Постанова № 72963664, 20.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/265/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (прийнята о 10:47 год. у м. Івано-Франківську, головуючий суддя Григорук О.Б., повний текст складений 11 грудня 2017 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

23 січня 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі ДПІ у м. Івано-Франківську) від 08 грудня 2016 року за №0005901203, № 0005921203, № 0005891203 та податкову вимогу форми ,,Ю" за №117-25 від 12 січня 2016 року.

Постановою від 05 грудня 2017 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 08 грудня 2016 року за №0005901203, № 0005921203, № 0005891203.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

ДПІ у м. Івано-Франківську не погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд не звернув належної уваги на ті обставини, що під час камеральної перевірки встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб 18010600 та по земельному податку 18010500.

Тому податковий орган правомірно, у відповідності до вимог ст. 126 Податкового кодексу України нарахував товариству штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань та виніс оскаржені податкові повідомлення-рішення.

За таких обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача заперечили вимоги апеляційної скарги та просять залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" зареєстроване як юридична особа 31.03.1993, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 09.10.1995 (т.1 а.с.27).

12.01.2016 ДПІ у м. Івано-Франківську сформувала та направила ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" податкову вимогу форми ,,Ю" №117-25, яка отримана представником позивача 21.01.2016, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.204).

У податковій вимозі контролюючий орган зобов'язав товариство позивача сплатити суму податкового боргу: із земельного податку з юридичних осіб в сумі 16438,93 грн., з яких 14949,09 грн. основний платіж та 1489,84 грн. пені; з орендної плати з юридичних осіб в сумі 3722,36 грн., з яких 3169,68 основний платіж та 552,68 грн. пені (т.1 а.с.19).

Таким чином, станом на 11.01.2016 загальна сума податкового боргу ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 20161,29 грн..

Крім того, за наслідками проведеної камеральної перевірки ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" за звітний податковий період з 01.01.2016 по 07.12.2016 щодо орендної плати з юридичних осіб та земельного податку з юридичних осіб, оформленої актом від 08.12.2016 за №5008/1203/13642846 (т.1 а.с.168-169), ДПІ у м. Івано-Франківську 08.12.2016 прийняла податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 20% погашеної суми податкового боргу, а саме: - №0005891203, яким нарахувала позивачу штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 11102,28 грн. за порушення граничного строку сплати 55511,40 грн. грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб (т.1 а.с.170);

- №0005901203, яким нарахувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 105,44 грн. за порушення граничного строку сплати 1054,40 грн. грошового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб (т.1 а.с.172);

- №0005921203, яким нарахувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1544,66 грн. за порушення граничного строку сплати 7723,30 грн. грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб (т.1 а.с.174).

Висновки податкового органу базуються на тому, що під час перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб, земельного податку з юридичних осіб протягом строків, встановлених пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми ,,Ю" за №117-25 від 12 січня 2016 року. Сторони не оскаржили рішення суду першої інстанції в цій частині вирішення позовних вимог, а тому відповідно до приписів ч.1 ст. 308 КАС України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо правомірності податкової вимоги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно сплатив визначені ним в податкових деклараціях грошові зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб та з орендної плати з юридичних осіб.

За наведених підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" подала до контролюючого органу податкові декларації: із земельного податку з юридичних осіб від 29.01.2014 за 2014 рік (т.1 а.с.221-224); з орендної плати з юридичних осіб від 29.01.2014 за 2014 рік (т.1 а.с.229-230), від 13.02.2015 за 2015 рік (т.1 а.с.225-226), від 06.06.2016 за 2016 рік (т.1 а.с.227-228).

Згідно наданих представником позивача копій платіжних доручень №10 від 27.11.2015, №26 від 29.01.2016, №37 від 26.02.2016, №170 від 29.06.2016, №199 від 26.10.2016, №207 від 29.11.2016, №216 від 28.12.2016 ( т.1 а.с.20-26) товариство позивача вчасно сплачувало податкові зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб та з орендної плати з юридичних осіб, які визначені в наведених вище деклараціях.

Даний факт підтверджується також даними облікової картки ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" (а.с.176-203).

Однак, у товариства позивача на час сплати ним самостійно задекларованих сум грошових зобов'язань був наявний податковий борг, а саме: 3169,68 грн. з орендної плати та 552,68 грн. пені; 14949,09 грн. із земельного податку та 1489,84 грн. пені, що підтверджується відомостями з облікової картки ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" (т.1 а.с.176, 180).

За вказаних обставин, усі сплачені позивачем кошти контролюючий орган у відповідності до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України спрямовував в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення та внаслідок чого на підставі пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України застосував до платника штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань.

Податковий борг зі сплати орендної плати та земельного податку у товариства позивача виник, зокрема із наявністю переплати (надмірної сплати) орендної плати за землю по вул. Пресмашівській, 1Б в сумі 147255,01 грн. за період 2009-2011 роки, яку ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" листами від 18.11.2014 р., від 19.12.2014 р., від 30.01.2015 р. просила зарахувати як орендну плату за землю по вул. Юності,62А і по вул. Джерельній,20 (т.1 а.с. 10-13).

Постановою від 02.08.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні позовних вимог ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, Управління Державного казначейства України в місті Івано-Франківську, Івано-Франківської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування з бюджету Івано-Франківської міської ради 147225,01 грн. на користь товариства.

В силу приписів ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відмова податкового органу зарахувати в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за землю та земельного податку переплати з орендної плати за землю в сумі 147225,01 грн. є правомірною.

Пунктом 14.1 статті 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72);

орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 );

плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності(підпункт 14.1.147 ).

Згідно з пунктом 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.4 ст. 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності у позивача обов'язку сплачувати орендну плату за землю та земельний податок у визначені ПК України строки.

За змістом пункту 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач своєчасно сплачував обов'язкові платежі з орендної плати за землю та земельного податку. Однак, у зв'язку з наявністю податкового боргу, який підтверджується відомостями з облікової картки ТзОВ ,,Фірма ,,Хімтехнопласт", а також податковою вимогою форми ,,Ю" за №117-25 від 12 січня 2016 року, яка визнана судом першої інстанції правомірною, податковий орган у відповідності до приписів пункту 87.9 ст. 87 ПК України обгрунтовано зарахував вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу.

За таких обставин сплата орендної плати за землю та земельного податку була здійснена позивачем з простроченням визначених законодавством строків від 29 до 335 днів ( т.1 а.с. 15 зворот).

Відповідно до п.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку, що погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з орендної плати за землю та земельного податку є дією податкового органу, а не позивача, яке полягає у несвоєчасній сплаті зазначених грошових зобов'язань.

Таким чином, винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень здійснено у межах повноважень відповідної посадової особи податкового органу.

Правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за прострочення сплати обов'язкових платежів.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання щодо обґрунтованості апеляційної скарги та її задоволення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, неправильно застосував норми матеріального права, а тому вважає необхідним скасувати судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті, а саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкової вимоги, рішення суду першої інстанції солід залишити без змін.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст.315, ст. ст. 317, 321, 322 , 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 809/165/17 в частині задоволення позовних вимог - скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю ,,Фірма ,,Хімтехнопласт" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

М.А. Пліш

Постанова в повному обсязі складена 23 березня 2018 року.