Рішення № 72969284, 20.03.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/79/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар Прокопчук Л.М.,

за участі представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за період затримки виплати сум, належних при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у розмірі 244 грн. 42 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01 липня 2017 року по 30 грудня 2017 року у розмірі 42 730 грн. 42 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що перебував у трудових відносинах з ПАТ «РІВНЕАЗОТ». 13 березня 2017 року його було звільнено за власним бажанням у зв'язку з невиконанням власником законодавства про працю. На день звільнення з ним не був проведений остаточний розрахунок, а тому рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 липня 2017 року у справі №569/8790/17 стягнуто з ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 29 807 грн. 57 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 березня 2017 року по 30 червня 2017 року у розмірі 24 561 грн. 58 коп. 04 грудня 2017 року йому була виплачена заборгованість по заробітній платі. У зв’язку з викладеним позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 42 730 грн. 42 коп. та компенсації втрати частини доходів в сумі 244 грн. 42 коп.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала, просила його задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав, покликаючись на ту обставину, що вини ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" у невиплаті належних звільненому працівникові сум немає, оскільки ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" не отримало всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал». Крім того, з 07 березня 2017 року на підприємстві повністю обмежили поставку природного газу, не давши змоги виробити продукцію. Вважає, що ПрАТ "РІВНЕАЗОТ", порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками діє у стані крайньої необхідності, а тому на підставі ч.2 ст. 1171 ЦК України просить суд звільнити ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні позивача в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 працював на посаді заступника начальника Служби цивільного захисту ПАТ "РІВНЕАЗОТ", з якої він, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), 13 березня 2017 року звільнений за власним бажанням, в зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю (а.с.5).

У день звільнення 13 березня 2017 року перед позивачем у відповідача існувала заборгованість з виплати заробітної плати, сума яка підлягала виплаті при звільненні становила 29 807 грн. 57 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 липня 2017 року в справі №569/8790/17 стягнуто з ПрАТ «РІВНЕАЗОТ» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату з урахуванням вихідної допомоги при звільненні в розмірі 29 807 грн. 57 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 березня 2017 року по 30 червня 2017 року у розмірі 24 561 грн. 58 коп. (а.с.8).

Як слідує з постанови про закінчення виконавчого провадження від 21 грудня 2017 року у ВП№54493666 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №569/8790/17 виданого 10 серпня 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області закінчено, в зв'язку з фактичним повним виконанням виконавчого документа, зокрема борг сплачено згідно платіжних відомостей №734 за січень, №735 за лютий, №736 за березень, № 738 за грудень від 12 грудня 2017 року.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами в цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст.2).

Відповідно п. 2, п. 3, п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

З наданого суду позивачем розрахунку компенсації втрати частини доходів, який не оспорений відповідачем, слідує, що сума компенсації становить 244 грн. 42 коп. Даний розрахунок суд визнає обґрунтованим.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в сумі 244 грн. 42 коп. підлягають задоволенню повністю.

Щодо стягнення на користь позивача з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд приходить до наступного висновку.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Вимогами частини шостої статті 95 КЗпП України визначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

ОСОБА_4 зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

ОСОБА_4 з пунктом 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, включаються до фонду додаткової заробітної плати.

ОСОБА_4 з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 07 березня 2018 року у справі №754/4063/16-ц.

Обґрунтовуючи позов, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 липня 2017 року по 30 грудня 2017 року включно.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем індексації заробітної плати, відтак на його користь слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 липня 2017 року по 30 грудня 2017 року включно.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

ОСОБА_4 з пунктом 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 липня 2017 року в справі №569/8790/17 сума середньоденного заробітку ОСОБА_3 встановлена в розмірі 336 грн. 46 коп., дана сума відповідачем не оспорюється.

ОСОБА_4 Міністерства соціальної політики України від 05 серпня 2016 року №11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», загальна кількість робочих днів у липні – 21 робочий день, в серпні – 22 робочі дні, в вересні – 21 робочий день, в жовтні – 21 робочий день, в листопаді – 22 робочі дні, в грудні – 20 робочих днів.

В періоді, за який позивач просить стягнути середній заробіток, кількість робочих днів становить 127 і включає в себе 21 робочий день за липень 2017 року, 22 робочі дні за серпень 2017 року, 21 робочий день за вересень 2017 року, 21 робочий день за жовтень 2017 року, 22 робочі дні за листопад 2017 року, 20 робочих днів за грудень 2017 року.

Оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 336 грн. 46 коп., то розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає виплаті позивачу за період з 01 липня 2017 року по 30 грудня 2017 року включно становить 42 730 грн. 42 коп. (336,46х127), і саме така сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов’язань по виплаті заробітної плати перед позивачем та про те, що шкода позивачу була заподіяна в стані крайньої суд вважає безпідставними.

ОСОБА_4 із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов’язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов’язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таке ж роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 2 липня 2014 року у справі №6-76цс14, в постанові від 3 липня 2013 р. у справі № 6-64цс13, в постанові від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39цс11, в постанові від 21 листопада 2011 р. у справі № 6-60цс11.

З огляду на викладене, недоотримання всіх належних сум за надані послуги від РОВКП «Рівнеобводоканал», обмеження на підприємстві поставки природного газу, що не дало змоги виробити продукцію не може свідчити про відсутність вини роботодавця в невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обов'язку сплатити зазначені кошти.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено суму судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за період затримки виплати сум, належних при звільненні в розмірі 640 грн. 00 коп., вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, і враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення компенсації втрати частини доходів, на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 640 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 47, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «РІВНЕАЗОТ» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за період затримки виплати сум, належних при звільненні задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 01 липня 2017 року по 30 грудня 2017 року в розмірі 42 730 (сорок дві тисячі сімсот тридцять) гривень 42 копійки без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів та компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в сумі 244 (двісті сорок чотири) гривні 42 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на користь ОСОБА_3 понесені ним судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" в дохід держави судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області до Апеляційного суду Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ", місцезнаходження: м. Рівне-17, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємства і організацій України 05607824.

Повне судове рішення складено 23 березня 2018 року.

Суддя О.О. Першко