; від 15.08.17 № 152_8F030/74 перераховано 70 000,00 грн.; від 16.08.17 № 726_8G036/23 перераховано 38 160,00 грн.; від 17.08.17 № 162_8НО36/41 перераховано 100 000,00 грн.; від 23.08.17 № 190_8N030/53 перераховано 20 000,00 грн.; від 23.08.17 № 192_8N034/47 перераховано 50 000,00 грн.; від 30.08.17 № 788_8U037/15 перераховано 30 000,00 грн.; від 01.09.17 № 832_91039/2 перераховано 20 000,00 грн.; від 13.09.17 № 255_9D1UC/1 перераховано 30 000,00 грн.; від 04.09.17 № 220_94027/35 перераховано 40 000,00 грн.; від 08.09.17 № 232_981WG/1 перераховано 60 000,00 грн.; від 15.09.17 № 268_9F2FD/1 перераховано 39 000,00 грн.; від 15.09.17 № 921_9F035/14 перераховано 11 000,00 грн.; від 22.09.17 № 984_9М028/21 перераховано 30 000,00 грн.; від 26.09.17 № 17_9Q038/3 перераховано 120 000,00 грн.; від 03.10.17 № 103_А3039/3 перераховано 50 020,00 грн.; від 06.10.17 № 152_А6033/23 перераховано 75 500,00 грн.; від 06.10.17 № 282_A61YM/1 перераховано 57 300,00 грн.; від 06.10.17 № 151_A6030/35 перераховано 17 200,00 грн.; від 06.10.17 № 146_А6012/13 перераховано 50 000,00 грн.; від 09.10.17 № 2297_А9021/35 перераховано 50 000,00 грн.; від 20.10.16 № 220_АЛ038/4 перераховано 50 700,00 грн.; від 26.10.17 № 311_AQ1OY/1 перераховано 50 000,00 грн.; від 21.11.17 № 112 перераховано 10 000,00 грн., а всього перераховано загальну суму – 1 398 080,00 грн.

З огляду на викладене вище вбачається, що відповідачем до подання до господарського суду ТОВ “Сільгосптехнологія” позовної заяви по даній справі (позов направлено на адресу суду 30.11.17) сплачено в якості оплати за товар по договору поставки від 18.01.16 № 10 за спірними накладними кошти в загальній сумі 1 398 080,00 грн. У зв’язку із чим, борг відповідача склав 610 720,00 грн.

Представник відповідача в ході розгляду справи по суті визнав наявність заборгованості за поставлений товар по договору поставки від 18.01.16 № 10 в розмірі 610 720,00 грн.

Проте, згідно із доводами відповідача, вказана сума основного боргу за договором поставки від 18.01.16 № 10 має бути зменшена до 359120,00 грн., а саме: зменшена на розмір штрафної санкції за невиконання позивачем зобов’язання в частині включенню в єдиний реєстр податкових накладних за першою подією, що унеможливило отримання відповідачем податкового кредиту в розмірі 251 600,00 грн.

Представник позивач заперечив проти зазначених вище аргументів представника відповідача про зменшення суми основного боргу за договором поставки від 18.01.16 № 10 до 359120,00 грн. вказавши, що договір поставки від 18.01.16 № 10 не містить вказівки про те, що сума заборгованості покупця підлягає зменшенню на суму штрафу, і що штраф застосовується до постачальника в безспірному порядку без доведення його вини в судовому порядку. Крім того позивач зазначив, що відповідачем не подано зустрічного позову до ТОВ “Сільгосптехнологія” про стягнення штрафу передбаченого п. 6.6. договору поставки від 18.01.16 № 100, у зв’язку із чим вважає, що відсутність підстав для застосування штрафу не підлягає доказуванню.

Оцінивши наведені вище обставини справи та доводи кожної із сторін суд зазначає наступне.

Предметом спору по даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки від 18.01.16 № 10 в розмірі 620 720 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтями 74, 76 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом враховано, що обставини поставки позивачем відповідачу товару за договором від 18.01.16 № 10 на загальну суму 2 008 800,00 грн. та його часткової оплати ПАТ “Відрадненське” на загальну суму 1 398 080,00 грн. підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами та визнається самим відповідачем.

Порядок розрахунків за договором між сторонами визначено розділом 5 договору. Зокрема, за умовами п. 5.2. та п. 5.4. договору, оплата товару за договором здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів з моменту поставки, або по передоплаті, на підставі виставлених Постачальником рахунків (п.5.2.). Оплата кожної партії товару здійснюється в національній валюті України, безготівковим платежем за реквізитами Постачальника, зазначеними у рахунку або договорі (п.5.4.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали цієї справи свідчать, що відповідач прийняті договірні зобов’язання належним чином не виконав, оплату за отриманий товар в строк визначений п. 5.2. договору поставки від 18.01.16 № 10 не здійснив. Отже, відповідач порушив умови договору.

Доводи відповідача про неналежне виконання ТОВ “Сільгосптехнологія” зобов’язання по включенню в Єдиний державний реєстр податкових накладних за першою подією та наявність підстав для зменшення суми основного боргу на суму штрафу згідно із положеннями п. 6.6. договору, якою передбачено відповідність за не включення Постачальником в Єдиний реєстр податкових накладних за першою подією, відхиляються судом через необґрунтованість.

Підставою для такого висновку суду є те, що наведені відповідачем обставини значення для вирішення спору у цій справі не мають, встановлених обставин неналежного виконання відповідачем договору в частині здійснення своєчасних розрахунків із позивачем за поставлений товар не спростовують та не стосуються порядку здійснення між сторонами розрахунків за поставлений товар.

Крім того, вимога про стягнення суми штрафу на підставі п.6.6. договору поставки від 18.01.16 не є предметом розгляду в справі № 908/2423/17.

Як було вірно зазначено представником позивача, факт неналежного виконання Постачальником зобов’язання по реєстрації податкових накладних, з огляду на його невизнання ТОВ “Сільгосптехнологія”, підлягає доведенню та встановленню в судовому порядку.

Однак, відповідачем до суду зустрічного позову по даній справі із вимогою про стягнення суми штрафу подано не було.

Таким чином, у суду при розгляді даної справи відсутні правові підстави розглядати вимогу відповідача про стягнення суми штрафу, її обґрунтованість, та за наслідками її розгляду проводити зустрічне зарахування сум. Зокрема, стягувати різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

З огляду на викладене вище, а також приймаючи до уваги, що при зверненні до суду із позовом ТОВ “Сільгосптехнологія” не було враховано суму сплачену відповідачем у погашення заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. згідно платіжного доручення від 21.11.17 № 112, що вказана сума сплачена відповідачем до звернення до суду із позовом по даній справі, а також враховуючи, що факт наявності основної заборгованості у розмірі 610 720,00 грн. підтверджується матеріалами цієї господарської справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог ТОВ “Сільгосптехнологія” про стягнення з ПАТ “Відрадненське” 610 720 грн. заборгованості за договором поставки від 18.01.16 № 10.

В іншій частині позовні вимоги ТОВ “Сільгосптехнологія” про стягнення суми основного боргу відхиляються.

Оскільки станом на час закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті спору представниками сторін не було повідомлено та не надано до справи жодної додаткової угоди до договору поставки від 18.01.16 № 10, судом, з підстав визначених у т.ч. ч. 8 ст. 80 ГПК України, залишено поза увагою твердження представника відповідача в судовому засіданні 28.02.18 про наявність додаткової угоди до вказаного договору.

Крім того, судом враховано, що присутній в судовому засіданні 28.02.18 директор підприємства позивача ОСОБА_3 повідомив суду, що жодних додаткових угод до вказаного договору не підписував.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог. У зв’язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 9 160,80 грн.

Позивачем по справі заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмір 20 000 грн., про що зазначено у прохальній частині позову.

При цьому, у клопотанні від 10.01.18 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, яке надійшло до суду 19.01.18, позивач (в особі представника) просив у разі задоволення рішення по справі № 908/2423/17 стягнути з відповідача 10 675,00 грн. таких витрат.

Згідно п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокатів адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно із положенням ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, на підтвердження оплати витрат на правову допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 552 видане 25.10.07 гр. ОСОБА_4; договір про надання правової допомоги від 15.11.17 № 1 укладений між ТОВ «СІЛЬГОСПТЕХНОЛОГІЯ» та адвокатом ОСОБА_4; акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги від 15.11.17 на загальну суму 10 175 грн.; копії квитанцій (форми № ПО-Д2 затвердженої наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.95 № 8) від 15.11.17 № 003744, від 24.11.17 № 003745, від 10.01.18 № 003746, відповідно до яких вартість послуг складає 1675 грн., 4500,00 грн. та 4500,00 грн. відповідно.

Оцінюючи надані докази на підтвердження вимог про стягнення витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції по використанню форм документів сувої звітності, що застосуються для оформлення засмолень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затвердженої наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29.09.95 № 8 (за реєстр. в Мін'юсті України 25.10.95 за № 389/925), вказана Інструкція визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами (замовниками) і господарюючими суб'єктами.

Згідно з п. 1.4. Інструкції, позначення форм (квитанцій) включають: ПО-побутове обслуговування, Д - дрібні і невиробничі послуги. Перелік документів суворої звітності, які повинні застосовуватися у процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, наведені в Таблиці 1, яка є додатком до Інструкції.

В таблиці 1 «Перелік форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватись в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги» зазначено, що квитанція форми № ПО-Д2 або копія такої квитанції видається на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Відповідно до п. 1.3. Інструкції, форми документів суворої звітності є обов'язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб'єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, які надають побутові послуги населенню на території Україні.

Пунктом 2.3. Інструкції передбачено, що під час оформлення замовлення виконавець заповнює у формах: найменування суб'єкта господарювання, його ідентифікаційний код, адреса, телефон (або проставляється штамп підприємства з цими даними); дату прийняття та термін виконання замовлення; дані замовника (прізвище, адреса, телефон); найменування замовлення, його опис, характеристика робіт; вартість замовлення відповідно до кошторису або розрахунком вартості; інші відомості, передбачені формою документа.

Вказаним пунктом також встановлено, що вартість замовлення підтверджується підписом замовника, а сума отриманих коштів підтверджується підписом представника господарюючого суб'єкта.

Із п. 291.7. ст. 291 Податкового кодексу України вбачається, що надання правничої допомоги адвокатом не відноситься до побутових послуг.

У зв’язку із викладеним, суд виходить з того, що зазначені вище копії квитанцій форми № ПО-Д2 не можуть підтверджувати факт оплати послуг адвоката за договором про надання правової допомоги від 15.11.17 № 1.

Окрім того, судом встановлено, що на копіях квитанцій (форми № ПО-Д2 затвердженої наказом Укрсоюзсервіс) від 15.11.17 № 003744, від 24.11.17 № 003745, від 10.01.18 № 003746 наявний лише підпис представника господарюючого суб'єкта ОСОБА_4, проте відсутній підпис замовника, який підтверджував би вартість замовлення.

З огляду на викладене, суд вважає, що наведені вище копії квитанцій є неналежним доказом на підтвердження сплати позивачем гонорару адвокату в загальній сумі 10 675 грн. у розумінні положень ст. 76 ГПК України.

Враховуючи, що інших доказів на підтвердження фактичної оплати позивачем послуг адвоката суду не надано, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Як наслідок, у задоволені клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовляється через недоведеність.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 80, 129, 236, 237, 238, 240 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Відрадненське” (70406, Запорізька область, Запорізький р-н, с. Відрадне, вул. Перемоги, буд. 3, код ЄДРПОУ 00852186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сільгосптехнологія” (юридична адреса: 39430, Полтавська область, Машівський район, с. Селещина, вул. Паркова, б. 23-б; адреса для листування: 36020, м. Полтава, вул. Гоголя, б. 12, офіс 401; код ЄДРПОУ 37667574) - 610 720 (шістсот десять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу та 9 160 (дев’ять тисяч сто шістдесят) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України

Повне рішення складено 23.03.18.

Суддя В.Л. Корсун