Рішення № 72969591, 19.03.2018, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4045/17

Провадження № 2/185/210/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

представника третьої особи: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Селянське (фермерське) господарство "Влада", про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: СФГ "Влада", про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якій просив стягнути з відповідача безпідставно набуті ним гроші в сумі 30 000,00 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач є власником земельних ділянок, а саме, земельної ділянки площею 4.996 га, яка розташована на території Новодачинської сільської ради, з цільовим її призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 000361, виданого Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 31 грудня 2003 року, про що зроблений запис за № 010312700975; земельної ділянки площею 5.112 га, яка розташована на території Новодачинської сільської ради, з цільовим її призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 000362, виданого Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 31 грудня 2003 року, про що зроблений запис за № 010312700976. 03.04.2014 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією надати йому в оренду вищевказані земельні ділянки, на що останній погодився та сторони склали розписку від 03.04.2014 року, відповідно до якої відповідач від позивача отримав орендну плату за користування земельними паями в сумі 30 000,00 грн. строком на п’ять років з 2014 по 2019 роки, домовившись укласти договори оренди земельних ділянок в подальшому. Восени 2016 року позивач випадково дізнався, що зазначені земельні ділянки відповідач передав в користування іншій особі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги на підставах і доводах викладених у позові, в подальшому просив розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо задоволення позовних вимог та просила відмовити у повному обсязі на тих підставах, що дійсно за усною домовленістю з 01.04.2014 року по 24.08.2016 року позивач користувався належними на праві власності відповідачу земельними ділянками, без укладання відповідних договорів оренди земельних ділянок, так як була відсутня технічна документація, яку позивач зобов’язався розробити, але не виконав взяті на себе зобов’язання. Тому, будь-які належним чином укладені орендні відносини між сторонами відсутні, надавши відповідні заперечення проти позову. У подальшому просила розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив суду, що дійсно між ОСОБА_5 та СФГ «Влада» 25.08.2016 року були укладені договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зі строком дії договорів до 25.08.2026 року, які на лежать ОСОБА_5 на праві приватної власності, про що була проведена відповідна державна реєстрація 28.09.2016 року реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Суд, вислухавши учасників процесу та вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельних ділянок, а саме, земельної ділянки площею 4.996 га, яка розташована на території Новодачинської сільської ради, з цільовим її призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 000361, виданого Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 31 грудня 2003 року, про що був зроблений відповідний запис за № 010312700975; земельної ділянки площею 5.112 га, яка розташована на території Новодачинської сільської ради, з цільовим її призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП № 000362, виданого Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 31 грудня 2003 року, про що був зроблений відповідний запис за № 010312700976.

Згідно розписки від 03.04.2014 року відповідач отримав від позивача орендну плату за користування земельними паями, які йому належать на праві приватної власності у сумі 30 000,00 грн. строком на п’ять років з 2014 по 2019 роки.

Судом встановлено, що фактично між сторонам існували правовідносини з приводу передачі та користування земельними ділянками, з отриманням відповідної орендної плати за користування землею, без укладання договорі оренди земельних ділянок.

Проте, у порушення діючого законодавства був порушений сторонами порядок укладання зазначених правовідносин відповідно до Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон), чинного станом на 03.04.2014 року, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за

бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Крім того, ст. 15 Закону передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки ), строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм

платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень

(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, які знаходяться у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої

влади чи органу місцевого самоврядуван ня.

Статтю 21 Закону визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України .

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

З наведеного вбачається, що сума 30 000,00 грн., яка зазначена у розписці від 03.04.2014 року, за своєю правовою природою не є орендною платою, так як відсутні договірні відносин між сторонами з приводу оренди землі та не може підлягати повер ненню.

Таким чином вважаю, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Селянське (фермерське) господарство "Влада", про стягнення безпідставно набутих грошових коштів слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Селянське (фермерське) господарство "Влада", про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Бондаренко