Постанова № 72962686, 20.03.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1828/17 Суддя (судді) першої інстанції: С.О.Кульчицький

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 року м.Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Борейка Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року (повний текст складено 27 грудня 2017 року, у м.Черкасах) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області (далі - Відповідач), третя особа: Державна казначейська служба України(далі - Третя особа) про визнання неправомірними дій Відповідача про відмову у виплаті вихідної допомоги за останньою посадою, якою є посада судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, у зв'язку із звільненням Позивача з вказаної посади у відставку; зобов'язання Відповідача виплатити Позивачу вихідну допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат на час звільнення у відставку за останньою посадою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з розрахунку 24 650 грн 00 коп. за місяць, усього на загальну суму 246 500 грн 00 коп.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, апелянт зазначає, що на момент призначення його суддею норми Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року передбачали право судді при виході у відставку отримувати вихідну допомогу, а тому до вказаних правовідносин, не можуть застосовуватись норми Закону України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року №1166-VІІ, яким було виключено ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що на час звільнення Позивача у зв'язку з виходом у відставку, були відсутні правові підстави для здійснення йому виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Третьою особою відзив на апеляційну скаргу не подавався; у судове засіданні представник не прибув, однак вказане не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 22.09.2016 року №1600-VIII ОСОБА_2 звільнено з посади судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

У подальшому, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою відповідно до ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI.

08.11.2017 року Відповідач листом №1783-04/17 повідомив Позивача про відсутність підстав для виплати вихідної допомоги, оскільки на момент його звільнення статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою передбачалась виплата суддям вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, виключено згідно із Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні».

Так, згідно з статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону №887-VII від 14.03.2014 року) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами частин 2, 6 статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Згідно з ч.3 ст.122 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

Частиною 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було визначено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» № 1166-VII від 27.03.2014 року, який набрав чинності 01.04.2014 року, внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено ст.136 цього Закону, яка передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення ст.136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.

Отже, у цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення Позивача з посади судді.

Питання щодо звільнення Позивача було розглянуто Верховною Радою України 22.09.2016 року, а в подальшому Позивача було відраховано зі штату зазначеного суду з 23.09.2016 року, про що здійснено відповідний запис у трудовій книжці.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання Позивача про те, що водночас із набуттям права на відставку він набув право на отримання вихідної допомоги, оскільки на час припинення повноважень судді та відрахування ОСОБА_2 зі штату Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» діяв у редакції якого була відсутня норма, що передбачала виплату вихідної допомоги судді, який пішов у відставку.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову та зобов'язання Відповідача здійснити нарахування та виплату Позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обґрунтованим та законним.

Щодо посилання апелянта на те, що право на відставку було набуте ним у 2006 році, і з цього моменту він отримав і право на виплату вихідної допомоги, відповідно, подальші зміни у законодавстві не можуть позбавляти його такого права, колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року передбачалося, що судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Тобто, вказаним положенням норми закону прямо визначено те, що право на вихідну допомогу має лише суддя, який пішов у відставку, тобто реалізував власне право на відставку.

Позивач у 2006 році набув зазначене право, але його не реалізував, а тому підстави для застосування до спірних відносин ч.3 ст.43 Закону України «Про статус суддів» відсутні.

Положеннями ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242, 312, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 22 березня 2018 року.