Рішення № 72962312, 19.03.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3625/17

Провадження № 2/496/364/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого - судді Дранікова С.М.

При секретарі - Камочкіній А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просить суд стягнути з ПАТ "СК "Альфа страхування» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 795.60 гривень; три відсотки річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 55,00 гривень; пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 479,54 гривень; компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 5 000, 00 гривень. Свої вимоги мотивує тим, що 14.02.2014 року на 98 км+350м автодороги "Одеса- Мелітополь - Новоазовськ" в напрямку м. Миколаєва поблизу с. Нечаяне відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MAN TGA 18.430", д.н.з НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля "ГАЗ - 2705", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ГАЗ - 2705", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_6., від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди. 30.01.2017 року представником позивача ОСОБА_1 було подано на адресі страховика - ПРАТ "СК "Альфа страхування" повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування. Підставою для звернення ОСОБА_1 є те, що остання є дружина загиблого, яка у свою чергу є і законним представником малолітньої дитини загиблого, а тому має право на відшкодування витрат на поховання, моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі смертю годувальника. Згідно із заявою на виплату страхового відшкодування, позивачка просила відповідача сплатити суму у розмірі 61200,00 гривень. З правомірністю та обґрунтованістю розміру страхового відшкодування відповідач погодився, адже сплатив суму 61200,00 гривень, але із запізненням аніж в строк, встановлений законодавством. У зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з позовом стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди.

Позивачка та її представник до судового засідання не з'явилися, але на адресу суду надійшла заява представника позивачка в якій вона просила розглянути справу без її участі на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, але на адресу суду надіслав заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 98 км+350м автодороги "Одеса- Мелітополь - Новоазовськ" в напрямку м. Миколаєва поблизу с. Нечаяне відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "MAN TGA 18.430", д.н.з НОМЕР_3 з напивпричепом д.н.з, НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля "ГАЗ - 2705", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ГАЗ - 2705", д.н.з. НОМЕР_2, ОСОБА_6., від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія, який на законних підставах здійснює експлуатацію транспортного засобу "ГАЗ - 2705", д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована у відповідача відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/9753826

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 в редакції чинній на дату пригоди: «Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування».

Приписами пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІУ від 01.07.2004 в редакції чинній на дату пригоди встановлено, що: «Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати)».

30.01.2017 року представником позивача ОСОБА_1 було подано на адресі страховика - ПРАТ "СК "Альфа страхування" повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву на виплату страхового відшкодування. Підставою для звернення ОСОБА_1 є те, що остання є дружина загиблого, яка у свою чергу є і законним представником малолітньої дитини загиблого, а тому має право на відшкодування витрат на поховання, моральної шкоди та шкоди, заподіяної у зв'язку зі смертю годувальника. Згідно із заявою на виплату страхового відшкодування, позивачка просила відповідача сплатити суму у розмірі 61200,00 гривень. Вказані документи відповідач отримав 30.01.2017 року. З правомірністю та обґрунтованістю розміру страхового відшкодування відповідач погодився, адже сплатив суму 61200,00 гривень, але із запізненням аніж в строк, встановлений законодавством, оскільки останнім днем виплати позивачу страхового відшкодування є 03.05.017 року. Однак, відповідач, в порушення вимог Закону №1961-ІУ від 0І.07.2004, виплатив страхове відшкодування лише 15.05.2017 року.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-ІУ від 01.07.2004 передбачено, що: «За кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредиту має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює завданні майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно Закону №1961-ІУ від 01.07.2004, відповідач після отримання заяви на виплату страхового відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодуванні (регламентної виплати) та виплатити його. Таке зобов'язання зводиться до сплати грошей, відтак, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється віл відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредиторі зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, підставою для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України, є доведення наступних обставин: виникнення між сторонами грошових зобов'язань та наявність прострочення виконання зобов'язання. З матеріалів справи вбачається як наявність грошового зобов'язання між сторонами так і факт прострочення виконання зобов'язання.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачкою за прострочення сплати страхового відшкодування становить: суму інфляційних втрат за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 795.60 гривень; три відсотки річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 55,00 гривень; пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 479,54 гривень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Оскільки, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись Закону України «Про страхування», ст. ст. ст.ст.12, 13, 76 81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерне товариство "СК "Альфа Страхування", (код ЄРДПОУ 30968986, 02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19) на користь ОСОБА_1 суму інфляційних втрат за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 795.60 гривень; три відсотки річних за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 55,00 гривень; пеня за прострочення сплати страхового відшкодування у розмірі 479,54 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерне товариство "СК "Альфа Страхування", (код ЄРДПОУ 30968986, 02160, м. Київ, проспект Соборності, буд. 19) на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на правову допомогу у сумі 5 000, 00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня отримання його копії.

Суддя Біляївського районного суду

Одеської області Драніков С.М