Рішення № 72969122, 14.03.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа 165/1043/17

Провадження 2/165/20/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі

головуючого Лизун Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дячук С.Л.,

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Нововолинської центральної міської лікарні про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення,

встановив:

04 травня 2017 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Нововолинської центральної міської лікарні про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона працює на посаді лікаря-терапевта денного стаціонару поліклініки Нововолинської ЦМЛ. 09 лютого 2017 року головний лікар ОСОБА_6 видав наказ №12-к про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани за те, що вона під час лікування хворого «М» з 13.01.2017 по 20.01.2017 призначила останньому лікування згідно листка призначення №94 лише по 17.01.2017, станом на 13 годину 20.01.2017 лікування на 18, 19, та 20 січня 2017 року не призначила, видала хворому листок непрацездатності з 13.01.2017, який станом на 20.01.2017 не заповнила належним чином, а саме: не внесла запис про його продовження, не поставила підпис та печатку лікаря. Також у наказі зазначено, що вона не надала аргументованих пояснень з приводу допущених помилок щодо лікування хворого та продовження листка непрацездатності, своїми діями порушила п.п.2.3, 2.9, 2.20 Посадової інструкції лікаря-терапевта денного стаціонару поліклініки (далі Посадова інструкція); п.2.2 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189 (далі Положення); п.3.12 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 (далі Інструкція про порядок заповнення листка непрацездатності); п.2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 №455 (далі Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян). Вважає, що при видачі наказу №12-к від 09.02.2017 грубо порушено вимоги ст. 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень. Так, з 13.01.2017 вона здійснювала лікування хворого «М», видала йому листок непрацездатності, призначила лікування та заповнила відповідну документацію, а саме історію хвороби (щоденник лікування хворого), де зазначила його загальний стан, скарги та призначене лікування. 17.01.2017 вона зробила запис в історії хвороби про те, що пацієнт продовжує хворіти та йому слід продовжити листок непрацездатності до 20.01.2017. Хворий «М» продовжував отримувати планове лікування 18, 19 та 20 січня за призначенням, зробленим раніше. В цей період вона призначила ряд обстежень пацієнту, які були проведені. Станом на 19.01.2017 стан хворого суттєво не покращився, тому вона призначила йому на 20.01.2017 консультацію лікаря-кардіолога, куди направила пацієнта з усією медичною документацією. При проведенні даної консультації кардіолог зафіксував у хворого підвищений артеріальний тиск та скерував його в маніпуляційний кабінет для отримання ін’єкцій, вилучивши при цьому медичну документацію, яку в подальшому передав заступнику головного лікаря з поліклінічної роботи ОСОБА_4 Оскільки документація знаходилась у посадових осіб лікарні, які детально її вивчали, вона не могла станом на 20.01.2017 призначити подальше лікування хворого. Пацієнт «М» продовжував лікування до 03.02.2017, тому згідно Посадової інструкції вона повинна була внести дані в листок непрацездатності після закінчення його лікування. Жодних претензій щодо призначеного та проведеного лікування ні від пацієнта, ні від завідувача відділенням не надходило. Зазначає, що рішення про продовження листка непрацездатності було нею відображене в амбулаторній картці хворого «М», а в подальшому в належно заповненому листку непрацездатності пацієнта, який перебував на лікуванні в період з 13.01.2017 по 03.02.2017 з продовженням листка непрацездатності ЛКК. Вона надала пояснення щодо даних обставин, зокрема про те, що проводила у вказаний період лікування пацієнтів, кількість яких перевищувала майже в 1,5 рази нормативну, тому в окремих випадках своєчасне заповнення документів було фізично неможливим, проте при вирішенні питання про притягнення її до дисциплінарної відповідальності керівництво дані пояснення до уваги не взяло. Вважає наказ №12-к від 09 лютого 2017 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді оголошення догани незаконним, у зв’язку з чим просить його скасувати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити в повному обсязі на підставі доводів, викладених в позовній заяві.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, подавши до суду письмове заперечення, просять відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень посилаються на те, що дисциплінарне стягнення на позивача ОСОБА_5 накладено за неналежне виконання функціональних обов’язків, а саме: неефективне здійснення обстеження та лікування хворого «М», що виразилось у наступному. Лікар-терапевт ОСОБА_5 при лікуванні пацієнта не звернула уваги на те, що його стан не покращується та попередньо зроблені нею призначення не дієві, не внесла необхідних коректив у листок призначень хворого та не виписала необхідного лікування на наступні дні 18, 19, 20 січня, а лише призначила консультацію лікаря-кардіолога без належного запису в амбулаторній медичній карті. При подальшому обстеженні хворого лікар-кардіолог ОСОБА_7 виявила в останнього гіпертонічний криз та з метою надання невідкладної медичної допомоги скерувала пацієнта в маніпуляційний кабінет для отримання ін’єкцій, необхідних для стабілізації його стану. Разом з тим, кардіолог передала медичну документацію хворого «М» заступнику головного лікаря з поліклінічної роботи ОСОБА_4 В той же день 20.01.2017 було здійснено перевірку даної документації, позивачу зроблено ряд зауважень щодо проведення експертизи тимчасової непрацездатності, ведення і заповнення медичної карти хворого, виписки і заповнення листка непрацездатності та в цілому лікування пацієнта, після чого вся медична документація була повернута ОСОБА_5 Крім того, перевіркою встановлено, що станом на 20.01.2017 позивач неналежно оформила листок непрацездатності хворого «М», зокрема не підписала його, тобто не засвідчила факт дійсності непрацездатності пацієнта з 13.01.2017. Вважають, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено у відповідності та з дотриманням порядку, встановленого ст.149 КЗпП України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення на позивача від неї були відібрані письмові пояснення, в яких остання фактичних аргументованих доводів, які б спростували неналежне виконання нею функціональних обов’язків при лікуванні хворого «М», не навела. Із наказом про оголошення догани від 09.02.2017 позивач була ознайомлена під підпис в той же день. Оскільки відповідач діяв в межах трудового законодавства, вважають, що підстав для задоволення позовних вимог немає.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює лікарем-кардіологом Нововолинської ЦМЛ. До неї на прийом звернувся пацієнт «М» та пояснив, що його направила терапевт ОСОБА_5, при собі мав медичну документацію, проте в ній були відсутні записи про здійснення його огляду лікуючим лікарем, стан його здоров’я, зазначене у листку призначень лікування не відповідало вимогам протоколу надання медичної допомоги. При огляді пацієнта вона виявила у нього неускладнений гіпертонічний криз, тому не рекомендувала госпіталізацію у стаціонар, а направила в маніпуляційний кабінет для отримання ін’єкцій, необхідних для стабілізації його стану. Стверджує, що у медичній карті хворого «М» декілька днів не було записів лікаря-терапевта про його огляд та корекцію лікування.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює медсестрою у Нововолинській ЦМЛ. По факту невиконання ОСОБА_5 своїх функціональних обов’язків під час лікування хворого «М» обставин не пам’ятає. Зазначає, що за усною вказівкою лікаря лікування хворим не надає. У січні 2017 року скарг від пацієнтів лікарні не надходило.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що в січні 2017 року лікувався у денному стаціонарі Нововолинської ЦМЛ, лікування проводила лікар-терапевт ОСОБА_5 Кожного дня лікуючий лікар давала список ліків, які він купував і отримував лікування. Ніяких претензій до позивача не має, зі скаргами до адміністрації лікарні не звертався.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представників відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у зв’язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 працює на посаді лікаря-терапевта денного стаціонару поліклініки Нововолинської центральної міської лікарні.

Завдання та обов’язки позивача на вказаній посаді викладені в посадовій інструкції, затвердженій 25 листопада 2011 року заступником головного лікаря з поліклінічної роботи ОСОБА_4 та зі змістом якої ознайомлена під підпис позивач ОСОБА_5 (а.с. 10-11).

Із змісту даної посадової інструкції вбачається, що лікар-терапевт денного стаціонару поліклініки зобов’язаний, зокрема, забезпечувати надання якісної медичної допомоги хворим, які знаходяться у відділенні; вести лікарську документацію; вирішувати питання про видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян та забезпечувати своєчасне і обґрунтоване направлення на лікарсько-консультативну комісію хворих з ознаками тимчасової та стійкої втрати працездатності (п.п. 2.3., 2.9., 2.20.).

Із копії листка непрацездатності серії АДД №882590 слідує, що хворий «М» перебував на лікуванні у Нововолинській ЦМЛ з 13.01.2017, станом на 20.01.2017 відсутній запис лікаря-терапевта ОСОБА_5 про його продовження, а також відсутній підпис та печатка лікаря (а.с.30).

Копією-витягом з медичної карти амбулаторного хворого «М» станом на 20.01.2017 підтверджується факт відсутності у даній карті належних записів лікуючого лікаря ОСОБА_5 про огляд пацієнта «М» з 18.01.2017, не зазначено про необхідність відповідної консультації лікаря-кардіолога (а.с.31-33).

Як вбачається із копії листка призначень №94 хворого «М», лікар-терапевт денного стаціонару поліклініки ОСОБА_5 при лікуванні пацієнта в період з 13.01.2017 по 20.01.2017 призначила лікування останньому лише по 17.01.2017, станом на 20.01.2017 записи про призначене лікування на 18, 19, 20 січня відсутні (а.с.29).

Відповідно до інформації з витягу із журналу реєстрації ведення ін’єкційних препаратів, 20.01.2017 в маніпуляційному кабінеті хворому «М» здійснено ін’єкції для стабілізації його стану (а.с.34).

26 січня 2017 року заступник головного лікаря з поліклінічної роботи ОСОБА_4 і заступник головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_2 подали рапорт головному лікарю Нововолинської ЦМЛ про порушення лікарем ОСОБА_5 вимог чинного законодавства та нормативно-правових документів щодо надання медичної допомоги, проведення експертизи тимчасової та стійкої втрати працездатності (а.с. 74).

27 січня 2017 року заступник головного лікаря з поліклінічної роботи ОСОБА_4 і заступник головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності ОСОБА_2, завідувач відділенням денного стаціонару поліклініки Нововолинської ЦМЛ ОСОБА_10Ф, склали акт про відмову ОСОБА_5 надати письмові пояснення з приводу неналежного виконання своїх функціональних обов’язків (а.с. 75).

01 лютого 2017 року позивач надала головному лікарю Нововолинської ЦМЛ ОСОБА_6 пояснюючу записку разом із копіями власних діагностичних обстежень (а.с.35-43).

Наказом головного лікаря Нововолинської ЦМЛ від 09.02.2017 №12-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря-терапевта денного стаціонару поліклініки ОСОБА_5В.» позивачу оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов’язків (а.с.8, 9).

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до вимог ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Підставою для застосування дисциплінарного стягнення є дисциплінарний проступок - протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх обов'язків.

Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

Згідно із ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівникові під розписку.

Пунктом 1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189, (далі Положення) визначено, що експертиза тимчасової непрацездатності (далі ЕТН) - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.

Відповідно до п. 2.2. Положення завданням експертизи тимчасової непрацездатності є, зокрема, проведення повного та своєчасного обстеження, лікування хворих, надання відповідних рекомендацій.

Згідно із п. 4.1. Положення першим рівнем ЕТН є лікуючий лікар.

Відповідно до вимог Положення лікуючий лікар відображає в медичних картах амбулаторного (стаціонарного) хворого скарги, анамнез, у т.ч. страховий (за останні 12 місяців), дані об'єктивного огляду, додаткових методів обстеження та інше, які є підставою для визначення діагнозу та видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, перелік необхідних лікувальних та оздоровчих заходів, консультацій відповідно до стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, рекомендований режим; номер документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, термін, з якого до якого він виданий, дату наступної явки хворого на прийом, направлення на ЛКК. При чергових оглядах хворого в медичній карті амбулаторного (стаціонарного) хворого відображає динаміку захворювання, обґрунтовує корекцію лікування та призначення додаткових обстежень з урахуванням стандартів медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями, визначає термін тимчасової непрацездатності та його продовження із зазначенням номера документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, дати, з якої до якої він продовжується, та дати наступного огляду. При відновленні працездатності вносить дані клінічного огляду пацієнта, що є підставою для закриття документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність, із зазначенням його номера та дати, з якої пацієнт має стати до роботи (п.п. 5.1.4., 5.1.5.)

Всупереч зазначеним вимогам позивач не відобразила у медичній карті пацієнта «М» дані про стан його здоров’я, динаміку захворювання за період з 18.01.2017 по 20.01.2017, у листку призначень хворого ДСП - корекцію лікування за період з 18.01.2017 по 20.01.2017, не вказала рекомендацію про обстеження хворого у лікаря-кардіолога, відтак не виконала покладені на неї відповідно до функціональних обов’язків лікуючого лікаря завдання ЕТН в повному обсязі.

Пунктом 2.2. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13.11.2001 N 455, встановлено, що при втраті працездатності внаслідок захворювання або травми лікуючий лікар в амбулаторно-поліклінічних закладах може видавати листок непрацездатності особисто терміном до 5 календарних днів з наступним продовженням його, залежно від тяжкості захворювання, до 10 календарних днів. Якщо непрацездатність триває понад 10 календарних днів, продовження листка непрацездатності до 30 днів проводиться лікуючим лікарем спільно з завідувачем відділення, а надалі - ЛКК, яка призначається керівником лікувально-профілактичного закладу, після комісійного огляду хворого, з періодичністю не рідше 1 разу на 10 днів, але не більше терміну, встановленого для направлення до МСЕК.

Відповідно до п. 1. Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 03.11.2004 N 532/274/136-ос/140, (далі Інструкція) листок непрацездатності (далі ЛН) є багатофункціональним документом, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Підпунктом 3.12. Інструкції встановлено, що у графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. Якщо ЛН продовжується в амбулаторних умовах, запис терміну лікування здійснюється відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року N 455, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за N 1005/6196. Продовження ЛН здійснюється з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря, завідувача відділення або голови лікарсько-консультативної комісії, що засвідчується їх підписами. У стаціонарному відділенні запис усього терміну лікування може бути вказаний в одному рядку з обов'язковим зазначенням посад та прізвищ лікаря і завідувача відділення, що засвідчується їх підписами та печатками.

Всупереч зазначеним вимогам позивач станом на 20.01.2017 у листку непрацездатності хворого «М», виданому 13.01.2017, не вказала, до якого числа продовжено листок непрацездатності, не поставила підпис і печатку лікаря.

Суд не бере до уваги твердження ОСОБА_5 про те, що дані в листок непрацездатності хворого вносяться, як правило, після закінчення лікування, оскільки такий порядок передбачений п.3.12. Інструкції лише для запису лікування у стаціонарних відділеннях. Крім того, позивач вказує, що жодними вимогами нормативних актів не передбачено, що записи у листок непрацездатності вносяться негайно після прийняття лікарем рішення про його продовження, водночас, зважаючи на те, що листок непрацездатності є документом, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, період такої непрацездатності повинен зазначатись лікуючим лікарем у листку непрацездатності, підтверджуватись підписом і печаткою лікаря з дня видачі листка непрацездатності, а також у випадку його продовження.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ № 12-к від 09.02.2017 про оголошення догани позивачу ОСОБА_5 винесено відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства про працю України, в зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.258, 259, 263- 265, 268 ЦПК України, на підставі ст. ст. 139, 141, 147, 147-1, 149, 150 Кодексу законів про працю України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: б-р.Шевченка, 1/22, м.Нововолинськ Волинської області) до Нововолинської центральної міської лікарні (45400, м. Нововолинськ, пр-т Перемоги, 7, код ЄДРПОУ 01983016) про скасування наказу головного лікаря Нововолинської центральної міської лікарні №12-к від 09 лютого 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення на лікаря–терапевта денного стаціонару поліклініки ОСОБА_5В.» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 березня 2018 року.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.В.Лизун