Ухвала суду № 72964198, 22.03.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-кп/785/81/18

Номер справи місцевого суду: 496/333/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Грідіна Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.03.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Грідіної Н.В.,

суддів Мандрика В.О., Потаніна О.О.

секретаря судового засідання Подуст Т.П.

з участю прокурора Моско О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в залі суду апеляційні скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 31.10.2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ст.. Заплази Любашівського району Одеської області, громадянин України, маючий середню-технічну освіту, одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою:м. Одеса, вул. Болгарьска, 41/4, раніше не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Зазначеним вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 16 липня 2016 року приблизно, о 04:20 годині, ОСОБА_2, керуючи технічно справним легковим автомобілем «Мерседес Бенц 190», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по проїзній частині автошляху «Одеса-Рені», з боку м. Одеса в напрямку с. Маяки Біляївського району Одеської області, в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.6«г», 14.2«в» ПДР, будучи неуважним, проявляючи злочинну самовпевненість, зі швидкістю не менш 104,6…110,2 км/г, перед початком виконання маневру обгону на 32 км + 150 м, не переконався, що це буде безпечним, не створить небезпеки чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху. Проігнорувавши той факт, що у зустрічному напрямку у своїй смузі руху здійснював рух легковий автомобіль «ГАЗ-24», реєстраційний номер а08-35 НИ, під керуванням водія ОСОБА_3, водій ОСОБА_2 не відмовився від здійснення невиправданого маневру та почав виконувати обгін двох вантажівок, що здійснювали рух попереду, в попутному напрямку, виїхав на зустрічну смугу руху, в межах якої допустив фронтальне зіткнення з автомобілем «ГАЗ».

В результаті зіткнення пасажир автомобіля «Мерседес» ОСОБА_4, який знаходився на задньому сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому правого плеча в верхній та середній третині, перелому кісток носа, які згідно з висновком судово-медичного експерта №3575 від 19.12.2016 року спричинили тривалий розлад здоров’я строком понад 21 день і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Крім того, пасажир автомобіля «ГАЗ» ОСОБА_5, який знаходився на передньому пасажирському сидінні, отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток тазу (лінійний перелом вертлюжної западини справа), забійно-рвана рана язику та підборіддя, садно лоба справа, які згідно висновку судово-медичного експерта № 2946 від 31.10.2016 року спричинили тривалий розлад здоров’я – понад 21 день та відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Також, пасажир автомобіля «Мерседес» ОСОБА_6, який знаходився на передньому пасажирському сидінні вказаного автомобілю, отримав тілесні ушкодження у вигляді вдавленого осколкового перелому кісток зводу черепа, крововиливу у м’яку оболонку головного мозку, забою головного мозку, згідно висновку судово-медичного експерта № 191 від 15.08.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв’язку з настанням його смерті в лікарняному закладі після ДТП.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, виключити з призначеного покарання додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, посилаючись на те, що іншого джерела доходів, крім роботи водія в нього не має.

Також керування автомобілем йому необхідно для утримання та догляду за престарілою матері, яка проживає за межами м. Одеси.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню,з наступних підстав.

Так, відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно ст. 404 ч.ч. 1, 2 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілого, встановлена судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, на підставі об’єктивно та в повному обсязі з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та правильно оціненими судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України. Висновки у вироку суду відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, яке розглянуто судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК України.

Як зазначалось, в апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, встановлені у вироку суду, доведеність вини, кваліфікацію його дій та призначення основаного покарання у вироку суду.

Згідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

З вироку суду вбачається, що суд першої інстанції, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення, а також данні, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема його сімейний стан.

Так, відповідно до вимог ст.66 КК України, суд визнав обставини, що пом’якшують покарання обвинуваченого, а саме, щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

У відповідності до вимог ст.67 КК України, суд 1-ї інстанції не встановив обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, у вироку вмотивовано вирішене питання про призначення додаткового покарання на мінімальний строк, передбачений законом, з урахуванням сімейного стану ОСОБА_2, а також з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який потягнув за собою смерть людини.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.ст. 65-67 КК України, суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що обвинуваченому необхідно призначити покарання передбачене санкцією ст.286 ч. 2 КК України, у вигляді 3 років позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами на 1 рік, яке є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, встановив та врахував зазначені обставини, прямо передбачені кримінальним законом при призначенні основного та додаткового покарання за вчинення кримінального правопорушення, обставини які зазначив в апеляційній скарзі ОСОБА_2 не можуть бути підставою для зміни вироку та звільнення його від додаткового покарання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не міститься обґрунтувань того, що призначене обвинуваченому додаткове покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та за своїм видом та розміром є явно несправедливим через суворість.

При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги обвинуваченого підтвердження не знайшли, при розгляді апеляційної скарги не встановлено обставин, які б підтверджували невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, в зв’язку з чим підстав, зазначених в апеляційній скарзі для зміни вироку суду, не вбачається, судове рішення ухвалене з врахуванням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст.376 ч.2, 404,405,407,409, 419 КПК України апеляційний суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 31.10.2017 року, яким ОСОБА_2засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладенням обов’язків передбачених ст. 76 КК України, – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом 3 місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали буде оголошений 23.03.2018 року о 14:00 год.

Судді:

Н.В. ОСОБА_7 ОСОБА_8 Потанін

(підпис) (підпис) (підпис)

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного

суду Одеської області ОСОБА_9