Рішення № 72969224, 12.03.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9275/17

Провадження №2-а/524/152/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2018 м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

Головуючого судді – Андрієць Д.Д.

за участю секретаря – Воблікової І.О.

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся із позовом до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа - Кременчуцька міська рада Полтавської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13.03.2014 його незаконно не поновлено на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради або на іншій рівноцінній посаді. У зв'язку із цим, він звернувся до суду. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука його було поновлено на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради або на іншій рівноцінній посаді.

Станом на грудень 2017 року рішення суду в частині поновлення його на роботі виконано не було. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.09.2017 його позов про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі був задоволений: на його користь стягнуто середній заробіток до 26.09.2017 включно.

Діями відповідача, які полягають у невиконанні умов трудових договорів та безпідставному систематичному порушенні його прав, йому також завдано і моральної шкоди, яка полягає у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності дій та тверджень відповідача; нехтуванні відповідачем його законних прав на заробітну плату за трудовим договором; незаконності дій відповідача щодо невиконання судового рішення починаючи з дня його прийняття.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на його користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27.09.2017 і по дату постановлення остаточного рішення по даній справі, що станом на 05.12.2017 становить 21240 грн; стягнути з виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на його моральну шкоду в сумі 100000 грн.

В судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Вказав, що за постановою суду від 18 квітня 2017 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради або на іншій рівноцінній посаді, однак фактичне поновлення позивача на роботі не відбулось. Видання Міським головою 30.11.2017 розпорядження про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не можна вважати виконанням судового рішення про поновлення на роботі, оскільки вищевказана посада не є рівноцінною тій, яку обіймав позивач. Крім того, посада начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не скорочена і позивач міг бути поновлений саме на цій посаді.

Представник відповідача, ОСОБА_2, проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що ОСОБА_3 не вчинив жодних дій, які б вказували на те, що він бажає виконання судового рішення про поновлення його на роботі. Зокрема, позивач не звертався до органів виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення про поновлення на роботі. Звертав увагу, що 30.11.2017 міським головою видано розпорядження №520-КВ про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, як рівноцінну посаді начальника даного управління.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 по справі 524/3957/16-а за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Міського голови м. Кременчука ОСОБА_5 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди було визнано протиправною бездіяльність Міського голови м. Кременчука ОСОБА_5 щодо ненадання ОСОБА_3 після закінчення повноважень за виборною посадою попередньої роботи на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади; зобов'язано Міського голову м. Кременчука ОСОБА_5 поновити ОСОБА_3 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду; стягнуто з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.03.2016р. по 09.12.2016р в сумі 79012,80 грн та судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 1000 грн.

В 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Кодексу законів про працю України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На переконання суду, доводи представника відповідача про те, що рішення суду про поновлення на роботі не виконано, оскільки ОСОБА_3 не звертався до органів виконавчої служби є необґрунтованими виходячи з наступного.

Частина перша статті 370 КАС України закріплює, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В ч.2 статті 372 КАС України зазначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

У справі «Лізанець проти України» (Заява N 6725/03) Європейський Суд з прав людини нагадав, що недоречно вимагати від особи, на користь якої прийнято рішення у справі, відповідачем в якій є держава, пізніше ініціювати виконавче провадження для того, щоб отримати компенсацію.

Отже, судове рішення про поновлення на роботі, яке набрало законної сили є обов’язковим до виконання незалежно від того чи зверталась особа за його примусовим виконанням чи ні.

Враховуючи те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року по справі 524/3957/16-а за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Міського голови м.Кременчука ОСОБА_5 про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди набрала законної сили - вона повинна була виконана.

На підтвердження своїх доводів про те, що судове рішення про поновлення на роботі ОСОБА_3 виконано, відповідачем надана суду копія розпорядження міського голови від 30.11.2017 за №520-КВ про призначення ОСОБА_3 на посаду заступника начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області.

На думку суду, вказане розпорядження не може свідчити про виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_3 з огляду на наступне.

В п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року роз'яснено судам, що стосовно до правил ст.24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Резолютивна частина постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 по справі 524/3957/16-а містила зобов'язання Міського голови м. Кременчука ОСОБА_5О поновити ОСОБА_3 саме на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надати іншу рівноцінну посаду.

Поняття «рівноцінний» означає однаковий з ким-, чим-небудь своїми якостями, властивостями, значенням, роллю і т. ін.

На думку суду, надання рівноцінної посади можливе у випадку, якщо на час поновлення працівника на роботі відсутня посада, визначена в рішенні суду на яку було поновлено працівника.

Суд відзначає, що станом на день розгляду справи посада начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради не була ліквідована. Вказана обставина не оспорювалась відповідачем.

Також, на думку суду доводи відповідача про те, що посада заступника начальника є рівноцінною посаді начальника, є необґрунтованими, оскільки заступник начальника перебуває в повному підпорядкуванні начальника управління.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2017 року по справі 524/3957/16-а в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, або надання іншої рівноцінної посади, виконана не була.

Відповідно до 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи те, відповідачем було допущено затримку у виконанні постанови суду про поновлення працівника на роботі, приймаючи до уваги положення ст.236 Кодексу законів про працю України, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є обґрунтованими.

Колегією суддів Харківського апеляційного адміністративного суду при розгляді справи 524/3957/16-а було встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складає 424,80 грн.

Отже, суд стягує з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27.09.2017(наступний день після винесення постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26.09.2017 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі) по 12.03.2018 включно в сумі 48852 грн(424,80 грн(середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 * 115 днів(кількість робочих днів)).

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з п.9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На думку суду, позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували заподіяння останньому моральної шкоди.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст. 6, 10, 14, 241-246, 255, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі – задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, (ідентифікаційний номер юридичної особи 04057287, 39600, Полтавська обл., місто Кременчук, площа Перемоги, буд.2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 27.09.2017 по 12.03.2018 включно в сумі 48852 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, (ідентифікаційний номер юридичної особи 04057287, 39600, Полтавська обл., місто Кременчук, площа Перемоги, буд.2) на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного адміністративного суду через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць