Постанова № 72962077, 15.03.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 березня 2018 рокусправа № 804/7393/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Божко Л.А.

судді: Лукманової О.М. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р., ухвалену суддею Степаненко В.В., в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, повний текст постанови складено 10 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" до управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29.11.2016 року та заяви про зменшення позовних вимог від 14.02.2017 року просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 липня 2016 року №0003921406 та від 15 листопада 2016 року №0008212200.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 18.07.2016 року №0003921406 та від 15.11.2017 року №0008212200.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р., відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги фактично викладено зміст акта перевірки та зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України

В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати. Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини по справі, колегія суддів, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що У період з 16 травня 2016 року по 03 червня 2016 року на підставі наказу від 05.05.2016 року за №447, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" (код ЄДРПОУ 36093812) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2014 року по 31 березня 2016 року.

За результатами перевірки було складено акт від 10 червня 2015 року №263/04-36-14-06/36093812, у висновках якого встановлено:

- п.7 ПСБО 16, ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 810 974 грн., у т.ч. по періодам 1 півріччя 2014 на 2 512 грн., 9 міс. 2014 року на 3 639 грн., 2014 рік на суму 30 688 грн., 2015 рік на 780 286 грн.

- п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 901 084 грн., у т.ч. за червень 2014 року на 2 791 грн., серпень 2014 року на 1 253 грн., листопад 2014 року на 18 862 грн., грудень 2014 на 11 193 грн., квітень 2015 на 213 126 грн., червень 2015 на 346 005 грн., липень 2015 на 163 342 грн., жовтень 2015 на 144 512 грн.

- ст.1 та ст.2 Закону України № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютної виручки по експортному контракту № 1305-К від 13 травня 2014 року з "TKD Kabel GmbH" (Німеччина) та імпортного товару по імпортному контракту № 1216-К від 15 грудня 2014 року з "Dev-Dorsch Electronic Vertriebs GmbH" (Німеччина).

- ст. 5 Закону України № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п.7 р. ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 в частині неперерахування до Державного бюджету України позитивної курсової різниці в сумі 82 70,94 грн., що виникла за рахунок повернення передплачених коштів по іноземному контракту від 31 липня 2015 року № 632, укладеному з "U.T.V. SrIL" (Італія).

Не погодившись з Актом перевірки від 10 червня 2015 року №263/04-36-14-06/36093812, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" подало заперечення на акт перевірки від 15 червня 2016 року за вих.№0615-01Р.

Поряд із цим, на підставі направлення від 23.06.2016 року №3141 у зв'язку з отриманням вищевказаних заперечень товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ідея Ліхт Україна" у період з 23 червня 2016 року по 30 червня 2016 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт від 1 липня 2016 року №306/04-36-14-06/36093812, у висновках якого встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна":

- п. 7 ПСБО 16, ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 810 974 грн., у т.ч. по періодам 1 півріччя 2014 на 2 512 грн., 9 міс. 2014 на 3 639 грн., 2014 рік на суму 30 688 грн., 2015 рік на 780 286 грн.

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 901 084 грн., у т.ч. за червень 2014 року на 2 791 грн., серпень 2014 на 1 253 грн., листопад 2014 року на 18 862 грн., грудень 2014 на 11 193 грн., квітень 2015 на 213 126 грн., червень 2015 на 346 005 грн., липень 2015 на 163342 грн., жовтень 2015 на 144512 грн.

Листом від 5 липня 2016 року №3847/10/04-36-14-06-18 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повідомило Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" про результати розгляду заперечень.

Не погодившись з висновками акту № 306/04-36-14-06/36093812 від 1 липня 2016 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" подало заперечення від 06 липня 2016 року за вихідним №0706-01Р.

За результатами розгляду заперечень від 6 липня 2016 року за вихідним №0706-01Р на акт перевірки від 1 липня 2016 року № 306/04-36-14-06/36093812 податковим органом повідомлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна", що заперечення позивача від 15.06.2016 року за вих. №0615-01Р вже розглянуті податковим органом, про що направлено Лист від 05.07.2016 року №3847/10/04-36-14-06-18 на адресу товариства.

18 липня 2016 року контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) Податкове повідомлення-рішення № 0003921406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" на підставі акта перевірки за № 263/04-36-14-03/36093812 від 10 червня 2016 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 126 355,00 грн. (901 084,00 грн. - основне зобов'язання та 225 271,00 грн. - штрафні фінансові санкції);

2) Податкове повідомлення-рішення № 0003901406, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" на підставі акта перевірки за № 263/04-36-14-03/36093812 від 10 червня 2016 року збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 818 606,00 грн. (810 974,00 грн. - основне зобов'язання та 7 672,00 грн. - штрафні фінансові санкції).

Не погодившись з прийнятими податковим органом рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" звернулось зі скаргою від 25.07.2016 року вих. №0725-01Р до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 26 вересня 2016 року №20827/6/99-99-11-01-01-25 про скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" задоволено частково, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 року №0003901406 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь TOB "Бестінбуд", TOB "Аксент Пром", TOB "Преміум Прінт Солюшнс", TOB "Конфорт", TOB "Буд-Інсайт", TOB "Містрал", TOB "Требл Компані", а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області та податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2016 року № 0003921406 - залишено без змін

15 листопада 2016 року на підставі вищевказаного рішення Державної фіскальної служби України Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0008212200, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ідея Ліхт Україна" з податку на прибуток на суму 117043,00 грн., з яких за основним зобов'язанням - 109 371,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 7 672,00 грн.

Приписами п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Нормою п.134.1 ст. 134 ПКУ (діючого з 01.01.2015) передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених в ті.201.1. ст.201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 ст.198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. А тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.2. Встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю (постанова ВАСУ від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13).

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами, встановленими у ч.2 ст. 205 ЦК України, правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Інших підстав визнання правочину нікчемним чинне законодавство не передбачає. Разом із тим, відповідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були досліджені первинні документи, з наступними контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю "Бестінбуд"; товариством з обмеженою відповідальністю "Аксент Пром" та товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Прінт Солюпшс". Матеріалами справи підтверджується, що всі господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю "Торгови дім "Ідея Ліхт Україна" були спрямовані на отримання доходу, всі податки сплачені у повному обсязі.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з вказаними контрагентами за вищезазначеними договорами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, зазначені контрагенти на момент вчинення таких операцій були належним чином зареєстровані як платники ПДВ та юридичні особи, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Крім того, схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі ««Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.10.2015 р. у справі 2а-10463/10/0870.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, неповне з'ясування чи недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління ДФС у Дніпропетровській області- залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Ю.В. Дурасова