Постанова № 72963805, 20.03.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2192/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.10.2017 р. № 0034341306,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2017 року до суду звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00343413060 від 05.10.2017 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами документальної невиїзної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "МП" Комплект-Трейд" за грудень 2016 року складено Акт від 22.09.2017 року № 1260/14-29-13-06/НОМЕР_2, в якому зазначені виявлені порушення з боку позивача. Відповідно до Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 00343413060 від 05.10.2017 року, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0034341306 від 05.10.2017 року.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУ ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

В період з 12.09.2017 року по 18.09.2017 року була проведена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками ТОВ "МП" Комплект-Трейд" за грудень 2016 року .

Результати перевірки оформлено актом від 22.09.2017 року №1260/14-29-13-06/НОМЕР_2.

Відповідно до висновків Акту перевірки відповідачем були виявлені наступні порушення: "п. 198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 23322,00 грн., у тому числі за грудень 2016 року у сумі 23322,00 грн."

Усі порушення в Акті перевірки ґрунтуються лише на тій підставі, що "Від оперативного управління ГУ ДФС у Миколаївській області 11.04.2017 року отримано інформацію, в якій зазначено, що громадянином ОСОБА_4 який вважається керівником та засновником ТОВ "МП" Комплект-Трейд" надано свідчення, в яких зазначено, що вищевказане підприємство йому невідомо, будь-якого відношення до діяльності підприємства він не має, первинні бухгалтерські та податкові документи не підписував. Печатку та первинні бухгалтерські і податкові документи ТОВ "МП" Комплект-Трейд" вилучені в рамках кримінального впровадження №32016150000000074 від 30.09.2016.

Крім того, проведеним аналізом податкової звітності підприємства встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, а саме: відсутність управлінського та технічного персоналу, відсутність оборотних коштів та виробничих активів, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності та надання послуг з виконання робіт, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей.

На запит від 22.03.2017 року Головного управління ДФС у Миколаївської області про надання інформації по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "МП" Комплект-Трейд" за грудень 2016 року, ФОП ОСОБА_2 листом від 03.04.2017 року № 0304 було надано наступні документи:

- рахунок - фактура №КТ-0000026 від 14.12.2016 року;

- видаткова накладна №14/12 від 14.12.2016 року;

- податкова накладна від 14.12.2016 року №1;

- платіжне доручення №96 від 14.12.2016 року;

- договору поставки від 06.12.2016 року №1033-ДЭ-КрТЭС;

- видаткова накладна від 23.12.2016 року №14;

- податкова накладна від 23.12.2016 року №6;

- довіреність від 21.12.2016 року №1209;

- експрес-накладна на поштове відправлення №59998040770573 від 25.12.2016 року.

- інструкція по обслуговуванню автоматичного вимикача APU-50 AM.

Також позивач зазначив у листі, що впродовж грудня 2016 року ним дійсно придбавалось обладнання, а саме автоматичний вимикач APU-50 (1600 А, 380-550V) та Контактор ES-630 (630А, 380-550V) у ТОВ "МП "Комплект-Трейд".

Cудом першої інстанції було встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/12227/16-к встановлено, що 30.09.2016 року в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження №32016150000000074 за ст. 212 ч.3 КК України за повідомленням про те, що невстановлені особи сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки на суму понад 10 млн. грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення № 00343413060 від 05.10.2017 року складено відповідно до Акт від 22.09.2017 року № 1260/14-29-13-06/НОМЕР_2 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом-постачальником ТОВ «МП» Комплект-Трейд» є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак, позивачем правомірно сформовані показники податкової звітності з податку на додану вартість за результатами таких операцій.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 - VI із змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс України) , Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV).

В апеляційній скарзі вказується на те, що позивачем в ході проведення перевірки на письмовий запит ГУ ДФС в Миколаївській області не було надано всіх документів по взаємовідносинам позивача з контрагентом-постачальником ТОВ "МП"Комплект-Трейд" за грудень 2016 року. Також, ГУ ДФС в Миколаївській області в своїй апеляційній скарзі зазначає, що в результаті перевірки ним не встановлено законного (легального) джерела походження товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання в грудні 2016 року від контрагента ТОВ "МП" Комплект-Трейд" на адресу позивача, тобто було здійснено лише документальне оформлення операцій з метою введення в обіг товарів невідомого походження на загальну суму ПДВ 23322,00 грн. , у тому числі за грудень 2016 року. На основі вищевикладеного відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 00343413060 від 05.10.2017 року, яке на думку ГУ ДФС в Миколаївській області є законним та обґрунтованим, тому скасуванню не підлягає.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "МП"Комплект-Трейд" за грудень 2016 року.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачем на запит від 22.03.2017 року ГУ ДФС у Миколаївської області про надання інформації по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ "МП" Комплект-Трейд" за грудень 2016 року, ФОП ОСОБА_2 листом від 03.04.2017 року № 0304 було надано наступні документи:

- рахунок - фактура №КТ-0000026 від 14.12.2016 року;

- видаткова накладна №14/12 від 14.12.2016 року;

- податкова накладна від 14.12.2016 року №1;

- платіжне доручення №96 від 14.12.2016 року;

- договору поставки від 06.12.2016 року №1033-ДЭ-КрТЭС;

- видаткова накладна від 23.12.2016 року №14;

- податкова накладна від 23.12.2016 року №6;

- довіреність від 21.12.2016 року №1209;

- експрес-накладна на поштове відправлення №59998040770573 від 25.12.2016 року.

- інструкція по обслуговуванню автоматичного вимикача APU-50 AM.

Як вбачається з матеріалів, а саме листом від 03.04.2017 року №0304 ФОП ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївської області в якому було надано інструкцію по обслуговуванню автоматичного вимикача APU- 50 AM на сторінці другої якої міститься сертифікат де визначено "Польща - автоматичний вимикач АРИ -50Ц600А. 380-500У) код УКТЗЕД 8536490090; Німеччина (контактор ES -630 (630А, 380-50 V) код УКТЗЕД 8536490090 та усі первинні документи щодо господарських операцій з ТОВ "МП" Комплект-Трейд" в грудні 2016 року".

Виходячи зі змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що він містить усі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом були, зокрема здійснені на підставі проведеного аналізу податкової звітності підприємства та встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, а саме: відсутність управлінського та технічного персоналу, відсутність оборотних коштів та виробничих активів, відсутність виробничого обладнання, транспортних засобів і торгівельного обладнання, які економічно необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності та надання послуг з виконання робіт, відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей.

Разом з тим, такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків є необґрунтованими.

Стосовно відсутності основних засобів та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності у контрагента позивача слід зазначити, що доводи, викладені в акті перевірки, не містять жодних посилань про виявлені порушення з боку позивача.

При цьому чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах, перевіряти наявність трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це саме стосується і перевірки платником податків намірів контрагентів щодо сплати ними державі податків.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України, який в постанові від 28.01.2016 року (справі № 2-а-2413/12/2070) вказав, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність реального настання правових наслідків, обумовлених договорами, з підстав відсутності необхідних матеріальних чи трудових ресурсів у контрагентів, оскільки їх наявність або відсутність (ресурсів) у господарюючих суб'єктів не має правового значення для вирішення питання про наявність наміру сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними правочинами, як не має такого значення і наявність чи відсутність суб'єктів за юридичною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено колегією суддів апеляційної інстанції, що відповідно до рішень Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/12227/16-к вбачається, що 30.09.2016 року в ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження №32016150000000074 за ст. 212 ч.3 КК України за повідомленням про те, що невстановлені особи сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки на суму понад 10 млн. грн.

Отже, кримінальне провадження зареєстровано на підставі якихось фактів, а не відносно конкретних осіб. При цьому підозра у вчиненні кримінального правопорушення жодній особі не вручена.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що порушення вищевказаного кримінального провадження за ст. 212 ч.3 КК України, тобто ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) відносно контрагента позивача не може свідчити про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України.

Отже, висновки податкового органу, зроблені з огляду на діяльність контрагента позивача, з огляду на що господарські операції не мають реального товарного характеру, носять характер припущень, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, не спростованим доводами апеляційної скарги, про те, що податкове повідомлення-рішення № 00343413060 від 05.10.2017 року є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складено 26 березня 2018 року.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Запорожан Д.В. Яковлєв О.В.