Ухвала суду № 72962836, 23.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 375/999/17

УХВАЛА

23 березня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними відмов та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Відповідач, Білоцерківське ОУПФ) про:

- визнання неправомірною відмови щодо виплати спеціальної пільгової пенсії у повному обсязі, яка фактично нарахована у 2001-2003 роках відповідно до ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1 у розмірі 85% від заробітку та своєчасно не одержана за минулий час в сумі 6 549,32 грн. з вини Білоцерківського ОУПФ;

- визнання неправомірною відмови Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу компенсації за своєчасно не одержану суму 6 549,32 грн. за минулий час з вини Білоцерківського ОУПФ;

- визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася його пенсія та який був змінений Білоцерківським ОУПФ в 2006 року з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 на 1,91105 у 2008 році;

- визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні);

- визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу часу перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві у період з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року (1 рік 9 місяців 15 днів);

- визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормований стаж, який відповідно до п. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку;

- визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплату відповідно до ст. ст. 49, 51 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю;

- зобов'язання Відповідача здійснити Позивачу виплату спеціальної пільгової пенсії у повному розмірі, яка фактично нарахована відповідно до ст. ст. 49, 51, 56, 57 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1 в 2001-2003 роках у розмірі 85% від заробітку, та нарахувати і виплатити компенсацію за несвоєчасно отриману суму 6 549,32 грн. пенсії за минулий час з вини Білоцерківського ОУПФ;

- зобов'язання Відповідача поновити Позивачу індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений Білоцерківським ОУПФ розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року відповідно до ст. 57 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітної плати за 12 календарних місяців на підставі довідки ВАТ «Росава» від 15.12.2003 року №463, та здійснювати у подальшому нарахування і виплату пенсії з урахуванням цього коефіцієнта;

- зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні);

- зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу час перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року (1 рік 9 місяців 15 днів);

- зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку;

- зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 29.01.2018 року позов задоволено частково:

- визнано неправомірною відмову Білоцерківського ОУПФ у відновлення ОСОБА_1 коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася пенсія та який був змінений Відповідачем у 2006 році з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 на 1,91105 у 2008 році;

- зобов'язано Білоцерківське ОУПФ у межах строку позовної давності поновити ОСОБА_1 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вказаний період, виходячи з коефіцієнта 2,55343, з 20.01.2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статті 296 КАС України, а саме - до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України визначають, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Суд вважає за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон).

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2 «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, з урахуванням вимог Закону та згаданої постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, позовна заяви містить п'ять вимог немайнового характеру, оскільки: пункти 2, 3, 9 позовної заяви є однією вимогою; пункти 4, 10 є однією вимогою; пункти 5, 6, 11, 12 є однією вимогою; пункти 7, 13 є однією вимогою; пункти 8, 14 є однією вимогою.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону у редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2017 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 року № 1801-VIII встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що відповідно до положень ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом оскарження, складає 960,00 грн. (1 600,00 х 0,4 х 1 х 150%).

Однак, всупереч вимог КАС України, Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання останнього про звільнення від сплати судового збору визнано необґрунтованим, про що судом апеляційної інстанції постановлено ухвалу від 23.03.2018 року.

Згідно ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи, що Апелянтом до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання Білоцерківському ОУПФ строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі 960,00 грн. на такі реквізити: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО) - 820019; рахунок отримувача - 31211206781007; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 298, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання неправомірними відмов та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Надати Апелянту строк для усунення недоліків - десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк апеляційна скарга буде повернута Апелянту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя А.Г. Степанюк