Ухвала суду № 72962447, 06.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 березня 2018 рокусправа № 804/6517/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Кругового О.О. Шлай А.В.

перевіривши на відповідність нормам Кодексу адміністративного судочинства України матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року

по адміністративній справі за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

09 жовтня 2017 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та опису цінного листа, адміністративний позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі по тексту - ДДУВС) відправлений 09 жовтня 2017 року) позивач ДДУВС звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії (далі по тексту - ГУ МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії) про стягнення заборгованості.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року адміністративний позов ДДУВС до ОСОБА_1, третя особа: ГУ МВС України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення заборгованості задоволений частково.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, 11 грудня 2017 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 4900057044565/, апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відправлена 07 грудня 2017 року) відповідач ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, оскаржив її в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 12 частини 1 перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам статей 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакціях чинних на момент подання апеляційної скарги, було встановлено, що зазначену апеляційну скаргу було подано з порушенням вимог закону, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, що полягають в наступному.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, апеляційну скаргу було подано з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, а також з порушенням вимог частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, адже скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору або документ в підтвердження звільнення скаржника ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень.

Ухвалою судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року залишена без руху, у зв'язку з не відповідністю вимогам статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, та пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, тобто, після закінчення строків апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та скаржнику ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, надано строк на їх виправлення протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: скаржнику ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, пропонувалось протягом десяти днів включно з моменту отримання копії ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху надати суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року із зазначенням поважних підстав для поновлення пропущеного процесуального строку апеляційного оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року з наданням відповідних доказів, а також надати суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень на суму 1760 грн.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, копія ухвали судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - 17 лютого 2018 року, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах адміністративної справи, однак ухвала судді Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року протягом десяти днів включно з моменту її отримання скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, не виконана, зазначені недоліки скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, протягом десяти днів включно з моменту її отримання не усунені.

Разом з тим, 01 березня 2018 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 4900808110569/, заява ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відправлена 22 лютого 2018 року) від скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшла заява про усунення, на думку скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, недоліків апеляційної скарги, з якої вбачається наступне.

Відповідно до змісту заяви, яка надійшла на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 01 березня 2018 року, скаржник ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, просить суд апеляційної інстанції про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, в обґрунтування якої зазначив, що копія оскаржуваної постанови суду першої інстанції отримана 29 листопада 2017 року, апеляційна скарга подана 07 грудня 2017 року, надаючи в підтвердження останнього копію поштового конверту з штрихкодовим ідентифікатором /відправлення № 4900058152973/.

Розглянувши клопотання скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступні обставини.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається, що 07 листопада 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку письмового провадження ухвалено постанову.

З огляду на вказане, відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, останнім днем строку подання апеляційної скарги було 17 листопада 2017 року включно.

В той же час, апеляційна скарга скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року до суду першої інстанції подана 07 грудня 2017 року, про що свідчать поштовий штемпель на конверті та відомості інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 4900057044565/, тобто з двадцятиденним пропуском строку на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Більш того, відповідно до дати, поставленої скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на апеляційній скарзі, апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року навіть виготовлена 07 грудня 2017 року, тобто, поза межами десятиденного строку, встановленого чинним законодавством України на час подання апеляційної скарги.

Вирішуючи клопотання, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, чинною на момент подання апеляційної скарги, визначено порядок та строки апеляційного оскарження.

Дотримання вимог вказаної норми процесуального права є обов'язком для всіх учасників адміністративного процесу.

Дослідивши надану скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, копію поштового конверту з штрихкодовим ідентифікатором /відправлення № 4900058152973/, суд апеляційної інстанції не може прийняти її, як належний доказ, оскільки, згідно відомості інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами, відправлення № 4900058152973 було прийнято поштовим відділенням 30 листопада 2017 року, що суперечить твердженням скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про отримання копії оскаржуваної постанови суду першої інстанції 29 листопада 2017 року.

При цьому, наголошуємо на тому, що жодних інших належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги у встановлений законом строк, скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 суду апеляційної інстанції не надано.

Кодексом адміністративного судочинства України дотримання скаржником строку подачі апеляційної скарги визначено обов'язковою умовою при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження. Поновлення судом пропущеного строку можливо лише за наявності обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення передбачених Кодексом адміністративного судочинства дій.

Оскільки, скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 не доведено факт отримання саме 29 листопада 2017 року копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, суд апеляційної інстанції не в змозі оцінити, чи дійсно обставини було об'єктивно непереборними та таким, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, чи були пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного оскарження судового рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року.

Водночас, 01 березня 2018 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті та відомостей інтернет-порталу Укрпошти, який забезпечує відстеження поштових відправлень за штрихкодовими ідентифікаторами /відправлення № 4900808110569/, клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, відправлено 22 лютого 2018 року) від скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, вказуючи, що скаржник ОСОБА_1 має низький дохід, заробітну плату отримає в кінці лютого місяця або на початку березня місяця 2018 року, у зв'язку з чим відсутні кошти на сплату судового збору.

Розглянувши клопотання скаржника ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, а також вивчивши наведені у ньому підстави, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 Кодексу адміністративного судочинства України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Також, виключний перелік заяв та клопотань, за подання яких не справляється судовий збір, встановлений частиною 2 статті 3 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги.

Статтею 5 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, також встановлено перелік категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Зазначені переліки є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

З огляду на викладене, скаржник ОСОБА_1 не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору та повинен сплачувати судовий збір.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Проте, посилання скаржника ОСОБА_1 на відсутність коштів на сплату судового збору є необґрунтованими, а дана обставина не є встановленою законом підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Приписами статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Також, вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до висновків викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду (п. 60, 61).

Також, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.

Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Застосовуючи вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, зазначаємо, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги складає 1760 грн., що не перевищує одного розміру мінімальної заробітної плати, а отже не є значною та надмірною, а також не становить непропорційного обмеження права доступу до суду.

Втім, стаття 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

У розумінні приписів статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин.

При цьому, скаржник має довести існування фінансових труднощів та гарантувати сплату коштів у майбутньому.

Водночас, скаржником ОСОБА_1 не надано суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на сплату судового збору, як на підставу для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, як і не надано жодних доказів можливості в подальшому сплатити суму судового збору.

Отже, доводи скаржника коштів на сплату судового збору не свідчать про неможливість сплатити судовий збір і не є підставою відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

З урахуванням вимог статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 8 Закону України № 3674-VІ, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, з власної ініціативи.

Крім того, даною статтею передбачено безпосереднє право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору.

Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги, в силу положень статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Оскільки скаржником ОСОБА_1 не надано суду апеляційної інстанції належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

Станом на 06 березня 2018 року включно недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Враховуючи наявність вказаних недоліків апеляційної скарги, зокрема, що апеляційна скарга подана з двадцятиденним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом, в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги, а питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції ставилося із зазначенням підстав, визнаних суддею неповажними через відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження отримання скаржником 29 листопада 2017 року копії оскаржуваної постанови суду першої інстанції станом на 06 березня 2018 року включно, а також враховуючи відсутність документа про сплату судового збору за подання до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції по адміністративній справі за адміністративним позовом, що містить позовну вимогу майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень на суму 1760 грн. на підтвердження сплати судового збору станом на 06 березня 2018 року включно, дана адміністративна справа не може бути розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у даній адміністративній справі подана до суду з порушенням вимог частини 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства, чинної на момент подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 299, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними наведені скаржником ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року.

В задоволенні клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2 про відстрочення або розстрочення сплати судового збору - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року по адміністративній справі за адміністративним позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області в особі голови ліквідаційної комісії про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: А.В. Шлай