Постанова № 72963645, 15.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/12520/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Богдан А.О.

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3,

представника відповідача та третьої особи Хранюка Б.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі №807/869/17 (винесену колегією суддів у складі: головуючий суддя Луцович М.М., судді Гаврилко С.Є., Шешкеня О.М., проголошену о 11.11 год., у м. Ужгороді) за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру третя особа Головне управління Держгеокадастру в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру третя особа Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування рішення та наказу.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 працюють на посаді інженерів-землевпорядників в ПП «Сьомий регіон». Відповідність позивачів кваліфікаційним вимогам професії та їхня спроможність самостійно складати окремі види документації із землеустрою підтверджується кваліфікаційними сертифікатами НОМЕР_2 від 07.11.2014 року та № 011911 від 13.03.2015 року. 09.06.2017 року, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулось до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з листом №21-7-0,5-6760/2-17 щодо вжиття заходів до позивачів, як працівників ПП «Сьомий регіон», які являються розробниками документації із землеустрою громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Підставою даного звернення слугували відомості про виготовлення громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 документації із землеустрою на земельні ділянки, які ніби - то накладаються на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство».

За результатами розгляду Кваліфікаційна комісія Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру за відсутності акта перевірки звернулась із поданням до Державної служби України з питань геодезії та кадастру про анулювання кваліфікаційних сертифікатів інженерів - землевпорядників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 липня 2017 року, Державна служба України з питань геодезії картографії та кадастру прийняла наказ за №151 «Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів». Позивачі вважають, що прийняття оскаржуваного наказу в частині анулювання їх кваліфікаційних сертифікатів є безпідставним, незаконним та здійснено з порушенням вимог законодавства, а тому такі звернулися до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру викладеного у формі протоколу засідання №6 від 29.06.2017 року щодо внесення подання до Держгеокадастру стосовно анулювання кваліфікаційних сертифікатів НОМЕР_2, виданого 07.11.2014 року на ім'я ОСОБА_2 та НОМЕР_3 виданого 13.03.2015 року на ім'я ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №151 від 11.07.2017 року в частині анулювання кваліфікаційних сертифікатів НОМЕР_2, виданого 07.11.2014 року на ім'я ОСОБА_2 та НОМЕР_3 виданого 13.03.2015 року на ім'я ОСОБА_1.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що висновки суду про те, що на засіданні Кваліфікаційної комісії повинен був бути акт перевірки інженерів - землевпорядників є невірним; Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затверджений наказом Мінагрополітики України від 28.11.2012 №739, зареєстрований Міністерством юстиції України 07.12.2012 за №2039/22351, на який посилається суд першої інстанції, втратив чинність на підставі наказу Мінагрополітики України від 11.02.2016 р. №41, зареєстрований у Міністерстві юстиції України від 19.02.2016 р. №266/28396, та крім цього, зазначає, що розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійснені землеустрою, що позивачами здійснено не було. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у апеляційній скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивачі та їх представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ПП «Сьомий регіон» здійснювались роботи щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_6 Зазначені проекти розроблялися відповідно до рішень Ужгородської міської ради IX сесії VII скликання від 22 грудня 2016 року №524, завдань на розробку проектів та договорів на виконання робіт та відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були погоджені (у порядку встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України) відділом землекористування Ужгородської міської ради, управлінням архітектури та містобудування, а також експертом державної експертизи органу Держгеокадастру.

При розробленні зазначеної технічної документації замовникам - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі надано довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 13.01.2017 року №Л-18/0-41/6-17 та №Ш-17/0-42/6-17. Згідно зазначених довідок землевласниками (землекористувачами) зазначені громадяни, яким надані землі для будівництва та обслуговування житлового будинку і вид угідь - забудовані землі (з них землі відведенні під будівництво (будівництво на яких не розпочато). При цьому у вказаних довідках відсутні будь-які відомості про те, що ділянки належать до земель лісового фонду, а також відсутні будь-які дані та відомості про те, що землекористувачем є ДП «Ужгородське лісове господарство».

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивачі при здійсненні робіт щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок правомірно спирались на довідки, видані структурним підрозділом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно з статтею 26 Закону України «Про землеустрій» із змінами і доповненнями, розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи-підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до положень статті 28 Закону, розробники документації із землеустрою зобов'язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, а також державних стандартів, норм і правил при здійсненні землеустрою.

Згідно з статтею 60 цього ж Закону, державний контроль за проведенням землеустрою, виконанням запроектованих заходів із землеустрою і дотриманням вимог, встановлених цим Законом, законами України та іншими нормативно-правовими актами при розробці документації із землеустрою, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, центральними органами виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель відповідно до повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 61-1 Закону України «Про землеустрій», державний нагляд у сфері землеустрою здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Таким центральним органом виконавчої влади, згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яка забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Під час здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, перевіряє дотримання сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень законів, інших нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, приймає рішення про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката та повідомляє інженера-землевпорядника письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката може бути оскаржено до суду.

Відповідно до частин 3, 4 статті 66 Закону, відповідальними особами за якість робіт із землеустрою можуть бути лише сертифіковані інженери-землевпорядники. Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Частиною 19 статті 66 Закону, передбачено, що кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером - землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону.

Згідно з частинами 2-4 статті 68 Закону, кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою робить подання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, про позбавлення сертифікованого інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифіката (його анулювання) з таких підстав, - грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

Апеляційний суд погоджується з доводами апелянта в тій частині, що Порядок роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Мінагрополітики України від 28.11.2012 №739, зареєстрованого Міністерством юстиції України 07.12.2012 за № 2039/22351 втратив чинність, проте посилання на норми вказаного Порядку не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції, тому не може бути підставою для скасування.

Згідно із п.5 розділу І (Загальні положення) Порядку роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 11 від 28.01.2016р., до повноважень Кваліфікаційної комісії належать, зокрема, розгляд письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою та топографо-геодезичної і картографічної діяльності стосовно професійної діяльності сертифікованих інженерів-землевпорядників та інженерів-геодезистів, а також актів, складених за результатами здійснених Держгеокадастром заходів державного нагляду (контролю).

Пунктами 6, 7 розділу II (Порядок роботи Кваліфікаційної комісії) вказаного Порядку передбачено, що рішення Кваліфікаційної комісії приймаються шляхом відкритого голосування простою більшістю голосів присутніх на її засіданні та оформлюються протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени Кваліфікаційної комісії. Рішення Кваліфікаційної комісії може бути оскаржено в суді.

Як слідує із оскаржуваного наказу Держгеокадастру № 151 від 11.07.2017р., вказаний наказ прийнятий відповідно до ч.19 ст. 66, ч.3 ст.66-1 Закону України «Про землеустрій», п.20 розділу III вищевказаного Порядку та на підставі листа Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру №17/464 від 03.07.2017р.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.66 Закону України «Про землеустрій», професійною діяльністю у сфері землеустрою можуть займатися особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою. Сертифікованими інженерами-землевпорядниками є особи, які мають вищу освіту за спеціальностями та кваліфікаціями у галузі знань землеустрою, мають стаж роботи за спеціальністю не менше одного року, склали кваліфікаційний іспит, одержали сертифікат та зареєстровані в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників відповідно до цього Закону.

Згідно із ч.19 ст.66 вказаного Закону кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника анулюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин: а) за зверненням сертифікованого інженера-землевпорядника; б) у разі набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера-землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою; в) за поданням Кваліфікаційної комісії в разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою відповідно до статті 68 цього Закону; г) на підставі свідоцтва про смерть.

Приписами ст.61-1 Закону України «Про землеустрій» та Порядком роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника та інженера-геодезиста, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 11 від 28.01.2016р., встановлено особливий порядок дій Держгеокадастру України щодо здійснення заходів державного нагляду виконавців робіт із землеустрою, який передбачає проведення відповідної перевірки, складання акту перевірки з направленням його для розгляду на засіданні Кваліфікаційної комісії та, за наявності відповідного подання Кваліфікаційної комісії, прийняття рішення про анулювання чи зупинення дії кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника.

Таким чином, питання про позбавлення позивачів кваліфікаційного сертифіката повинно було вирішуватись саме в порядку, визначеному ст.61-1 Закону України «Про землеустрій», тобто за результатами проведеної перевірки та виключно на підставі акту перевірки, розглянутого на засіданні Кваліфікаційної комісії.

Проте, така перевірка відносно позивачів не проводилась, акт перевірки не складався та не розглядався Кваліфікаційною комісією Держгеокадастру.

Зокрема у протоколі Кваліфікаційної комісії №6 від 29.06.2017 року зазначено, що земельні ділянки, на які сертифікованими інженерами - землепорядниками було розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площами по 0,1 Га у власність фізичним особам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у м.Ужгород на підставі рішення міської ради, які належить до земель лісогосподарського призначення та перебувають у постійному користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство» (державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1), що у свою чергу унеможливлює їх передачу у приватну власність.

Судом першої інстанції достовірно було встановлено, що безпосереднім виконавцем технічної документації є ОСОБА_2 і зазначена технічна документація виготовлена на підставі дозволу на підготовку проектів землеустрою Ужгородської міської ради відповідно до рішення від 22.12.2016 року, довідок з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 13.01.2017 року № Л-18/0-41/6-17 та № Ш-17/0-42/6-17 виданих Управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області та погоджена Головним управлінням Держгеокадастру в Закарпатській області, що в свою чергу додатково підтверджує об'єктивність та правильність викладених у ній даних на підставі саме тієї інформації, яку було подано землевпорядній організації державним органом - Управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі Закарпатської області.

Крім цього, позивач ОСОБА_1 взагалі не зазначається у технічній документації, як виконавець будь - яких робіт, а тому вже тільки з цих підстав заходи вжиті відповідачами щодо останнього є протиправними та відповідно підлягають скасуванню.

Що ж стосується виготовлення технічної документації в цілому, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що інженери - землевпорядники, не знали і не могли знати про перебування спірних ділянок у користуванні ДП «Ужгородське лісове господарство», оскільки даною інформацією володів саме орган, який і видав довідки від 13.01.2017 року № Л-18/0-41/6-17 та № Ш-17/0-42/6-17, і в свою чергу зобов'язаний був перевірити цей факт, тим більше маючи у розпорядженні державний акт на право користування серії НОМЕР_1.

Крім цього, як вбачається із рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6, оформленого протоколом від 29.06.2017 року в частині, що стосується позивачів, вищевказані факти Комісія взагалі не досліджувала.

Що стосується оскаржуваного наказу, яким анульовано сертифікати інженера - землевпорядника, то такий ґрунтується на обставинах, які не вказують на факти порушення позивачами вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою при складанні документації із землеустрою.

ПП «Сьомий регіон» здійснювались роботи щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вказані проекти розроблялись відповідно до рішень Ужгородської міської ради № 524 від 22 грудня 2016 року, завдань на розробку проектів та договорів на виконання робіт, згідно ст. 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у відповідності до ст. 186-1 ЗК України, погоджені відділом землекористування Ужгородської міської ради, управлінням архітектури та містобудування, а також експертом державної експертизи органу Держгеокадастру.

Відповідно до ч. 19 ст. 186-1 Земельного кодексу України, документація із землеустрою подається для проведення державної експертизи землевпорядної документації у випадках та порядку, встановлених Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Статтею 1 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» визначено, що державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Згідно з статтею 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Об'єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об'єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

При цьому, землевпорядна документація гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 погоджена експертом державної експертизи органу Держгеокадастру без жодних зауважень, що свідчить про відсутність порушення суб'єктом господарювання та інженером-землевпорядником вимог нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою.

В ході розроблення зазначеної технічної документації, Управлінням Держгеокадастру в Ужгородському районі надано довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель від 13.01.2017 року за № Л-18/0-41/6-17 та №Ш-17/0-42/6-17. У наданих довідках відсутні будь-які відомості про те, що ділянки належать до земель лісового фонду, а також відсутні будь - які дані про те, що землекористувачем є ДП «Ужгородське лісове господарство».

Таким чином, ПП «Сьомий регіон», у якому працюють позивачі, при здійсненні робіт щодо розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок цілком правомірно спиралось на вказані довідки, видані структурним підрозділом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, та крім цього правомірно вважали, що подані довідки є достовірними, оскільки видані державним органом.

Як слідує з плану зонування Ужгородської міської ради, які містяться в проектах землеустрою, земельні ділянки гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились в межах земель житлової забудови.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено в ході судових засідань, що Управління Держгеокадастру мало в наявності державний акт, відповідно до якого землекористувачем є ДП «Ужгородське лісове господарство». Цей факт було підтверджено поясненнями представника третьої особи Хранюк Б.Б. в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржені позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що такі не відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправними, прийняті відповідачем необґрунтовано, без дотриманням вимог законів України, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що протокол засідання №6 від 29.06.2017 року щодо внесення подання до Держгеокадастру стосовно анулювання кваліфікаційних сертифікатів НОМЕР_2, виданого 07.11.2014 року на ім'я ОСОБА_2 та НОМЕР_3 виданого 13.03.2015 року на ім'я ОСОБА_1 внесено Кваліфікаційною комісією без врахування усіх істотних обставин, що мали значення для його прийняття та наведені обставини свідчать про протиправність рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, оформленого протоколом від 29.06.2017 року №6.

Водночас, враховуючи протиправність рішення Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у формі протоколу від 29.06.2017 року № 6, також наявні правові підстави для скасування наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №151 від 11.07.2017 року в частині анулювання кваліфікаційних сертифікатів НОМЕР_2, виданого 07.11.2014 року на ім'я ОСОБА_2 та НОМЕР_3 виданого 13.03.2015 року на ім'я ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі №807/869/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в порядку і строки встановленні статтями 328, 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст постанови складено 23.03.2018р.