Постанова № 72963487, 22.03.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/729/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;

представника позивача - Пасічника О. О.;

представника відповідача - Ярошика Т. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в справі № 803/1342/17 (головуючий суддя - Димарчук Т. М., м. Луцьк, постанова складена в повному обсязі 22 листопада 2017 року) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплантеко» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування в частині податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2017 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплантеко» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 вересня 2017 року № 0008691401 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 67 632 грн 50 коп. (за податковим зобов'язанням - 54 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 523 грн 50 коп.); № 0008661401 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 37 272 грн 89 коп. (за податковим зобов'язанням - 29 818 грн 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 454 грн 58 коп.).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок контролюючого органу щодо протиправного формування позивачем податкової накладної не в момент здійснення господарської операції 20 та 21 липня 2014 року, а 05 серпня 2014 року спростовується тим, що саме 05 серпня 2014 року, на виконання умов договору купівлі-продажу, укладеного між ТзОВ "Агроплантеко" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Стир-Агро" (далі - ПСП "Стир-Агро"), позивач придбав в останнього товар (ріпак озимий) загальною вартістю 178 909 грн 84 коп., в тому числі ПДВ 29 818 грн 31 коп., про що було виписано податкову накладну № 4/2 від 05 серпня 2014 року. Також, висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем податкових показників з податку на прибуток є протиправними, оскільки вказані податкові зобов'язання було сформовано на підставі господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" та ПП "Агрофірма ім. Б.Хмельницького".

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області № 0008691401 від 08 вересня 2017 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 67632 грн 50 коп. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області № 0008661401 від 08 вересня 2017 року в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 37272 грн 89 коп.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Волинській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Також вказано, що перевіркою встановлено, що ТзОВ "Агроплантеко" безоплатно отримало від невстановлених осіб ріпак в кількості 81151 кг та не відобразило дані операції в бухгалтерському обліку. Окрім того, у позивача відсутнє право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за результатами придбання товару в липні 2014 року у продавця ПСП "Стир-Агро", оскільки податкову накладну, в порушення вимог податкового законодавства, було виписано не в день здійснення господарських операцій - 20 та 21 липня 2014 року, а 05 серпня 2014 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийнятою з врахуванням всіх обставин справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 28 липня по 17 серпня 2017 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Агроплантеко" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 березня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей самий період, за наслідками якої складено акт № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року.

Відповідно до висновків акта перевірки від 23 серпня 2017 року № 8692/14-01/3809502 контролюючим органом виявлено, що товариством порушено, зокрема, підпункт 14.1.179 пункту 14.1 статті 14, статтю 134, пункти 135.2, 135.5 статті 135, пункти 137.1, 137.4 статті 137, пункти 138.1, 138.4 статті 138 ПК України, пункт 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - занижено податок на прибуток на загальну суму 70 485 грн, в тому числі: за 2014 рік на 54 106 грн, за ІІ квартал 2016 року на 1 637 грн, за ІІІ квартал 2016 року на 6 550 грн, за ІV квартал 2016 року на 11 463 грн, за І квартал 2017 року на 4 913 грн; статтю 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 192.1 статті 192, статтю 198, пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України - занижено податок на додану вартість на 96 470 грн, в тому числі: за липень 2014 року на 60 118 грн, за серпень 2014 року на 34 533 грн, за червень 2016 року на 1 819 грн, а також завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на суму 216 371 грн за березень 2017 року.

На підставі акта перевірки № 8692/14-01/3809502 від 23 серпня 2017 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2017 року (а.с. 74, 75) № 0008691401 в частині визначення грошового зобов'язання з ПнП в сумі 67 632 грн 50 коп. (за податковим зобов'язанням - 54 106 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 523 грн 50 коп.); № 0008661401 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 37 272 грн 89 коп. (за податковим зобов'язанням - 29 818 грн 31 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 454 грн 58 коп.) (а.с. 74, 75)

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Згідно із статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як встановлено пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (пункт 186.1 статті 186 ПК України).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Встановлено, що між ТзОВ "Агроплантеко" (охоронець) і СПП "Стир-Агро" (депонент) було укладено договір відповідального зберігання № 01/07/В від 20 липня 2014 року (а.с. 76-77). Відповідно до умов вказаного договору депонент передає, а охоронець приймає на відповідальне зберігання зернові та олійні культури на підставі акту приймання-передачі на зерновому складі, який належить ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" за адресами: м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10; Волинська обл., Горохівський р-н, с. Звиняче, вул. Привокзальна, 26 в межах договору складського зберігання Вз № 1407/194 від 14 липня 2014 року.

На виконання вказаних договорів ПСП "Стир-Агро" передав, а ТзОВ "Агроплантеко" прийняв на відповідальне зберігання товар (ріпак) 20 липня 2014 року - 20 657 кг, заставною вартістю 87 641 грн 17 коп. (місце зберігання:м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10), 21 липня 2014 року - 21 512 кг, заставною вартістю 91 268 грн 67 коп. (місце зберігання:м. Луцьк, вул. Мамсурова, 10). Всього передано товару (ріпак) кількістю 42 169 кг, заставною вартістю 178 909 грн 84 коп.

Вказані обставини підтверджуються актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання згідно з договором № 01/07/В від 20 липня 2014 року № 1 від 20 липня 2014 року, № 2 від 21 липня 2014 року; товарно-транспортними накладними від 20, 21 липня 2014 року (а.с. 78, 79, 86-87, 88-89).

Актом № 1 від 05 серпня 2014 року (а.с. 80) ПСП "Стир-Агро" та ТзОВ "Агроплантеко" засвідчили факт повернення товару (ріпак) кількістю 42 169 кг, заставною вартістю 178 909 грн 84 коп. депоненту - ПСП "Стир-Агро".

05 серпня 2014 року між ТзОВ "Агроплантеко" (покупець) та ПСП "Стир-Агро" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 1/5 (а.с. 90). Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупця товар (ріпак), а покупець прийняти його оплатити.

На виконання умов вказаного договору 05 серпня 2014 року ТзОВ "Агроплантеко" придбав у ПСП "Стир-Агро" ріпак озимий врожаю 2014 року кількістю 42 169 кг вартістю 178 909 грн 84 коп., в тому числі ПДВ 29 818 грн 31 коп. Наведене стверджується видатковою накладною № 171 від 05 серпня 2014 року (а.с. 91). За результатами вказаної господарської операції продавцем було виписано податкову накладну № 4/2 від 05 серпня 2014 року на загальну суму 178 909 грн 84 коп., ПДВ - 29 818 грн 31 коп. (а.с. 92).

Таким чином, придбання товару ТзОВ "Агроплантеко" та формування податкової накладної фактично здійснено 05 серпня 2014 року.

Також встановлено, що між ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" (зерновий склад) та ТзОВ "Агроплантеко" (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання Вз № 1407/194 від 14 липня 2014 року (а.с. 81-85). Відповідно до умов вказаного договору зерновий склад надає поклажодавцю за плату послуги по доведенню товару (зернові та олійні культури), що передається, до відповідних кондицій згідно з ДСТУ, ГОСТ, параметрів, державних стандартів, послуг зі зберігання, сушки, очистки, прийомки та погрузки товару та повернення вказаного товару власнику. Доставка товару здійснюється на склад за рахунок поклажодавця.

На підставі звернення від 21 липня 2014 року ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького" до ТзОВ "Агроплантеко", а також звернення від 21 липня 2014 року ТзОВ "Агроплантеко" до ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" (а.с. 93, 94) у липні 2014 року було прийнято на зберігання зернові та олійні культури, які перебували у власності ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького", на зерновому складі ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт" в межах договору складського зберігання Вз № 1407/194 від 14 липня 2014 року.

Наведені обставини підтверджені реєстрами ТТН № ВЗП00019692 від 21 липня 2014 року, № ВЗП00019879 від 22 липня 2014 року, № ВЗП00019878 від 22 липня 2014 року, № ВЗП00020067 від 23 липня 2014 року; актами приймання-передачі № ВЗП00000831 від 23 липня 2014 року, № ВЗП00000832 від 23 липня 2014 року, складськими квитанціями на зерно № 645 від 23 липня 2014 року, № 1279 від 23 липня 2014 року, витягами з електронного документообігу (а.с. 95-108, 119-122). Також позивачем подано акти, якими засвідчено факти надання послуг ТзОВ "Агроплантеко" ПСП "Стир-Агро" та ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького" з перевезення товару (ріпаку) та його зберігання (а.с. 149-159).

Із вказаних реєстрів, актів приймання-передачі, складських карток вбачається, що ТзОВ "Агроплантеко" є поклажодавцем товару, а не його власником, при цьому, власником товару є ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького", зерновий склад - ТзОВ "Волинь-Зерно-Продукт".

Крім того, на спростування висновків контролюючого органу щодо передачі в липні 2014 року у власність вказаного товару позивачу ТзОВ «Агроплантеко" надав лист № 27 від 14 вересня 2017 року ПП "Агрофірма ім. Б. Хмельницького", відповідно до якого останній, як власник товару 01 серпня 2014 року реалізував його на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілія-Трейд", що стверджується підсумками збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 01 грудня 2014 року, видатковою накладною № 687 від 01 серпня 2014 року (а.с. 111).

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що факт здійснення господарських взаємовідносин із збереження товару, його придбання, надання послуг зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договорів однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства. Наведене спростовує доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та покупцем виконані сторонами.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2017 року в справі № 803/1342/17 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Носсудді Р. В. Кухтей І. О. Яворський Повне судове рішення складено 26 березня 2018 року.