Рішення № 72969024, 07.03.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2018 Справа №607/12259/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливки Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Зарічної О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред’явила до суду позов до відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Тернопільська районна державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин між нею (ОСОБА_1С.) та ОСОБА_3, ОСОБА_4, саме того, що вона є дочкою померлого 24 грудня 2006 року ОСОБА_3 та померлої 15 серпня 2016 року ОСОБА_4Так само,позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлого 24 грудня 2006 року ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлої 15 серпня 2016 року матері ОСОБА_4. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є спадкоємцем за законом після померлого 24 грудня 2006 року батька – ОСОБА_3 та померлої 15 серпня 2016 року матері – ОСОБА_4. До складу спадкового майна після померлого ОСОБА_3 входить ?, частина житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області. Після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 15 серпня 2016 року, до складу спадкового майна входить ? частина житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою площею 71,2 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області. Вказане будинковолодіння є колгоспним двором, головою якого станом на 01 липня 1990 року був ОСОБА_3 та членами якого були: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, кожному із яких належить по ? даного будинковолодіння. При цьому, вказує, що є єдиним спадкоємцем за законом та спадщину прийняла, оскільки на день смерті спадкодавців проживала разом із ними. Інша дочка померлих ОСОБА_5 подала в нотаріальну контору заяву про відмову від прийняття спадщини. Однак, звернувшись у нотаріальну контору із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори їй відмовлено, у зв’язку із відсутністю державної реєстрації права власності на вказаний житловий будинок. Крім цього, при оформленні спадкових прав, вона (позивач ОСОБА_1С.) виявила розбіжності у написанні прізвищ батьків, які у її свідоцтві про народження зазначені як “Кицилинський” та “Кицилинська”, а у всіх інших документах, виданих на ім’я її батьків, зазначені “Кіцілінський” та “Кіцілінська”. Вказані розбіжності поставили під сумнів родинні відносини позивача з її батьками, що створює для неї труднощі при прийнятті спадщини після померлих батьків. З цих підстав позивач позбавлена можливості у нотаріальному порядку оформити свої спадкові права після смерті батьків, а тому просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, згідно вимог чинного законодавства.

Від третьої особи – Тернопільської районної державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

За вказаних обставин, з урахуванням вимог ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, за відсутності сторін.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Як убачається із свідоцтва про шлюб серії 1-ИД №012878 виданого повторно 23 травня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області України, 26 серпня 1971 року у Байковецькій сільській раді Тернопільського району Тернопільської області України зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про що складено актовий запис №25 Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області України від 26 серпня 1971 року. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4.

28 червня 1972 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилася дочка ОСОБА_7 .

У свідоцтві про її народження серії І-ИД №257961, виданого 10 серпня 1972 року міським бюро ЗАГС м. Тернопіль зазначено, що ОСОБА_8 народилася 28 червня 1972 року у м. Тернопіль Тернопільської УРСР, про що складено актовий запис №1261 міським бюро ЗАГС м. Тернопіль. Прізвища її батьків у вказаному свідоцтві про народження зазначені: у графі батько – ОСОБА_9, у графі мати – ОСОБА_10.

08 листопада 1992 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11, про що складено актовий запис №3 сільської ради с. Жилівка Новоселицького району Чернівецької області, якою видане свідоцтво про укладення шлюбу серії І-МИ №436653, заповнене російською мовою. Згідно із вказаним свідоцтвом, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_11.

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-ИД №033256 виданого 25 грудня 2006 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_3 помер 24 грудня 2006 року, про що зроблено актовий запис №16 ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ИД №210242 виданого 16 серпня 2016 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України, 15 серпня 2016 року померла ОСОБА_4, про що складено актовий запис №08 ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Таким чином, судом установлено невідповідність у написанні прізвищ батьків позивача ОСОБА_1, яке у свідоцтві про її народження серії І-ИД №257961, виданого 10 серпня 1972 року міським бюро ЗАГС м. Тернопіль зазначені “Кицилинський Степан Іванович” та “Кицилинська Любов Миколаївна” тим прізвищам, які у свідоцтві про шлюб серії 1-ИД №012878 виданого повторно 23 травня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області України, у свідоцтві про смерть серії 1-ИД №033256 виданого 25 грудня 2006 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області та у свідоцтві про смерть серії І-ИД №210242 виданого 16 серпня 2016 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України зазначені “Кіцілінський Степан Іванович” та “Кіцілінська Любов Миколаївна”.

Зазначені розбіжності поставили під сумнів родинні відносини позивача ОСОБА_1 з її батьками, у зв’язку із чим у неї виникають труднощі при оформленні своїх спадкових прав після їх смерті.

Як слідує із довідки №730 виданої 28 вересня 2017 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, згідно записів погосподарської книги №4, особовий рахунок №148, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 24 грудня 2006 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 15 серпня 2016 року.

Згідно п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

У відповідності до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення” суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що вказані розбіжності у написанні прізвища батьків позивача виникли внаслідок помилки, та в суду не виникає сумнівів у достовірності факту родинних відносин між ОСОБА_1 та її померлими батьками – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а необхідність його встановлення зумовлена вагомістю поновлення порушених прав позивача. Тому, з метою недопущення порушення прав позивача, реалізація яких залежить від доведеності факту родинних відносин між нею та її померлими батьками, суд приходить до переконання про необхідність встановлення цього факту судом.

Встановлення судом зазначеного факту повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 293 та ст. 315 ЦПК України щодо розгляду судом у порядку окремого провадження цивільних справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, в тому числі справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, зокрема факту родинних відносин між фізичними особами.

З цих підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту родинних відносин між нею та її померлими батьками – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підлягають до задоволення.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на на ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлого 24 грудня 2006 року ОСОБА_3 та на ? частину вказаного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд, в порядку спадкування за законом після померлої 15 серпня 2016 року матері ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Згідно Інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна №978 виданої 07 вересня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 04 вересня 2017 року по обліку бюро будинковолодіння №24 по вул. Шевченка в с. Смиківці рахується за: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5. В будинковолодінні самочинних добудов та перепланувань не виявлено.

Відповідно до Інформаційної довідки №990 виданої 12 вересня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року житловий будинок №24 по вул. Шевченка в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області зареєстровано за головою колишнього колгоспного двору ОСОБА_9, на підставі свідоцтва про право особистої власності, виданого Тернопільською районною радою 12 жовтня 1988 року на підставі рішення виконкому №180 від 24 серпня 1988 року та записано в реєстрову книгу №1 за реєстром №162.

Як убачається із Довідки №91 виданої 16 лютого 2017 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 у житловому будинку №24 по вул. Шевченка в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 – дружина; ОСОБА_1 – дочка; ОСОБА_12 – онука; ОСОБА_11 – зять; ОСОБА_5 – дочка.

Згідно матеріалів спадкової справи №325/2007, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3, померлого 24 грудня 2006 року, 22 червня 2007 року ОСОБА_4 подала до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття належної їй частки у спадщині, яка залишилась після смерті чоловіка – ОСОБА_3.

Також, 22 червня 2007 року ОСОБА_5 подала до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття належної їй частки у спадщині, яка залишилась після смерті батька – ОСОБА_3.

Мати позивачки ОСОБА_4, що померла 15 серпня 2016 року відповідно із свідоцтвом про смерть серії І-ИД №210242 виданим 16 серпня 2016 року ОСОБА_2 сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України (актовий запис №08 ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області).

Згідно із Довідкою №729 виданою 28 вересня 2017 року виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області стверджується, що житловий будинок, який знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області рахується за померлим 24 грудня 2006 року ОСОБА_3. Станом на 01 липня 1990 року – колгоспний двір, членами якого були: ОСОБА_3 – голова двору; ОСОБА_4 – дружина; ОСОБА_13 – дочка; ОСОБА_14 – дочка. На день смерті ОСОБА_4 у вказаному житловому будинку були зареєстровані і проживали: ОСОБА_1 – дочка; ОСОБА_12 – онука; ОСОБА_15 – дочка. На даний час в житловому будинку зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_15. По даних сільської ради, заборона (арешт) на вказані будівлі – відсутня.

Як слідує із матеріалів спадкової справи №57/2017, заведеної Тернопільською районною державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_16, померлої 15 серпня 2017 року, 10 лютого 2017 року ОСОБА_5 подала до Тернопільської районної державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини за законом, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_4.

25 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулась у Тернопільську районну державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_4.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №2498/02-14 від 25 вересня 2017 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_17 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька – ОСОБА_3, померлого 24 грудня 2006 року, зокрема на належну йому ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області та після смерті матері ОСОБА_4, померлої 15 серпня 2016 року, на належну їй ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, у зв’язку із відсутністю державної реєстрації житлового будинку.

У вказаній постанові нотаріуса також зазначено, що після смерті ОСОБА_3, померлого 24 грудня 2006 року, спадщину за законом прийняла його дочка ОСОБА_1, яка також прийняла спадщину після смерті його дружини ОСОБА_4, померлої 15 серпня 2016 року.

Як убачається із виготовленого 04 вересня 2017 року Тернопільським гопрозрахнковим бюро технічної інвентаризації технічного паспорта на житловий будинок №24, що знаходиться по вул. Шевченка в с. Смиківці Тернопільського району, Тернопільської області, замовником технічної інвентаризації вказано ОСОБА_1.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд вказане будинковолодіння складається із: А – житловий будинок, 1973 року побудови; а – прибудова, 1976 року побудови; а1 – прибудова, 1973 року побудови; а2 – прибудова, 1989 року побудови; сх. (а2) – сходи; Б – літня кухня – 1974 року побудови; Пд (Б) – підвал, 1974 року побудови; б – прибудова, 1974 року побудови; В – вбиральня, 1974 року побудови; Г – хлів, 1974 року побудови; Д – гараж, 1989 року побудови; Ж – хлів, 1989 року побудови; с – септик; ІІ – вимощення; 1 – ворота; 2 – хвіртка; 3 – хвіртка; 5 – огорожа.

Відповідно до експлікації житлового будинку №24, під літерою “А”, що знаходиться по вул. Шевченка в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, загальна площа приміщень складає 116, 5 кв.м., житлова площа – 71,2 кв.м.

Згідно інформаційної довідки №991 виданої 12 вересня 2017 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, за матеріалами бюро станом на 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності в с. Смиківці Тернопільського району Тернопільської області в бюро не проведена.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлого 24 грудня 2006 року ОСОБА_3 та визнання за нею право власності на ? частину вказаного будинковолодіння, в порядку спадкування за законом після померлої 15 серпня 2016 року матері ОСОБА_4. підлягають до задоволення.

Судом установлено, що спірне будинковолодіння, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області станом на 01 липня 1990 року було колгоспним двором.

Доказів того, що вказаний житловий будинок станом на 15 квітня 1991 року було переведено до іншої суспільної групи, матеріали цивільної справи не містять.

Статус майна колгоспного двору був врегульований статтями 120-126 ЦК України в редакції 1963 року, які були виключені з кодексу у 1993 році (Закон від 16 грудня 1993 року № 3718-XII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності з 18 січня 1994 року).

Згідно зі ст.120 ЦК УРСР 1963 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності.

За змістомст.123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв’язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Таким чином, право на частку у колгоспному дворі мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.

При поділі майна, яке є спільною власністю колгоспного двору, необхідно виходити з принципу рівності часток усіх колишніх членів двору, в тому числі непрацездатних та неповнолітніх.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.ст.1216-1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У ст.1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вимогами ст.1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 “Про судову практику у справах про спадкування”, спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлого 24 грудня 2006 року батька – ОСОБА_3, яка складається із ? частини житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, та померлої 15 серпня 2016 року матері – ОСОБА_18, яка складається із ? частини житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, оскільки на момент смерті спадкодавців проживала разом із ними, що стверджується довідками №91 від 16 лютого 2017 року та №729 від 28 вересня 2017 року, виданими виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, та у встановлений законодавством строк не подавала у нотаріальну контору заяви про відмову від спадщини.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвічує його право власності.

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, враховуючи вимоги закону, які до них застосовуються, беручи до уваги те, що відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд приходить до переконання про наявність визначених законодавством підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 141, 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, зокрема, що ОСОБА_1 є дочкою померлого 24 грудня 2006 року ОСОБА_3 та померлої 15 серпня 2016 року ОСОБА_4.

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка, 24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлого 24 грудня 2006 року ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 (зареєстрована адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на ? частину житлового будинку, загальною площею 116,5 кв.м., житловою – 71,2 кв.м. з відповідною часткою господарських будівель і споруд, що знаходиться по вул. Шевченка,24 в с. Смиківці, Тернопільського району, Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після померлої 15 серпня 2016 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_19