Рішення № 72962282, 19.02.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/13634/17-ц

Провадження № 2/761/3647/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.,

за участі позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача - СБ України: Доманчук О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

09 березня 2017 року до Печерського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області, третя особа - Служба безпеки України про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні, яке відбулось 17.05.2017 року в Печерському районному суді м.Києва судом було замінено відповідача Головне управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області на Службу безпеки України. Ухвалою судді Печерського районного суду м.Києва від 17.05.2017 року справу направлено до Шевченківського районного суду м.Києва за підсудністю - за місцем знаходження відповідача.

08.06.2017 року вказана справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва.

В судовому засіданні, яке відбулось 15.09.2017 року за клопотанням позивача було залучено співвідповідачем УСБУ у м.Києві та Київській області.

Також представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом.

У позовних вимогах з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 15.09.2017 року позивач просить: визнати незаконними дії УСБУ у м.Києві та Київській області та СБ України щодо відмови в зарахуванні позивача на квартирний облік з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в Управлінні СБ України в Автономній республіці Крим з 10 листопада 2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року в першочерговій черзі; зобов'язати Службу безпеки України, Головне управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області зарахувати ОСОБА_1 на квартирний облік з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в Управлінні СБ України в Автономній республіці Крим з 10 листопада 2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року в першочерговій черзі.

Вимоги обгрунтовані тим, що позивач проходив військову службу в тому числі і в 3 Управлінні ЦСО «А» (з дислокацією в м.Сімферополь АР Крим) та з 10.11.2004 року перебував на квартирному обліку за місцем служби у загальній черзі, а з 30.10.2007 року в списку осіб, які мають право на першочергове забезпечення житлом, як учасник бойових дій. Після звільнення зі служби позивач був зареєстрований при 3 Управлінні ЦСО «А» (з дислокацією в м.Сімферополь АР Крим), яке безпосередньо підпорядковувалось СБ України та в зв'язку з анексією Автономної Республіки Крим припинило своє існування. Через тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим квартирна справа була видана на руки позивачу та він переїхав проживати до м.Ірпінь Київської області.

22.04.2015 року позивач звернувся із заявою до УСБУ у м.Києві та Київській області про зарахування на квартирний облік. Проте, вони не розглянувши заяву повідомили про необхідність звернутися безпосередньо до СБ України із такою заявою. Проте житлово-побутова комісія СБ України 15.03.2016 року відмовила в зарахуванні позивача на квартирний облік. Позивач не погоджується з відмовою, оскільки порушуються його житлові права.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник СБ України в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог на тій підставі, що на даний час законодавством не врегульоване питання щодо забезпечення житлом осіб, які залишили тимчасово окуповану територію та є такими, що потребують поліпшення житлових умов. В даному випадку, враховуючи, що позивач звільнений з військової служби, він не позбавлений права звернутися до виконавчого комітету Ірпінської міської ради із заявою щодо зарахування його на квартирний облік за місцем проживання.

Представник УСБУ у м.Києві та Київській області в судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2017 року заперечив проти задоволення заявлених вимог що стосується УСБУ у м.Києві та Київській області на тій підставі, що позивачем не вірно визначено відповідача, так як позивач звільнився із структурного підрозділу, який був безпосередньо підпорядкований центральному управлінню СБ України. УСБУ у м.Києві та Київській області не відмовляло позивачу у зарахуванні на квартирний облік, тобто не порушувало його прав. В судове засідання, яке відбулось 19.02.2018 року представник не з'явився, про поважні причини неявки в судове засідання не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, вислухавши сторони, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Водночас у відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 4 статті 43 ЖК УРСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень).

Стаття 27 Закону України «Про Службу безпеки України» визначає, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12), цього Закону, інших актів законодавства. Право на пільги зберігається за військовослужбовцями Служби безпеки України, яких звільнено зі служби за віком, через хворобу або за вислугою років.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 проходив військову службу в 3 управлінні Центру спеціальних операцій боротьби з тероризмом, захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів Служби безпеки України (м.Сімферополь) по березень 2009 року та перебував на квартирному обліку Управління з 10.11.2004 року по 10.03.2014 року у загальній черзі, та у черзі першочерговиків з 30.10.2007 року.

У 2009 році ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас.

Представник СБ України не заперечував, що підрозділ в якому перебував на квартирному обліку позивач був підпорядкований безпосередньо Центральному управлінню СБ України.

22.04.2015 року позивач звернувся із заявою до ГУ СБУ у м.Києві та Київській області в якій просив у зв'язку з припиненням діяльності управління в якому він перебував на квартирному обліку (після захоплення АР Крим) взяти його на квартирний облік в Головне управління СБ України у місті Києві та Київській області зі збереженням часу перебування його на квартирному обліку в Управлінні Служби безпеки України в Автономній республіці Крим, з 10.11.2004 року в загальній черзі та з 30.10.2007 року в першочерговій черзі.

Представники відповідачів не заперечували перебування позивача на квартирному обліку до анексії АР Крим.

Листом від 07.05.2015 року за №51/17/Л-555/24 Управління Служби безпеки України в м.Києві та Київській області повідомило ОСОБА_1, що для вирішення питання про зарахування його на квартирний облік рекомендовано звернутись з відповідною окремою заявою до Центральної житлово-побутової комісії Служби безпеки України та подати туди свою справу квартирного обліку, яку заявник отримав на руки при вибутті з АР Крим.

15.03.2016 року відбулось засідання Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України

Як вбачається з протоколу №3, внаслідок тимчасової окупації АР Крим ОСОБА_1 був змушений виїхати на постійне місце проживання до м.Ірпінь Київської області, де з 18.11.2014 року зареєстрований один та проживає за договором найму житлового приміщення від 08.11.2014 року в двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2014 року належить ОСОБА_5

В протоколі з посиланням на п.26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 03.08.2006 року №1081 та п.3.11 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, яка затверджена наказом СБУ від 06.11.2007 №792 та зареєстрована в Мін'юсті України 26.11.2007 за №1308/14575 зазначено, що всі ці норми поширюються на військовослужбовців, які проходять військову службу.

Крім того в протоколі є посилання на п.9 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» за якою, в разі розформування військової частини в якій на квартирному обліку перебуває військовослужбовець, він має перебувати на обліку у військових комісаріатах, оскільки наказом Голови СБ України від 17.06.2015 року №323/ДСК штат 3 Управління ЦСО «А» (з дислокацією в м.Сімферополь АР Крим) скасовано, тобто структурний підрозділ, у якому перебував на квартирному обліку ОСОБА_1 на сьогодні не існує.

А тому було доручено УРОС СБУ та ЦСО «А» СБУ опрацювати питання визначення статусу 3 Управління ЦСО «А» (з дислокацією в м.Сімферополь АР Крим) та доручено УПЗ СБ України спільно з УРОС СБ України опрацювати можливість підготовки відомчого нормативно-правового акту, яким буде врегульовано питання соціального захисту (у тому числі питання житлового забезпечення) співробітників СБ України переміщених по службі із АР Крим, УСБУ в Донецькій та УСБУ в Луганській області.

Копія витягу з протоколу направлено ОСОБА_1 листом від 29.03.2016 року за №19/10-1312.

На запит ОСОБА_1 щодо визначення статусу 3 Управління ЦСО «А» (з дислокацією в м.Сімферополь АР Крим) від 10.01.2017 року, Департамент господарського забезпечення СБ України листом від 17.02.2017 року за №19/10-А-1/7-578 повідомила про можливість звернутися йому для постановки на квартоблік до органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Позивач пояснив, що оригінал квартирної справи перед тим, як покинути територію АРК йому було видано на руки.

Як пояснили сторони в судовому засіданні, управління в якому перебував на квартирному обліку позивач, підпорядковане центральному управлінню СБ України.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Водночас, з метою забезпечення таких гарантій, законодавцем передбачено ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов - квартирного обліку (статті 37-40 Житлового кодексу Української РСР, пункт 22 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 № 1081).

Так, зокрема, усі питання, пов'язані із забезпеченням житлом співробітників Служби безпеки України, вирішуються за місцем перебування їх на обліку як осіб, що потребують поліпшення житлових умов, відповідними житлово-побутовими комісіями Центрального управління, органів, закладів та установ СБ України (пункт 3.1. Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Служби безпеки України від 6 листопада 2007 р. № 792).

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції визначено, що житлово-побутові комісії утворюються у Центральному управлінні, його підрозділах, а також органах, закладах та установах СБ України з метою дотримання вимог чинного законодавства при веденні обліку співробітників, які потребують поліпшення житлових умов, та членів їх сімей, розподілу та використання житлової площі.

Таким чином, квартирний облік співробітників (у тому числі військовослужбовців) СБ України ведеться окремо у структурних підрозділах, органах Служби безпеки України відповідними житлово-побутовими комісіями.

При цьому, згідно з пунктом 3.10 вказаної Інструкції, на кожного співробітника, зарахованого на облік, оформлюється облікова справа, а пунктом 3.7 передбачено, що датою зарахування на облік уважається день, коли житлово-побутовою комісією винесено рішення про зарахування співробітника на облік.

У відповідності до положень пункту 3.13 Інструкції, співробітники, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку до одержання житла з державного житлового фонду.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування -у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Беручи до уваги факт реєстрації постійного місця проживання позивача при 3 Управлінні ЦСО «А» (з дислокацією в м.Сімферополь АР Крим) та перебування позивача до 10 березня 2014 року на квартирному обліку Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим, яка наразі є тимчасово окупованою територією України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, суд розглядає вищезазначені законодавчі положення у взаємозв'язку з приписами Закону України „Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року №1207-VII.

Так, частиною першою статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Згідно з частиною дев'ятою статті 7 зазначеного Закону громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до законодавства за фактичним місцем проживання, перебування.

Отже, суд приходить до висновку про те, що позивачеві гарантуються його житлові права у тому обсязі, в якому він набув їх в Автономній Республіці Крим, у тому числі й право на перебування на квартирному обліку органів СБ України.

Представником відповідача - УСБУ у м.Києві та Київській області не заперечується право позивача на перебування на квартирному обліку Служби безпеки України як особи, що потребує поліпшення житлових умов. Водночас представник СБ України зазначає, що позивач має бути зарахований на квартирний облік за місцем свого проживання - виконавчим комітетом Ірпінської міської ради.

Представник відповідача - СБ України вказав, що чинним законодавством не передбачено зарахування на квартирний облік осіб, які не проходили службу в Центральному апараті, та не визначено механізму забезпечення житлових прав військовослужбовців Служби безпеки України у відставці, які залишили тимчасово окуповану територію України.

Варто зазначити, що Україна є соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, частина перша статті 8 Основного Закону України).

У Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що „верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності".

Складовою верховенства права є правова визначеність, яка, зокрема, знаходить свій вияв у принципі законних (легітимних) очікувань.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Івонн Ван Дайн проти Міністерства внутрішніх справ (Yvonne Van Duyn v. Home Office 04.12.1974) висловив правову позицію, за якою принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію (в даному випадку - це взяття військовослужбовця на квартирний облік та надання військовослужбовцям гарантій забезпечення їх житлом або за їхнім бажанням надання грошової компенсації за належне житло), ця держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, обгрунтованими (легітимними) сподіваннями особи є очікування можливості ефективного здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого (того, яке випливає з інших прав), у разі, якщо особа прямо не виключена з кола тих, хто є носіями цих прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Баятян проти Вірменії від 27 жовтня 2009 року, Брауер проти Німеччини від 28 травня 2009 року).

За таких умов посилання відповідача - Служби безпеки України на відсутність правового механізму забезпечення житлових прав військовослужбовців Служби безпеки України, які залишили тимчасово окуповану території України, суд не вважає належною правовою підставою для відмови ОСОБА_1 у зарахуванні його на квартирний облік Служби безпеки України.

Основний Закон України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Суд наголошує, що проходження служби у вищезазначених органах покладає на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність. Так, на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (стаття 2 Закону України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 року №2229-XII).

Отже, визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім'ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов'язків у зв'язку з виконанням ними державних функцій (абзаци десятий, одинадцятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів від 17 березня 2004 року №7-рп/2004).

При цьому, за змістом статті 28 Закону України „Про Службу безпеки України" пенсіонери Служби безпеки України знаходяться під захистом держави.

З викладеного вбачається, що житлові права позивача підлягають відновленню шляхом зарахування його саме на квартирний облік, що ведеться в органах Служби безпеки України, а не шляхом зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік на загальних підставах - у виконавчому комітеті міської ради за місцем фактичного проживання, як на тому наголошує відповідач.

Водночас суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача УСБУ у м.Києві та Київській області вчиняти дії щодо зарахування позивача на квартирний облік, оскільки рішення про відмову в зарахуванні позивача на квартирний облік приймалось житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України в підпорядкуванні якого і перебувало управління в якому перебував на квартирному обліку позивач.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Служби безпеки України у м.Києві та Київській області про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Служби безпеки України щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 на квартирний облік з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в Управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим з 10 листопада 2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року у першочерговій черзі.

Зобов'язати Службу безпеки України (м.Київ, вул.Володимирська,33 ЄДРПОУ 00034074) зарахувати ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на квартирний облік з урахуванням часу перебування на квартирному обліку в Управління Служби безпеки України в Автономній республіці Крим з 10 листопада 2004 року у загальній черзі та з 30 жовтня 2007 року у першочерговій черзі..

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19 березня 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула