Ухвала суду № 72969751, 26.03.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5021/17

Провадження № 2-з/645/14/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року місто Харків

Фрунзенський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Погрібняк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Фрунзенського районного суду міста Харкова заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2018 року до через канцелярію суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна № 33340859, загальна площа 194,9 кв.м., житлова площа 99,0 кв.м., площа земельної ділянки 595 кв.м., загальна вартість нерухомого майна 280500 грн., яка належить відповідачу ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності. В обґрунтування заяви посилався на те, що між сторонами дійсно виник спір про поділ вказаного нерухомого майна, виділ частки в натурі, встановлення порядку користування земельною ділянкою та проведення перерозподілу ідеальних часток. Водночас, відповідно до заочного рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07.02.2008 року за позивачем письменним О.В. визнано право власності на житловий будинок літ. «Л-2» (прим. 3-1, 3-2, 3-3, 3-8, 3-9), сіни літ. «Л» (прим. 3-4, 3-10) та жилу прибудову літ. «Л1-2» (прим. 3-5, 3-6, 3-11), загальною площею 108,4 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1. Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.04.2008 року ідеальні частки співвласників житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 перерозподілені та за ОСОБА_4 визнано право власності на 79/100 частин вказаного жилого будинку, а за ОСОБА_5 на 21/100 частин вказаного жилого будинку. Вказані обставини та наявність у відповідача на даний час права власності на ? частину вказаного домоволодіння, замість 21/100 частин, дає можливість відповідачу відчужити вказане нерухоме майно, у звязку з чим невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову. Крім того ОСОБА_3 ознайомившись з позовною заявою позивача та матеріалами справи в найближчий час може здійснити відчуження належного йому на прав власності спірного майна. Крім того представник позивача зазначав, що обґрунтовуючи причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов він виходив лише з припущення про ймовірність таких дій з боку відповідача і не має можливості та й не зобов'язаний пред'являти суду відповідні докази.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, приходить до наступного висновку.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом про присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Інститут забезпечення позову врегульований статтями 149-158 ЦПК і спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Ним усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборони вчинення певних дій.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Як вбачається з тексту заяви представник позивача ОСОБА_2 виходив лише з припущення про ймовірність продажу спірного майна відповідачем. При цьому матеріали заяви не містять доказів чи обґрунтування доводів представника позивача про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідач буде ухилятися від виконання такого рішення. Також не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_3 збирається продати спірне майно іншій особі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Суд приймає до уваги вимоги та предмет позову та вважає, що позивач та його представник не довели необхідності застосування заходів забезпечення позову, наявність об'єктивних обставин необхідності охорони матеріально правових інтересів позивача та неможливість виконання судового рішення.

З огляду на те, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими ОСОБА_4 та його представник вважають, що захист їх прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть ним при цьому понесені, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишити без задоволення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд міста Харкова протягом 15-ти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Суддя: