Рішення № 72964403, 26.03.2018, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/523/18

Провадження № 2/591/1083/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого: судді Бурда Б.В.

за участю секретаря: Сітало Я.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу 591/523/18 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк” (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( місце реєстрації: АДРЕСА_1) стягнення коштів за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 07.03.2011 року ПАТ КБ „Приватбанк” уклав з відповідачем кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 4500 грн. зі сплатою відсотків в розмірі встановленому Тарифам и банку. Відповідно до умов договору відповідач мав щомісячно відповідно до графіку повертати кредит та сплачувати відсотки за користування ним. Однак відповідач порушує графік повернення кредиту та сплати відсотків. Станом на 30.09.2017 року відповідач має перед банком заборгованість по кредиту в розмірі 107801,61 грн. Тому просять стягнути з відповідача на свою користь заборгованості за кредитним договором та понесені по справі судові витрати.

У даній справі 06.02.2018 року було відкрите спрощене провадження та справа призначена до розгляду з повідомленням сторін на 26.03.2018 року.

28.02.2018 року представником відповідача поданий відзив на позов в якому представник відповідача, посилаючись на пропуск позивачем строків позовної давності, просить відмовити у задоволенні позову.

26.03.2018 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що відповідно до Умов договору, що викладені у Умовах та правилах надання банківських послуг, строк позовної давності визначений в 50 років, а відтак банк звернувся до суду в межах строків позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила та підтримала клопотання по застосування строків позовної давності. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові заяви сторін по суті справи та подані суду докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 07.03.2011 року між сторонами, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, укладено договір про відкриття карткового рахунку, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 4500 грн. Вказані обставини підтверджуються копією анкети-заяви (а.с. 12).

З наведеного вбачається, що спірні правовідносини між сторонами є цивільними і врегульовані ст.ст. 207, 526, 527, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно зазначених положень закону кредитний договір укладається лише у письмовій формі і підписується сторонами. Відповідач, боржник за договором, зобов’язаний добросовісно виконувати свої обов’язки та повернути заборгованість по тілу кредиту, сплатити відсотки за користування.

Відповідно до розділу 2.4-2.5. Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України, договір укладається в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в емітента, а другий примірник договору емітент зобов’язаний надати клієнту під підпис. Емітент зобов’язаний під час видачі спеціального платіжного засобу надати клієнту договір, правила використання спеціального платіжного засобу і тарифи банку. Емітент зобов’язаний забезпечити наявність у договорі таких умов: тип спеціального платіжного засобу; види платіжних операцій, які клієнт має право здійснювати з використанням спеціального платіжного засобу, правила та максимальний строк їх виконання; порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або не знижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування клієнта, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо); тарифи банку на обслуговування операцій з використанням спеціального платіжного засобу на момент укладення договору та порядок повідомлення клієнта про їх зміну; ліміти та/або обмеження за операціями з використанням спеціального платіжного засобу або платіжних додатків, реалізованих у спеціальному платіжному засобі (за наявності); право клієнта на одержання виписок про рух коштів за його рахунком та порядок їх отримання; порядок забезпечення емітентом та клієнтом безпеки під час користування спеціальним платіжним засобом; порядок розгляду спорів; відповідальність емітента та клієнта тощо.

З наданих позивачем розрахунків слідує, що станом на 30.09.2017 року заборгованість відповідача перед банком становить 107801,61 грн. З яких: 4489,46 грн.- тіло кредиту, 93057,08 грн. - проценти за користування кредитними коштами, пеня та комісія – 4645,47 грн., штраф – 500 грн. (фіксована частина), штраф – 5109,60 грн. (процентна складова).

Будь-яких доказі на спростування заборгованості з повернення тіла кредиту в розмірі 4489,46 грн., суду не надано.

Розрахунки щодо нарахування процентів за користування кредитом, пені та комісії, а також штрафів, позивач обґрунтовує умовами, викладеними в Умовах і правилах надання банківських послуг та Тарифами банку.

Проте витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та зазначені умови і правила всупереч вимогам ст. ст. 207, 1055 ЦК України та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Крім того в анкеті-заяві, яку підписав відповідач, зазначено, що при оформленні платіжної картки «Кредитка Універсальна» або карти Gold Пам’ятку, яка містить тарифи і основні умови кредитування отримав і ознайомився з її змістом під розписку. Проте документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис Пам’ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, позивачем суду також не надано, не наданої такого документу й суду.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У зв’язку з викладеним та відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі визначеному відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, тобто на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст.ст. 12-13 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час позивачем не наданий розрахунок процентів виходячи з облікової ставки НБУ та позивачем не заявлялася вимога про стягнення таких відсотків, а заявлена вимога про стягнення процентів за користування кредитом на підставі умов договору та наданий розрахунок саме таких відсотків.

З наведеного вбачається, що доведений позивачем розмір заборгованості відповідача за договором станом на 30.09.2017 року становить 4489,46 грн., яка складається з боргу з повернення тіла кредиту.

Відповідно до вимог ст. 526, 530, 1049 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк.

У відзиві на позов представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п’ята статті 261 ЦК України).

Слід зазначити, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Із наданої банком довідки про зміну умов кредитування (а.с. 11) вбачається, що строк дії картки виданої відповідачу становить до листопада 2014 року.

Як встановлено судом, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом 31 січня 2018 року, тобто після сливу трирічного строків з часу спливу терміну дії платіжної картки.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованим посилання відповідача щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності.

Заяву позивача про збільшення за умовами договору строку позовної давності до 50 років суд не може взяти до уваги.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як встановлено судом, що Умови та правила надання банківських послуг п. 1.1.7.31 яких установлено позовну давність тривалістю в 50 років, не містять підпису відповідача.

Крім того, у заяві-анкеті (а.с. 12) позичальника домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

У зв’язку із цим доводи позивача про звернення до суду з вимогами до відповідача з дотриманням договірних строків позовної давності не заслуговують на увагу.

Зважаю на наведене суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині стягнення боргу за тілом кредиту через сплив строків позовної давності. У задоволенні позову в іншій частині належить відмовити за необґрунтованістю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк” (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 4489,46 грн. у зв’язку зі спливом строків позовної давності.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приватбанк” (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. .

Повний текст судового рішення складено 26.03.2018 року.

Суддя