Рішення № 72963820, 20.03.2018, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/1830/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.03.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Міхайліченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, проси розглянути справу у його відсутність.

Представник позивачки, діючий від імені та в інтересах позивачки, - ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягав, просив про розгляд справи без його участі.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про розірвання шлюбу позивачки; копія свідоцтва про народження позивачки; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 – помер 25.06.2016р.; копія заповіту від 04.08.2008р., оформленого на ім’я позивачки; копія Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 15.06.2017р.; копія запиту нотаріуса; копія довідки КП «Ренійське БТІ» від 15.06.2017р. про право власності на нерухомість; копія державного акту серії ЯА №288743 від 08.06.2005р. на право власності на земельні ділянки загальною площею 2,16 га, оформленого на ім’я ОСОБА_3; копія технічного паспорту на житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул. Суворова, 91 в с.Орлівка Ренійського району; копія довідки Відділу Держгеокадастру у Ренійському районі про вартість земельного паю; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04.11.2017 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 належали:

-на підставі свідоцтва про право на спадщину від 20.07.2000р. - житловий будинок із надвірними спорудами, розташований по вул.Суворова, 91 в с.Орлівка Ренійського району;

-на підставі державного акту серії ЯА №288743 від 08.06.2005р. про право власності на земельну ділянку - земельні ділянки загальною площею 2,16 га, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На випадок смерті ОСОБА_3 розпорядився належним йому майном, 04.08.2008р. склав заповіт на ім’я позивачки, 25.06.2016р. – помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини (11.10.2016р.) позивачка звернулася до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька за заповітом.

Таким чином, позивачка – донька померлого, єдина спадкоємиця, яка заявила про себе шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом. Відповідач на спадщину не претендує, не заперечує, щоб її оформила позивачка, інших спадкоємців немає.

Пізніше, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину, їй в цьому було відмовлено з причин відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на вищевказане майно, про що 04.11.2017р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Після смерті ОСОБА_3 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на майно, як на об’єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_3 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців немає.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Згідно із ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як було встановлено судом, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті склав заповіт, отже спадкування після його смерті здійснювалося за заповітом. Після смерті батька позивачка в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отже, вважається такою, що прийняла спадщину за заповітом.

Як зазначила позивачка, після смерті батька у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадкові будинок та земельні ділянки. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості у зв’язку із відмовою нотаріуса з причини відсутності правовстановлюючих документів.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину юридично, оскільки її воля, як спадкоємиці за заповітом, була виражена у подачі відповідної заяви про прийняття спадщини, діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на будинок та земельні ділянки, розпорядження щодо їх цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки подала заяву про прийняття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб’єктом набуття права власності на будинок та земельні ділянки з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1225, 1233-1235, 1268, 1269, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами (окрім самочинно побудованих), розташований по вул. Суворова, 91 в с.Орлівка Ренійського району (який в цілому складається з: житлового будинку літ.А, загальною площею 81,20 кв.м., житловою площею 42,40 кв.м., підсобною площею 38,80 кв.м.; тамбуру літ.а; навісу літ.а1, а3,д; погрібу літ. а2; сараїв літ. Б,В,Д; вбиральні літ.Г; огорожі 1-4; споруди 5-6);

-земельні ділянки загальною площею 2,16 га із кадастровими номерами 5124183600:01:005:0485, 5124183600:01:003:0149, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району, виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту серії ЯА №288743 від 08.06.2005р. про право власності на земельну ділянку ,

що належали ОСОБА_3, померлому 25.06.2016 року.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник