Рішення № 72970407, 23.03.2018, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2018 р. Cправа № 902/22/18

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал-Темп»

(вул. Жовтнева, буд. 197, смт. Чутове, Полтавська область, 38800)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд»

(вул. Волошкова, буд. 51А, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 56169,96 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д..

представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю;

відповідача ОСОБА_2 за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Раіл-Тепм» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» штрафних санкцій за порушення зобов'язань за договором поставки № 73 від 18.05.2015р. в загальному розмірі 56 169,96грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором поставки № 73 від 18.05.2015р в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 22.01.2018р за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/22/18 з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 20.02.2018р.

19.02.2018р. до суду надійшов відзив на позовну заяву №40 від 15.02.2018р., в якому відповідач наводить свої заперечення проти позову, та зокрема зазначає, що відповідно до п. 5.1.4. укладеного між сторонами договору поставки позивач мав право призупинити поставку до повного погашення заборгованості. Однак останній таким правом не скористався, натомість продовжив постачання товару. Такі дії позивача, на думку відповідача, свідчать про умисний характер, спрямований на отримання більшої суми відшкодування з боку відповідача.

Ухвалою суду від 20.02.2018р розгляд справи відкладено на 20.03.2018р.

16.03.2018р до суду надійшла відповідь на відзив, де позивачем наведено свої заперечення на доводи відповідача.

20.03.2018р до суду надійшли пояснення по справі за підписом представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2. в яких, окрім доводів, наведених у відзиві, вказується, що пунктом 4.1. договору передбачена 100% оплата товару на підставі рахунку-фактури на протязі 5 днів. Однак, позивачем рахунки-фактури на оплату не надавались.

В судовому засіданні 20.03.2018р судом, з метою надання сторонами доказів в обґрунтування своїх доводів та заперечень, оголошено перерву до 22.03.2018р.

22.03.2018р від відповідача надійшли пояснення по справі. В додаток до пояснень додано копії платіжних доручень за період 2015-2017 роки.

На визначену судом дату з’явились представники позивача та відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти позову.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті. При цьому, учасникам процесу в судовому засіданні 22.03.2018р було повідомлено орієнтовний час виходу з нарадчої кімнати 23.03.2018р.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.03.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

18 травня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал-Темп» (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» (відповідач, за договором Покупець) укладеного договір поставки № 73. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору Постачальник зобов’язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов’язується прийняти цей товар на своєчасно здійснити оплату на умовах і в порядку, визначеному даним Договором.

Предметом поставки є продукти харчування (надалі ОСОБА_3), що поставляються в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними у накладних, які є невід’ємною частиною даного Договору. (п. 1.2. Договору)

Поставка ОСОБА_3 здійснюється окремими партіями на підставі замовлення Покупця у терміни, зазначені в заявці. (п. 3.7. Договору)

Моментом поставки ОСОБА_3 є момент отримання ОСОБА_3 Покупцем в місці поставки, що підтверджується відміткою в товарній накладній, а саме: підписом (з розшифровкою підпису) особи, яка уповноважена підписувати накладні з боку Покупця та печаткою Покупця. (п. 3.11. Договору)

Покупець зобов’язаний здійснювати 100% оплату за ОСОБА_3. Розрахунки за кожну партію ОСОБА_3 на протязі першого місяця співпраці здійснюються в безготівковій формі шляхом попереднього перерахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок Постачальника у відповідності до рахунка-фактури. ОСОБА_3 буде відвантажений тільки після зарахування коштів в повному обсязі на поточний рахунок Постачальника. В подальшому порядок оплати може бути змінений, що оформлюється Додатковою угодою до цього Договору. (п. 4.1. Договору)

Покупець оплачує поставлений Постачальником ОСОБА_3 за узгодженою ціною, передбаченою у рахунку-фактурі та (або) товарних накладних на кожну партію ОСОБА_3, які є невід’ємною частиною Договору. (п. 4.2. Договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов’язань за Договором. У випадку, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із Сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір розірвати Договір, то Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. (п.п. 10.1., 10.2. Договору)

18.05.2015р Сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей по Договору, яким п. 4.1. Договору викладено в наступній редакції: «Покупець зобов’язаний здійснити 100 (сто) % оплату за ОСОБА_3. Розрахунки за кожну партію ОСОБА_3 здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у повному обсязі відповідно до рахунка-фактури на протязі 5 (п’яти) календарних днів.»

Судом встановлено, що сторонами за Договором не виявлено бажання розірвання Договору, а відтак дію останнього, виходячи з п. 10.2. Договору, продовжено на новий строк.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст.712 Цивільного кодексу України та ст.ст.264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст.655-697 ЦК України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В позовній заяві позивач посилається на не, що у 2017 році поставив відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 227 421,25 грн., за який останній провів розрахунки з порушенням строку, визначеного Договором.

Судом встановлено, що за видатковими накладними № № 255 від 23.01.2017р на суму 13 275,00 грн., № 350 від 30.01.2017р на суму 52 037,50 грн., № 547 від 13.02.2017р на суму 35 377,50 грн., № 657 від 20.02.2017р. на суму 59 715,00 грн., № 866 від 06.03.2017р. на суму 54 847,50 грн., № 1045 від 20.03.2017р на суму 12 168,75 грн. позивачем поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 227 421,25 грн.

При цьому, відповідачем відповідно до платіжних доручень № 1820 від 24.02.2017р на суму 10 000,00 грн, № 2188 від 27.04.2017р на суму 20 000,00 грн., № 2313 від 25.05.2017р. на суму 5 000,00 грн., № 2335 від 26.05.2017р на суму 10 000,00 грн.. № 2356 від 30.05.2017р на суму 10 000,00 грн., № 2383 від 01.06.2017р на суму 10 000,00 грн., № 2446 від 15.06.2017р. на суму 10 000,00 грн., № 2471 від 16.06.2017р на суму 5 000,00 грн., № 2524 від 23.06.2017р на суму 10 000,00 грн., № 2706 від 18.08.2017р на суму 5 000,00 грн., № 2942 від 29.09.2017р на суму 20 000,00 грн., № 3037 від 20.10.2017р на суму 13 000,00 грн., № 3110 від 31.10.2017р на суму 10 000,00 грн., № 3243 від 23.11.2017р на суму 10 000,00 грн., № 3250 від 24.11.2017р на суму 19 421,25 грн., № 3292 від 30.11.2017р. на суму 10 000,00 грн.. № 3470 від 27.12.2017р на суму 50 000,00 грн. перераховано на рахунок позивача 227 421,25 грн.

Проте, як свідчать матеріалами справи та не заперечується сторонами, розрахунки відповідачем проводились з порушенням обумовлених Договором строків.

Неналежне виконання зобов’язань за Договором і стало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 15 986,96 грн. пені , 24 358,00 грн. 20% річних та 15 825,00 грн. інфляційних.

Згідно із вимогами ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

За змістом п. 4.1 Договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) розрахунки за кожну партію ОСОБА_3 здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування коштів у повному обсязі відповідно до рахунку-фактури на протязі 5 (п’яти) календарних днів.

Як стверджує відповідач, не заперечується позивачем, та підтверджується матеріалами справи, позивачем не виставлялись рахунки-фактури на оплату поставленого ОСОБА_3.

Разом з тим, суд зважає на положення ст. 692 ЦК України, яка визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Окрім того, за змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» рахунок-фактура не є первинним документом, таким документом є саме видаткова накладна.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати ОСОБА_3 свідчить про порушення останнім вказаного Договору в частині проведення розрахунків поставленого ОСОБА_3 у строки та у обсязі, визначених Договором.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Як встановлено судом пунктом 7.3. Договору сторони погодили, що у випадку порушення строку, зазанченого в п. 4.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення до повного погашення Покупцем зобов’язань за Договором.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» судом виявлено помилку в періоді нарахування, оскільки позивачем датою прострочення виконання зобов’язання за накладними від 23.01.2017р., 30.01.2017р., 13.02.2017р., 20.02.2017р., 06.03.2017р. та 20.03.2017р визначено вихідний день. ОСОБА_3 як відповідно до положень ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом здійснено перерахунок пені за визначений в розрахунку період, з врахуванням положень наведеної вище норми ЦК України. (розрахунок додається)

Разом з тим, вказана помилка не вплинула на загальну суму пені заявлену до стягнення. Відтак, зазначена вимога підлягає задоволенню в заявленій сумі.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (надалі Постанова) роз’яснено, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.9. Договору сторони погодили, що Покупець не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання за Договором. У разі прострочення виконання Покупцем грошового зобов’язання за Договором, Покупець, відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу, сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 20% річних та інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» судом виявлено наступні помилки. Так, при розрахунку 20% річних позивачем датою прострочення виконання зобов’язання за накладними від 23.01.2017р., 30.01.2017р., 13.02.2017р., 20.02.2017р., 06.03.2017р. та 20.03.2017р визначено вихідний день. Розрахунок інфляційних втрат позивачем проведено поденно, що не узгоджується з наведеними вище приписами.

Здійснивши перерахунок зазначених вимог судом отримано 23 677,95 грн. 20% річних та 14 086,98 грн. інфляційних втрат. (розрахунки додаються).

З урахуванням наведеного в позові в частині стягнення 680,05 грн. 20% річних та 1 738,02 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються 1 686,15 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпродтрейд" (вул. Волошкова, буд. 51А, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 34886897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал-Темп" (вул. Жовтнева, буд. 197, смт. Чутове, Полтавська область, 38800, код ЄДРПОУ 36564890) 15 986 (п'ятнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят шість) грн. 96 коп. пені; 23 677 (двадцять три тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 95 коп. – 20 відсотків річних; 14 086 (чотирнадцять тисяч вісімдесят шість) грн. 98 коп. – інфляційних втрат та 1 686 (одну тисячу шістсот вісімдесят шість) грн. 15 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27 березня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Жовтнева, буд. 197, смт. Чутове, Полтавська область, 38800)

3 - відповідачу (вул. Волошкова, буд. 51А, м. Вінниця, 21034)