Рішення № 72970460, 22.03.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2018м. ДніпроСправа № 904/478/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Камша Н.М. за участю секретаря судового засідання Книш І.В.

за позовом ОСОБА_1, м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, 31, код ЄДРПОУ 05393122

про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та моральної шкоди

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - паспорт серія НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 20 жовтня 1998 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Громадянин ОСОБА_1, м. Дніпро (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 31, код ЄДРПОУ 05393122 (далі - ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", відповідач) заборгованості по заробітній платі у розмірі 3823,00 грн., середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47 328,99 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у сумі 783,72 грн. та матеріальної шкоди у сумі 5000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що у день звільнення не отримав остаточного розрахунку, що є порушенням ст. 116 КЗпП України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.18р., зобов'язано позивача подати - оригінали документів, доданих до заяви (для огляду в судовому засіданні); відповідача - відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття; одночасно надіслати позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання, контррозрахунок стягуваної суми.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.18р. в порядку п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.03.18р.

Представник відповідача 02.03.2018р. подав до господарського суду відзив на позовну заяву з довідкою № 49-р/108 від 22.02.2018р., у яких вимоги позивача визнав частково, а саме заборгованість по виплаті заробітної плати на суму 3823,00 грн., суму середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 15.06.2016 року по 15.01.2018 року в розмірі 47 328,99 грн., в іншій частині позовних вимог просить суд відмовити.

Позивач у судовому засіданні 22.03.18р. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 22.03.18р. не з'явився, про час та місце судового засідання був своєчасно повідомлений на адресу, зазначену у позовній заяві, що підтверджується поштовим повідомленням підприємства зв'язку про вручення ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку отримано 12.03.2018р.

Отже, відповідача відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.03.2018р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відносно відповідача господарським судом Дніпропетровської області 11.06.15р. порушено провадження у справі № 904/4592/15 про банкрутство, на даний час провадження перебуває на стадії розпорядження майном.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач з 23.12.2014р. по 14.06.2016р. перебував у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", - на посаді плавильник прокату і труб 4 розряду, що підтверджується копією трудової книжки, поданою позивачем.

14.06.2016р. позивача звільнено із займаної посади наказом № 78 на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України за згодою сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день звільнення, всупереч вимогам ст. 116 КЗпП України, відповідач не провів повного розрахунку з позивачем.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що згідно зі статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Як зазначив позивач, при звільненні з роботи з ним не було проведено остаточного розрахунку, а саме не виплачено 3823,00 грн. заборгованості із заробітної плати. Вказана сума підтверджується довідками відповідача від 28.11.2017р. № 49-р/393 та від 22.02.2018р. № 49-р/108 та не оспорюється відповідачем, тому підлягає стягненню.

Стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, господарський суд зазначає наступне.

Нормами ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст. 117 КЗпП України).

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

До матеріалів справи долучено довідку відповідача № 49-р/393 від 28.11.2017р. за підписами в.о. головного бухгалтера, начальника бюро та бухгалтера, з якої вбачається, що середній одноденний заробіток позивача становить - 120,43 грн.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен складати 47 810,71 грн. (120,43 грн. х 397 дн.). Однак, враховуючи суму заявлену позивачем - 47 328,99 грн., господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.06.2016р. по 15.01.2018р. саме у сумі 47 328,99 грн. Вказана сума відповідачем не оспорюється та підлягає стягненню.

Стосовно стягнення суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 783,72 грн., господарський суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у тому числі заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація проводиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. за № 159.

Відповідно п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р., компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р., сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 5 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001р. сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

З огляду на викладене, господарський суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, адже станом на 22.03.18р. заробітна плата позивачу не виплачена (докази виплати в матеріалах справи відсутні.).

Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у сумі 783,72 грн.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., обґрунтувавши свої вимоги наступним. Так, позивачу були заподіяні моральні страждання, викликані тим, що він був позбавлений джерела існування протягом двох років, за цей період можливості реалізувати свої життєві потреби, був порушений його стан життя. Тому вважає, що згідно ст.ст. 21, 22 Конституції України та ст. 237-1 КЗпП України, відповідач зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінив в 5000,00 грн.

За змістом ст. 124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що позивачем не подано будь-яких доказів, що підтверджують понесення моральної шкоди, суд вважає за необхідне у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 762,00 грн. слід віднести на відповідача, стягнувши його в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищеозначене, керуючись ст.ст. 47, 115-117, 238 КЗпП України, ст.ст. 20, 129, 194, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість із заробітної плати у розмірі 3823 (три тисячі вісімсот двадцять три) грн. 00 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні суму за період з 15 червня 2016 року по 15 січня 2018 року в розмірі 47 328,99 (сорок сім тисяч триста двадцять вісім) грн. 99 коп. та компенсацію втрати частини заробітної плати у розмірі 783,72 ( сімсот вісімдесят три) грн. 72 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

(49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд 31, код ЄДРПОУ 05393122) на користь державного бюджету (одержувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок отримувача 31215256700001, банк одержувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.03.2018р.

Суддя Н.М. Камша