Постанова № 72963912, 22.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 500/3629/17

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Бурнусус О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Пенсійний фонд), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 22 лютого 2017 року за №20 про відмову у призначенні пенсії;

- зобов'язати призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05 грудня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки більше 30 років працював трактористом-машиністом та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспі та інших підприємствах сільського господарства, на момент звернення за пенсією досяг 55 років.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав Пенсійному фонду достатньо доказів на підтвердження наявності у нього стажу, що надає йому право на призначення пільгової пенсії. Перелічуючи такі докази, суд першої інстанції послався на відповідні архівні довідки, посвідчення тракториста-машиніста та записи в трудовій книжці.

Окрім того, суд посилався на допитаних в судовому засіданні свідків, які підтвердили безпосередню зайнятість ОСОБА_1 у виробництві сільськогосподарської продукції повний польовий період.

В апеляційній скарзі Пенсійний фонд, не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, апелянт посилається на те, що докази, які надані позивачем до матеріалів справи, не підтверджують факт його безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції.

До того ж, апелянт звернув увагу на те, що суд першої інстанції помилково, при прийнятті рішення, вважав належними доказами показання свідків про особливий характер роботи позивача, оскільки це суперечить пункту 20 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року «Про порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про її необґрунтованість та просить суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповіді на відзив апелянт наполягає на тому, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, суб'єкт владних повноважень діяв на підставі законодавства та в межах повноважень.

У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для її задоволення, з огляду на наступне.

Фактичні обставини справи, що встановлені судом першої та апеляційної інстанції свідчать про те, що позивач, досягнувши 55 років звернувся до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 п. «в» Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 22 лютого 2017 року за № 20, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.

При цьому, підставою для такої відмови стало рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України Одеської області за № 1 від 27.01.2017 року, де зазначено про непідтвердженність періодів роботи з 01.08.1978 року по 22.04.1981 року, з 15.06.1983 року по 25.12.1989 року, з 15.01.1994 року по 30.09.2003 року, на посаді тракториста-машиніста відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутні відомості про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарського продукції протягом повного польового періоду.

До того ж зазначено, що до пільгового стажу неможливо також зарахувати період роботи у СФГ «ОСОБА_2.», починаючи з 15 квітня 2014 року, оскільки в шляхових листах за вказаний період, які виписувались керівником господарства прізвище працівника відрізняється від паспортних даних позивача, а саме прізвище позивача - ОСОБА_1, а шляхових листах та наказах про закріплення за ним трактору Т-150 КМ зазначено прізвище - ОСОБА_3

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на розгляд Пенсійному фонду для призначення пільгової пенсії були надані: трудова книжка, довідка комунального підприємства Ізмаїльської районної ради «Об'єднаний трудовий архів» від 13 грудня 2016 року за № 535/01-28, посвідчення тракториста-машиніста, відомості ЄДР про ліквідацію юридичної особи, довідка СФГ «ОСОБА_2.».

Архівною довідкою № 535/01-28 встановлено, що по особовому складу колгоспу ім. Леніна (СК «Маяк») с. Кирнички Ізмаїльського району є відомості про роботу ОСОБА_1, який значиться:

- за 1978 - 1981 роки - тракторист; 1983 -1989 роки - тракторист; 1994- 2003 роки - тракторист.

В особовій картці позивача за Ф № Т - 14 - а, є запис : «прийом з 01.08.1978 року - наказ № 9 від 11.08.1978 року»; «прийом з 15.01.1994 року - наказ № 1 від 18.06.1994 року» (а.с.12).

Нарахування заробітної плати здійснювалися в графі «тракторна бригада № 1, 2». Згідно записів в трудовій книжці, а також книги обліку трудового стажу колгоспника та заробітної плати колгоспника, позивач, працюючи трактористом, виконував встановлений річний мінімум вихододнів протягом 1979 - 2004 років (включно), окрім 1978 року коли був вперше прийнятий на роботу трактористом (а.с.7-9, 39).

Із довідки СФГ «ОСОБА_2.» вбачається, що позивач як тракторист-машиніст працює у вказаному господарстві з 15 квітня 2014 року по теперішній час і безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або календарного року в тваринництві (а.с.40).

Окрім того, даним підприємством надані накази від 17 березня 2015 року та 16 лютого 2016 року, де зокрема зазначено про те, що за ОСОБА_1 закріплено трактор Т-150 КМ.

На момент розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем наданий наказ за підписом голови СФГ «ОСОБА_2.» від 17.11.2017 року про те, що у вищеозначених наказах була допущена помилка щодо написання прізвища позивача, а тому було вирішено внести до них зміни, зазначивши прізвище позивача - ОСОБА_1 (а.с.47).

Далі, слід зазначити, що Пенсійний фонд, перевіряючи обґрунтованість видачі позивачу довідки для призначення пенсії, ознайомившись з архівними документами склав відповідну довідку №1413 від 12.12.2016 року (а.с.26-27), якою встановив, що ОСОБА_1 з 01.08.1979 року був прийнятий на посаду тракториста в колгосп ім. Леніна на підставі наказу №9 від 11.08.1978 року.

01.05.1981 року звільнений з посади у зв'язку з призовом до лав Радянської Армії.

Після повернення зі служби в армії у червні 1983 року прийнятий на посаду тракториста другої тракторної бригади.

28.12.1989 року на підставі наказу №6 від 25.12.1989 року звільнений за власним бажанням.

Колгосп ім. Леніна був реорганізований в сільськогосподарський кооператив «Маяк».

Згідно відомостям, які містяться в особовій картці Ф Т- 14 позивач на підставі наказу від 18 січня 1994 року працював на посаді тракториста тракторної бригади СК «Маяк» та був звільнений 30 вересня 2003 року.

Досліджуючи відомості по книгах нарахування заробітної плати, посадова особа Пенсійного фонду встановила, що за наведені вище періоди роботи позивачу в даному підприємстві нараховувалась заробітна плата, але по деяким періодам виплати заробітної плати не зазначена посада позивача на якій він працював.

Досліджуючи кількість відпрацьованих трудоднів за період 1978-1989 роки, а також за період 1994-2003 роки, відповідач встановив, що встановлений мінімум трудоднів позивачем відпрацьовані.

Висновками вказаної перевірки було встановлено, що записи у трудовій книжці та в архівній довідці відповідають первинним документам, однак при цьому, зауважено, що вказані документи не підтверджують безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції.

Підставою для неврахування позивачу до категорії пільгового стажу в СФГ «ОСОБА_2.» з 15 квітня 2014 року до моменту звернення до призначення пенсії стало невідповідність прізвища зазначеного в документах роботодавця - прізвищу позивача.

Натомість, Пенсійним фондом визнається, як пільговий стаж робота позивача на посаді тракториста-машиніста за такі періоди:

- 08.01.1990 р. по 12.01.1994 р. в колгоспі «Прогрес»;

- 01.10.2003 р. по 31.01.2004 р. в ТОВ «Агросила»;

- 03.02.2004 р. по 29.07.2005 р. в ПСП «Агротрейд»;

- 01.09.2010 р. по 01.03.2014 р. в ФГ «Алір».

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та вірно визначивши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, тобто відповідно до ст. 242 КАС України.

При цьому, суд при вирішенні справи по суті, трактував законність не суто формально, як дотримання вимог закону, а у ширшому значенні, у світлі верховенства права, відповідно до ст. 9 КАС України.

Підтримуючи таку правову позицію суду першої інстанції, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, при призначенні пільгових пенсій необхідне надання довідок встановленого зразка з метою підтвердження відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, і видаються підприємством, на якому особа працювала або правонаступником.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено Міністерством соціального забезпечення України в листі від 20 січня 1992 року №7, відповідно до якого, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо.

До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.

Апелянт, наполягаючи на своїй позиції щодо безпідставного врахування судом першої інстанції до пільгового стажу позивачу спірних періодів роботи в колгоспі ім. Леніна (СК «Маяк») наголошує на двох моментах: у книгах нарахування заробітної плати не зазначена посада, за яку він отримував заробітну платню, а також відсутні відомості про специфічні доплати та виплати, які надаються трактористам за ремонт техніки чи виконанням польових робіт.

На думку апелянта, зазвичай саме такі відомості свідчать про факт безпосередньої зайнятості працівника у виробництві сільськогосподарської продукції.

Не можна вважати такі доводи апелянта ґрунтовними та такими, що мають значення для прийняття рішення, з огляду на наступне.

Так, попри те, що в книгах нарахування заробітної плати не зазначена посада позивача в якості тракториста за відповідні періоди, але вона зазначена в трудовій книжці.

Законодавством, яке діяло на момент спірних правовідносин, не був встановлений обов'язок роботодавця виплачувати вказані доплати.

При цьому, слід звернутися до положень Інструкції зі статистики заробітної плати, яка була затверджена наказом Міністерства статистики України 11.12.1995 р. та введена в дію з 1 січня 1996 року, втрата чинності 13.01.2004 р.

Так, відповідно до вказаного нормативного акта, до фонду основної заробітної плати включаються, зокрема заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників та посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

До фонду додаткової заробітної плати конкретно щодо трактористів-машиністів входить надбавка за класність, а також входить та може нараховуватись премія за виконання і перевиконання виробничих завдань, акордних завдань у встановлений строк, за підвищення продуктивності праці, виробітку і таке інше.

Отже, окрім доплати за класність, законодавство не передбачало обов'язкових доплат трактористам за ремонт техніки чи виконанням польових робіт, тому їх відсутність не свідчить про те, що позивач не був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду.

Довід апелянта про те, що робота позивача в якості тракториста-машиніста в СФГ «ОСОБА_2.» не може бути зарахована до пільгового стажу у зв'язку з тим, що його прізвище не співпадає з прізвищем зазначеним у документах роботодавця є суто формальним та не може бути прийнятим судом до уваги.

Як свідчать матеріали справи при перекладі прізвища позивача з російської мови «Давыдов» на українську відбулась помилка та у всіх документах (трудова книжка, військовий квиток, посвідчення тракториста-машиніста) замість прізвища ОСОБА_1 було зазначено Давидов.

При опрацюванні наданих позивачем документів, відповідач повинен був звернути на це увагу, оскільки до цих документів внесені виправлення щодо прізвища.

Тому, суд наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30.01.2003 р. за № 3-рп/2003) і не слід застосовувати закон відповідно до його букви, якщо це призведе до порушення легітимних цілей закону.

Разом з тим, слід вважати обґрунтованими доводи апелянта про те, що за пунктом «в» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підтвердження спеціального трудового стажу, відповідно до пункту 20 Порядку може провадитись лише документально, а не поясненнями свідків.

Проте, враховуючи, що ця процесуальна помилка суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування судового рішення.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, на підставі ст. 316 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова